Рішення

від 02.12.2024 по справі 607/17966/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2024Справа №607/17966/24

02 грудня 2024 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Байковецької сільської ради про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , Байковецької сільської ради про визнання за кожним з позивачів права власності по 1/3 частині житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за АДРЕСА_1 , загальною площею 77 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м.

В обгрунтування вимог позивачі зазначили, що спірний житловий будинок мав статус колгоспного двору. 31 травня 1989 року видане свідоцтво про право особистої власності на спірний житловий будинок, згідно з яким останній належав до колгоспного двору, який складався з 4 членів, головою якого був ОСОБА_1 . Станом на 01 липня 1990 року та 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 , яка була членом вказаного колгоспного двору, ІНФОРМАЦІЯ_1 вибула в інше домоволодіння, а тому трудової та матеріальної участі у діяльності колгоспного двору більше не брала.

Таким чином, позивачам, як членам колишнього колгоспного двору, належить по 1/3 його частині. 12 червня 2024 року вони звернулися до державного реєстратора Байковецької сільської ради із заявою про реєстрацію за ними права власності на спірне будинковолодіння. 19 липня 2024 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права власності на спірне будинковолодіння за позивачами.

Посилаючись на наведене, просили задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачі не з`явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку. ОСОБА_3 , була присутня в попередньому судовому засіданні 01 листопада 2024 року та підтвердила обставини викладені у позові.

Попередньо представник позивачі - адвокат Стецюк Ю.О. подав заяву про розгляд справи без його та позивачів участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку. ОСОБА_4 , була присутня у попередньому судовому засіданні 01 листопада 2024 року та визнала позов у повному обсязі. Вказала, що вона проживала в будинку по АДРЕСА_1 . Вказане будинковолодіння належало до колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_1 . Іншими членами колгоспного двору станом на 01 липня 1990 року були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вона проживала у вказаному будинку до 1986 року. 10 березня 1987 року вона вибула в інше домоволодіння по АДРЕСА_2 на постійне місце проживання. З 10 березня 1987 року вона не брала участі своєю трудовою діяльністю та особистими коштами у діяльності колгоспного двору. Вона не є власником (співвласником) спірного будинковолодіння та не претендує на частку в ньому.

Представник Байковецької сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав клопотання про розгляд справи без їх участі. Зазначив, що при вирішення позовних вимог сільська рада покладається на думку суду.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 31 травня 1989 року, виданого Тернопільською районною Радою народних депутатів та реєстраційним написом на вказаному свідоцтві, за реєстровим №61 вбачається, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, який складався з 4 членів, головою якого був ОСОБА_1 .

Як слідує з довідки Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за №242 від 19 жовтня 2020 року, будинок по АДРЕСА_1 станом на 01 липня 1990 року відносився до суспільної групи господарства - колгоспний двір, членами якого станом на 01 липня 1990 року були: ОСОБА_1 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина та ОСОБА_3 - дочка.

Як вбачається з інформаційної довідки Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації за №1476 від 10 листопада 2020 року, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 31 травня 1989 року, виданого Тернопільською районною радою та записаного в реєстрову книгу №1 за реєстровим №61.

Відповідно до копії погосподарської книги за 1986-1990 роки, будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи господарства колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_1 , члени сім`ї: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_5 - дочка, ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_6 - зять та ОСОБА_7 - внук. При цьому, у вказаній погосподарській книзі містить запис про те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вибули із вказаної суспільної групи господарства колгоспний двір 10 березня 1987 року на інше постійне місце проживання.

Як слідує з довідки Байковецької сільської ради за №73 від 05 квітня 2024 року, ОСОБА_4 10 березня 1987 року вибула в домоволодіння за АДРЕСА_2 .

Згідно копії погосподарської книгм за 1991-1995 роки, будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи господарства колгоспний двір, головою якого буув ОСОБА_1 , члени сім`ї: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_8 - дочка, ОСОБА_9 - зять та ОСОБА_10 - внук. Також, у вказаній погосподарській книзі містить запис про те, що ОСОБА_9 прибув у вказане домоволодіння ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 01 вересня 1993 року.

Вказані обставини щодо приналежності спірного будинковолодіння станом на 15 квітня 1991 року до суспільної групи господарства колгоспний двір та дані про осіб, які входили до його складу підтверджуються також довідкою (випискою з погосподарської книги) за №72 від 05 квітня 2024 року, виданої Байковецькою сільською радою.

06 червня 1992 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00024490818 від 08 листопада 2019 року.

Як вбачається з інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна за №1456 від 05 листопада 2020 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Як слідує з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 04 листопада 2020 року, виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 77 кв.м., житлова - 43,8 кв.м.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи «колгоспний двір», членом якого станом на 1991 рік були: ОСОБА_1 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина та ОСОБА_8 - дочка.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 належало по 1/3 частці будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Вказані вище обставини також підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №470056 від 28 грудня 2006 року, виданого Шляхтинецькою сільською радою Тернопільського району земельна ділянка кадастровий номер 6125289800:02:001:0311, площею 0,25 га, для індивідуального житлового будівництва, яка розташована у с. Шляхтинці Тернопільського району Тернопільської області належить ОСОБА_1

12 червня 2024 року позивачі звернулися до державного реєстратора Байковецької сільської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора Байковецької сільської ради за №73695405 від 18 червня 2024 року зупинено розгляд заяви позивачів, оскільки подані заявниками документи щодо перебування спірного будинковолодіння у власності трьох членів колишнього колгоспного двора та перебування земельної ділянки, на якій розташоване вказане будинковолодіння, у власності одного з них, суперечить один одному.

Рішенням державного реєстратора Байковецької сільської ради за №74187138 від 19 липня 2024 року позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв`язку із не усуненням обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з вимогами ст. 126 ЦК УРСР працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 значиться як колгоспний двір, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_1 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина та ОСОБА_8 - дочка.

ОСОБА_4 втратила право на частку в майні колгоспного двору, так як у 1987 разом із сім`єю вибула на інше постійне місце проживання та не приймала участі своєю працею та коштами у ведені спільного господарства двору.

Вказані обставини визнала та підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_4 .

Таким чином, кожному члену колгоспного двору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 належало по 1/3 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Однак, отримати свідоцтва про право власності на відповідну частку спірного будинковолодіння у державного реєстратора позивачі не можуть.

За змістом вимог ст. 12 Закону України «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 Закону України «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, шляхом визнання за кожним з позивачів права власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною пл. 77 кв. м., житловою пл. 43.8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 392 Цивільного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Байковецької сільської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною пл. 77 кв м, житловою пл. 43.8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною пл. 77 кв м, житловою пл. 43.8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, загальною пл. 77 кв м, житловою пл. 43.8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Байковецька сільська рада, код ЄДРПОУ 04394846, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43 с.Байківці Тернопільський район Тернопільска область.

ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 12 грудня 2024 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька