Рішення

від 19.12.2024 по справі 541/376/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/376/24

Номер провадження 2/541/365/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 грудня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України», Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

встановив:

До Миргородського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_2 , в інтересах якої дії адвокат Жага Е.Г., з позовом до ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України», Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, мотивуючи своїх вимоги наступним. З 04 лютого 1983 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 18 грудня 2017 року позивачкою було прийнято рішення про приватизацію вказаного будинку, але вона отримала відповідь про передачу житлового будинку у комунальну власність В.Байрацької сільської ради. 23 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора для отримання відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до отриманих відомостей вказаний будинок з 15 жовтня 2019 року на праві власності належить ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН». Згідно з відповіддю на адвокатський запит від 19 листопада 2021 року ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН» повідомило, що вищезазначений будинок передано з балансу підприємства у комунальну власність Байрацької сільської ради. 26 листопада 2021 року виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради повідомив, що житловий будинок АДРЕСА_2 на балансі в комунальній власності не знаходиться, в приватну власність не передавався, рішення про передачу з балансу ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН» в комунальну власність Великосорочинської сільської ради даного будинку не приймалось. Аналогічна відповідь була надана Великосорочинською сільською радою 24 квітня 2023 року. Проживаючи в будинку садибного типу з господарськими будівлями, ОСОБА_2 з дня вселення сплачує комунальні та всі інші витрати, пов`язані з його утриманням; зберігає в ньому свої речі; користується центральним водопостачанням і регулярно сплачує за використану воду; робить поточні та капітальні ремонти, тобто продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом більше ніж 10 років. Іншого житла у власності ОСОБА_2 немає. В зв`язку із тим, що позивачка своїми діями безперервно та добросовісно володіє та користується цілим будинком в повному обсязі, за весь час користування будинком ніхто не оскаржував її право володіння та користування цим майном, вона вважає себе власником будинку за набувальною давністю. З урахуванням зазначеного, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на будинок садибного типу з господарськими будівлями загальною площею 150,8 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним підприємством «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України» суду було надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 згідно наказу директора держплемзаводу від 31 січня 1983 року № 34 працювала у відповідача в цеху животноводства на посаді доярки. У травні 1985 року їй, а також працівниці ОСОБА_3 , як багатодітним сім`ям, лише рішенням профспілкового комітету були виділені квартири в новому відомчому 2-х квартирному житловому будинку, який на той період належав на праві власності державному племінному заводу, без видачі відповідних ордерів. Наказом директора Державного підприємства «ДГ ім. Декабристів Полтавської ДСГДС» від 23 червня 2004 року № 52-К ОСОБА_2 було звільнено з роботи в господарстві за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за віком. Рішенням Великобайрацької сільської ради Миргородського району Полтавської області від 21 червня 2018 року надано згоду на прийняття в комунальну власність від ДП підприємства «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України» житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка з сім`єю з 1985 року проживала в квартирі АДРЕСА_3 без відповідної реєстрації. Зазначена у її паспорті реєстрація з 04 лютого 1983 року не може стосуватися спірного житлового будинку, так як станом на 1983 рік цього будинку ще не було, будь-яке рішення щодо виділення позивачці цієї квартири на той час не приймалось. Рішенням Великобайрацької сільської ради Миргородського району Полтавської області від 21 червня 2018 року надано згоду на прийняття в комунальну власність від ДП підприємства «ДГ імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України» житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а постановою Президії НААН України від 26 червня 2019 року № 09/10 погоджено безоплатну передачу з балансу ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України» в комунальну власність на баланс Великобайрацької сільської ради Миргородського району Полтавської області вказаного будинку, але передачу спірного майна на даний час належним чином не оформлено. На даний час цей житловий будинок знаходиться на балансі ДП «Дослідне господарство ім. Декабристів Інституту продовольчих ресурсів НААН України» як правонаступника ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України». Таким чином, позивачка завжди добре знала, що власником названого спірного житлового будинку є держава в особі КМУ, що він відноситься до державного нерухомого майна, закріпленого державою за НААН України в безстрокове користування як органу управління державним майном і переданого Академією підприємству-відповідачу лише на праві господарського володіння. Стосунки між підприємством-відповідачем та позивачкою регулюються як з наймачем житлової площі житловим законодавством. Вказаний позивачкою житловий будинок ніколи не був безхазяйним. ОСОБА_2 ніколи в розумінні вимог ст. 344 ЦК України не була особою, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, у даному випадку - спірним житловим будинком, так як квартиру у цьому житловому будинку вона отримала з волі відповідача. Вона завжди знала про це, а тому не може бути лише на підставі цього добросовісним його володільцем, тим більше усього - житлового будинку. В зв`язку із наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 55-65).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17 квітня 2024 року виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 104).

До визначення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 ухвалою від 23 квітня 2024 року провадження у даній справі було зупинено (а.с. 107).

У відповідності з довідкою від 29 жовтня 2024 року № 360/01-13, виданою приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбаном Є.О., після померлої ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 52/2024; спадщину після померлої прийняв за законом в цілій частці її син ОСОБА_1 (а.с. 120).

Ухвалою від 01 листопада 2024 року провадження у справі поновлено, до участі в справі залучено правонаступника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (а.с. 123).

Сторони в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 130, 137, 138).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

У відповідності з паспортом громадянина України НОМЕР_2 ОСОБА_2 була зареєстрована в с. Декабристи (без зазначення вулиці та номеру будинку) 04 лютого 1983 року (а.с. 10).

Згідно з п. 4 наказу Держплемзаводу ім. Декабристів від 31 січня 1983 року № 34 ОСОБА_2 було прийнято на роботу до племзаводу з 31 січня 1983 року в цех тваринництва дояркою (а.с. 75) та наказом ДП ДГ ім. Декабристів від 23 червня 2004 року № 52-К звільнено в зв`язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 76).

У відповідності з протоколом засідання профспілкового комітету племзаводу ім. Декабристів від 24 травня 1985 року № 71 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як багатодітним сім`ям були виділені квартири в новому 2-х квартирному житловому будинку (а. 77 зворот).

Відповідно до довідки від 22 лютого 2024 року № 142, виданої ДП «Дослідне господарство ім. Декабристів Інституту продовольчих ресурсів НААН України», ОСОБА_2 своєчасно сплачувала квартплату за квартиру АДРЕСА_3 . Оскільки планувалась безоплатна передача вказаного житлового будинку з балансу ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України» в комунальну власність на баланс Великобайрацької сільської ради Миргородського району Полтавської області, квартплата з 01 січня 2020 року не нараховувалась (а.с. 81).

Згідно з довідкою від 15 травня 2023 року № 327, виданою ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України», ОСОБА_2 користується централізованим водопостачанням і регулярно сплачує за використану воду; за останні 10 років боргів з оплати за водопостачання не має (а.с. 19).

Між ПАТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_2 21 березня 2016 року було укладено договір про користування електричною енергією, предметом якого є постачання електроенергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 43-44).

З листа ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН» від 07 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 18 грудня 2017 року зверталась із заявою про приватизацію житла. Оскільки підприємство не є виконавчим органом приватизації, було прийнято рішення про передачу будинку в комунальну власність. Підприємством подано пакет документів для державної реєстрації в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після реєстрації відбуватиметься передача будинку в комунальну власність В.Байрацької сільської ради для подальшої приватизації житла (а.с.42).

Згідно з рішенням Великобайрацької сільської ради Миргородського району Полтавської області від 21 червня 2018 року «Про надання згоди ДП «ДГ ім. Декабристів» на прийняття в комунальну власність житлового будинку» сільською радою було прийнято рішення про надання зголи на прийняття в комунальну власність від ДП «ДГ ім. Декабристів» будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , при наданні пакету документів, передбаченого законом (а.с. 23).

У відповідності з постановою Президії НААН України від 26 червня 2019 року № 09/10 «Про безоплатну передачу основних засобів з балансу Державного підприємства імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН» в комунальну власність» погоджено безоплатну передачу з балансу ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України» в комунальну власність на баланс Великобайрацької сільської ради Миргородського району Полтавської області вказаного будинку (а.с. 20).

13 грудня 2019 року було проведено обстеження вищезазначеного будинку (акт приймання-передачі відомчого житлового будинку в комунальну власність, а.с. 26-29).

У відповідності з довідками, виданими виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради 26 листопада 2021 року (№ 2340/02-28) та 24 квітня 2023 року (№ 11), житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в комунальній власності на балансі Великосорочинської сільської ради не знаходиться, в приватну власність не передавався, рішення про передачу з балансу ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН» в комунальну власність Великосорочинської сільської ради даного будинку не приймалось (а.с. 40,41).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна станом на 23 листопада 2021 року власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України» (а.с. 39).

Відповідно до п. 1.4. статуту ДП «Дослідне господарство ім. Декабристів Інституту продовольчих ресурсів НААН України», затвердженого президентом Національної академії аграрних наук України 07 червня 2023 року, останнє є правонаступником землі, майна, майнових та немайнових прав ДП «ДГ ім. Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України» (а.с. 71-74).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком КЦС у складі ВС, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків КЦС у складі ВС, оскільки за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22) та від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23).

У відповідності з матеріалами справи ОСОБА_2 , якій було виділено квартиру в 2-х кваритрному будинку АДРЕСА_1 , знала власника вказаного будинку, користувалася квартирою як володілець, а не як її власник, тому суд вважає, що позивач за даним позовом не навів належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за набувальною давністю, оскільки факт титульного володіння спірною квартирою виключає можливість застосування положень цієї норми.

Крім зазначеного, позивачем не надано доказів безперервності володіння ОСОБА_2 спірним будинком, а також підстав користування нею всім будинком, який є 2-х квартирним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 13, 206, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство імені Декабристів Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України», Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року.

Суддя: О. М. Вірченко