Рішення

від 31.12.2024 по справі 300/1785/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2024 р. справа № 300/1785/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 скасування рішення про відмову в наданні відстрочки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №1/3/1475 від 19.02.2024 про відмову в наданні відстрочки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу на підставі абзацу 11 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає в с.Томашівці, Калуського району разом із своїм батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , і за вказаною адресою окрім них ніхто не зареєтрований та не проживає. Батько позивача з 2017 року і по даний час є особою з інвалідністю ІІ групи (онкохворий). 28.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 26.12.2023. Враховуючи закінчення терміну дії відстрочки позивач в січні 2024 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач листом за №1/3/1475 від 19.02.2024 відмовив позивачу у наданні відстрочи з огляду на відсутність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема зважаючи на те, що першочерговий обов`язок по утриманню батька позивача покладений на матір позивача документи про підтвердження непрацездатності якої не надані. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною зважаючи на те, що жодних змін від існуючих станом на час надання позивачу відстрочки у 2023 році в 2024 році, при наступному зверненні,не змінилося. Батькові позивача згідно довідки до акта огляду МСЕК від 01.02.2024 продовжено ІІ групу інвалідності до 01.02.2027. Позивач зареєстрований та фактично проживає з батьком за однією адресою в с. Томашівці, Калуського району. Мати позивача та сестра зареєстровані та проживаютьза іншою адресою, зокрема в АДРЕСА_1 . Мати позивача не має можливості здійснювати догляд за своїм чоловіком (батьком позивача) оскільки працює в м.Калуші, здійснює утримання сестри позивача, яка навчається на третьому курсі Львівського національного університету ім. І.Франка, а саме: оплату навчання, проживання, харчування та інші витрати. Враховуючи наведене а також те, що догляд за хворим батьком здійснюється безпосередньо позивачемвважає, що має право на відстрочкувід призову на військову службу під час мобілізації. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення про відмову в наданні відстрочки залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У строк встановлений судом позивачем усунуто недоліки позовної заяви у зв`язку з чимсудом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)(а.с.24-26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 скористався правом подання відзиву на позовну заяву (а.с.43-49). Так, у відзиві представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. На підтвердження своєї позиції зазначив, що за заявою позивача відповідно до абзацу 11частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідачем надано ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу по мобілізації до 26.12.2023 так як інвалідність батька позивача відповідно до довідки МСЕК №226916 була встановлена на строк до 01.01.2024.По завершенню дії відстрочки позивач 06.02.2024 звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації у зв`язку із інвалідністю батька ІІ групи. За наслідками розгляду заяви позивачу відмовлено у наданні відстрочки. Зазначив, що 28.06.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного» №3161-ІХ до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію`внесено зміни та абзац 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено в наступній редакції: «не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати». Тобто, до 28.06.2023 не підлягали призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, а після 28.06.2023, крім наявності вищезазначених осіб з інвалідністюнеобхідно підтвердити відсутність інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. Враховуючи не надання позивачем при зверненні доказів відсутності у особи з інвалідністю інших працездатних осіб окрім заявника, зобов`язаних відповідно до закону його утримуватиа також не надання підтверджуючих документів про те, що матір позивача не може утримувати свого чоловіка, представник відповідача вважає правомірною відмовуу наданні відстрочки позивачу, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На адресу суду 18.04.2024 та 20.06.2024, позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: - витягз реєстру територіальної громади №2023/004781955 від 27.06.2023 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - витяг з реєстру територіальної громади №2024/003682080 від 13.04.2024 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - витяг з реєстру територіальної громади №2024/003431602 від 05.04.2024 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; копію довідки ТОВ «КФ «Східні Ласощі» №167 від 05.04.2024 (а.с.35-41); - довідку Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області №96 від 13.05.2024 про склад сім`ї ОСОБА_2 - 1968 року народження; - свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 19.06.2024;- договору оренди нерухомого майна №RW-24-504833 від 01.05.2024 з додатками (ас.58-67).

Подані позивачем документи в якості доказів, судом долучені до матеріалів даної адміністративної справи.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.04.2001 батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.7).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Войнилівська територіальна громада №2023/004781955 від 27.06.2023, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований з 27.06.2023 за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Войнилівська територіальна громада №2024/003682080 від 13.04.2024, батько позивача - ОСОБА_2 .10.1968 року народження зареєстрований з 03.09.2015 за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с.36).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Калуська територіальна громада №2024/003431602 від 05.04.2024, мати позивача - ОСОБА_5 зареєстрована з 03.03.2020 за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.38).

Згідно довідки Львівського національного університету імені Івана Франка №8522 від 27.02.2024 сестра позивача ОСОБА_6 є студенткою третього курсу денної форми навчання юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчається на платній основі. Запланований термін завершення навчання червень 2025 року (а.с.12).

Відповідно до довідки Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області №96 від 13.05.2024, до складу сім`ї ОСОБА_7 1968 р.н., який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 входять: ОСОБА_1 2001 року народження син. Усього двоє осіб (а.с.58).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , 19.06.2024 між батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано шлюб (а.с.59).

Батько позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи.

У зв`язкуздійсненням догляду за хворим батьком, за заявою позивача 28.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 надано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочку від призову на військову службу підчас мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 26.12.2023, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного НОМЕР_4 від 28.06.2023 (а.с.8).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ№819076 від 01.02.2024, за наслідками повторного огляду,батьку позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено другу групу інвалідності з 01.01.2024. Дата чергового переогляду 01.02.2027 (а.с.11).

У зв`язку з необхідністю і надалі здійснення догляду за хворим батьком, позивач звернувся з відповідною заявою та доданими до неї документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За наслідками розгляду заяви позивача,відповідач листом від 19.02.2024 №1/3/1475 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зважаючи на те, що на нього не може бути покладено обов`язок щодо утримання батька, оскільки першочерговий обов`язок щодо утримання свого чоловіка покладений на матір позивача, а документів в підтвердження її непрацездатності не надано (а.с.9).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами про зобов`язання відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1та 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду даної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154 (далі - Положення №154, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної відмови), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом пункту 7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема:

оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік;

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить зокрема і оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

Так, предметом оскарження у цій справі є відмова відповідача у оформленні позивачу відстрочки від призову на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з тих підстав, що позивачем не доведено відсутностіу особи з інвалідністю інших працездатних осіб окрім заявника, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати. Не надано документів, які б свідчили, що матір ОСОБА_1 не може утримувати свого чоловіка.

Суд зауважує, що за змістом згадуваної вище норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відтак за наведеної підстави під час мобілізації військовозобов`язані, не підлягають призову на військову службу (якщо вони не висловили бажання бути призваними на військову службу) за наявності таких передумов:

в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (незалежно від групи інвалідності),

та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

При цьому в обох випадках дана норма є застосовною лише у разі, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Відповідно до змісту оскаржуваної у даній справі відмови відповідача у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, така відмова обгрунтована тим, що першочерговий обов`язок щодо утримання свого чоловіка покладений на матір позивача і не надання документів, що могли б підтвердити її непрацездатність.

Отже, згідно зазначеної відмови відповідача, єдиною підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації стало те, що першочерговий обов`язок щодо утримання ОСОБА_7 (батько позивача, який є особою з інвалідністю ІІ групи)покладений на його дружину ОСОБА_4 (матір позивача), яка є працездатною особою.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, щобатьками позивача - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 11.04.2001(а.с.7).

Батько позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований з 03.09.2015 за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади Войнилівської територіальної громади №2024/003682080 від 13.04.2024(а.с.36).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Калуська територіальна громада №2024/003431602 від 05.04.2024, мати позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована з 03.03.2020 за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.38).

Згідно довідки ТзОВ «Кондитерська фабрика» «Східні Ласощі», ОСОБА_4 з 02.04.2024 року працює у зазначеному товаристві на посаді кондитера цеху з виробництва кондитерських виробів торгівельно-виробничого підрозділу м.Калуш (а.с.37).

Відповідно до довідки Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області №96 від 13.05.2024, до складу сім`ї ОСОБА_2 1968 р.н., який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_2 входять: ОСОБА_1 2001 року народження син. Усього двоє осіб (а.с.58).

Згідно з довідкою Львівського національного університету імені Івана Франка №8522 від 27.02.2024 сестра позивача ОСОБА_6 є студенткою 3 курсу денної форми навчання юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка де навчається на платній основі (а.с.12).

З наведених вище доказів вбачається, що мати позивача з березня 2020 року зареєстрована та фактично проживає в м.Калуші,а сестра позивача є студентом 3 курсу денної форми навчання юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка,тобто ні мати позивача ні сестра позивача не зареєстровані та фактично не проживають спільно з батьком позивача.

Згідно доводів позивача всі витрати,що стосуються його сестри, зокремапо оплаті навчання, проживання в м.Львові, харчування та інші необхідні витрати, здійснює його мати ОСОБА_5 , доказів зворотного відповідачем не надано а також не наведено будь-яких заперечень щодо таких доводів позивача.

Таким чином, враховуючи те, що мати позивача несе всі витрати по утриманню сестри позивача, яка є студентом денної форми навчання, а також власні необхідні витрати,на переконання суду, за вказаних обставин позбавлена можливості матеріально утримувати ОСОБА_2 (батька позивача).

Крім того, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , 19.06.2024 між батьками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано шлюб (а.с.59).

Разом з тим, як встановлено судом, позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 з 27.06.2023 за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , тобто зареєстрований та фактично проживає з батьком ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади Войнилівської територіальної громади №2023/004781955 від 27.06.2023(а.с.35),а також довідкою Войнилівської територіальної громади №96 від 13.05.2024 (а.с.58).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.02.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , за період з 1 кварталу 2023 по 4 квартал 2023 отримав доходи у розмірі 694018,00 грн, (104-продаж нерухомого майна) та 2501,85 грн, (111-виграші та призи)(а.с.13).

Відповідно до договору оренди нерухомого майна №RW-24-504833 від 01.05.2024 укладеного між ФО ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПрАТ «ВФ Україна» (Орендар), ОСОБА_1 передано ПрАТ «ВФ Україна» у строкове платне користування частину складу №6 загальною площею 25 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .Відповідно до умов договору оренди, орендна плата за місяць оренди (що не включає вартість спожитої електроенергії) складає 7500 грн (а.с.61-67).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає спільно з своїм батьком, має доходи, а тому на переконання суду може утримувати свого батька,який є особою з інвалідністю ІІ групи.

У свою чергу відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що при зверненні позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у нього запитувались будь-які підтверджуючі документи окрім долучених ним до поданої заяви, про не надання яких покликається відповідач у відзиві на позовну заяву зокрема: доказів відсутності у особи з інвалідністю інших працездатних осіб крім заявника, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати; підтверджуючих документів, які б свідчили, що матір позивача не може утримувати свого чоловіка; підтвердження відсутності повнолітніх дітей,зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька якому встановлена ІІ група інвалідності.

Натомість у оскаржуваній відмові у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації,відповідачем тільки констатовано про першочерговий обов`язок матері позивача утримувати свого чоловіка у зв`язку з чим обов`язок щодо утримання ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, не може бути покладено на ОСОБА_1 (позивача).

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Із наведених вище положень а також встановлених у цій справі обставин слідує, що оскільки мати позивача фактично здійснює повне утримання сестри позивача, яка навчається на денній формі навчання на платній основі у вищому навчальному закладі м. Львова,спільно не проживає з батьком позивача, та станом на час розгляду справи не перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 (батьком позивача), у неї відсутні можливість та обов`язок утримувати ОСОБА_2 , який є особо з інвалідністю ІІ групи.

Таким чином, враховуючи відсутність у матері позивача можливості та обов`язку утримувати ОСОБА_2 (батька позивача), а також відсутність можливостіу сестри позивача, яка є студентом денної форми навчання утримувати свого батька,обов`язок щодо його утримання наявний саме у позивача, як повнолітнього сина.

Зважаючина вище викладене, суд зазначає, що наявні в справі матеріали, на переконання суду, є достатніми для висновку про те, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як особа, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи та за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважає на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову, а тому з метою належного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача оформити позивачу відстрочку від призову на військову службу на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.3545877509.1 від 22.03.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1211,20 грн (а.с.23).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена ним сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призовуна військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізаціїна підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ), адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя /підпис/ Скільський І.І.