РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
31 грудня 2024 року м. Рівне№460/10713/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарни Трак Сервіс" доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» (далі позивач/ТОВ «Сарни Трак Сервіс») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі відповідач/митний орган), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000087;
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів (шини TBR), 31.07.2024 митним брокером ТОВ «Сарни Трак Сервіс» подано до Рівненської митниці митну декларацію №24UA204060005240U0, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу були надані усі необхідні документи, визначені у переліку статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Стверджує, що подані відповідачу документи чітко ідентифікують імпортований товар та містять достовірні дані про числові показники складових його митної вартості. Разом з тим, за результатами оцінки вказаних документів, відповідач надіслав повідомлення про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, із зазначенням при цьому про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей, у зв`язку із якими митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана митницею за рівнем, визначеним декларантом. У подальшому, митним органом сформовані спірні картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Позивач вважає аргументи митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях, безпідставними і необґрунтованими, оскільки ТОВ «Сарни Трак Сервіс» як декларантом надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованих товарів відповідно до вимог чинного тоді законодавства. Поряд з цим, за результатом здійснення відповідних митних процедур, ввезений товар розмитнено та випущено у вільний обіг за митною декларацією №24UA204060005262U7 з донарахуванням митних платежів. Водночас, на переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів увесь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення декларантом числового значення митної вартості імпортованих товарів. З огляду на викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 18.09.2024 позовна заява залишалась без руху.
Ухвалою суду від 26.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/10713/24 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов`язано надати суду додаткові докази по справі.
07.10.2024, з використанням підсистеми «Електронний суд», представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заявлених заперечень зазначив, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено, що подані до митного оформлення документи містять окремі розбіжності та неточності. Наведене свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно вартості імпортованих товарів, а відтак, послугувало безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів, які у повному обсязі надані не були. У зв`язку з цим, керуючись частиною п`ятою статті 54 МК України, та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано і правомірно прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, представник відповідача зауважив, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було визначено за резервним методом на підставі наявної у митниці інформації стосовно митної вартості аналогічних товарів. На підставі викладеного, представник відповідача стверджує, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України, а тому, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
На виконання вимог ухвали суду від 26.09.2024, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копії матеріалів проведеної митним органом перевірки документів позивача, за наслідками якої винесено оскаржувані у справі рішення.
Ухвалою суду від 09.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив (надійшла до суду 15.10.2024), у якій підтримав позицію, викладену ним у позовній заяві, вказав на необґрунтованість наведених відповідачем у відзиві аргументів та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
В силу приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
17.04.2024 між ТОВ «Сарни Трак Сервіс» (Україна) як покупцем та Doublestar International Trading (Hong Kong) Co., Limited (Китай) (далі Doublestar) як продавцем укладено зовнішньоекономічний Контракт №17042024, згідно з пунктом 1.1 якого, продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, поставити та передати у власність покупця продукцію (товар) торгової марки Doublestar, вид продукції шини TBR, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов, визначених цим Контрактом.
Відповідно до пункту 1.2 Контракту №17042024, найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість і ціни товару встановлюються в замовленнях, рахунках-проформах, комерційних рахунках-фактурах. Замовлення, рахунки-проформи, комерційні рахунки-фактури є невід`ємною частиною цього Контракту.
Наведене кореспондується з положеннями розділу ІІ цього Контракту, за змістом якого загальна вартість товару, який підлягає поставці за цим Контрактом, міститься в замовленнях, рахунках-проформах, комерційних рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Контракту (пункту 2.1).
Валюта Контракту долари США. Валюта платежу долари США (пункт 2.2).
Ціна за кожну партію і одиницю товару міститься в замовленнях, рахунках-проформах, комерційних рахунках-фактурах, однак замовлення до митного оформлення не надано (пункт 2.3).
При цьому, базисні умови поставки товару сторонами Контракту №17042024 визначено у розділі ІІІ цієї Угоди, згідно з пунктом 3.1 якої продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FOB (Інкотермс 2020) порт QINGDAO, Китай. Термін поставки 45 днів після попередньої оплати вартості товару покупцем в розмірі 100% вартості товару згідно проформи-фактури (а.с.15-17).
На виконання умов Контракту №17042024, за замовленням покупця, продавцем сформовано рахунок-проформу (Proforma Invoice) від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY, у якому погоджено перелік (асортимент) товарів, визначених сторонами для поставки за вказаним контрактом, їх кількість (214 шт), умови поставки (FOB QINGDAO), ціну, валюту розрахунків (долар США) та загальну вартість товарів (34078,38 доларів США) (а.с.25-26).
Оплата товару здійснена позивачем 10.05.2024 на суму 34078,38 доларів США (USD), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 10.05.2024 №77. Підставою для проведення вказаної оплати визначено Контракт №17042024 від 17.04.2024 та рахунок-проформу (Proforma Invoice) від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY (а.с.31).
Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Commercial Invoice) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 (а.с.24, 27) та пакувального листа (Packing List) від 23.05.2024 до нього (а.с.18, 23), вантажовідправник Doublestar фактично поставив на користь ТОВ «Сарни Трак Сервіс» товар шини автомобільні (в асортименті) у кількості 209 шт, вагою брутто/нетто 14580 кг, об`ємом 62 м3, вартістю 33329,63 дол. США. Країна виготовлення та експорту товару Китай, умови поставки FOB (Qingdao).
29.05.2024 вказаний товар відвантажений на адресу ТОВ «Сарни Трак Сервіс», у зв`язку з чим морським перевізником Hunicorn Shipping Co., LTD виданий коносамент №S0124050417, за змістом якого: контейнер №SEKU4440700; порт завантаження Циндао (Китай); найменування морського судна/№ рейсу Marit Maersk, рейс №421W; порт розвантаження/місце поставки Гданськ (Польща) (а.с.19, 20-21).
На підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2022 №1/11/22 та заявки від 17.05.2024 №12571 до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» (далі ТОВ «Дайрект Лайн») надано на користь ТОВ «Сарни Трак Сервіс» транспортно-експедиторські послуги, а саме: морське перевезення товару за маршрутом Qingdao Gdansk, вартістю 5971 дол. США; навантажувально-розвантажувальні роботи 295 дол. США (а.с.34-38, 40).
Згідно з рахунком на оплату від 22.07.2024 №1107, загальна вартість наданих ТОВ «Дайрект Лайн» послуг за Договором від 01.11.2022 №1/11/22 (щодо контейнера №SEKU4440700) склала 269414,39 грн з ПДВ, в тому числі: організація перевезення водним транспортом 250221,39 грн (без ПДВ); допоміжні послуги по обробці вантажу за межами митної території України 15893,00 грн (без ПДВ); транспортно-експедиційні послуги на митній території України 3300,00 грн (з ПДВ) (а.с.41).
Наведене узгоджується зі змістом довідки про транспортні витрати №22-07/13, виданої ТОВ «Дайрект Лайн» 22.07.2024, якою стверджується, зокрема, що страхування вантажу за межами митної території України не проводилось (а.с.42).
Перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) Сарни (Україна) здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2024 №20062024 (а.с.32-33), відповідно до заявки ТОВ «Сарни Трак Сервіс» від 17.07.2024 №2 (а.с.39) та міжнародної товарно-транспортної накладної серії CMR A №021982 від 30.07.2024 (а.с.28, 29).
Вартість вказаних послуг склала 64311,36 грн, що підтверджується копіями рахунку від 23.07.2024 №2 (а.с.43) та довідки про транспортні витрати від 23.07.2024 №2, виданих ФОП ОСОБА_1 (а.с.44). Поряд з цим, у вказаній довідці перевізником засвідчено, що страхування вантажу не здійснювалось.
31.07.2024 товар прибув під митний контроль Рівненської митниці, у зв`язку з чим митним брокером ТОВ «Сарни Трак Сервіс» ОСОБА_2 здійснено електронне декларування товару відповідно до вимог статті 257 МК України, з метою забезпечення митного контролю та митного оформлення, шляхом заявлення відомостей про товар у вигляді електронної митної декларації (МД) №24UA204060005240U0 (а.с.13-14).
При цьому, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларантом надано наступний перелік документів (графа 44 МД):
1.зовнішньоекономічний контракт від 17.04.2024 №17042024;
2.рахунок-проформа (Proforma Invoice) від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY;
3.платіжна інструкція в іноземній валюті від 10.05.2024 №77;
4.комерційний рахунок-фактура (Commercial Invoice) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872;
5.пакувальний лист від 23.05.2024 №б/н;
6.коносамент від 29.05.2024 №S0124050417;
7.договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2022 №1/11/22;
8.заявка ТОВ «Сарни Трак Сервіс» на морське перевезення вантажу від 17.05.2024 №12571, оформлена на підставі договору від 01.11.2022 №1/11/22;
9. рахунок ТОВ «Дайрект Лайн» на оплату послуг водного перевезення від 22.07.2024 №1107;
10. довідка ТОВ «Дайрект Лайн» про транспортні витрати від 22.07.2024 №22-07/13;
11. договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2024 №20062024;
12. заявка ТОВ «Сарни Трак Сервіс» на міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом від 17.07.2024 №2, оформлена на підставі договору від 20.06.2024 №20062024;
13. міжнародна товарно-транспортна накладна від 30.07.2024 серії CMR A №021982;
14. рахунок ФОП ОСОБА_1 на оплату послуг вантажного перевезення автомобільним транспортом від 22.07.2024 №1107;
15. довідка ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати від 23.07.2024 №2.
Визначення митної вартості товарів декларантом здійснено за першим (основним) методом за ціною договору (контракту). До митної вартості імпортованих товарів включена його фактурна вартість згідно з комерційним рахунком-фактурою (інвойсом) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 (33329,63 дол. США або 1367484,72 грн (33329,63 х 41,0291)) та вартість транспортних витрат на доставку товару до кордону України, визначена рахунками на оплату послуг перевезення від 22.07.2024 №1107 (250221,39 грн) і від 22.07.2024 №1107 (45500,15 грн).
Доказів здійснення позивачем страхування товару (вантажу) та понесення ним у зв`язку з цим будь-яких фінансових витрат, що включаються до розрахунку митної вартості імпортованого товару, матеріали справи не містять.
Таким чином, заявлена позивачем митна вартість товару склала 1663206,26 грн, що узгоджується зі змістом графи 12 МД №24UA204060005240U0.
31.07.2024 митним органом направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості товарів у зв`язку із наявністю окремих неточностей та розбіжностей у поданих до митного оформлення документах (а.с.50).
У відповідь на вказане повідомлення, митний брокер ТОВ «Сарни Трак Сервіс» листом від 31.07.2024 повідомив митницю про те, що:
1.страхування вантажу позивачем не проводилось (…);
2.номером рахунку-проформи фактично є «DS-HW-2024-6742-DY», а допущена в інших документах технічна помилка щодо нього жодним чином не впливає на вартість товару;
3.в пакувальному листі зазначено інвойс від 23.05.2024 №H2422578DY-6872, який відображає фактичну вартість та кількість товару, що поставляється;
4.відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 10.05.2024 №77 на рахунок продавця було перераховано кошти в сумі 34078,38 дол. США згідно з наданою продавцем проформою-інвойсом від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY, а відповідно до комерційного інвойсу №H2422578DY-6872 фактично поставлено товару на меншу суму (…);
5.декларантом надано до митного оформлення товару повний перелік документів, визначений МК України; будь-яких інших документів, які б підтверджували митну вартість товарів (в тому числі, її складових), враховуючи умови поставки, крім тих, що вже надані, законодавством не передбачено, а тому будь-які інші документи надаватись не будуть. Просив підтвердити заявлену митну вартість за першим методом або надати рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.45).
У той же час, відповідачем, за результатами перевірки митної декларації позивача, складено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000087 (а.с.48) та прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2, яким митну вартість товару визначено за шостим (резервним) методом з розрахунку 3,02 дол. США/кг.
Так, рішення від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2 містить опис підстав для коригування митної вартості (графа 33), де зазначено про те, що «митна вартість імпортованого товару №1 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р.;
2) подані до митного оформлення документи містять окремі неточності та розбіжності:
2.1. згідно пункту 2.4 Контракту від 17.04.2024 №17042024 (далі Контракт) ціна товару визначається сторонами на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020). Відповідно до пункту 3.1 Контракту продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020) - порт Цингдао Китай. Умови поставки FOB у редакції INCOTERMS 2020 відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борт судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця. В базис зазначених умов поставки включається вартість страхування вантажу. Враховуючи викладене декларантом до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та їх включення відповідно до частини 10 статті 58 МКУ;
2.2. в поданому до митного оформлення пакувальному листі зазначено номер рахунку- проформи №DS-HW-2024-6872-DY, що не відповідає номеру зазначеного документу №DS- HW-2024-6742-DY;
2.3. відповідно до наданих декларантом платіжних документів про оплату Покупцем вартості товару №77 від 10.05.2024 та №74 сума перерахованих на рахунок Продавця коштів становить 34078,38 дол. США, що не відповідає фактурній вартості товарів, зазначеній у комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422579DY на суму 33329,63 дол. США;
2.4. в поданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 зазначено номер рахунку-проформи №DS-HW-2024-6872-DY, що не відповідає номеру зазначеного документу №DS- HW-2024-6742-DY;
2.5. пунктом 2.3 Контракту від 17.04.2024 №17042024 передбачено, що ціна на кожну партію та одиницю товару міститься в замовленнях, рахунках-проформах, комерційних рахунках, однак замовлення до митного оформлення не надано;
2.6. пунктом 6.1 Контракту від 17.04.2024 №17042024 передбачено надання Покупцю прайс-листа на товари та експорту декларацію, однак зазначені документи до митного оформлення не надано.
ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією стосовно митної вартості аналогічних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: Товар №1 МД від 06.05.2024p. №UA100330/2024/513275 3,02 USD/кг.
ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товарів; 3) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки; 4) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
ІV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, з розрахунку у національній валюті України та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання МД до митного оформлення: числове значення митної вартості товару №1 у валюті рахунку становить 44031,60 USD, що з урахуванням курсу НБУ у національній валюті України становить 1806576,91956 грн (3,02 USD/кг * 14580 кг * 41,0291 грн/USD).» (а.с.49).
У зв`язку з цим, з метою випуску товару у вільний обіг, 31.07.2024 позивачем було подано до митного органу МД №24UA204060005262U7 (а.с.30), згідно з якою, зокрема: вартість товару 1806576,82 грн (графа 12); код МВВ товару: ліве поле 6 (графа 43); коригування 1806576,82 (графа 45). Після сплати позивачем сум митних платежів, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2, товар випущено у вільний обіг.
Водночас, не погоджуючись із карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000087 та рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина перша статті 49 МК України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).
За правилами частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин восьмої-одинадцятої цієї ж статті, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
При цьому, за змістом частини третьої статті 53 вказаного Кодексу, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
А за частиною четвертою статті 53 МК України, у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох самостійних підстав, за наявності яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:
1) у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Суд зауважує, що в силу норми частини п`ятої статті 53 МК України, митному органу заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У свою чергу, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Тобто, в МК України законодавцем установлено таку конструкцію правового регулювання митних відносин, за якою митницею визнається правильність визначеної декларантом митної вартості, якщо не буде доведено інше.
Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом за ціною договору (контракту).
З даного приводу слід врахувати, що за правилами статті 57 МК України, визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд наголошує, що норми частини шостої статті 54 МК України зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, в силу приписів частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даній справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, а саме у зв`язку із ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи правову оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту)) ТОВ «Сарни Трак Сервіс» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-проформа; рахунок-фактура (комерційний інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та документи, що підтверджують надання послуг з транспортування).
Частиною другою статті 58 МК України регламентовано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
При цьому, перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений у частині десятій статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є достатніми та підтверджують усі складові митної вартості товару за першим (основним) методом.
Зокрема, поданий на підтвердження заявленої митної вартості зовнішньоекономічний контракт від 17.04.2024 №17042024 (а.с.15-17) містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, його предмет, комерційні умови поставки та порядку здійснення розрахунків, а фактична вартість імпортованого товару визначена у комерційному рахунку-фактурі (інвойсі) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 (а.с.24, 27).
Суд наголошує, що ціна купівлі-продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена відправником саме у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс/комерційний інвойс), згідно з частиною другою статті 53 МК України, є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 31.07.2024 №24UA204060005240U0 ціна імпортованого товару відповідає тій, що зазначена у комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422578DY-6872, та становить 33329,63 дол. США відповідно (а.с.13-14).
Щодо стосується розбіжностей та неточностей, зазначених митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2 відповідач вказав, зокрема, про те, що «згідно пункту 2.4 Контракту від 17.04.2024 №17042024 (далі Контракт) ціна товару визначається сторонами на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020). Відповідно до пункту 3.1 Контракту продавець здійснює поставку товару на умовах поставки FOB (INCOTERMS 2020) - порт Цингдао Китай. Умови поставки FOB у редакції INCOTERMS 2020 відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борт судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця. В базис зазначених умов поставки включається вартість страхування вантажу. Враховуючи викладене декларантом до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та їх включення відповідно до частини 10 статті 58 МК України».
Суд не погоджується з такими висновками митного органу, оскільки вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті 53 МК України, пунктом 8 якої передбачено, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом лише якщо здійснювалося страхування.
Відповідно до правил Інкотермс 2020, термін «FOB» означає, що продавець зобов`язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця. У деяких портах при поставках на умовах FOB витрати з завантаження несе покупець. Ризик випадкової загибелі майна або його пошкодження покладається на продавця до моменту перетину товаром борту судна, і на покупця із зазначеного моменту. За стандартами Інкотермс 2020, FOB означає «товар завантажується на судно замовника». Вказівка на умови FOB у зовнішньоекономічному договорі (контракті) означає, що продавець оплачує доставку товару до моменту його завантаження, а також витрати на його завантаження на борт. Також, на нього покладено обов`язки з очищення товару від мит (при експортній поставці). Покупець товару оплачує перевезення, страховку, витрати по розвантаженню і транспортування до місця призначення. Передача ризиків відбувається в момент, коли вантаж перетинає борт судна.
З наведеного висновується, що покупець оплачує страховку вантажу лише у разі, якщо такий вантаж було застраховано.
З аналізу змісту Договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.11.2022 №1/11/22 (далі Договір №1/11/22), укладеного між позивачем (клієнт) та ТОВ «Дайрект Лайн» (виконавець/експедитор), судом установлено, що за умовами цієї угоди виконавець зобов`язався за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу відповідно до узгоджених сторонами заявок. А згідно з пунктом 3.1.7 вказаного Договору, виконавець має право за дорученням та за рахунок клієнта організувати митне оформлення вантажу клієнта, а також надати останньому інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, що не були обумовлені в момент підписання цього договору або узгодження заявки до цього договору (а.с.34-38).
Особливості перевезення вантажу контейнера №SEKU4440700 обумовлені сторонами Договору №1/11/22 у заявці від 17.05.2024 №12571 до цієї угоди, за змістом пункту 2.4 розділу ІІ якої на експедитора не покладався обов`язок зі страхування вантажу (а.с.40).
Наведене узгоджується зі змістом довідки ТОВ «Дайрект Лайн» про транспортні витрати від 22.07.2024 №22-07/13, відповідно до якої страхування вантажу у контейнері №SEKU4440700 за межами митної території України не проводилось (а.с.42).
У свою чергу, відповідно до пункту 1.1 Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.06.2024 №20062024 (далі Договір №20062024), укладеного між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник), (…) замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні згідно умов заявок замовника, а замовник сплатити погоджену сторонами провізну плату (а.с.32-33).
Перевезення вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) Сарни (Україна) здійснено ФОП ОСОБА_1 на підставі заявки ТОВ «Сарни Трак Сервіс» від 17.07.2024 №2 (а.с.39), умовами якої не передбачено здійснення страхування вантажу будь-якою зі сторін Договору №20062024 (а.с.32-33).
Крім того, наявною у матеріалах справи довідкою ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати від 23.07.2024 №2 стверджується, що страхування вантажу не здійснювалось (а.с.44).
Суд відзначає, що згадані вище договори на перевезення, заявки до них, а також довідки перевізників про транспортні витрати були подані митному органу декларантом при здійсненні митного оформлення вантажу на підставі МД від 31.07.2024 №24UA204060005240U0, тобто усі вказані документи були наявні у відповідача на дату винесення ним оскаржуваних у справі рішення та картки відмови.
Більше того, у своєму листі від 31.07.2024 митний брокер ТОВ «Сарни Трак Сервіс» додатково повідомив митницю про те, що страхування вантажу позивачем не проводилось (…) (а.с.45). Проте, митний орган такі пояснення до уваги не взяв.
Позивач за змістом позовної заяви зазначає про те, що страхування вантажу не є обов`язковою умовою для перевезення, а лише запорукою безпечного перевезення вантажу. Тому, ТОВ «Сарни Трак Сервіс» на власний ризик здійснювало перевезення вантажу без його страхування.
Доказів на підтвердження того, що заявлений до митного оформлення товар підлягав обов`язковому страхуванню позивачем і декларантом позивача вартість такої страховки не включена до митної вартості імпортованого товару відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки страхування імпортованого товару ТОВ «Сарни Трак Сервіс» не здійснювалось, документи, передбачені пунктом 8 частини другої статті 53 МК України, обґрунтовано не подані декларантом позивача для митниці на підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Наступними підставами для прийняття відповідачем оскаржуваного у справі рішення про коригування митної вартості товарів слугувало, зокрема, те, що в поданих декларантом до митного оформлення пакувальному листі та комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 зазначено номер рахунку-проформи №DS-HW-2024-6872-DY, що не відповідає номеру зазначеного документа DS-HW-2024-6742-DY.
Спростовуючи такі розбіжності (неточності), у позовній заяві позивач стверджує, що останні є механічними помилками, які виникли при складанні цих документів і жодним чином не впливають на митну вартість товару.
Аналізуючи наведені обставини, суд зазначає, що у складі поданого до митного оформлення пакету документів декларантом позивача було надано, зокрема, пакувальний лист (Packing List) від 23.05.2024 №б/н (а.с.18, 23), комерційний рахунок-фактуру (Commercial Invoice) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 (а.с.24, 27) та рахунок-проформу (Proforma Invoice) від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY (а.с.25, 26).
Суд вважає за необхідне зауважити, що пакувальні листи та рахунки на оплату товару (інвойси) належать до категорії документів, оформлення й видача яких, переважно, повністю залежать від волі продавця (постачальника) товару та покупець (замовник) позбавлений можливості самостійно змінювати (коригувати) форму і зміст останніх.
Зі змісту пакувального листа від 23.05.2024 судом установлено, зокрема, що останній виданий на підставі Договору (контракту) від 17.04.2024 №17042024 та відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872. При цьому, у графі «№ підтвердження замовлення:» вказаного листа зазначено «DS-HW-2024-6872-DY», тобто номер рахунку-проформи, на підставі якого здійснювалось замовлення товару позивачем як покупцем.
Водночас, суд констатує, що долучений до матеріалів справи рахунок-проформа (Proforma Invoice) від 17.04.2024 фактично має номер «DS-HW-2024-6742-DY» (а.с.25, 26).
З даного приводу суд враховує, що пакувальний лист це супровідний документ до вантажу, який містить перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного виду товару (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця). Зазвичай, пакувальний лист застосовується як доповнення до відповідного рахунку-фактури (інвойсу) з метою узгодження найменування, кількості, ваги або вмісту кожного товарного місця. Поряд з цим, затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено.
Так, поданий до митного оформлення пакувальний лист від 23.05.2024 №б/н містить всю необхідну інформацію про вантажовідправника та вантажоодержувача товару, місце завантаження/розвантаження вантажу, номер контейнера, найменування, кількість, вагу та об`єм вантажу, що повністю узгоджується зі змістом комерційного інвойсу від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 у відповідній частині та свідчить про взаємодоповнюючий характер цих документів.
Що стосується графи «№ підтвердження замовлення:» вказаного пакувального листа, то зі змісту останньої слід дійти висновку, що у ній зазначаються реквізити документа, на підставі якого покупцем здійснено первинне замовлення товару у продавця.
У даному випадку, таким документом є рахунок-проформа (Proforma Invoice) від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY, відомості якого також узгоджуються зі змістом пакувального листа від 23.05.2024 у частині реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), інформації про вантажовідправника та вантажоодержувача товару, місця завантаження/розвантаження вантажу і найменування (специфікації) вантажу.
Наведене дає суду усі підстави для висновку, що виявлена відповідачем розбіжність (неточність) у пакувальному листі від 23.05.2024 №б/н щодо номера рахунку-проформи від 17.04.2024 є формальною (несуттєвою) помилкою, а саме опискою, наявність якої не призводить до спотворення змісту чи недійсності вказаного документа та, тим паче, не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару.
Більше того, суд вважає, що оскільки пакувальний лист не містить будь-яких вартісних показників щодо імпортованого товару, то вказаний документ жодним чином не може впливати на митну вартість такого товару.
Слід також зауважити, що такий документ, як пакувальний лист не наведений законодавцем у переліку частини другої статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товару.
У свою чергу, зі змісту комерційного рахунку-фактури (Commercial Invoice) від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 судом з`ясовано, що він виданий (оформлений) продавцем товару Doublestar на користь покупця ТОВ «Сарни Трак Сервіс» на підставі укладеного між ними Договору (контракту) від 17.04.2024 №17042024. Вказаний документ містить всю необхідну інформацію про вантажовідправника та вантажоодержувача товару, місце завантаження/розвантаження вантажу, номер контейнера, найменування, фактичну кількість, ціну та загальну вартість імпортованого товару. При цьому, у графі «№ підтвердження замовлення:» цього інвойсу зазначено «DS-HW-2024-6872-DY», тобто номер рахунку-проформи, на підставі якого позивачем здійснювалось замовлення товару.
Разом з тим, як установлено вище судом, рахунок-проформа від 17.04.2024 фактично має номер «DS-HW-2024-6742-DY», що дійсно свідчить про наявність певної розбіжності (неточності) у змісті згаданого вище інвойсу.
У зв`язку з цим слід врахувати, що рахунок-проформа (Proforma invoice) це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойса не є остаточним та можуть змінюватися в процесі узгодження остаточного замовлення (наприклад, зміна кількості, моделей, типу того чи іншого товару).
Натомість, комерційний інвойс (Іnvoice (Commercial Invoice), Facture, Rechnung) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони, який містить остаточні та узгоджені дані про придбаний товар (вид (тип), найменування, кількість, модель, ціну (вартість)), видається продавцем (постачальником) товару одночасно із його відвантаженням та надсилається покупцеві (замовнику).
За результатом порівняльного аналізу змісту комерційного інвойсу від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 та рахунку-проформи від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY слід дійти обґрунтованого висновку про взаємоузгодженість (відповідність) наведених у них відомостей про імпортований товар та основних умов поставки.
У свою чергу, відмінності між вказаними документами полягають лише у загальній кількості імпортованого товару (209 і 214 шт відповідно) та його підсумковій вартості (33329,63 і 34078,38 дол. США відповідно), що зумовлено безпосередньо особливостями видів цих документів.
Тому, при визначенні митної вартості імпортованих товарів декларантом позивача обґрунтовано враховано вартість таких товарів, наведену саме у комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 (33329,63 дол. США), що не заперечується й відповідачем у відзиві на позовну заяву.
При цьому, виявлену митницею розбіжність (неточність) у змісті комерційного інвойсу щодо номера рахунку-проформи від 17.04.2024 суд вважає формальною (несуттєвою) помилкою (опискою), наявність якої не призводить до спотворення змісту чи недійсності вказаного документа та не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, на переконання суду, виявлені відповідачем розбіжності (неточності) у змісті пакувального листа від 23.05.2024 №б/н та комерційного інвойсу від 23.05.2024 №H2422578DY-6872 щодо номера рахунку-проформи від 17.04.2024 не могли слугувати належною і достатньою підставою для невизнання митницею митної вартості імпортованих товарів за рівнем, визначеним декларантом.
Також, як підставу для коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що відповідно до наданих декларантом платіжних документів про оплату Покупцем вартості товару №77 від 10.05.2024 та №74, сума перерахованих на рахунок Продавця коштів становить 34078,38 дол. США, що не відповідає фактурній вартості товарів, зазначеній у комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422579DY на суму 33329,63 дол. США.
З даного приводу суд враховує, що умовами зовнішньоекономічний Контракту №17042024 передбачено попередню оплату партії товару покупцем у розмірі 100% вартості товару згідно проформи-фактури до дати відвантаження (пункт 4.1). Покупець здійснює оплату товару в доларах США (…) (пункт 4.2).
Згідно з рахунком-проформою (Proforma Invoice) від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY, загальна вартість замовлених ТОВ «Сарни Трак Сервіс» на підставі Контракту №17042024 товарів (шини, 214 шт) склала 34078,38 дол. США, яка була сплачена позивачем у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 10.05.2024 №77 (а.с.31).
Суд зауважує, що з огляду на зміст МД №24UA204060005240U0, будь-які інші платіжні інструкції не подавались позивачем у складі пакету документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, а відтак, посилання митниці у спірному рішенні на платіжну інструкцію №74 суд вважає безпідставним.
Поряд з цим, як встановлено судом з комерційного інвойсу від 23.05.2024 №H2422578DY-6872, остаточна загальна вартість поставленого товару на момент його завантаження на борт морського судна склала 33329,63 дол. США, тобто є меншою на 748,75 дол. США у порівнянні із первинного вартістю такого замовлення, визначеною у рахунку-проформі.
У позовній заяві позивач стверджує, що недопоставка товару на зазначену суму спричинена тим, що весь об`єм товару, який планувався до поставки, не помістився у контейнер при завантаженні товару в порту.
У зв`язку з цим суд зазначає, що інвойс (рахунок-фактура) це комерційний рахунок (товаросупровідний документ), який продавець виписує (оформляє) покупцю за певну партію товару, та який містить, зокрема, найменування та адреси продавця і покупця, дату й номер замовлення покупця, опис товару, ціну (вартість) товару, умови постачання та оплати.
Тобто, оформлений продавцем інвойс підтверджує обов`язок покупця оплатити замовлений ним (відвантажений йому) товар.
Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю імпортованого товару предметом доказування є ціна товару та інші складові його митної вартості. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14 та від 02.03.2021 у справі №380/842/20.
Суд звертає увагу, що ціни за одиниці товарів, зазначені у рахунку-проформі від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY, повністю співпадають із цінами, вказаними у комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422578DY-6872.
При цьому, позивачем в електронній МД №24UA204060005240U0 відображено вартість товару на загальну суму 33329,63 дол. США (графи 22, 42), що також відповідає сумі комерційного рахунку-фактури від 23.05.2024 №H2422578DY-6872.
Слід врахувати також і те, що оплата товару на момент його розмитнення покупцем не є обов`язковою умовою у розумінні МК України, оскільки, в силу приписів частини другої статті 53 цього Кодексу, декларант повинен надати митниці банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, лише за умови фактичної сплати ним відповідного рахунку, а інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - за умови їх наявності.
Таким чином, виявлену відповідачем розбіжність між фактурною вартістю імпортованих товарів, визначеною у комерційному інвойсі від 23.05.2024 №H2422578DY-6872, та розміром фактично сплаченої позивачем на користь постачальника суми коштів згідно з рахунком-проформою від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY суд вважає проявом надмірного формалізму з боку митного органу при здійсненні ним заходів митного контролю, що свідчить про її необґрунтованість.
Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що пунктом 2.3 Контракту №17042024 передбачено, що ціна на кожну партію та одиницю товару міститься в замовленнях, рахунках-проформах, комерційних рахунках, однак замовлення до митного оформлення не надано; пунктом 6.1 Контракту №17042024 передбачено надання Покупцю прайс-листа на товари та експорту декларацію, однак зазначені документи до митного оформлення не надано.
Позивач за змістом позовної заяви вважає вимогу відповідача про надання вищезазначених документів неправомірною, оскільки останні не містять інформації про вартість товару та не входять до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Оцінюючи висновки митного органу, суд зауважує, що у спірному рішенні митним органом не зазначено, яким саме чином ненадання декларантом замовлення, прайс-листа та експортної декларації вплинуло на правильність визначення ним митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.
Що стосується покликань митниці на неподання декларантом замовлення для цілей митного оформлення товарів, то суд звертає увагу, що перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів та які декларант подає митному органу для обґрунтування заявленої ним митної вартості і обраного методу її визначення, наведений у частині другій статті 53 МК України.
Разом з тим, такий документ, як замовлення товару, відсутній серед вказаного переліку.
Замовлення товару не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказаний документ не бере участі у формуванні ціни на товар.
Як встановлено вище судом, митним брокером позивача одночасно із МД №24UA204060005240U0 було надано відповідачу перелік документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, серед якого були, зокрема, рахунок-проформа від 17.04.2024 №DS-HW-2024-6742-DY та комерційний інвойс від 23.05.2024 №H2422578DY-6872, які в повній мірі підтверджують ціну товару, зазначену декларантом у такій МД.
Відтак, покликання відповідача на ненадання позивачем замовлення товарів, як на підставу правомірності прийняття спірного рішення про коригування, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.
Аналізуючи висновок митного органу про ненадання декларантом прайс-листів, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2019 у справі №826/2277/16, де суд касаційної інстанції зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця, обґрунтовуючи свої сумніви, не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей.
Також, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.07.2019 у справі №804/6217/15 та від 25.06.2020 у справі №П/811/687/16, прайс-лист не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Обов`язку подання декларантом прайс-листа не передбачено частиною другою статті 53 МК України.
У свою чергу, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо необхідності надання позивачем для цілей митного оформлення товару відповідної експортної митної декларації, суд зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення також не є документом, який підтверджує митну вартість товарів у розумінні частини другої статті 53 МК України, у зв`язку з чим відхиляє означені вище доводи митного органу.
Підсумовуючи викладене, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що позивачем як декларантом надано митному органу повний перелік первинних документів, визначений частиною другою статті 53 МК України, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість імпортованого товару за основним методом.
Тому, суд не погоджується з твердження відповідача щодо неподання декларантом всіх додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.
Суд зазначає, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другоюстатті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Водночас, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17 та від 05.07.2022 у справі №804/150/16.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс); зовнішньоекономічний контракт; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (транспортні витрати), - та подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості товарів за першим (основним) методом.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про коригування відсутнє обґрунтування того, яким чином виявлені митним органом розбіжності (неточності) впливають на митну вартість імпортованих товарів.
Також, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст документів, наданих декларантом для митного оформлення товарів.
Більше того, у ході судового розгляду даної справи судом установлено, що жоден із виявлених митницею недоліків у поданих декларантом документах не міг впливати на заявлену митну вартість товарів.
Наведене, на переконання суду, є самостійною підставою для твердження по необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування та картки відмови.
Суд бере до уваги також і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відтак, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Щодо коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів на підставі МД від 06.05.2024 №UA100330/2024/513275 з розрахунку 3,02 дол. США/кг, то суд зазначає, що посилання на володіння митним органом інформацією щодо іншого цінового рівня товарів не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Суд наголошує, що саме по собі прирівнювання митним органом цін схожих товарів, без урахування особливостей цих товарів, їх обсягів та умов постачання, які можуть бути різними, що, безумовно, може впливати і на вартість (ціну) таких товарів, не може вважатися обґрунтованим, адже формування ціни на товар здійснюється з урахуванням таких чинників, як ринкові ціни, обсяг партії, вартість і якість сировини, використаної на виготовлення товару, тощо.
При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Не може слугувати підставою для коригування митної вартості також і відсутність у митних органів інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
Положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України імперативно визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
А тому, у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення нової митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести також пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відповідач не наводить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціни яких взяті за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім приписів частини другої статті 55 МК України у частині обґрунтованості прийнятого рішення.
Натомість, у спірному рішенні про коригування митний орган обмежився лише тим, що прирівняв вартість імпортованого товару до раніше визнаної митницею ціни іншого (подібного) товару, жодним чином не обґрунтувавши своє рішення (з огляду на дати поставок, кількість, асортимент товарів, умови поставок тощо).
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.
За наведеного, спірні картка відмови та рішення про коригування не відповідають ані вимогам законності, ані вимогам обґрунтованості.
Суд зауважує, що наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення. Однак, такі відомості не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості товарів, заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.
Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19 наголошував на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Враховуючи викладені вище висновки суду та фактичні обставини справи, суд не погоджується також і з діями митного органу щодо витребування додаткових документів у декларанта на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали б підтвердити чи спростувати. І це при тому, що ціна придбання імпортованого товару була підтверджена позивачем документально.
Суд наголошує на тому, що в частині третій статті 53 МК України передбачено чіткі підстави, за наявності яких у митного органу з`являється право вимагати у декларанта надання додаткових документів, вичерпний перелік яких має бути зазначений у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів в силу приписів пункту 3 частини другої статті 55 цього Кодексу.
На переконання суду, відповідач, всупереч імперативної вимоги закону, не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними; не вказав, які з поданих позивачем документів при митному оформленні товарів мають ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар; не довів, що виявлені ним розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах є достатніми підставами для невизнання митної вартості товарів за рівнем, визначеним декларантом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не мав передбачених МК України підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів.
Як уже зазначалося вище судом, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини друга-четверта статті 57 МК України).
З даного приводу суд зауважує, що оскаржуване у справі рішення не містить жодного опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання, та, як наслідок, висновок про застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.
Відтак, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що зазначена вище процедура взагалі проводилась, а також того, що митним органом здійснювався саме послідовний вибір методу визначення митної вартості товару, доводи відповідача щодо правомірності застосування ним другорядного резервного методу визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів не заслуговують на увагу суду.
У той же час, за наслідками розгляду справи по суті, судом достеменно встановлено відсутність підстав для сумнівів у правильності визначеної позивачем митної вартості товарів за першим (основним) методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності/неточності щодо ціни (вартості) товарів чи ознаки підробки, та останні містять достатньо відомостей щодо складових митної вартості імпортованих товарів.
Отже, відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у МД №24UA204060005240U0 від 31.07.2024, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої ним митної вартості товарів, судом не встановлено.
З огляду на усе вищевикладене, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, що свідчить про його протиправність; порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування цього рішення суб`єкта владних повноважень.
Відповідно, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000087, сформована на підставі згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнане судом протиправним, також є протиправною і підлягає скасуванню судом.
Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог частини другої цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Рівненською митницею у процесі розгляду справи не доведено існування обставин, які б підтверджували обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості імпортованих товарів у МД від 31.07.2024 №24UA204060005240U0, а інших обставин, які б впливали та/або могли вплинути на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів, судом не встановлено. Відтак, позов слід задовольнити повністю.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
З огляду на приписи чинного законодавства, при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у сукупному розмірі 10724,01 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями від 10.09.2024 №2583 та від 20.09.2024 №2633 (а.с.10, 59).
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у загальному розмірі 10724,01 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу витрат на переклад документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
При цьому, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина шоста цієї ж статті).
Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Баришевський проти України» (заява №71660/11; пункт 95), «Двойних проти України» (заява №72277/01; пункт 80), «Меріт проти України» (заява №66561/01; пункт 88) констатував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних із перекладом письмових доказів, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, а тому враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.
Так, при пред`явленні даного позову до позовної заяви позивачем були долучені письмові докази, складені іноземною мовою (англійською), з їх перекладом на українську мову, засвідчені підписом та печаткою перекладача.
На підтвердження понесення позивачем витрат, пов`язаних із перекладом письмових доказів, суду надано:
- рахунок на оплату від 09.09.2024 №207, виданий Приватним підприємством «Альфа Переклад» на користь ТОВ «Сарни Трак Сервіс», на загальну суму 1755,00 грн, за надання послуг письмового перекладу з англійської на українську мову (6,5 сторінок) (а.с.46);
- акт надання послуг від 09.09.2024 №204, складений між Приватним підприємством «Альфа Переклад» і ТОВ «Сарни Трак Сервіс», відповідно до якого позивачу надано послуги письмового перекладу з англійської на українську мову (6,5 сторінок) на суму 1755,00 грн (а.с.47).
Водночас, до матеріалів справи позивачем не долучено належним чином засвідчених копій договору, на підставі якого ТОВ «Сарни Трак Сервіс» отримано послуги з перекладу, та документів, що свідчать про фактичну оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача (згідно з рахунком на оплату від 09.09.2024 №207 та/або актом надання послуг від 09.09.2024 №204), оформлених у встановленому законодавством порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних із перекладом документів, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що факт понесення таких витрат позивачем не підтверджений належними та достатніми доказами, а тому правові підстави для стягнення останніх відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000087.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.07.2024 №UA204060/2024/000018/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарни Трак Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10724,01 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 грудня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарни Трак Сервіс" (вул.Варшавська, буд. 6Г, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34504, ЄДРПОУ/РНОКПП 42702563)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя С.А. Борискін
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.12.2024 |
Оприлюднено | 02.01.2025 |
Номер документу | 124183207 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
С.А. Борискін
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні