Постанова

від 31.12.2024 по справі 320/39382/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39382/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, за апеляційною скаргою Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Держмитслужби, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000045/1;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000229.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці, як територіального органу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000045/1 від 24 травня 2023 року.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000229.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Житомирською митницею подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позаяк під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов до позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товару було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2023 між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (далі-Покупець) та HTG High Technology Glass Polska Sp. zo.o. (далі-Продавець) укладено Контракт № 21/03/2023 (далі- Контракт), предметом якого є постачання на адресу ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» листкового скла (флоат скла) (далі-Товар), одиницею продажу є квадратний метр (м2), країна походження Товару: EU, Турція, Китай. Термін дії Контракту діє з моменту підписання до 31 грудня 2023 р. включно. Термін дії контракту автоматично продовжується на 12 місяців, якщо жодна із сторін письмово не заявить змін стосовно його подальшого не продовження, не менше ніж за 1 місяць до завершення його дії.

Відповідно до пунктів 2, 3 Контракту: валюта контракту - євро (визначається сторонами в рахунках (інвойсах, проформах). Загальна сума Контракту складається із загальної вартості всіх рахунків (інвойсах, проформи), виставлених Продавцем Покупцю. Ціни на окремі Товари включені в рахунки-проформи. Покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення.

Відповідно до пунктів 6 Контракту визначено, що умовами доставки товару визначено DAP або FCA (місце завантаження Incoterms 2010). Кількість товару встановлюється у загальній вартості контракту і залежить від виду замовленого товару. Умови поставки окремих партій товару вказані у рахунках та транспортних документах. Спосіб доставки Товару: самовивіз автомобільним транспортом, термін постачання Товару 90 днів з моменту оплати.

21 березня 2023 року між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ та HTG High Technology Glass Polska Sp. zo.o підписано Додаток №1 до Контракту, відповідно до якого визначено вартість товару -FLOATCLEAR4 мм 3210 x2250 становить 3,50 євро/м2

12 квітня 2023 року між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ та HTG High Technology Glass Polska Sp. zo.o підписано Додаток №2 до Контракту, відповідно до якого визначено вартість товару - скла FLOATCLEAR 4 мм 3210 x2250 становить 3,50 євро/м2, а скла LOW-E 1.1 4,00 мм 3210x2250 становить 4,50 євро/м2

27 квітня 2023 року HTG High Technology Glass Polska Sp. zo.o на виконання укладеного Контракту виставлено проформи № 003/000352/2023 на товари скло FLOATCLEAR 4 мм 3210x2250 в кількості 2224,53 м2, вартістю 3,50 євро/м2 на загальну вартість 7785,86 євро, № 003/000355/2023 на товари скло LOW-E1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2145,08 м2, вартістю 4,50 євро/м2 на загальну вартість 9652,90 євро та скло FLOATCLEAR 4,00 мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2 вартістю 3,50 євро/м2 на загальну вартість 9930,94 євро.

10 травня 2023 року ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» на виконання Контракту внесло на користь продавця - HTG High Technology Glass Polska Sp. zo.o передплату за проформами №003/000352/2023 та № 003/000355/2023 на загальну суму 17716,8 євро.

23 травня 2023 року Продавець-HTG High Technology Glass Polska Sp. zo.o виставлено на адресу Покупця - ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» Інвойс №FZ/00007/5/2023 на товар скло FLOATCLEAR 4 мм 3210x2250 в кількості 2224,53 м2 вартістю 3,50 євро/м2 загальною вартістю7785,86 євро.

24 травня 2023 року Товар - скло FLOATCLEAR 4 мм 3210x2250 в кількості 2224,53 м2 вартістю 3,50 євро/м2 загальною вартістю 7785,86 євро заявлено до митного оформлення через Житомирську митницю за ЕМД 1М/40/ДЕ№23UA101070004452U5 (далі - Митна декларація).

Відповідно до Довідки про транспортні витрати № 2305/1 від 23.05.2023 року, декларантом доведено до відома митного органу, що транспортні витрати ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» за маршрутом PLANTA (Польща) до державного кордону України п/п Ягодин-Дорохуськ у власному автомобілі державний № НОМЕР_1 /НОМЕР_2 складає 5209,02 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Відповідно до Калькуляції транспортних витрат № 6 від 18.05.2023, декларантом доведено до відома митного органу, що перевезення вантажу: скло 4 мм в асортименті в листах у кількості згідно інвойсів постачальника здійснюється автомобілями НОМЕР_4/НОМЕР_5, НОМЕР_6/НОМЕР_7, НОМЕР_8/НОМЕР_9, НОМЕР_10/НОМЕР_11, НОМЕР_12/НОМЕР_13, НОМЕР_3/НОМЕР_2 за маршрутом (PLANTA) Польща - Київ Україна. Вищевказаний транспорт є власністю компанії згідно договорів купівлі-продажу № UКR25/0522UT від 27.05.2022р, № UКR26/0522UT від 30.05.2022, № UКR37/0622UT від 14.06.2022, № UКR53/0722UT від 01.07.2022, договору фінансового лізингу № UКR40-082 1F від 09.08.2021р. Надано калькуляцію витрат на один автомобіль. Страхування вантажу не проводилось.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом, разом із Митною декларацією №23UA101070004452U5 від 24.05.2023 року, надано до митного органу, передбачені ст.53 МК України документи, а саме: Контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023, додаток № 1 до Контракту, Інвойс від 20.03.2023 № FZ/00007/5/2023, CMR№ 23.05.2023/1, сертифікати FRZ0400Z та BG 002036, проформа інвойс від 27.04.2023 №003/000352/2023, квитанція SWIFT до проформи № 003/000352/2023 та № 003/000355/2023 на загальну суму 17716,8 євро, довідка про транспортні витрати № 2305/1 та калькуляція транспортних витрат № 6 від 18.05.2023 (перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ», експортна декларація № 23PL311050Е0012190, декларація митної вартості.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA101070004452U5 від 24.05.2023 митної вартості, митний орган 24.05.2023 в 9:11, 9:25, 9:56 позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями направив електронний запит (повідомлення), в якому зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значення складових митної вартості товарів.

Посилаючись на положення частин третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

24 травня 2023 на вказаний запит позивачем за № 2405, 2405_1 надано відповідь з поясненнями, що консультацію проведено, інших документів надано не буде. Вказано, що надано документи для підтвердження митної вартості ВМД № 23UA101070004452U5 від 24.05.2023, SWIFT оплата від 10.05.2023, проформа-інвойс № 003/000352/2023 від 27.04.2023, калькуляція по транспортним витратам власними автомобілями № 6 від 18.05.2023, експортна декларація відправника 23PL311050Е0012190 від 23.05.2023.

24 травня 2023 року Житомирською митницею Державної митної служби України було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000045/1, згідно з яким відповідач, застосував другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами перевірки встановлено , що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України. Документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою та вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (№UA101070/2023/000733 від 01.02.2023). Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар 24 травня 2023 року на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Житомирська митниця Держмитслужби винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000229, якою відмовив в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією №23UA101070004452U5.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначається, в зв`язку з проведенням порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнями митної вартості схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митним органом, як джерело інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є: МД від 16.01.2023р. №23UA204080000377U0 «скло листове EUROFLOAT 4 мм CLEARFLOATGLASSsecond неармоване, термічно поліроване, виготовлене флоат методом без відбивального чи не відбивального шару, без поглинального шару, не тоноване, не забарвлене, прозоре, безбарвне, не оброблене іншим способом, для виготовлення склопакетів та вікон, роз. 3210x2250 мм і складає 5,02 євро/м2 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосуванню VІІ Генеральної угоди тарифів і торгівлі 1994 року, що призвело до неможливості застосування попередніх методів, а керуючись положеннями ч.8 ст.57 та ч.1 ст.55 МКУ можливістю застосувати «резервний» метод.

23.05.2023 відповідач повідомив декларанта, що після проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, на підставі наявної інформації прийняте рішення Житомирської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000045/1 від 24.05.2023.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Після дослідження оскаржуваного рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101070/2023/000045/1 від 24.05.2023 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією №23UA101070004452U5.

Судами досліджено надані відповідачу Контракт № 21/03/2023, додаток № 1 до Контракту, Інвойс від 20.03.2023 № FZ/00007/5/2023, CMR № 23.05.2023/1, сертифікати FRZ0400Z та BG 002036, проформа інвойс від 27.04.2023 №003/000352/2023, квитанція SWIFT до проформи № 003/000352/2023 та №003/000355/2023 на загальну суму 17716,8 євро, довідка про транспортні витрати № 2305/1 та калькуляція транспортних витрат № 6 від 18.05.2023, зі змісту яких вбачається, що перевезення товару здійснювалося власним транспортом позивача, а сама вартість товару в розмірі 7785,86 EUR відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 22 та 42 Митної декларації ІМ40ДЕ №23UA101070004452U5.

Інвойс від 20.03.2023 № FZ/00007/5/2023 та проформа інвойс від 27.04.2023 №003/000352/2023 містить посилання на Контракт, Додаток №1, №2, передбачає найменування товару, ціну в Євро за м2.

Відтак, твердження апелянта про те, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України, тобто неможливість встановити умови оплати за спірний товар позивача, спростовується наданими позивачем документами до митного оформлення спірного товару.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості і має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі УКТ ЗЕД, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» № 428 від 21.05.2012.

З приводу доводів відповідача, що позивач не надав витребуваних додаткових документів, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, до митного оформлення надана калькуляція №6, в якій відображені транспортні засоби, які, належать підприємству та містить інформацію про товар, маршрут перевезення, його протяжність, витрати на пальне, витрати підприємства на амортизацію, зарплату водія та податки.

Більше того, форма калькуляції та обов`язкові її реквізити не передбачені чинним законодавством. Конкретний перелік і склад статей калькування собівартості перевезень визначається підприємством.

На виконання Контракту № 21/03/2023 треті особи не залучались, відповідно і відомостей щодо оплати не могли бути надані на запит митниці. Додаткові експертні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів позивачем не замовлялись. Якість товару підтверджено сертифікатами FRZ0400Z та BG002036, які були надані митному органу.

Так, відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Декларація про походження товару це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Судом встановлено, що «продавець» товару за контрактом не є «виробником», в зв`язку з чим до митного оформлення не могли бути надані каталоги,специфікації, прайс-листи виробника товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

З графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому зазначено лише номери та дати вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару та не наведено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх доставки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що висновки митного органу щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Колегія суддів також вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

В частині тверджень апелянта про неправомірне стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

На виконання вказаних вище положень та обов`язку доказування було надано відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги № 15/08/22/ІТ від 15.08.2022, укладений між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та адвокатським об`єднанням «Ірини Єфимченко», додаткові угоди до договору про надання правової допомоги № 15/08/22/ІТ від 15.08.2022 № 1, від 31.03.2023 № 2, від 10.04.2023 № 3, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, ордер.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 10.04.2023 до договору про надання правової допомоги № 15/08/23/ІТ вартість послуги з підготовки та подання позову до суду І інстанції та інших процесуальних документів (відповіді на відзив, тощо) щодо оскарження рішень про коригування визначена у фіксованому розмірі та становить 6000,00 гривень та застосовано знижку 50%.

Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про їх відповідність вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, апелянтом хоч і зазначено про завищення витрат на правничу допомогу, проте апеляційна скарга не містить жодного обґрунтованого спростування обґрунтованості суми визначених судом витрат на правничу допомогу, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що свідчить про безпідставність таких доводів апелянта.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

В контексті викладеного вище, судова колегія, враховуючи предмет та ціну позову, складність справи, обсяг виконаної роботи представником позивача, погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Стосовно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів погоджується з тим, що з огляду на наведені вище обставини, внаслідок апеляційного розгляду справи позивач був вимушений понести витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, складність справи, зміст відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - залишити без змін.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з Житомирської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 41859998) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В.В. Кузьменко

Судді: О.М. Ганечко

Є.О. Сорочко