Постанова

від 30.12.2024 по справі 460/1072/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1072/24 пров. № А/857/12629/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Пліша М. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Рівне суддею Друзенко Н. В.; рішення складене в повному обсязі 25 квітня 2024 року) в адміністративній справі № 460/1072/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В :

У січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» (далі також - ТОВ «Текстиль-Рівне», Товариство) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204020/2023/000138.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ «Текстиль-Рівне» ввезло на митну територію України різні види бавовняних тканин та подало до Рівненської митниці відповідні документи для митного оформлення товарів. Проте відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач зазначає, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк при здійснення митного оформлення позивачем було надано усі необхідні та достатні документи (які не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості), передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Крім того, приписи митного законодавства зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати конкретні документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, тоді як відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була.

Рішенням від Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь ТОВ «Текстиль-Рівне» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн та у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Рівненська митниця, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; без урахування норм матеріального права, зокрема частини першої статті 257, статей 52, 58 Митного кодексу України (далі - МК України). Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на фактичні обставини справи, норми законодавства та судову практику Верховного Суду обґрунтовує тим, що аналіз норм МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Норми законодавства з питань митної справи регламентують, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавством. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

ТОВ «Текстиль-Рівне» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, позаяк рішення суду першої інстанції у цій справі є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи і перевірки їх належними і допустимими доказами. Тому просило апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивований, зокрема, тим, що при прийнятті рішення суд першої інстанції діяв абсолютно правомірно та з дотриманням правових позицій Верховного Суду у постановах від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21, від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17, від 09.02.2021 у справі № 826/614/16, від 25.09.2020 у справі № 810/2520/16, від 13.08.2020 у справі № 815/6851/17, згідно з якими, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими; чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. З огляду на невиконання вказаної вимоги відповідачем у цій справі у нього відсутні підстави стверджувати про правомірність прийнятого ним рішення та картки відмови, оскільки у них відповідач не вказав конкретні обставини, що викликають сумнів в частині числових значень складових митної вартості товарів.

Звертає також увагу суду на те, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи, види яких зазначені у частині третій статті 53 Митного кодексу України лише якщо документи, вказані в частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, але цього в даному випадку виявлено не було. Більше того, апелянт ігнорує той факт, що позивач 28.07.2023 з довідкою вих. № 28/07-03 від 28.07.2023 надав митному органу також і калькуляцію ТОВ «AZALA Textile» і ця обставина була належним чином встановлена судом першої інстанції.

На спростування доводів апеляційної скарги Товариство вказує, що географічне місце поставки було чітко узгоджено сторонами контракту у самому Контракті № 23/005 від 05.06.2023, у специфікації та інвойсі; щодо різної форми і способу заповнення інвойсів вказало, що стандартної форми комерційних інвойсів не затверджено ні в Україні, ні у країні місцезнаходженні продавця товару, при тому, що в них були вказані необхідні показники. Також законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі, що свідчить про те, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт по якому здійснюється платіж, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а також не може бути підставою для коригування митної вартості товарів. Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що на вимогу надати додаткові документи декларант не надав необхідних документів, то таке взагалі необґрунтоване та безпідставне, позаяк відповідач не надав ні позивачу, ні суду інформації про те, які ж саме конкретні складові частини митної вартості не розкриті або незрозумілі для митного органу, що свідчить про безпідставність такого твердження.

Зауважує, що митна декларація, щодо якої було прийнято оскаржуване рішення та картку відмови, була подана щодо двох видів товарів, а оскаржуване рішення стосується лише одного виду товару; за наявності однакових документів на обидва товари у митного органу є абсолютно різна їх оцінка: в одному випадку для митного органу абсолютно зрозуміло і достатньо інформації щодо географічного місця виконання поставки, а в другому - начебто ні, що свідчить про надуманість висновків митного органу та відсутність дійсної проблеми у визначенні фактичного географічного виконання умов поставки щодо обох товарів, вказаних у митній декларації.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «Текстиль-Рівне» (код ЄДРПОУ 32171289) зареєстроване юридичною особою та згідно з КВЕД основний вид економічної діяльності: 46.41 - Оптова торгівля текстильними товарами.

05.06.2023 між ТОВ «Текстиль-Рівне» (Україна), як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «AZALA Textile» (Казахстан), як продавцем, було укладено Контракт № 23/005 (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець погодився продати, а покупець погодився купити текстильну продукцію (Товар) на умовах поставки FCA зі складу виробника (Інкотермс 2010).

Сторонами на кожну партію Товару оформлюється Додаток до Контракту із зазначенням кількості, асортименту, ціни, суми, упаковки, строку відвантаження, реквізитів вантажоодержувача, а також найменування виробника (п. 1.2 Контракту).

Згідно з п.1.3 Контракту товар відвантажується на умовах FCA склад виробника і включає в себе витрати, пов`язані з митним оформленням Товару на експорт, з упаковкою, маркуванням, навантаженням на транспорт. Виробником Товару є - TOB «AZALA Textile», Республіка Казахстан, м. Шимкент, вул. А. Оразбаєвої, 62 (п. 1.5 Контракту).

Транспортні витрати з пункту відправлення до пункту призначення несе покупець (п. 3.1 Контракту).

Відповідно до п.4.1 Контракту базисна ціна кожної партії Товару, яка відвантажується, встановлюється у оформлених Додатках до Контракту.

Покупець протягом 5 банківських днів з дати виставлення інвойсу на готову до відвантаження і погоджену сторонами у додатку до цього Контракту партію Товару переводить на рахунок продавця суму і доларах США, що дорівнює 100% вартості готової до відвантаження партії товару (п. 5.1 Контракту).

05.06.2023 сторони підписали Додаток № 1 до Контракту, в якому виклали специфікацію Товару, а саме:

(Товар № 1) Тканина 100% бавовна, махрова, ширина 220 см, щільність 400г/м2, гл/фарбована (голуба), код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 5000,00 (ціна за 1 пог/м 5,67 $) сума 28350,00$;

(Товар № 2) Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220 см, щільність 142 г/м2, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 30000,00 (ціна за 1 пог/м 1,32 $) сума 39600,00 $.

Всього 67950,00 доларів США. Строк відвантаження - червень 2023 року. Умови поставки: FCA склад TOB «AZALA Textile» (Інкотермс 2010); пункт доставки (розвантаження) Товару - ТОВ «Текстиль-Рівне», Україна, м. Рівне, вул. П. Могили, 57.

Також 05.06.2023 сторони підписали Додаток № 2 до Контракту, в якому виклали специфікацію Товару, а саме:

(Товар № 1) Тканина 100% бавовна, вафельна, ширина 220 см, відбілена, щільність 201 гр/м2, код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 1856,90 на суму 3713,80 $ (ціна за 1 пог/м 2,00 $);

(Товар № 2) Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220 см, відбілена, щільність 146г/м2, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 10000,00 на суму 13200,00 $ (ціна за 1 пог/м 1,32 $).

Всього на суму 16913,80 доларів США. Строк відвантаження - червень 2023 року. Умови поставки: FCA склад TOB «AZALA Textile» (Інкотермс 2010); пункт доставки (розвантаження) Товару - ТОВ «Текстиль-Рівне», Україна, м. Рівне, вул. П. Могили, 57.

Відповідно до комерційного інвойсу № 23/005-1 від 15.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку № 1 від 05.06.2023 на суму 67950,00 доларів США, а відповідно до комерційного інвойсу № 23/005-2 від 30.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку № 2 від 05.06.2023 на суму 16913,80 доларів США.

Надалі, як зазначено позивачем, у зв`язку зі зменшенням кількості товару та виявленням помилки у ширині тканини, продавцем було виправлено комерційний інвойс.

Відповідач такі обставини не заперечує.

Відповідно до виправленого комерційного інвойсу № 23/005-1 від 26.06.2023, до поставки підлягав:

Товар № 1 (65 бобін) - Тканина 100% бавовна, махрова, ширина 200 см, голуба, код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 2500,00 на суму 14175,00 $ (ціна за 1 пог/м 5,67 $);

Товар № 2 (300 бобін) - Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220 см, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 30000,00 на суму 39600,00 $ (ціна за 1 пог/м 1.32 $). Всього 365 бобін (вага брутто 12538,00 гк/№ автотранспорту НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) на суму 53775,00 доларів США. Умови поставки: FCA - Шимкент - Казахстан Інкотермс 2010.

Відповідно до комерційного інвойсу № 23/005-2 від 30.06.2023, до поставки підлягав:

Товар № 1 (20 бобін) - Тканина 100% бавовна, вафельна, ширина 220 см, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 1856,90 на суму 3713,80 $ (ціна за 1 пог/м 2,00 $);

Товар № 2 (100 бобін) Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220 см, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 10000,00 на суму 13200,00 $ (ціна за 1 пог/м 1,32 $).

Всього 120 бобін (вага брутто 4277,00 гк/№ автотранспорту НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) на суму 16913,80 доларів США. Умови поставки: FCA - Шимкент - Казахстан Інкотермс 2010.

Товар оплачено ТОВ «Текстиль-Рівне» платіжною інструкцією в іноземній валюті за № 5 від 27.06.2023 на суму 67950,00 доларів США з призначенням платежу «PMNT.CONTR.23/005 DD 05.06.2023» та платіжною інструкцією в іноземній валюті № 6 від 03.07.2023 на суму 16913,80 доларів США з призначенням платежу «PMNT.CONTR.23/005 DD 05.06.2023 invoice 23/005-2 DD 30.06.2023».

ТОВ «Текстиль-Рівне» з метою митного оформлення товару подало митну декларацію (далі також - МД) № 23UA204020030239U1 у якій було задекларовано таке:

(Товар № 1) Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200 г/м2, пофарбовані: - Тканина (100% бавовна, 201 гр/м2, шириною 220 см, вафельна, відбілена) - 1856,9 метрів погонних в 20 бобінах; 4085,18 м2; - Тканина (100% бавовна, 400 гр/м2, шириною 220 см, махрова, голуба) - 2500 метрів погонних в 65 бобінах; 5500 м2);

(Товар № 2) Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200 г/м2, вибілені; полотняного переплетення: - Тканина (100% бавовна, 142 гр/м2, шириною 220 см, бязь, відбілена) - 10000 метрів погонних в 100 бобінах; 22000 м2; - Тканина (100% бавовна, 142 гр/м2, шириною 220 см, бязь, вибілена) - 30000 метрів погонних в 300 бобінах: 66000 м2).

Метод визначення: за ціною Договору, а саме - 70688,80 доларів США (17888,80 доларів США (Товар № 1) та 52800 доларів США (Товар № 2)).

За результатами розгляду вказаної митної декларації митницею прийнято Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000634 від 26.07.2023.

Надалі, як вказано позивачем, виявивши помилку у ширині одного виду тканини, та виконуючи вимогу митного органу по зазначенню артикулів щодо кожної товарної позиції, було подано оновлену МД № 23UA204020030634U5 у якій було задекларовано таке:

Товар № 1 - Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200 г/м2, пофарбовані: - Тканина (100% бавовна, 201 гр/м2, шириною 220 см, вафельна, відбілена/пофарбована) - 1856,9 метрів погонних в 20 бобінах; арт. - 20204/240, 4085,18 м2; - Тканина (100% бавовна, 400 гр/м2, шириною 200 см, махрова, голуба) - 2500 метрів погонних в 65 бобінах; арт. 18842/44; 5000 м2);

Товар № 2 - Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200 г/м2, вибілені; полотняного переплетення: - Тканина (100% бавовна, 142 гр/м2, шириною 220 см, бязь, відбілена) - 10000 метрів погонних в 100 бобінах; арт. 4799/240; 22000 м2; - Тканина (100% бавовна, 142 гр/м2, шириною 220 см, бязь, вибілена) - 30000 метрів погонних в 300 бобінах; арт.- 4799/240; 66000 м2).

