Рішення

від 31.12.2024 по справі 200/7581/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2024 року Справа№200/7581/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно змісту позовних вимог, позивач 27.02.2015 року як цивільна особа знаходився в окупованому м. Макіївці та був затриманий невідомими озброєними особами. В подальшому, 29.12.2019 року позивача було звільнено за офіційним обміном полоненими, який проводився між Україною та рф.

На підставі вказаних фактів та спираючись на вимоги Закону України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 27.02.2015 року по 29.12.2019 року до якої додав необхідні документи.

Разом з цим, згідно змісту Листа відповідача від 02.07.2024 року, факт позбавлення особистої свободи підтверджено не було через відсутність достатньої кількості голосів.

Позивач наголошує, що факт позбавлення свободи внаслідок збройної агресії проти України в достатній мірі вбачається із доданих до заяви документів та просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформлене Протоколом від 21 червня 2024 року, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 ;

зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту позбавлення його особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка Зареєстрована в Мінреінтеграції 09.04.2024 р., з урахуванням висновків суду у цій справі та з дотриманням принципів адміністративної процедури.

Ухвалою від 01.11.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7581/24. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України завірену належним чином копію Протоколу від 21 червня 2024 року засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України або витяг з нього в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 .

19.11.2024 року до суду було надано відзив по справі, згідно змісту якого відповідач наголошує, що при прийнятті спірного Рішення комісія керувалась тим, що заявник займав керівну посаду в органах окупаційної влади на тимчасово окупованій території України (мер міста Макіївки Донецької області); в документах, що були додані до заяви, наявні розбіжності в датах перебування в полоні, що позбавило Комісію можливості однозначно встановити відповідні дати; відсутня підтверджуюча інформація щодо заяви ОСОБА_1 щодо співпраці з українськими правоохоронними органами, як зазначено у його заяві від 05.04.2024.

Крім цього відповідач зазначає, що особи, на свідчення яких посилається позивач, не залучені до участі у даній справі як свідки. Вказане, на думку Комісії, опосередковано вказує на небажання зазначених осіб надавати свідчення під присягою.

Також Комісія наголошує, що здійснювався запит до Державного підприємства Український національний центр розбудови миру, яке виконує функції Національного Інформаційного Бюро (далі НІБ), стосовно наявності/відсутності підтвердження у Центрального агентства розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста (далі ЦАР МКЧХ) незаконного позбавлення ОСОБА_1 особистої свободи. У відповіді на запит зазначено, що у реєстрі НІБ відсутнє підтвердження про перебування у полоні держави-агресора ОСОБА_1 через ЦАР МКЧХ та відсутнє підтвердження про перебування у полоні держави-агресора ОСОБА_1 з інших відкритих джерел, цю інформацію використовувала Комісія при прийнятті рішення 21.06.2024. Аналогічна інформація щодо відсутності даних по затриманню ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненням ним діяльності, передбаченої підпунктами а,б п. 2. ч. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" надана і Об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України.

Стосовно тверджень Позивача про формування агентурної мережі на тимчасово окупованих територіях, Комісія зазначає, що дана інформація є непідтвердженою належними та відповідними доказами.

Також, за твердженням відповідача, рішення про встановлення факту належить до дискреційних повноважень Комісії.

У тому числі у відзиві зазначено, що у разі повідомлення Комісії адреси Донецького окружного адміністративного суду для надсилання документів з грифом Для службового користування за допомогою підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку, Комісією невідкладно буде надісланий витяг з Протоколу від 21.06.2024.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно паспорту у формі ID картки № НОМЕР_1 , виданого 24.01.2020 року; орган, що видав: 8029, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

05.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із заявою про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 27.02.2015 року по 29.12.2019 року.

В якості додатків до заяви було надано для розгляду Комісією: копія постанови Верховного суду т.зв. днр від 25.12.2017; копія постанови Верховного суду т.зв. днр від 18.02.2019; копія листа від Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 № 18/1/3-24417-23; копія листа від Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 № 18/1/3-24712-21; лист Офісу Генерального прокурора від 09.05.2023 № 18/1/3-24712-21; довідка т.зв. макіївської виправної колонії днр від 06.11.2019; довідка №1 про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми від 28.04.2020; лист Головного слідчого управління СБУ від 26.04.2021 № б/с-795/2; лист Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 16.06.2021 № 33/8-С-306/138; лист Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 11.01.2020 № 33/8-С-84/138; копія Заяви ОСОБА_2 від 12.10.2020; копія Заяви ОСОБА_3 від 10.10.2020.

Відповідно Довідки ВЧ НОМЕР_2 від 01.09.2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв*язку з військовою агресією російської федерації проти України, старший лейтенант ОСОБА_1 в період з 21.05.2022 по 26.09.2022, з 22.11.2022 по 01.12.2022, з 08.01.2023 по 21.07.2023, з 24.07.2023 по 01.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв*язку з військовою агресією рф проти України.

Відповідно листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 11.01.2020 р. № 33/8-С-84/138, за даними інформаційного обліку військовослужбовців та цівільних осіб, які були протиправно позбавлені волі в районі проведення антитерористичної операції починаючи з 07.04.2014 року, що ведеться Об*єднаним центром з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.02.2015 року потрапив у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції та був визволений 29.12.2019 року.

Згідно змісту листа Об`єднаного центру при СБУ від 16.06.2021 р. № 33/8-С-306/138, ОСОБА_1 в період з 27.02.2015 року по 29.12.2019 року був незаконно позбавлений волі незаконними збройними формуваннями на тимчасово окупованих внаслідок збройної агресії рф територіях Донецької та Луганської областей. З метою забезпечення реалізації Постанови КМУ від 11.12.2019 року № 1122 Про затвердження Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення ОСОБА_1 внесено до списку осіб, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України та передано до міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Як визначено в листі Головного слідчого управління СБУ від 26.04.2021 року № С-795/2, розглянуто заяву ОСОБА_1 про залучення його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42014000000000457 від 01.03.2021, яка надійшла на адресу ГСУ СБ України 12.04.2021 року. Викладені у заяві позивача обставини будуть досліджені в ході здійснення досудового розслідування у провадженні.

Відповідно Довідки № 1 про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми (рішення Мінсоцполітики від 15.04.2020 року № 5366/0/2-20/47. Дата видачі довідки: 28.04.2020 року, довідка дійсна до 28.04.2022 року).

В подальшому 15.04.2024 Комісією при Мінреінтеграції було отримано від заявника (позивача) додаткові документи (копії): лист Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 р. вих. № 18/1/3-24417-23; лист Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 р. вих. № 18/1/3-24712-21; лист Офісу Генерального прокурора від 09.05.2024 р. вих. № 18/1/3-24712-21.

Згідно змісту листа Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 р. вих. № 18/1/3-24417-23 позивача проінформовано, що під час досудового розслідування № 12023000000000241 від 13.02.2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 438 КК України, було встановлено, що позивач у період з лютого 2015 року по травень 2015 року перебував у полоні терористичної організації ДНР де зазнав фізичного та психологічного насильства. У зв*язку з чим ОСОБА_1 залучено до вищезазначеного провадження як потерпілого.

Відповідно листа Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 р. вих. № 18/1/3-24712-21 позивачу повідомлено, що його визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22021000000000350 від 08.10.2021 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правоворушень, передбачених ст.ст. 32, 291, 293. ч. 2 ст. 297-1 КПК України тощо.

Листом від 13.05.2024 року позивач надіслав до Комісії лист Офісу Генерального прокурора від 05.05.2023 р. вих. № 18/1/3-24712-21, який адресовано Генеральному штабу ЗСУ та який містить наступну інформацію. Досудовим розслідуванням встановлено, що у квітні 2014 року громадяни України ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили до складу терористичної організації ДНР. Будучи у складі вказаної терористичної організації, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, здійснили захоплення будівель Донецького телецентру, розташованих за адресою; АДРЕСА_2 . Так, у захоплених будівлях, члени терористичної організації ДНР, зокрема представники батальйону ОПЛОТ організували місце дислокації батальйону, а також створили незаконне місце несвободи зазначеної терористичної організації, яка існує і до цього часу. В указаному місці незаконно утримувались десятки військовослужбовців і цивільних громадян, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , до яких учасники терористичної організації застосовували фізичне насильство, катування, в тому числі у вигляді імітації розстрілу та нанесення ударів по різним частинам тіла, застосування електроструму з метою отримання показань про начебто вчинення ними злочинів, здійснювали психологічне насильство у формі принижень, погроз та образ з метою деморалізації і залякування. Потерпілим у кримінальному провадженні визнано ОСОБА_1 , який на даний час проходить службу в ЗСУ у Військовій Частині НОМЕР_3 тощо.

Згідно змісту Листа відповідача від 02.07.2024 року, факт позбавлення особистої свободи підтверджено не було через відсутність достатньої кількості голосів, тобто у встановленні факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 27.02.2015 року по 29.12.2019 року було відмовлено. Зазначене відображено в Протоколі засідання Комісії від 21.06.2024 у частині обговорення питання та голосування щодо непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно Листа Українського національного центру розбудови миру № 06-05/22124 від 06.11.2024, наданого у відповідь на лист Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 05.11.2024 № 22/6.1-8929-24 стосовно підтвердження від Центрального агентства розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста щодо перебування в полоні громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державне підприємство Український національний центр розбудови миру, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 № 434-р виконує функції Національного інформаційного бюро, повідомляє про відсутність інформації про згадану особу в обліках НІБ.

Відповідачем 05.11.2024 було скеровано запит № 22/6.1-8932-24 до Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України задля отримання інформації (що додається):

- чи наявна інформація, щодо незаконного позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особистої свободи у зв`язку з обставинами, передбаченими підпунктами "а", "б" пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"?;

- чи наявне підтвердження про незаконного позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особистої свободи у зв`язку з обставинами, передбаченими підпунктами "а", "б" пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"?;

- чи проводилось опитування працівниками СБУ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після його звільнення з місць незаконного позбавлення особистої свободи?

У відповіді повідомлено про відсутність інформації щодо затримання ОСОБА_1 у зв`язку із здійсненням ним діяльності, передбаченої підпунктами а , б п. 2.ч. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей".

Відповідно Листа Служби безпеки України від 01.10.2020 № 2/2/4-7586нт, ОСОБА_1 був співробітником окупаційної влади в період з 2014 по 2015 роки.

Згідно змісту Листа Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 16.03.2020 №8/5/2-3989, за даними сайту Миротворець ОСОБА_1 входив до складу окупаційної влади на посаді голови адміністрації центрального-міського району ТОТ м. Макіївка Донецької області.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей від 26 січня 2022 року № 2010-ІХ (далі - Закон № 2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 2 Закону №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на громадян України:

1) яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

2) які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:

а) у зв`язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;

б) у зв`язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.

Згідно із статтею 3 Закону №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).

Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Статтею 4 Закону № 2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 2 цього Закону.

Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту а пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:

1) заява особи або її законного представника, або члена сім`ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;

2) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями, у зв`язку із здійсненням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;

3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);

4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.

Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту б пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:

1) заява особи або її законного представника, або члена сім`ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;

2) документи та/або відомості, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи;

3) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України;

4) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);

5) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.

Досліджуючи додатки до заяви про встановлення факту позбавлення особистої свободи в розумінні критерію їх повноти суд зазначає, що позбавлення позивача особистої своботи прямо вбачається з листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 11.01.2020 № 33/8-С-84/138, листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 16.06.2021 № 33/8-С-306/138, листа від Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 № 18/1/3-24417-23, листа від Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 № 18/1/3-24712-21 та ін. Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наяіності судомості, позивач судимості не має та в розшуку не перебуває. У тому числі як вже було зазначено вище, позивачем в якості додатку до заяви надано лист Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 11.01.2020 № 33/8-С-84/138.

Відтак суд вважає, що позивачем при зверненні до Комісії із відповідною заявою було надано усі, визначені статтею 4 Закону № 2010-ІХ додатки.

Щодо позиції з приводу відсутності підтверджуючої інформації щодо заяви ОСОБА_1 про співпрацю з українськими правоохоронними органами, як зазначено у його заяві від 05.04.2024, то суд зауважує, що статтею 4 Закону № 2010-ІХ наданий вичерпний перелік документів, що мають бути наданими в обов*язковому порядку; та такий перелік не містить обов*язку надавати підтверджуючу інформацію про роботу з українськими правоохоронними органами.

Щодо наявних розбіжностей в датах про перебувння в полоні суд зазначає, що часовий проміжок перебування позивача в полоні з лютого 2015 року по травень 2015 року, визначений в листі Офісу Генерального прокурора від 11.04.2024 р. вих. № 18/1/3-24417-23 наданий в якості інформації по кримінальному провадженню відносно третьої особи, а тому суд вважає, що і зазначений часовий проміжок в більшій мірі охоплює події, які розглядаються в площині кримінального провадження саме відносно третьої особи, а не позивача. Натомість, лист Об`єднаного центру при СБУ від 16.06.2021 р. № 33/8-С-306/138, містить чітку інформацію, що ОСОБА_1 був незаконно позбавлений волі незаконними збройними формуваннями на тимчасово окупованих внаслідок збройної агресії рф територіях Донецької та Луганської областей саме в період з 27.02.2015 року по 29.12.2019 року.

Відтак суд вважає, що інформація щодо незаконно позбавлення волі ОСОБА_1 незаконними збройними формуваннями на тимчасово окупованих внаслідок збройної агресії рф територіях Донецької та Луганської областей саме в період з 27.02.2015 року по 29.12.2019 року має пріорітетний характер.

Згідно із пунктом 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:

1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;

2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;

3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;

4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.

У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.

Відповідно до пункту 17 Положення визначено, що рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено в судовому порядку.

Судом встановлено, що 21.06.2024 року на засіданні Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України за результатом розгляду поданої позивачем заяви від 09.04.2024 відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії, згідно з яким відповідач прийняв рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що рішення про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень суб`єктивізує акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Повертаючись до обставин у цій справі, в оскарженому рішенні про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідач не зазначив, яких саме підтверджуючих документів не надано позивачем, відсутнє посилання на норми законодавства, якими вимагається надання таких документів, не надано оцінки доказам, поданим позивачем та чому таких доказів недостатньо для прийняття рішення, тощо, жодних мотивів прийняття рішення та його обгрунтування в рішенні не наведено.

Зазначене також не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

Наведені відповідачем у відзиві доводи з приводу Листа Українського національного центру розбудови миру № 06-05/22124 від 06.11.2024 та позиції Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України, які слугували в сукупності підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд не приймає до уваги та не надає правової оцінки, оскільки такі підстави відмови не визначені відповідачем у спірному рішенні, а визначені тільки у відзиві на позовну заяву та, крім цього, одержані після прийняття спірного рішення.

Зазначене свідчить, що спірне рішення прийняте не у спосіб, визначений Законом.

Також суд вказує, що з аналізу вищевказаних норм Положення слідує висновок, що Комісія здійснюючи надані повноваження, має право одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань. Також у разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.

Апелюючи до осіб, які надавали письмові пояснення щодо позивача, відповідач, на думку суду, фактично переклав тягар доведення на позивача, та не здійснив належного та повного розгляду заяви позивача з використанням наданих повноважень, що, в свою чергу, призвело до прийняття протиправного рішення.

Посилання відповідача на Лист Служби безпеки України від 01.10.2020 № 2/2/4-7586нт та Лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 16.03.2020 №8/5/2-3989 в якості підстави для прийняття спірного рішення підлягає відхиленню так як вказані листи містять інформацію, що не знайшла відображення в межах кримінального провадження відносно позивача.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформлене Протоколом від 21 червня 2024 року, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, прийняте не у спосіб, визначений законом та без належного та повного розгляду заяви позивача, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відновленням прав позивача є зобов`язання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту позбавлення його особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка Зареєстрована в Мінреінтеграції 09.04.2024 р., з урахуванням висновків суду у цій справі та з дотриманням принципів адміністративної процедури.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до частин 1, 3, 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211, 20грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформлене Протоколом від 21 червня 2024 року, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту позбавлення його особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка Зареєстрована в Мінреінтеграції 09.04.2024 р., з урахуванням висновків суду у цій справі та з дотриманням принципів адміністративної процедури.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн., 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя О.О. Галатіна