Рішення

від 31.12.2024 по справі 200/7808/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2024 року Справа№200/7808/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позов ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправними дії щодо припинення щомісячних страхових виплат з 01.04.2017, зобов`язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з моменту її виникнення, а саме: з 01.04.2017-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії щодо припинення щомісячних страхових виплат з 01.04.2017, зобов`язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з моменту її виникнення, а саме: з 01.04.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.04.2017 не отримує щомісячні страхові виплати як особа з інвалідністю ІІІ групи від нещасного випадку на виробництві.

На адвокатський запит б/н від 17.10.2024 відповідач листом від 24.10.2024 №0500- 0202-8/104003 повідомив, що виплата пенсії позивачу була зупинена з 01.04.2017 у зв`язку зі зміною місця проживання позивача.

Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не погодившись з доводами відповідача викладеними у позовній заяві надав до відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

На підставі інформації з АС «Реєстр потерпілих» повідомляємо, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Калінінському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Краматорському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області по 31.03.2017. Постановами Краматорського міського відділення від 27.04.2017 № 0536/6756/6756/25 «Про зняття з обліку страхового випадку» та № 0536/6756/26 «Про зняття з обліку потерпілого» виплати були припинені з 01.04.2017 в зв`язку зі зміною місця проживання на підставі заяви потерпілого. За період з 01.04.2017 по теперішній час ОСОБА_1 за продовженням щомісячних страхових виплат до відділень УВД ФССУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Донецькій області не звертався, нарахування щомісячних страхових виплат не здійснювалося.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 17 листопада 1993 року по теперішній час та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

З огляду на зазначені обставини відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.11.2024 року представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 , щомісячних страхових виплат з 01.04.2017 р. та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити ОСОБА_1 , нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з моменту її виникнення, а саме з 01.04.2017 р.

Ухвалою від 05.12.2024 року суд прийняв вищезазначену заяву до розгляду.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 26.11.2014 № 1426-11213.

Відповідно до акту огляду МСЕК серії МСЕ № 249699 позивачу 03 жовтня 2001 року проведено огляд та встановлено третю групу інвалідності безстроково.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААВ № 509424 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 19.02.2014 безстроково.

Як вбачається з наданої відповідачем копії справи про призначення страхових виплат ОСОБА_1 , з 01 жовтня 2014 року страхові виплати позивачу проводились Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську, відповідно до постанови Фонду від 09.10.2014 року про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати.

Відповідно до витягу з протоколу № 29 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради від 06.03.2017 року відмовлено внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 (довідка від 26.11.2014 року № 1426/11213) у призначенні (відновленні) страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на підставі акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї від 06.01.2017 № 176.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську від 13 березня 2017 року припинено щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 на підставі Протоколу № 29 від 06.03.2017 УСЗН з 01.04.2017 р.

Постановою від 28 березня 2017 року призначено потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2017 р., виплати проводити з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р. включно. Постанову від 13.03.2017 року вважати такою що втратила чинність.

Постановою від 28 березня 2017 року про повернення зайво виплаченої суми страхової виплати, відраховано із суми страхової виплати «щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого суму в розмірі 861 грн. за березень 2017 р. Підстава для відрахування доплати про перерахунок з 01.03.2017, припинення протоколом УПТСЗН.

Постановою від 30 березня 2017 року про індексацію щомісячної страхової виплати, призначено потерпілому розраховану суму індексації щомісячної страхової виплати за січень 2017 р., лютий 2017 р., в розмірі 104,74 грн.

Також в матеріалах страхової справи наявна заява позивача від 25 квітня 2017 року про припинення страхових виплат у зв`язку зі зміною місця проживання з 01.04.2017 р.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську від 27 квітня 2017 року позивача знято з обліку у зв`язку із зміною місяцю проживання (ВПО). Дата зняття з обліку страхового випадку 31 березня 2017 р. Припинено всі страхові виплати по страховому випадку з 01.04.2017 р.

Також постановою від 27.04.2017 р. знято з обліку потерпілого, в зв`язку зі зміною місця проживання (ВПО). Дата зняття з обліку справи 31.03.2017. Припинено всі страхові виплати по справі з 01.04.2017 р.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач перебуває на обліку як отримувач страхових внесків в якомусь іншому Відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування або іншому територіальному управлінні пенсійного фонду України.

17.10.2024 р. адвокат позивач звернулась до ГУ ПФУ в Донецькій області з запитом про надання інформації стосовно: обґрунтування причин не нарахування та не сплати клієнту регресу; повідомити місяць та рік, з якого припинено нарахування регресу клієнту; повідомити щомісячну суму соціальної виплати (регресу), на яку має право клієнт як особа з інвалідністю 3 групи.

Листом від 24.10.2024 р. № 0500-0202-8/104003 була надана відповідь на вищезазначену заяві, та зазначено, що виплати були припинені з 01.04.2017 року, щомісячний розмір страхових виплат станом на дату припинення становив 5044,82 грн.

18.10.2024 р. адвокатом позивача подана до ГУ ПФУ в Донецькій області заяву про поновлення страхових виплат. Відповідно до якої зазначено, що щомісячна страхова виплата клієнту була припинена з 2017 р. Таким чином, страхові виплати з 2017 р. не нараховуються та, відповідно, не виплачуються. В зв`язку з чим просили поновити ОСОБА_1 , нарахування та виплату щомісячної страхової виплати з дати її припинення у 2017 р., виплатити заборгованість з щомісячної страхової виплати, що склалась за період з дати припинення до сьогоднішнього дня, на рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 .

Листом від 24.10.2024 р. № 29209-27819/К-02/8-0500/24 була надана відповідь на вищезазначену заяву, в якій зазначено, що заяву про поновлення страхових виплат ОСОБА_1 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Та повідомлено, що продовження щомісячних страхових виплат здійснюється на підставі поданої заяви встановленої форми та виключно у способи, визначені розділом II Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальних страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №4-1 від 26.01.2024.

Спірним питанням даної справи є неправомірність дій відповідача стосовно невиплати щомісячних страхових виплат позивачу з 01 квітня 2014 року по теперішній час.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Положеннями статті 64 Конституції України встановлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та сьомою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно ч. 4 та 7 ст. 47Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

За пунктом 3розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відбувається за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов`язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Як вбачається з матеріалів прави позивач є внутрішньо переміщеною особою, який перемістився з м. Горлівка до м. Краматорськ з підстав, визначених ст. 1 Закону № 1706-VII. До теперішнього часу обставини, визначені ст. 1 вказаного Закону, тривають, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання позивача у м. Краматорськ. Довідка є чинною, а доказів, що спростували б наведені обставини, матеріали справи не містять.

Згідност. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»в редакції, яка була чинною на час припинення (зупинення) позивачу страхових виплат, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, позивач звернувся з заявою від 25 квітня 2017 року та просив припинити страхові виплати, при цьому останній не просив знімати його з обліку.

Так, пунктом 6 частини 1статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є недійсною.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначено обов`язки застрахованих осіб.

Відповідно до п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту припинення позивачу страхових виплат на підставі ч.1 п. 6 ст. 46 та ч .2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV тавідповідно п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11.

В матеріалах страхової справи позивача будь-яке рішення щодо припинення страхових виплат з посиланням на підстави такого припинення відсутнє.

Крім того, з аналізу норм статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини третьої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Тобто, прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» так само, як і постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», від 12.12.2018 № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» та від 19.07.2018 року № 11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати або скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, які врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застосовуватись не можуть.

Суд зазначає, що вказані відповідачем підстави, щодо припинення страхових виплат не є належними для припинення таких виплат в розумінні статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є громадянином України, є внутрішньо переміщеною особою, особою з інвалідністю 3 групи.

Таким чином, враховуючи викладене, а також встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що припинення виплати позивачу страхових виплат з 01.04.2017 року є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених закономі загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України»: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-ХIV, а отже, є протиправним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську від 27 квітня 2017 року № 0536/6756/26 про зняття з обліку страхового випадку та про зняття з обліку потерпілого є протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача на соціальний захист.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування щомісячних страхових виплат позивачу з 01.04.2017 року, суд зазначає наступне.

01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV.

За статтею 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Таким чином, з 01.01.2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.

При цьому, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року.

Станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) припинено.

Враховуючи дату припинення позивачу страхових виплат (01.04.2017 року), протиправні дії щодо припинення виплати позивачу щомісячних страхових виплат були допущені саме Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську, а не Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як його правонаступником, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. 9 КАС України, суд приходить висновку щодо необхідності змінити обраний позивачем спосіб захисту та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом визнання протиправними та скасування Постанови відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську від 27 квітня 2017 року № 0536/6756/26, про зняття з обліку страхового випадку та Постанови відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську від 27 квітня 2017 року № 0536/6756/26, про зняття з обліку потерпілого, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01 квітня 2017 року та виплатити заборгованість, що утворилась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний спосіб буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із чим питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 , щомісячних страхових виплат з 01.04.2017 р. та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити ОСОБА_1 , нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з моменту її виникнення, а саме з 01.04.2017 р. задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Постанову відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську від 27 квітня 2017 року № 0536/6756/26, про зняття з обліку страхового випадку.

Визнати протиправною та скасувати Постанову відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Краматорську від 27 квітня 2017 року № 0536/6756/26, про зняття з обліку потерпілого.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01 квітня 2017 року та виплатити заборгованість, що утворилась.

В частині позовних вимог про визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 , щомісячних страхових виплат з 01.04.2017 р. відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 31 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська