Рішення

від 31.12.2024 по справі 420/33387/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33387/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (вул. Центральна, 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» (далі ТОВ «ДІК») до Львівської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900757/2 від 16.10.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002939 від 16.10.2024 року.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «ОТОМАН» (далі декларант), діючи в інтересах ТОВ «ДІК», звернувся до відповідача з МД №24UA209170087096U4 від 16.10.2024 року у зв`язку із імпортуванням на територію України товару банан свіжий зелений, країна виробництва Гватемала, постачальник DASHTRADE B.V.

Відповідачем направлено повідомлення про надання додаткових документів, оскільки вважав не підтвердженим митну вартість товару за ціною договору.

Декларантом надіслано лист №16/10-24 від 16.10.2024 року та додаткові документи, проте митне оформлення товару за митною вартістю товару за ціною договору не відбулось, а прийнято 16.10.2024 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900757/2 та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002939.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що: 1) замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. До митного оформлення наданий інвойс №224321 від 11.10.2024, що підписаний лише зі сторони постачальника (продавця) та не відповідає вимогам п. 11.2 контракту. Такий інвойс, є невід`ємною частиною контракту (п.1.1), а відтак і додатком до даного контракту, однак підписаний лише стороною постачальника та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі; 2) у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення CMR NL 119393/581363 від 14.10.2024 року наявні штампи перевізника Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka. Однак, документи, які визначають договірні відносини з Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №109 від 16.10.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 . Крім того, заявка на перевезення вантажів №109 від 11.10.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення; 3) для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №109 від 16.10.2024 р. виставлений на підставі договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов`язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження.

Відповідачем було поставлено вимогу декларанту про надання додаткових документів. Після отримання документів в рішенні додатково зазначено, що декларантом надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, експертний висновок, копія митної декларації країни відправлення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано.

Таким чином, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача вказує на те, позивач надав відповідачу повний перелік документів, з якого можна було достовірно встановити всі складові митної вартості товару та їх чисельні значення, які піддаються перевірці, в тому числі й таку складову, як транспортні витрати на доставку товару до місця його ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 1.3 договору перевезення перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, таким чином, перевізник залучив до перевезення на підставі п. 1.3 договору перевезення третю особу Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka. Крім того, до митного оформлення для підтвердження вартості транспортних послуг було надано договір №0101-22/ФЛ від 01.01.2022 про перевезення вантажів автомобільним транспортом та рахунок-фактуру №109 від 16.10.2024, який підтверджує витрати, що були понесені позивачем на доставку товару.

Щодо додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов`язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, представник позивача зазначив, що такі витрати не були понесені позивачем, адже постачальник є декларантом відповідно до права Нідерландів та ним було оформлено всі необхідні документи для перевезення товару з Нідерландів до України, це входило у вартість товару та додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягало

Крім цього, представник ТОВ «ДІК» щодо моменту переходу права власності на товар, вказав, що митна вартість жодним чином не залежить від місця переходу права власності на товар від постачальника до позивача, адже цей перехід не впливає на ціну товару та вартість транспортування, які в даному випадку є значущими для визначення митної вартості товару. Відповідно до контракту зобов`язання та витрати з розвантаження\навантаження товару покладаються на постачальника та закладаються ним до ціни товару, яка відображена в інвойсі, а інших витрат, окрім вартості самого товару та витрат на його транспортування до митного кордону, позивачем понесено не було.

Щодо понесення витрат на завантаження товару у місці призначення представник позивача зазначив, що ці витрати також несе постачальник, адже це передбачено п. 4.5 контракту, а саме: обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника; такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Водночас, представник позивача зазначає, що декларантом були надані всі додаткові документи, які перебували в його наявності на момент відповідного запиту від відповідача, попри протиправність вимоги останнього про таке надання. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною договору, відповідають вимогам ст. 53 МК України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 18.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що під час здійснення митного оформлення за МД №24UA209170087096U4 від 16.10.2024 року встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено наступне: 1) замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. До митного оформлення наданий інвойс № 224321 від 11.10.2024 року, який підписаний лише зі сторони постачальника (продавця). Наданий до митного оформлення інвойс № 224321 від 11.10.2024 р. не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту. Такий інвойс, є невід`ємною частиною Контракту (п.1.1), а відтак і додатком до даного Контракту, однак підписаний лише стороною постачальника та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі; 2) у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення CMR NL 119393/581363 від 14.10.2024 року наявні штампи перевізника Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka. Однак, документи, які визначають договірні відносини з Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 109 від 16.10.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 , Крім того, заявка на перевезення вантажів № 109 від 11.10.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення; 3) для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура № 109 від 16.10.2024 р. виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов`язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення.

Також представник відповідача зазначає, що декларантом на вимогу надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експертної організації, копія митної декларації країни відправлення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновок експерта, як зазначається у такому, носить виключно інформаційний характер. Інших документів на вимогу не надано.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі.

Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2024/072559 від 03.09.2024, митне оформлення якої вже здійснено, у якій митна вартість товару становить 1,0010 дол.США/кг, тобто більше ніж це заявлено декларантом.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Судом встановлено, 21.03.2022 року між ТОВ «ДІК» (покупець) та «DASHTRADE B.V.» (Нідерланди) (постачальник) укладено контракт на поставку №22/22, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні покупця та у виставлених на їх підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту в порядку та на умовах, обумовлених у контракті (п.1.1), ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару (п.2.3).

Згідно з інвойсом №224321 від 11.10.2024 на виконання умов контракту від 21.03.2022 №22/22 поставлено партію товару банан, кількістю 1080, вартістю по 9,50 євро за коробку. Загальна вартість товару склала 10260,00 євро.

З метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці 16.10.2024 року подана митна декларація №24UA209170087096U4, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ, а саме: контракт, інвойс та інші.

Проте відповідач повідомив про необхідність підтвердження митної вартості товару шляхом надання додаткових документів.

Декларант надав додаткові документи, проте відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900757/2 від 16.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002939 від 16.10.2024.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі контракту на поставку № 22/22 від 21.03.2022 року. Відповідно до п.1.1 контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах обумовлених в контракті. Згідно з п.1.2 контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п. 4.3. контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 контракту, передбачено, що замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. контракту, передбачено що покупець зобов`язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених замовлень. Натомість, відповідно до п.4.8 контракту, інвойс, що містить розбіжності із замовленнями покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежними документи та такі необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. Як зазначалося в п. 1.1. контракту, виставлений на підставі замовлення інвойс є невід`ємною частиною цього контракту. До митного оформлення наданий інвойс №224321 від 11.10.2024 р. При цьому, згідно п. 11.2 контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід`ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. Слід зазначити, що до митного оформлення наданий інвойс, що підписаний лише зі сторони постачальника (продавця). Наданий до митного оформлення інвойс № 224321 від 11.10.2024 р. не відповідає вимогам п. 11.2 контракту. Такий інвойс, є невід`ємною частиною контракту (п.1.1), а відтак і додатком до даного Контракту, однак підписаний лише стороною постачальника та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі;

2) - у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення CMR NL 119393/581363 від 14.10.2024 року наявні штампи перевізника Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka. Однак, документи, які визначають договірні відносини з Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №109 від 16.10.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 , Крім того, заявка на перевезення вантажів № 109 від 11.10.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення;

3) для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №109 від 16.10.2024 р. виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов`язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця.

За вказаних обставин відповідач дійшов висновку, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

В рішенні вказано, що враховуючи вищевикладене декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом додатково надіслано калькуляційний лист, прайс-лист, експертний висновок, копія митної декларації країни відправлення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано.

Львівська митниця дійшла висновку, що у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, вона не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2024/072559 від 03.09.2024, де митна вартість товару становить 1,0010 дол.США/кг.

Позивач, вважаючи протиправними прийняті відповідачем рішення, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900757/2 від 16.10.2024 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар не надано.

Досліджуючи питання відсутності у поданих ТОВ «ДІК» до митного оформлення документах всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та наявність у них розбіжностей, суд враховує наступне.

Стаття 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає замовлень (заявок) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє покупець.

Разом з тим, вказуючи в оскаржуваному рішенні про не надання до митного органу замовлення, відповідач, суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Декларант подав для підтвердження митної вартості товару інвойс №224321 від 11.10.2024 року, засвідчений підписом та скріплений печаткою постачальника.

При цьому законодавчі приписи обов`язковості підпису інвойсу покупцем відсутні, відповідач таких норм законодавства не наводить, а тому такі доводи відповідача не суд не приймає.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні не зазначено, яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Водночас, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару щодо сумніву у митній вартості товару відповідач вказує на зазначення в CMR NL 119393/581363 від 14.10.2024 та в рахунках на оплату № 109 від 11.10.2024 різних перевізників.

01.01.2022 року між позивачем ТОВ «ДІК» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №0101-22/ФЛ, згідно з п. 1.1 якого перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення та видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачі вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до п. 3.1 договору №0101-22/ФЛ ціни на послуги погоджуються сторонами в заявка на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Додатковою угодою №2 до договору поставки №0101-22/ФЛ від 01.03.2022 року внесено зміни до розділу 1 договору та додано п. 1.3, яким встановлено, що перевізник має право залучити третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього договору третьою особою несе перевізник».

Відповідно до умов укладеного договору від 01.01.2022 року №0101-22/ФЛ перевізник організував перевезення товару та залучив, в даному випадку третю особу Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka, який і здійснив перевезення вантажу. Після виконання покладених на перевізника обов`язків відповідно до договору №0101-22/ФЛ, ФОП ОСОБА_1 » надано замовнику рахунки на оплату послуг з перевезення вантажу.

Між тим, відповідачем не викладено пояснень разом з обчисленнями в грошовому виразі яким чином визначення перевізником Transport Drogowy Ciezarowy Krzysztof Juszka, а не ФОП ОСОБА_1 могло вплинуто митну вартість товару.

Серед іншого митний орган зазначив, що декларантом на підтвердження транспортних витрат долучено лише рахунок-фактура №109 від 16.10.2024 року, інших документів позивачем не надано.

Проте, законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження транспортних витрат, суд вважає, що наданий контролюючому органу рахунок-фактура №109 від 16.10.2024 року є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Згідно п. 6 ч. 10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Рахунок-фактура №109 від 16.10.2024 року підтверджує, що вартість транспортування вантажу, що перевозився автомобілем н/з НОМЕР_1 /WZ857FJ загалом складає 87210,00 грн, зокрема, по маршруту Ritthem (Нідерланди) м/п Краківець-Корчова 70000,00 грн; м/п Краківець-Корчова с. Черляни, Львівська обл.. (UA) 17210,00 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Між іншим, митний орган зазначив, що із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов`язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу та понесення витрат на завантаження товару у місці призначення.

Відповідно до п.4.15, 4.16 контракту №22/22 від 21.03.2022 податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв`язку із виконання цього контракту, які оплачуються в країні постачальника, оплачує постачальник. Обов`язок проходження експортних митних формальностей країні постачальника покладається на постачальника.

Обов`язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.5 контракту №22/22 від 21.03.2022).

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД №UA209170/2024/072559 від 03.09.2024 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом, копію яких відповідачем долучено до відзиву.

Суд вважає, що митна декларація МД №UA209170/2024/072559 від 03.09.2024 не може бути врахована для коригування митної вартості товару за МД позивача, оскільки митна вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено за МД сформована за умов поставки DAP, коли позивачем поставлено товар на територію України за умовами FCA. Оскільки умови поставки за митними деклараціями є різними, вказане може впливати на різницю між митною вартістю товарів.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900757/2 від 16.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002939 від 16.10.2024.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач у змісті позову просить про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн.

Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні 64189,07 грн) становить 962,83 грн. Тобто за подання даного позову підлягав сплаті 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2024 рік, у розмірі 3028 грн.

Однак, оскільки позивач подав до суду позовну заяву через Підсистему «Електронний суд» на підставі ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає врахуванню коефіцієнт 0,8 за подання позову в електронній формі, що становитиме 2422,40 грн.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5000 грн правничої допомоги.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що заявлений розмір витрат є завищеним, та не відповідає критерію справедливої сатисфакції, оскільки обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.

Згідно з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на який такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом даної справи адвокатом Ситником О.П. до суду надані копії документів, укладених між ним та ТОВ «ДІК»: договір про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, додаткова угода №25-24UA209170087234U4/3 від 21.10.2024 року до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, додаток 1 до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК, замовлення №25-24UA209170087234U4/3 від 21.10.2024, акт наданих послуг №25-24UA209170087234U4/3 від 21.10.2024.

Згідно з п.5.2. договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року сторони домовились, що винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід`ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №25-24UA209170087234U4/3 від 21.10.2024 року до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, сторони вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди адвокату за такі послуги: 1) підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900757/2 від 16.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002939 від 16.10.2024; 2) представництво за необхідності ТОВ «ДІК» в суді першої інстанції під час розгляду судової справи, відкритої за вищезазначеним позовом; 3) інші юридичні послуги, що передбачені договором та безпосередньо стосуються судового розгляду позову.

Також до суду надано копію акту наданих послуг №25-24UA209170087234U4/3 від 21.10.2024 адвокатом надано послугу з підготовки позовної заяви вартістю 5000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 5000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» (вул. Центральна, 1, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68094, код ЄДРПОУ 40017905) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900757/2 від 16.10.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002939 від 16.10.2024.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва