Рішення

від 12.12.2007 по справі 3/10-93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/10-93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

"12" грудня 2007 р.Справа № 3/10-93.

за позовом малого приватного агропромислового підприємства „Вермі”, м. Ковель

до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Ковельсільмаш”, м. Ковель

про визнання дійсним договору та визнання права власності

                                                                                              Голова господарського суду Волинської

                                                                                              області Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мерензак І.М. –засновник, Хомич А.А. –директор          

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз'яснено                  його права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: мале приватне агропромислове підприємство „Вермі”, м. Ковель звернулось   до господарського суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу №50/01-23,           що був укладений 10 квітня 2002 року з відкритим акціонерним товариством „Ковельсільмаш”,         м. Ковель та визнання за підприємством „Вермі” права власності на об'єкт нерухомого майна, переданий у відповідності та на виконання умов останнього: будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область,              м. Ковель, вул. Варшавська, 1).

В судовому засіданні представники позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримали та просять суд задовольнити останні в повному об'ємі.

Відповідач у відзиві від 11.12.2007р. №51/01-4963 на позовну заяву пред'явлений                             до ВАТ „Ковельсільмаш” позов визнав та не заперечив, засвідчивши при цьому укладення 10.04.2002р. між сторонами договору купівлі-продажу, проведення позивачем повних розрахунків, спрямованих на оплату вартості відчуженого об'єкту нерухомості, а також передачу відповідачем позивачу будівлі теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1), згідно акту приймання-передачі основних засобів від 24.04.2002р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2002 року між відкритим акціонерним товариством „Ковельсільмаш”, м. Ковель та малим приватним агропромисловим підприємством „Вермі”, м. Ковель було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за №50/01-23.

У відповідності до умов зазначеного договору відкрите акціонерне товариство „Ковельсільмаш” зобов'язалось продати (передати у власність) малому приватному агропромисловому підприємству „Вермі” об'єкт нерухомості, а саме будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1), а підприємство „Вермі”, в свою чергу –прийняти зазначений об'єкт нерухомості та сплатити за останнього ціну, обумовлену умовами вказаної угоди у відповідності та згідно з актом приймання-передачі (у відповідності до п. 2.1 договору вартість об'єкту відчуження склала 7000 грн.)

24.04.2002р. між сторонами за угодою на виконання умов договору купівлі-продажу від 10.04.2002р. №50/01-23 було підписано акт приймання-передачі основних засобів у відповідності до котрого відкритим акціонерним товариством „Ковельсільмаш” було передано малому приватному агропромисловому підприємству „Вермі”, а останнім отримано визначений сторонами в угоді від 10.04.2002р. об'єкт нерухомого майна –будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1).

15 квітня 2002 року МПАП „Вермі” згідно платіжного доручення №69 було сплачено               ВАТ „Ковельсільмаш” обумовлену сторонами вартість нерухомого майна.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна та інші додаткові документи з метою подальшої реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, зокрема,                      з метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно –будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область,               м. Ковель, вул. Варшавська, 1), було направлено підприємством „Вермі” на адресу комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації.

Рішенням від 29.11.2007р. за №384 КП „Волинське ОБТІ” було відмовлено позивачу              у проведенні державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності стало посилання Волинського обласного БТІ на невідповідність представлених позивачем первинних правовстановлюючих документів вимогам, встановленими Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №157/6445 18.02.2002р.) та положеннями інших актів чинного законодавства України.

Відмова комунального підприємства „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”           у державній реєстрації за МПАП „Вермі” права власності на об'єкт нерухомості стала підставою для звернення останнього до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно ст. 147 Господарського кодексу, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Згідно положень ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу – це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно                         у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно                             і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена угода спрямована на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на придбаний згідно договору об'єкт.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.) тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.

В даному випадку сторонами за договором купівлі-продажу нерухомого майна №50/01-23 від 10.04.2002р. поряд із зазначенням в угоді умов щодо строків, місця та способу її виконання, положень щодо порядку проведення розрахунків за придбаний об'єкт та порядку передачі останнього у власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому обов'язкові істотні умови договору купівлі-продажу –умови щодо предмету договору (його складу, особливостей, місце знаходження і т.п.) та ціни договору купівлі-продажу (в даному випадку, вартості об'єкту відчуження).

У відповідності до ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає                       з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

В силу положень чинного законодавства України власник не може бути позбавлений права власності на своє майно.

В даному випадку, мале приватне агропромислове підприємство „Вермі” набуло права власності на об'єкт нерухомості –будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1), на підставі укладеного з ВАТ „Ковельсільмаш” договору купівлі-продажу від 10.04.2002р. №50/01-23.

Зазначений договір сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, будь-яких порушень та недоліків при укладенні даного договору господарським судом встановлено не було, зазначена угода предметом судового розгляду                не була, в судовому порядку недійсною та неукладеною не визнавалась, будь-яких порушень положень чинного законодавства України при переході права власності на об'єкт нерухомості від одного суб'єкта господарювання до іншого судом встановлено не було, а тому у суду відсутні будь-які підстави вважати договір купівлі-продажу недійсним, а позивачу відповідно не може бути відмовлено в реєстрації права власності останнього на передане йому згідно договору від 10.04.2002р. нерухоме майно.

Вимоги МПАП „Вермі” ґрунтуються на положеннях чинного законодавства,                    проведення державної реєстрації нерухомого майна  в органах БТІ є системою обліку майна,              що в даному аспекті спростовує твердження КП „Волинське ОБТІ” при відмові позивачу у реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна –будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель,                        вул. Варшавська, 1).

Захищаючи право суб'єкта господарювання МПАП „Вермі” відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України звернулось до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності і господарський суд, враховуючи вищевикладене прийшов до висновку про підставність заявлених останнім позовних вимог                      та необхідність їх задоволення.

Клопотанням від 03.12.2007р., викладеним в позовній заяві, позивач                                   на відшкодуванні підприємству за рахунок відповідача витрат, понесених при поданні позову до суду (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), не наполягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 334, 655, 656, Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Укладений 10 квітня 2002 року між відкритим акціонерним товариством „Ковельсільмаш”, м. Ковель та малим приватним агропромисловим підприємством „Вермі”,               м. Ковель договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі теплиці площею 1000 кв.м.,              котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель,                           вул. Варшавська, 1), визнати дійсним.

3. Визнати за малим приватним агропромисловим підприємством „Вермі” (м. Ковель,                  вул. Незалежності, 166а, код ЄДРПОУ 13354366) право власності на об'єкт нерухомого майна –будівлю теплиці площею 1000 кв.м., котра розміщена на території ВАТ „Ковельсільмаш” (Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1).

Голова господарського суду

Волинської області                                                                                       Кравчук В.О.