Рішення

від 18.12.2024 по справі 643/5035/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/5035/24

Провадження № 2-а/643/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Московський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря Куліш А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області капітана поліції Локтіонова Євгена Євгеновича про скасування постанови зафіксованої не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2124427 від 11.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.05.2024 о 17:09 годині інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Локтіоновим Євгеном Євгеновичем складено постанову серія ЕНА №2124427 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зокрема, відповідно вказаної постанови, 11.05.2024 о 16:44:28 у м.Харків по вул.Чувашській, 1, водій ОСОБА_1 керував т/з автомобіль Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3.г. ПДР України. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КупАП та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 510 гривень.

Позивач посилається на порушення відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення норм матеріального та процесуального права, порушення процедури отримання та дослідження доказів, невідповідність доказів висновкам, які наведені в оскаржуваній постанові.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідачем досуду наданописьмові пояснення,та ДВД-дискіз відеозаписом відеореєстратора 70МАІ, з яких вбачається, що він заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, з пояснень відповідача слідує, що 11.05.2024 приблизно о 16:44 год. поблизу будинку 1 по вулиці Чувашській у місті Харкові працівниками поліції було виявлено транспортний засіб Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3.г. ПДР України. Відповідач зазначає, що у його службовому автомобілі встановлено відеореєстратор 70МАІ, яким було зафіксовано інкриміноване позивачу правопорушення, та відповідний запис долучений відповідачем до своїх письмових пояснень. Водночас, відповідач зазначає, що записи з портативного відеореєстратору на теперішній час відсутні, оскільки такі записи зберігаються лише протягом 30-денного терміну, тобто до 10.06.2024 включно, після чого були видалені.

Позивачем до суду надано письмові пояснення, з яких вбачається, що він вважає наданий відповідачем відеозапис відеореєстратору 7МАІ неналежним та недопустимим доказом, оскільки такий доказ отриманий із порушенням норм чинного законодавства, а з вказаного відеозапису неможливо встановити фактичні обставини події та пояснення відповідача щодо марки автомобіля, зафіксованого на запису, його державний номер. Також, на вказаному відеозапису відсутні відомості про те, що саме ОСОБА_1 здійснював функції водія відповідного транспортного засобу, а з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити місце здійснення відеозапису, місце начебто вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, позивач зазначив на невідповідність письмових пояснень відповідача нормам чинного законодавства щодо порядку отримання, зберігання та знищення доказів по справі записів портативного відеореєстратора 471574 та запису відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11.05.2024 о 17:09 годині інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капітаном поліції Локтіоновим Євгеном Євгеновичем складено постанову серія ЕНА №2124427 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим, відносно ОСОБА_1 про те, що 11.05.2024 о 16:44:28 у м.Харків по вул.Чувашській, 1, водій ОСОБА_1 керував т/з автомобіль Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3.г. ПДР України. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КупАП та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до розділу 7 постанови серія ЕНА №2124427, до постанови в якості доказів долучено: відео з бодікамери 471574 та службового реєстратору.

Відповідно до правового висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 13.02.2020р. у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного вище правового висновку, суд погоджується із твердженнями позивача про неналежність та недопустимість наданого відповідачем із письмовими поясненнями відеозапису відеореєстратора 7МАІ, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено марку та модель такого технічного засобу, його інвентарного номеру, інвентарного номеру карти пам`яті такого технічного засобу та іншої інформації про відповідний технічний засіб. Крім того, з наданого відеозапису неможливо встановити всі обставини інкримінованого позивачу правопорушення дати, часу та місця здійснення відеозапису, марки та номеру транспортного засобу, факт керування транспортним засобом саме позивачем, дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення тощо.

Так само, з наданого відеозапису вбачається, що він містить лише певний фрагмент запису з відповідного запису неможливо встановити момент його початку, а момент закінчення запису - обривається.

Таким чином, якщо із відеозапису відеореєстратора працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Зазначене кореспондується із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.

Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.

Стаття 252 КупАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищенаведені вимоги законодавства при розгляді відповідачем справи про вчинення адміністративного правопорушення відносно позивача дотримано не було. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про Національну поліцію") .

Згідно зп. 9 ч. 1 ст 31 Закону України "Про Національну поліцію"один із превентивних заходів що може застосовувати працівник поліції - це застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Відповідні технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до пункту 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999 (надалі Інструкція №1026), ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Розділом III «Порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах» Інструкції №1026 визначається, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Розділом VIII «Загальний порядок зберігання та видачі відеозаписів» Інструкції №1026 визначається, що вивантаження відеозаписів з карт пам`яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам`яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.

Строк зберігання відеозаписів становить, зокрема, з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб.

Із пояснень відповідача вбачається, що записи портативного відеореєстратора 471574 на теперішній час відсутні.

В розумінні статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Оцінка доказів здійснюється за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 по справі №560/751/17 (адміністративне провадження N К/9901/2047/18) зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

За ч.1ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Ст.7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Згіднорішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64). фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення,Конституційний СудУкраїни на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначенимист. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції Українита загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на вищевикладене та надаючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи факт недоведення відповідачем під час розгляду даної справи належними та допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,8,11,94,99,159,160-163,171-2,246 КАС України,суд ,- ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху серіїЕНА №2124427,складену 11.05.2024року інспектором1взводу 3роти 2батальйону УППв Харківськійобласті капітаномполіції ЛоктіоновимЄвгеном Євгеновичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 122 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 510 гривен. Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 39534151, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Майстренко О.М.