Митну вартість товарів заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості - за ціною договору, про що свідчить інформація, внесена до гр. 43 МД, а саме - 70688,80 доларів США (Товар №1 - 17888,80 доларів США та Товар № 2 - 52800 доларів США).

На підтвердження митної вартості, декларант подав такі документи (гр. 44 МД):

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 30.06.2023,

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.06.2023,

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 23/005-1 від 26.06.2023,

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 23/005-2 від 30.06.2023,

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice)

- коригуючий інвойс № 23/005-1 від 26.06.2023,

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 000779 від 30.06.2023,

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 000780 від 30.06.2023,

- книжка МДП (TIR carnet) YX.85184444 від 05.07.2023,

- МД № 23UA204020030239U1.001 від 25.07.2023, за якою було відмовлено у випуску товарів,

- акт № 23UA204020030239U1 від 26.07.2023 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час оформлення товарів із застосуванням митної декларації),

- картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000634 від 26.07.2023,

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 6 від 03.07.2023,

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 5 від 27.06.2023,

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 21 від 12.07.2023,

- документ б/н від 26.06.2023,

- документ б/н від 28.06.2023,

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 05.06.2023,

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 05.06.2023,

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 23/005 від 05.06.2023,

- договір про надання послуг митного брокера № 49 від 01.05.2023,

- договір (контракт) про перевезення № 27/06-1 від 27.06.2023,

- сертифікат про походження товару форми С1-1 KZ UA 3 116 04155 від 03.07.2023,

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 KZ UA 3 116 04210 від 05.07.2023,

- інші некласифіковані документи фото від 25.07.2023,

- інші некласифіковані документи № 24/1-23-020 від 26.07.2023,

- інші некласифіковані документи № 28/07-03 від 28.07.2023,

- копія МД країни відправлення № 57202/050723/0000730 від 05.06.2023.

Митним органом сформовано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204020/2023/000138 (далі - Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Причини відмови: митна вартість імпортованого товару 2 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, оскільки декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується 3 положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., а надані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023. Підстава: статті 49 - 66, 256 - 257 МКУ.

Декларант 28.07.2023 на вимогу митного органу надав додаткові документи та лист, що містить прохання прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МКУ.

Відповідно до Рішення № UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023 про коригування митної вартості товарів, митну вартість товару 2 скориговано за другорядним резервним методом (6). Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості (гр. 33 МД):

I. Митна вартість імпортованого товару 2 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять неточності:

Відповідно до пункту 3.2 контракту від 05.06.2023 № 23/005 разом з товаром відправляються документи, в тому числі і калькуляції, які до митного оформлення не надані.

До митного оформлення подано комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 № 23/005-2, які відрізняються за формою і способом заповнення.

При цьому, на комерційному рахунку від 30.06.2023 № 23/005-2 відсутні відмітки митних органів, на відміну від наявності таких відміток на комерційному інвойсі від 26.06.2023 № 23/005-1.

Специфікація товару від 05.06.2023 № 1 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки.

Інвойс від 30.06.2023 № 23/005-2 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки.

До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 27.06.2023 №5, у графі 70 якого зазначені лише реквізити зовнішньоекономічної угоди, що не дозволяє однозначно кореспондувати із імпортованим товаром. До банківського платіжного документу від 27.06.2023 №5 долучено інвойс від 15.06.2023 № 23/005-1, який до митного оформлення імпортованої партії товару як комерційний документ не подавався.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту від 05.06.2023 № 23/005 покупець впродовж 5 банківських днів здійснює 100 % оплату за партію товару, однак, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів за партію товару згідно комерційного рахунку від 26.06.2023 № 23/005-1.

Копія митної декларації країни відправлення від 05.06.2023 № 57202/050723/0000730 не містить реквізитів комерційних інвойсів для ідентифікації партії товару.

Додатково надана калькуляція б/н на товар сформована 28.07.2023 на комерційних умовах поставки франко-завод (згідно Інкотермс 2010 - ЕХW) без зазначення географічного місця виконання поставки, що не кореспондується за датою узгодження ціни товару - 05.06.2023 та заявленими до митного оформлення комерційними умовами поставки.

Прайс лист товару від 26.06.2023 б/н виданий пізніше, ніж узгоджені ціни на товар - 05.06.2023 та лише на той асортимент, що імпортований. При цьому, на сайті виробника наявний ширший асортимент товарів.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товарів.

II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення здійснено за митною вартістю вищою ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 15.06.2023 № 23UA100160234622U9 - 5,99 дол. США/кг.

III. Заявлена декларантом митна вартість товарів може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів: 1) виписки з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки, що можливо кореспондувати із імпортованим товаром; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) калькуляції; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 6 статті 53 МКУ декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару 2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 15.06.2023 № 23UA100160234622U9 - 5,99 дол. США/кг.

Числове значення митної вартості товару 2 у валюті рахунку становить 79068,0 дол. США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2891406,06 грн (5,99 дол. США/ кг * 13200 кг * 36,5686 грн/1 дол. США).

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД № 23UA204020030882U4 від 28.07.2023 із використанням положень частини 7 статті 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 161038,83 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальні формулювання щодо неможливості їх почергового використання. При цьому, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження тому, що зазначена процедура взагалі проводилася, як і тому, що ним здійснювався саме послідовний вибір методу.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що декларант надав до митниці належні документи на підтвердження митної вартості товарів; натомість, митний орган не довів існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Частинами першою, другою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

А відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом цих норм обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, якщо: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Проаналізувавши зазначені вище норми, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові 25.08.2023 у справі № 810/693/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16.

У контексті наведеного суд першої інстанції вказав, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугувало:

- декларант не подав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України;

- до митного оформлення не надані калькуляції (пункт 3.2 Контракту);

- подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять неточності:

комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 № 23/005-2 відрізняються за формою і способом заповнення;

на комерційному рахунку від 30.06.2023 № 23/005-2 відсутні відмітки митних органів, на відміну від наявності таких відміток на комерційному інвойсі від 26.06.2023 № 23/005-1;

специфікація товару від 05.06.2023 № 1 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки;

інвойс від 30.06.2023 № 23/005-2 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки;

банківський платіжний документ від 27.06.2023 № 5 містить лише реквізити зовнішньоекономічної угоди, що не дозволяє однозначно кореспондувати із імпортованим товаром; до банківського платіжного документу від 27.06.2023 № 5 долучено інвойс від 15.06.2023 № 23/005-1, який до митного оформлення імпортованої партії товару як комерційний документ не подавався;

- до митного оформлення не надано банківських платіжних документів за партію товару згідно комерційного рахунку від 26.06.2023 № 23/005-1 (всупереч приписам пункту 5.1 Контракту, за яким покупець впродовж 5 банківських днів здійснює 100 % оплату за партію товару);

- копія МД країни відправлення від 05.06.2023 № 57202/050723/0000730 не містить реквізитів комерційних інвойсів для ідентифікації партії товару;

- додатково надана калькуляція б/н на товар сформована 28.07.2023 на комерційних умовах поставки франко-завод (згідно Інкотермс 2010 - ЕХW) без зазначення географічного місця виконання поставки, що не кореспондується за датою узгодження ціни товару - 05.06.2023 та заявленими до митного оформлення комерційними умовами поставки;

- прайс-лист товару від 26.06.2023 б/н виданий пізніше, ніж узгоджені ціни на товар - 05.06.2023 та лише на той асортимент, що імпортований. При цьому, на сайті виробника наявний ширший асортимент товарів.

