Рішення

від 27.12.2024 по справі 440/12624/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/12624/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАРИБА" до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАРИБА" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806030/2024/000032/2 від 24.04.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806030/2024/000013 від 24.04.2024.

До митного оформлення в режимі імпорту ТОВ «ПОЛТАВАРИБА» подано електронну митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» (далі ЕМД): 1) від 23.04.2024 № 24UA806030000240U7 на товар «Морожені порції нерки, без кісток, зі шкірою, розмір 130-190, латинська назва ONCORHYNCHUS NERKA 4031,52кг». За наслідками розгляду поданих позивачем документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.04.2024 №UA806030/2024/000032/2, в якому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Незважаючи на подання до митного оформлення всіх документів, які підтверджують митну вартість товару за першим методом щодо ціни договору (контракту) митним органом прийнято картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом.

08.11.2024 Полтавська митниця подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі. Відповідач вказав про неподання позивачем до митного органу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, що базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних. Вказане стало підставою для коригування митної вартості товарів за другорядним методом, згідно із положеннями ст.64 Митного кодексу України (в подальшому МК України) за неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Суд, вивчивши письмові заяви учасників справи по суті позову, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

До митного оформлення в режимі імпорту ТОВ «ПОЛТАВАРИБА» подано електронну митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» (далі ЕМД) від 23.04.2024 №24UA806030000240U7 на товар «Морожені порції нерки, без кісток, зі шкірою, розмір 130-190, латинська назва ONCORHYNCHUS NERKA 4031,52 кг». Умови поставки: CIF.

Декларантом заявлено митну вартість за 1-м методом (за ціною договору), на рівні 593436,843 грн. (14 916,62 долари. США). До митної декларації позивачем було додано:

- зовнішньоекономічний контракт №13 від 20.03.2023;

- транспортний документ від 11.04.2024;

- експортну декларацію 24LTLU9000077573А3 від 16.04.2024;

- інвойс №10657-2від 15.02.2024;

- сертифікат якості б/н від 15.02.2024;

- калькуляцію транспортних витрат від 19.04.2024 №19/04-1;

- довідку про транспортні витрати № 04 від 17/04/2024;

- рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг №44 від 17.04.2024;

- страховий поліс №C50227/qCerts-82844 від 01.03.2024;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 165 від 21.03.2024;

- висновок ДП «Держзовнішінформ» від 22.04.2024 №3-1/501;

- CMR без номера від 15.04.2024;

- сертифікат походження від 15.02.2024.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД від 23.04.2024 №24UA806030000240U7 згенеровано форми митного контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

При проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, було виявлено наступне:

- Надано страховий документ (поліс №C50227/qCerts-82844 від 01.03.2024), але документ, що підтверджує вартість страхування не надано;

- Відповідно до умов поставки CІF Klaipeda, автотранспортної накладної №б/н від 15.04.2024 в порту Klaipeda (Литва) здійснювалось перевантаження вантажу з борта судна на вантажний автомобіль. Надано довідку про транспортні витрати від 17.04.2024 №04 та рахунок на оплату транспортних послуг від 17.04.2024 №44. Згідно поданих документів інформація щодо вартості розвантажувально-навантажувальних робіт відсутня. В інших поданих документах до ЕМД від 23.04.2024 №24UA806030000240U7 відсутня будь-яка інформація щодо вартості навантажувальних робіт, отже дані витрати не включені до митної вартості товару; в наданому інвойсі зазначено дата завантаження 01.03.2024 та порт завантаження Montreal, Canada, а дата доставки 27.03.2024 та порт розвантаження Клайпеда, Литва; згідно CMR з Клайпеди товар виїхав 15.04.2024, що становить 20 днів від дати прибуття в порт Клайпеда до дати, коли товар виїхав в Україну. Зазначене дає підстави для висновку, що товар в порту Клайпеда вивантажувався з судна, зберігався (обробка оцінюваних товарів, пов`язана з транспортуванням), навантажувався на автотранспорт, що є складовими митної вартості. Отже, виникає питання чи включені ці складові до митної вартості оцінюваного товару;

- Загальна сума інвойсу складає 14 916,62 дол.США. До митного оформлення подано платіжне доручення від 21.03.2024 №165 на суму 18 141,84 дол.США, де в призначенні платежу зазначено платіж за морожену рибу згідно контракту від 20.03.2022 № 13. При цьому, загальна сума контракту складає 3 000 000,00 дол. США, що не відповідає сумі попередньої оплати, зазначеної у платіжному дорученні;

- В платіжному дорученні відсутнє посилання на інвойс від 15.02.2024 №10657-2, а надані документи, які містять відомості про ціну, яка була фактично сплачена, викликали сумніви стосовно цінової інформації саме цієї партії товару, тому наданий банківський платіжний документ не можна ідентифікувати з даною поставкою;

- Пунктом 5.5. Контракту зазначено перелік документів, які Продавець надає Покупцеві, в тому числі коносамент, який не надано до митного оформлення, але є обов`язковим транспортним документом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ;

- Надана неякісна копія митної декларації країни відправлення від 15.04.2024 №24LTLUB000077573A3, що не дає можливості перевірити на підставі яких документів (інвойс, Контракт тощо) здійснено відправку Товару.

Вважаючи, що позивачем не подано до митного оформлення документів, згідно яких можливо впевнитись у заявленій митній вартості та не спростовано виявлені невідповідності, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 24.04.2024 №UA806030/2024/000032/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806030/2024/000013.

Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі МКУ, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За змістом частини 1 статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 6 статті 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ)

За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Стосовно наданого позивачем страхового документу (полісу №C50227/qCerts-82844 від 01.03.2024) та твердження митного органу про непідтвердження позивачем вартості страхування суд зазначає наступне.

Так, відповідно до контракту від 20.03.2023 № 13 та інвойсу передбачено поставку товарів на умовах CIF Klaipeda (Інкотермс - 2020).

Умовами поставки СІF визначено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно з договором купівлі-продажу та нести витрати, пов`язані з придбанням страхування.

Тобто у ціну товару на умовах СІF вже включені витрати продавця на страхування вантажу, а доказом виконання продавцем умов поставки СІF в частині страхування вантажу є страховий поліс, що надавався декларантом разом з митною декларацією №C50227/qCerts-82844 від 01.03.2024.

У силу пункту 7 частини десятої 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

Оскільки витрати на страхування на умовах СІF вже включені до вартості товару, підстав для їх окремого врахування при визначенні митної вартості немає.

Подальше страхування товару під час його доставки з порту Клайпеда (Литва) до митної території України не здійснювалось, що підтверджується транспортними документами.

Стосовно доводів митного органу про ненадання позивачем доказів оплати вартості розвантажувально-навантажувальних робіт у порту Клайпеда, суд враховує, що за умовами поставки CIF продавець зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки; сплатити ціну фрахту до порту призначення, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; нести витрати, пов`язані з придбанням страхування; сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця. Тож умовами поставки CIF передбачено, що сплату будь-яких зборів за розвантаження товарів у порту прибуття (у т.ч. експортних митних процедур) несе продавець.

У свою чергу вартість послуг з доставки товару з порту Клайпеда (Литва) до м. Полтави (Україна) наведена у довідці про транспорті витрати № 04 від 17.04.2024 та калькуляції транспортних витрат № 19/04-1 від 19.04.2024, що надані позивачем разом з митною декларацією.

Вартість послуг доставки (транспортного експедирування) товарів враховано під час визначення їх митної вартості, що відповідач не заперечував.

Отже декларантом подано достатні документи на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів, натомість митний орган не мав належних підстав для сумніву у вартості транспортних послуг та висновку про розбіжності у документах та відсутність інформації про усі складові митної вартості.

Щодо доводів митного органу про незазначення у платіжній інструкції посилання на комерційний інвойс, суд враховує, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 15 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Натомість, як визначено у пункті 32 Порядку №216, банк отримувача в разі отримання повідомлення про перерахування коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця, у якому не заповнено реквізит Призначення платежу (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого повідомлення звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до отримувача для з`ясування цього реквізиту в порядку, визначеному внутрішніми документами банку.

Тобто, у платіжній інструкції у графі Призначення платежу передбачено саме посилання на договір (контракт), за яких платник здійснює оплату.

А тому сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.

Також судом відхиляється посилання на невідповідність суми, зазначеної в інвойсі - 14 916,62 дол. США. та платіжному доручення від 21.03.2024 №165 - 18 141,84 дол. США, адже сума, сплачена ТОВ "ПОЛТАВАРИБА" згідно платіжного доручення від 21.03.2024 №165 перевищує суму, зазначену в інвойсі, що свідчить про повну оплату позивачем вартості товару, визначену в інвойсі №10657-2 від 15.02.2024. Водночас суд враховує, що зазначене платіжне доручення, як і зазначений інвойс, містить посилання на контракт №13 від 20.03.2023.

Стосовно посилання митного органу на те, що позивачем при розрахунку митної вартості задекларованого товару не враховано вагу пакування у розмірі 888 кг, внаслідок чого слід додати до митної вартості товару 3285,6 дол. США (888х 3,70) суд зазначає таке.

Відповідно до п. 6.1. Контракту № 13 товар поставляється в експортній упаковці відповідно до типу товару і стандартам країни Продавця. Кожна одиниця товару повинна мати етикетку українською мовою, де повинна бути вказана наступна інформація про продукт і його виробника: 1) назву продукту; 2) назва і адреса виробника продукту; 3) дата виробництва / заморозки в форматі "день місяць рік"; 4) маса нетто продукту; 5) термін та умови зберігання продукту; 6) калорійність. Покупець направляє Продавцю вид етикетки на кожен вид Товару.