З приводу зазначеного судом першої інстанції було встановлено, зокрема, щодо пункту 3.2 Контракту, за яким разом з товаром відправляються документи, в тому числі і калькуляції, які до митного оформлення не надані, що документи щодо вартісних характеристик від виробника товару (прайс-листи, калькуляція) складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Тобто, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Відтак, ненадання калькуляції не свідчить про недостовірність чи хибність визначення митної вартості товарів, яка вказана у товаросупровідних документах та специфікаціях.

Водночас, 28.07.2023 Товариство надало калькуляцію ТОВ «AZALA Textile».

Проте, калькуляція не є первинним документом, який підтверджує митну вартість товарів.

А тому зауваження митного органу про те, що додатково надана калькуляція на товар сформована 28.07.2023 на комерційних умовах поставки франко-завод (згідно Інкотермс 2010 - ЕХW) без зазначення географічного місця виконання поставки, що не кореспондується за датою узгодження ціни товару - 05.06.2023 та заявленими до митного оформлення комерційними умовами поставки, суд вважав безпідставними.

При цьому, комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 №23/005-2 містять всі необхідні відомості про кількість та ціну товару, умови поставки.

А розбіжності у формах «інвойсу» та «коригуючого інвойсу» є закономірними, позаяк відомості в останньому відкориговані.

З приводу наявності/відсутності відміток на інвойсах, суд зауважив, що митні органи можуть проставляти їх на інших товаросупровідних документах, а отже, відсутність на одному з примірників інвойсу відмітки аж ніяк не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товарів.

Також, відповідач не навів мотивів та обґрунтувань того, яка саме різниця у формі інвойсу та коригуючого інвойсу та яким чином вплинула на можливість визначення митної вартості товару.

Відтак, вказані вище обставини не можуть бути підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Щодо покликань відповідача про відсутність у специфікації товару від 05.06.2023 №1 та інвойсі від 30.06.2023 № 23/005-2 відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки встановлено, що в Специфікації товару від 05.06.2023 № 1 (додаток до Контракту) та інвойсі від 30.06.2023 № 23/005-2 є вся інформація, яка стосується товару та місця виконання з зазначенням адреси експортера/продавця - вантажовідправника та імпортера/покупця - вантажоодержувача, тобто інформація щодо географічних місць, які стосувалися поставки товару. При цьому, у наданих митному органу інвойсах також є інформація щодо умов поставки, яка в свою чергу узгоджується з іншими наданими митному органу документами.

При цьому судом враховано, що до митного оформлення було подано автотранспортні накладні (Road consignment note) № 000779 від 30.06.2023 та № 000780 від 30.06.2023, договір (контракт) про перевезення № 27/06-1 від 27.06.2023 та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 21 від 12.07.2023.

При цьому, відповідач не ставить під сумнів обставини щодо витрат на транспортування товару.

З приводу покликань відповідача про ненадання декларантом митного оформлення банківських платіжних документів за партію товару згідно комерційного рахунку від 26.06.2023 № 23/005-1 (хоча за пунктом 5.1 Контракту покупець впродовж 5 банківських днів здійснює 100% оплату за партію товару) судом встановлено, що декларант надав митному органу обидва банківських документа: як платіжну інструкцію № 5 від 27.06.2023, так і платіжну інструкцію № 6 від 03.07.2023.

Відповідач вказував, що до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 27.06.2023 № 5, у графі 70 якого зазначені лише реквізити зовнішньоекономічної угоди, що не дозволяє однозначно кореспондувати із імпортованим товаром та про те, що до банківського платіжного документу від 27.06.2023 № 5 долучено інвойс від 15.06.2023 № 23/005-1, який до митного оформлення імпортованої партії товару як комерційний документ не подавався.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до інвойсу № 23/005-1 від 15.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку № 1 від 05.06.2023 на суму 67950,00 доларів США, а відповідно до комерційного інвойсу № 23/005-2 від 30.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку № 2 від 05.06.2023 на суму 16913,80 доларів США.

Проте, у зв`язку зі зменшенням кількості товару та виявленням помилки у ширині тканини, продавцем було виправлено комерційний інвойс № 23/005-1 від 15.06.2023.

За виправленим комерційним інвойсом № 23/005-1 від 26.06.2023 до поставки підлягав товар на суму 53775,00 доларів США.

Вказаний товар було оплачено (платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 27.06.2023, призначення платежу: «PMNT.CONTR.23/005 DD 05.06.2023»), що дає підстави для висновку, що товар оплачено відповідно до Контракту № 23/005 від 05.06.2023.

А відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт, за яким здійснюється платіж, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

У спірному рішенні вказано, що копія митної декларації країни відправлення від 05.06.2023 № 57202/050723/0000730 не містить реквізитів комерційних інвойсів для ідентифікації партії товару.

Проте, відповідно до частини 3 статті 53 МК України митна декларація країни відправлення подається лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позаяк надані митному органу згідно з частиною другою статті 53 МК України документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а митним органом не стверджується про те, що позивачем було подано йому документи з наявними ознаками підробки або такі, що не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена позивачем, то витребування такого документу є безпідставним.

А відсутність у МД від 05.06.2023 №57202/050723/0000730 номерів інвойсів аж ніяк не свідчать про недійсність чи недостовірність митної декларації, або про те, що митна вартість товарів якимось чином змінюється.

Щодо зазначення митним органом того, що прайс лист товару від 26.06.2023 б/н виданий пізніше, ніж узгоджені ціни на товар - 05.06.2023 та лише на той асортимент, що імпортований, а на сайті виробника наявний ширший асортимент товарів, суд зауважує, що прайс-лист не є обов`язковим документом. Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може вважатися первинним документом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

При цьому, наведені відповідачем у рішенні про коригування неточності не впливають на числове значення митної вартості товарів та не спростовують реальну вартість імпортованого товару, з урахуванням того, що митна декларація, щодо якої було прийнято оскаржуване рішення та картку відмови була подана щодо двох видів товарів, а оскаржуване рішення стосується лише одного виду товару. Тобто, за наявності однакових документів на обидва товари митний орган дав їм різну оцінку.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 зазначив, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що декларант надав митному органу усі, передбачені частинами першою - другою статті 53 МК України, документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, подані позивачем до митного оформлення документи (Контракт, рахунки-фактури (інвойси), банківські платіжні документи про оплату імпортованих товарів тощо) не містять розбіжностей в умовах поставки, в номенклатурі товарів, в числових значеннях митної вартості товару та дозволяють ідентифікували оцінюваний товар і встановлюють вартість партії товару у розмірі 70688,80 USD та зокрема, товару № 2, як і було сплачено позивачем. Такі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів.

Також, як зазначено в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів митну вартість товару 2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за МД від 15.06.2023 № 23UA100160234622U9 - 5,99 дол. США/кг.

Водночас, саме лише посилання на вказану митну декларацію, вказана в якій митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Також інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів зауважує, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, колегія суддів вважає, що контролюючий орган не довів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу та коригування митної вартості товарів, не обґрунтував ціну, яку він визначив щодо ввезеного товару, не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом; тобто рішення відповідача жодним чином не обґрунтоване.

Натомість, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.

За вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті відповідачем за відсутності належних на те підстав, неправомірно та необґрунтовано, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно скасував їх, задовольнивши позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині загалом спростовані вищевказаними аргументами; решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн 20.02.2024 представник позивача надав такі підтверджуючі документи:

- договір про надання правової допомоги Адвокатським бюро Миколи Бляшина та зокрема адвокатом Лавренчук Т. В. від 26.01.2024;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- ордер;

- рахунок від 19.02.2024 № INV-001216 про оплату послуг «гонорар за І інстанцію у справі № 460/1072/24 згідно договору про надання правової допомоги від 26.01.2024» на суму 24 000,00 грн,

- проміжний звіт про надану правову допомогу від 20.02.2024.

Оплата на суму 24 000,00 грн підтверджена платіжною інструкцією від 20.02.2024 №688.

За змістом проміжного звіту позивачу надані такі види правової допомоги:

1) аналіз документів Товариства на предмет можливості оскарження рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів; підготовка позовної заяви; узгодження правової позиції та проекту позову з Товариством, оформлення остаточної редакції позовної заяви та підготовка пакету документів (додатків) до позовної заяви, подання позову до суду - 5 год. 30 хв.;

2) аналіз ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 у справі № 460/1072/24, підготовлено та подано через систему «Електронний Суд» заяву про усунення недоліків позову - 0 год. 30 хв.;

3) аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив, який подано через систему «Електронний Суд» - 4 год. 00 хв.

Загальний обсяг часу, витраченого на надання правової допомоги ТОВ «Текстиль-Рівне» за цим звітом складає 10 год. 00 хв.

Вважаючи зазначені витрати на правову допомогу та їх розмір необґрунтованими, Рівненська митниця подавала до суду першої інстанції клопотання про зменшення таких витрат.

З покликанням на судову практику Верховного Суду, зокрема вказала:

- щодо пункту 1 проміжного звіту - що адвокатське бюро не визначає можливість оскарження рішення органу державної влади, позаяк можливість такого оскарження визначена положеннями КАС України. Щодо узгодження позиції та проєкту позову представник не надав до суду жодного підтвердження такого погодження і чи взагалі таке погодження було;

- щодо пункту 2 проміжного звіту (аналіз ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 та подання заяви про усунення недоліків) - вказане не є витратою на правничу допомогу, а виправленням недоліку, здійсненого зі сторони представника позивача, позаяк представник при подачі позовної заяви до суду невірно обрахувала судовий збір, що й призвело до прийняття судом ухвали від 31.01.2024;

- щодо пункту 3 проміжного звіту (аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив) - із аналізу відповіді на відзив видно, що представник позивача здійснює посилання лише на окремі твердження відповідача та зазначає про їх спростування позиціями, викладеними у позовній заяві.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції врахував характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг доказів у справі і вважав за можливе зменшити розмір таких витрат до 12 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає завищеним розмір правової допомоги, оскільки потрачений час та розмір витрат у сумі 12 000,00 грн не є співмірними з огляду на незначну складність цієї справи, невеликий обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Також щодо аналогічних правовідносин існує численна судова практика, де Верховним Судом з окремих питань уже були висловлені відповідні правові позиції.

Аналізуючи види наданих послуг згідно з проміжним звітом, колегія суддів вважає, що пункт 2 цього звіту не пов`язаний із наданою правничою допомогою, позаяк вказане є наслідком помилки представника позивача при обрахунку розміру судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції.

Щодо пункту 1, то аналіз документів, підготовка позовної заяви та узгодження правової позиції і проєкту позову є взаємопов`язаними діями, а тому колегія суддів вважає, що розмір витраченого часу, пов`язаного з наданням правничої допомоги у цій справі, складає 3 години.

Щодо пункту 3, то аналіз відзиву відповідача та підготовка відповіді на відзив загалом ґрунтуються на змісті позовної заяви та цитуванні тверджень відповідача, а тому колегія суддів вважає, що розмір витраченого часу, пов`язаного з наданням правничої допомоги у цій справі, складає 1 годину.

З урахуванням затраченого часу, пов`язаного із наданою правничою допомогою у цій справі, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціни позову і значення справи для позивача, колегія суддів апеляційного дійшла висновку про необхідність відшкодування судових витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн ((3 + 1) = 4 год Ч 1,5 тис. грн = 6000 грн), оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Рівненської митниці задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року в адміністративній справі № 460/1072/24 змінити, замінивши в абзаці третьому його резолютивної частини число і слова «12 000,00 грн» на число і слова «6000 (шість тисяч) грн 00 коп.».

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року в адміністративній справі № 460/1072/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк М. А. Пліш