Водночас, пунктом 6.2 Контракту №13 передбачено, що ціна упаковки і маркування включена в ціну Товару.

Таким чином, відповідачем не враховані умови поставки продукції, відповідно до яких пакування продукції здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни продукції. Відтак вартість упаковки та пакування матеріалів, робіт, пов`язаних з пакуванням, не впливає на митну вартість продукції, тому не підтвердження позивачем витрат на пакування, відповідно, не може впливати на числове значення складових митної вартості цієї продукції, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цю продукцію.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару (Постанова ВС №160/8775/18 від 18.02.2019 року).

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості (Постанова ВС № 815/6794/17 від 22.01.2019 року).

За вказаного суд приходить до висновку про безпідставність твердження Полтавської митниці про неврахування позивачем вартості упаковки, що впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо зауваження митного органу по не підтвердженню відповідності заявлених цін ціновій кон`юнктурі ринку у висновку ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/501 від 22.04.2024 суд зазначає наступне.

Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, скорочена назва ДП «Держзовнішінформ» - провідний інформаційно аналітичний та експертний центр в Україні з досліджень зовнішніх та внутрішніх ринків товарів і послуг.

ДП «Держзовнішінформ» уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 608 від 02.05.2018 здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

Підприємство надає повний спектр інформаційних, аналітичних, дослідницьких та експертних послуг: експертизу зовнішньоекономічних контрактів, дослідження внутрішніх і зовнішніх товарних ринків, консультування з питань комерційної діяльності та управління. Одним із напрямків діяльності ДП «Держзовнішінформ» є надання висновків щодо вартості товарів за контрактом.

ДП «Держзовнішінформ» проводить цінову експертизу в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідності цінових умов договорів (контрактів), затвердженим наказом державного підприємства від 30.05.2011 № 115-1.

Відповідно до пункту 1.4 зазначеного Положення цінова експертиза передбачає аналіз умов зовнішньоекономічних договорів на основі наданих замовником матеріалів з використанням відповідних інформаційних джерел: біржові котирування; контрактна практика по роботам, послугам, товарам, правам інтелектуальної власності; прейскуранти та ціни українських суб`єктів господарювання на відповідні види робіт, послуг, товарів, прав інтелектуальної власності; комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти на роботи, послуги, товари, права інтелектуальної власності відомих фірм, порівняльні індекси цін; статистичні дані органів державної влади; звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном тощо.

Акт цінової експертизи являє собою лист, в якому вказуються перелік документів, наданих заявником (договори, угоди, довідки, кон`юнктурна та експертна інформація тощо), зазначається про здійснення аналізу отриманої від заявника інформації, робиться висновок про відповідність або не відповідність вартості послуги кон`юнктурі ринку.

Крім того, відповідачем не враховано, що окрім використання інформації щодо аналогічних товарів з мережі інтернет, ДП «Держзовнішінформ» було отримано інформацію безпосередньо від постачальника товару, який у повній мірі підтвердив контрактну/митну вартість поставленого товару.

Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 07.10.1996 № 25-28/215 експертні висновки ДП "Держзовнішінформ" мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.

Отже, експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/501 від 22.04.2024 про прийнятність контрактного рівня цін імпортованого позивачем товару та відповідність контрактної вартості товару кон`юнктурі світового ринку, є належним доказом, що підтверджує відповідність імпортованого позивачем товару цінам і умовам світового ринку.

Посилання митного органу про непідтвердження позивачем митної вартості задекларованого товару за першим методом внаслідок ненадання ним коносаменту також не заслуговує на увагу, позаяк коносамент сам по собі не є документом, що підтверджує складові митної вартості товару, що перевозиться на морському судні, він не містить у собі відомостей про ціну товару та обов`язковість його подання при митному оформленні не передбачена частиною 2 статті 53 МК України.

Аналогічно не передбачено частиною 2 статті 53 МК України і надання митної декларації країни відправлення, внаслідок чого судом відхиляється претензія митного органу до якості поданої позивачем копії митної декларації країни відправлення.

За правилами частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно з МД № 24UA806030000240U7, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, тому у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості.

Відповідачем не доведено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі ЕМД від 28.09.2023 № 10060/2023/424092.

Однак, поставка товару за вищевказаною митною декларацією здійснювалася від іншого експортера та на інших умовах (CFR -Клайпеда), що не дає достатніх підстав ототожнювати визначену у такій декларації митну вартість товарів.

До того ж, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA806030/2024/000032/2 від 24.04.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806030/2024/000013 від 24.04.2024 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх прийняття, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн. З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача зазначену суму.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАРИБА" (вул. Зіньківська, буд. 51/2,м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 38560987) до Полтавської митниці (вул. Кукоби Анатолія, буд. 28,м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 43997576) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806030/2024/000032/2 від 24.04.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806030/2024/000013 від 24.04.2024, складену Полтавською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАРИБА" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко