Постанова

від 30.12.2024 по справі 140/2004/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2004/24 пров. № А/857/14365/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Гінди О. М., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 140/2004/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Ліфт» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Мачульський В. В.,

дата ухвалення рішення 10 травня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ЛІФТ» звернулося в суд з позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22 січня 2024 року №UA205050/2024/000007/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000007/2 від 22 січня 2024 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: вартість товарів згідно з інвойсом від 16 січня 2024 року №20240107 (далі- Інвойс) не відповідає вартості товарів згідно з копією митної декларації країни відправлення від 18 січня 2024 року №24PL301010E0057721; надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27 грудня 2023 року №(MUR) 60 та від 16 січня 2024 року №(MUR) 61 неможливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, так як дані платіжні інструкції не містять посилання на інвойс чи проформу, а сума оплати за ними не відповідає вартості товарів, вказаній в інвойсі. Крім того, дані платіжні інструкції в іноземній валюті не завірені банком та не відповідають вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28 липня 2008 року №216 (зі змінами); в наданому висновку Житомирської ТПП від 19 січня 2024 року №В-59 відсутні посилання на джерела, де б містилася цінова інформація щодо ідентичних товарів. Натомість, експертом взята за основу середньо ринкова вартість за кілограм ваги. Враховуючи, що вартість оцінюваних товарів повинна визначатися за штуку з урахуванням марки, моделі, року виготовлення- даний висновок не може бути взятий до уваги. В наданих витягах з аукціону не можливо ідентифікувати вартість оцінюваних товарів. Також відповідач наголошує, що уповноваженою особою митного органу під час перевірки документів поданих до митного оформлення було встановлено розбіжність у числових показниках складових митної вартості у рахунку-фактурі та копії митної декларації країни відправлення. Під час митного оформлення представником декларанта було подано копію митної декларації країни відправлення від 18 січня 2024 року №24PL301010E0057721. Згідно з рахунком фактурою від 16 січня 2024 року №20240107 вартість товару є відмінною від вартості товару зазначеної у копії митної декларації країни відправлення від 18 січня 2024 року №24PL301010E0057721. Митний орган зауважує, що для того, щоб надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Також платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Окрім цього відповідач зазначає, що у графі 70 «Призначення платежу» відсутня інформація про товари, які оплачуються, а міститься посилання лише на договір. З врахуванням наведеного вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними і обґрунтованими та підстави для його скасування відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ЛІФТ» до митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано зовнішньоекономічний контракт, рахунки на товар, платіжні доручення про оплату поставленого товару, пакувальний лист, декларація країни відвантаження, транспортна накладана, висновок експерта, які в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів. Отже, наявні всі необхідні та належні документи, які дозволяли відповідачу визначити митну вартість товару за основним (першим) методом. Позивач зазначає, що умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено, а рішення про коригування митної вартості не може базуватись на припущеннях і має бути викладено виключно на підставі встановлених фактів. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «ТЕХНО-ЛІФТ» (Покупець) та компанією IC-Line s.r.o. (Словакія) (Постачальник) укладено контракт від 28 вересня 2023 року №PG2380, відповідно до предмету якого постачальник поставляє покупцю товар на умовах цього контракту, відповідно до додатків та/або інвойсів до цього контракту (а.с.19-20).

Згідно із пунктами 3.1. 3.2. контракту від 28 вересня 2023 року №PG2380 постачання товарів за цим контрактом здійснюється за адресою, зазначеною покупцем у письмовій формі. Постачання товарів має здійснювалися відповідно до «ІНКОТЕРМС 2010», на умовах зазначених у інвойсі.

Загальна сума договору складається із сум інвойсів (пункт 4.1. контракту).

Відповідно до пунктів 5.1.- 5.2. контракту валютою платежу є Євро. Оплата за товар здійснюється за допомогою передоплати або після оплати згідно з формою інвойсів.

На виконання умов контракту компанія IC-Line s.r.o. виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) 20240107 від 16 січня 2024 року, згідно з яким вартість товарів у кількості 8 шт. становить 14573,00 Євро (доларів США) (а.с.54-55).

19 січня 2024 року з метою митного оформлення товару позивач через декларанта ТОВ «ЛОГІСТИКА СЕРВІС Україна» подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205050005486U2 (а.с.90 зворот-92), з описом товару:

- Товар 1. «Самохідні 4-х колісні навантажувачі з вилковим захватом, з висотою підіймання більше 1 м, призначені для складських вантажно - розвантажувальних робіт нарівні й місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або приймачі: Дизельний штабелер Jungeheinrich DFG425 SP GE 470 DZ - 1 шт. Серійний номер - FN391860 Рiк виробництва - 2009 Напрацювання - 4791 мотогодин Висота підйому - 4700 мм Вантажопідйомність - 2500 кг Не в робочому стані. Потребує ремонту. Торговельна марка : Jungeheinrich. Країна виробництва : DE Виробник: Jungeheinrich AG».

- Товар 2. «Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання менше 1 м, призначені для складських вантажно- розвантажувальних робіт на рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі: Електричний горизонтальний комплектувальник замовлень Jungeheinrich ECD 220 G 245 70 E - 1 шт. Серійний номер - 91576200 Рік випуску - 2013 Напрацювання - 11693 мотогодин. Висота підйому - 880 мм. Вантажопідйомність - 2000 кг. У комплекті з батареєю та зарядним пристроєм. Електричний горизонтальний комплектувальник замовлень Jungeheinrich ECE 225 20-240-54 - 1 шт. Серійний номер - 90468719 Рік випуску - 2015 Напрацювання - 5339 мотогодин Висота підйому -125 мм Вантажопідйомність - 2500 кг. У комплекті з батареєю та зарядним пристроєм. Електричний повідковий візок / Jungeheinrich EJE C20 115 - 1 шт. Серійний номер - 98205095 Рік випуску - 2018 Напрацювання - 2578 мотогодин Висота підйому - 540 мм Вантажопідйомність - 2000 кг. У комплекті з батареєю. Торговельна марка : Jungeheinrich Країна виробництва :

- Товар 3. «Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання 1 м. або більше, призначені для складських вантажно-розвантажувальних робіт на рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі: Електричний трьохопорний навантажувач / Jungheinrich EFG 215 SP GE 115-550 DZ - 1 шт. Серійний номер - FN430607 Рік виробництва - 2011 Напрацювання - 2789 мотогодин Висота підйому - 7000 мм Вантажопідйомність - 2500 кг У комплекті з батареєю та зарядним пристроєм. Електричний ручний штабелер / Jungeheinrich EJD 220 119-201 ZT - 1 шт Серійний номер - 90566175 Рік виробництва - 2018 Напрацювання - 3172 мотогодин Висота підйому - 1660 мм Вантажопідйомність - 2000 кг Не в робочому стані. Потребує ремонту. У комплекті з батареєю та зарядним пристроєм. Електричний штабелер з висувною щоглою / Jungeheinrich ETM 216 DL GE - 1 шт. Серійний номер 91604429. Рік виробництва 2016. Напрацювання - 7273 мотогодин. Висота підйому - 9020 мм Вантажопідйомність - 1600 кг. У комплекті з батареєю та зарядним пристроєм. Електричний штабелер з висувною щоглою /Jungeheinrich ETV 214 SP E GE 115-872 DZ - 1 шт. Серійний номер - 91119823 Рік виробництва -2017 Напрацювання - 6150 мотогодин Висота підйому - 10700 мм Вантажопідйомність - 1400 кг У комплекті з батареєю та зарядним пристроєм. Торговельна марка : Jungeheinrich Країна виробництва : DE Виробник: Jungeheinrich AG».

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- пакувальний лист б/н від 16 січня 2024 року;

- рахунок-проформа №20240108 від 16 січня 2024 року;

- рахунок-проформа №30230011 від 19 грудня 2023 року;

- рахунок- фактура (інвойс) №20240107 від 16 січня 2024 року;

- автотранспортна накладна б/н від 15 січня 2024 року;

- декларація про походження товару б/н від 16 січня 2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 60 від 27 грудня 2023 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 61 від 16 січня 2024 року,

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №15 від 18 січня 2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PG2380 від 28 вересня 2023 року;

- договір про надання послуг митного брокера №U13580 від 15 січня 2023 року;

- договір (контракт) про перевезення №2024/01/05 від 05 січня 2024 року;

- договір (контракт) про перевезення №2024-1 від 05 січня 2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0057721 від 18 січня 2024 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на повідомлення митниці декларант повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України надаватися не будуть.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від №UA205050/2024/000007/2 від 22 січня 2024 року (а.с.10-11).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме:

Вартість товарів згідно з інвойсом від 16 січня 2024 року №20240107 (далі- Інвойс) не відповідає вартості товарів згідно з копією митної декларації країни відправлення від 18 січня 2024 року №24PL301010E0057721.

Надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27 грудня 2023 року №(MUR) 60 та від 16 січня 2024 року №(MUR) 61 неможливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, так як дані платіжні інструкції не містять посилання на інвойс чи проформу, а сума оплати за ними не відповідає вартості товарів, вказаній в інвойсі.

Окрім того, дані платіжні інструкції в іноземній валюті не завірені банком та не відповідають вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28 липня 2008 року №216 (зі змінами).

У наданому висновку Житомирської ТПП від 19 січня 2024 року №В-59 відсутні посилання на джерела, де б містилася цінова інформація щодо ідентичних товарів. Натомість, експертом взята за основу середньоринкова вартість за кілограм ваги. Враховуючи, що вартість оцінюваних товарів повинна визначатися за штуку з урахуванням марки, моделі, року виготовлення- даний висновок не може бути взятий до уваги.

Унаданих витягах з аукціону не можливо ідентифікувати вартість оцінюваних товарів.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митну вартість товару №1 визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

Товар №1 - 8415,7474 євро за шт (МД від 30 травня 2023 року №UA209230/2023/056750).

Товар №2:

- Jungeheinrich ECD 220 G 245 70 E , s/n 91576200 ,r.v. 2013- 1970,9508 євро за шт (МД від 07 грудня 2023 року №UA209230/2023/127900 від 07 грудня 2023 року;

- Jungeheinrich ECE 225 20-240-54, s/n 90468719 ,r.v. 2015- 1720 євро за шт (МД від 30 жовтня 2023 року №UA209170/2023/089357);

- Jungeheinrich EJE C20 115 , s/n 98205095 ,r.v. 2018- 1083,1944 євро за шт (1000 євро- фактурна вартість товару за МД від 15 листопада 2023 року №UA100380/2023/616969- 3412,1855 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005486, в перерахунку по курсу євро на дату подання МД- 19 січня 2024 року).

Загальна митна вартість товару №2 становить 4774,1452 євро.

Товар №3:

- Jungheinrich EFG 215 SP GE 115-550 DZ , s/n FN430607 ,r.v. 2011- 6999,3051 євро за шт (6500 євро- фактурна вартість товару за МД від 15 серпня 2023 року №UA100380/2023/611575 + 20478,7998 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005486, в перерахунку по курсу євро на дату подання МД- 19 січня 2024);

- Jungeheinrich EJD 220 119-201 ZT , s/n 90566175 ,r.v. 2018- 3353,19 євро за шт (МД від 19 січня 2024 року №UA100380/2024/400973);

- Jungeheinrich ETM 216 DL GE , s/n 91604429 ,r.v. 2016- 8775,5968 євро за шт (МД від 22 серпня 2023 року №UA100380/2023/612024);

- Jungeheinrich ETV 214 SP E GE 115-872 DZ , s/n 91119823 ,r.v. 2017- 9572,7323 євро (МД від 10 вересня 2023 року №UA100380/2023/684866).

Загальна митна вартість товару №3 становить 28700,8242 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000054 від 19 січня 2024 року (а.с.12).

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД №24UA205050005909U0 від 22 січня 2024 року із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.13-14).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000007/2 від 22 січня 2024 року, ТОВ «ТЕХНО-ЛІФТ» звернулося із даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, та не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, натомість позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання 1 м. або більше, призначені для складських вантажно-розвантажувальних робіт на рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі.

За змістом п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів визначається на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей нижчої з двох альтернативних вартостей.

Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів, а саме:

- пакувальний лист б/н від 16 січня 2024 року;

- рахунок-проформа №20240108 від 16 січня 2024 року;

- рахунок-проформа №30230011 від 19 грудня 2023 року;

- рахунок- фактура (інвойс) №20240107 від 16 січня 2024 року;

- автотранспортна накладна б/н від 15 січня 2024 року;

- декларація про походження товару б/н від 16 січня 2024 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 60 від 27 грудня 2023 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 61 від 16 січня 2024 року,

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №15 від 18 січня 2024 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PG2380 від 28 вересня 2023 року;

- договір про надання послуг митного брокера №U13580 від 15 січня 2023 року;

- договір (контракт) про перевезення №2024/01/05 від 05 січня 2024 року;

- договір (контракт) про перевезення №2024-1 від 05 січня 2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0057721 від 18 січня 2024 року.

Крім того, на момент митного оформлення товару підприємством фактична оплата за товар була здійснена позивачем, відповідно до авансового рахунку фактури №30230011 від 19 грудня 2023 року, на суму 27411,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №(MUR) 60 від 27 грудня 2023 року та №(MUR) 61 від 16 січня 2024 року, де в графі «призначення платежу» зазначено, згідно з контрактом від 28 вересня 2023 року №PG2380 (а.с.24-25).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом було виявлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме: вартість товарів згідно з інвойсом від 16 січня 2024 року №20240107 не відповідає вартості товарів згідно з копією митної декларації країни відправлення від 18 січня 2024 року №24PL301010E0057721; надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27 грудня 2023 року №(MUR) 60 та від 16 січня 2024 року №(MUR) 61 неможливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, так як дані платіжні інструкції не містять посилання на інвойс чи проформу, а сума оплати за ними не відповідає вартості товарів, вказаній в інвойсі; дані платіжні інструкції в іноземній валюті не завірені банком та не відповідають вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 року №216 (зі змінами); в наданому висновку Житомирської ТПП від 19 січня 2024 року №В-59 відсутні посилання на джерела, де б містилася цінова інформація щодо ідентичних товарів. Натомість, експертом взята за основу середньо ринкова вартість за кілограм ваги. Враховуючи, що вартість оцінюваних товарів повинна визначатися за штуку з урахуванням марки, моделі, року виготовлення- даний висновок не може бути взятий до уваги; в наданих витягах з аукціону неможливо ідентифікувати вартість оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) №20240107 від 16 січня 2024 року ціна товару відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050005486U2 від 19 січня 2024 року (графа 22) та становить 14573,00 Євро.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо виявлених митним органом у спірному рішенні розбіжностей у числовому значенні, вартості товарів згідно з інвойсом від 16 січня 2024 року №20240107 з значенням вартості товарів, що зазначені у копіях митної декларації країни відправлення від 18 січня 2024 року №24PL301010E0057721, то суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Доводи відповідача, що надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27 грудня 2023 року №(MUR) 60 та від 16 січня 2024 року №(MUR) 61 неможливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, так як дані платіжні інструкції не містять посилання на інвойс чи проформу, а сума оплати за ними не відповідає вартості товарів, вказаній в інвойсі та те, що дані платіжні інструкції в іноземній валюті не завірені банком та не відповідають вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28 липня 2008 року №216 (зі змінами) не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT.

Відповідно до Постанови №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);

2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;

4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);

5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);

6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;

7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);

8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];

9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;

10) призначення платежу;

11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);

12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово «відмова»);

13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;

14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами «резидент» чи «нерезидент» під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.

При цьому, у поданих платіжних інструкціях наявні усі обов`язкові реквізити, а тому доводи митного органу про невідповідність наданих платіжних інструкцій Постанові № 216 є безпідставним.

Щодо доводів апелянта про те, що в наданому висновку Житомирської ТПП від 19 січня 2024 року №В-59 відсутні посилання на джерела, де б містилася цінова інформація щодо ідентичних товарів, а натомість, експертом взята за основу середньоринкова вартість за кілограм ваги. Враховуючи, що вартість оцінюваних товарів повинна визначатися за штуку з урахуванням марки, моделі, року виготовлення - даний висновок не може бути взятий до уваги, тому що в наданих витягах з аукціону неможливо ідентифікувати вартість оцінюваних товарів, то колегія суддів зазначає, що такі висновки експерта ґрунтуються на об`єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. У сукупності з іншими наданими документами зазначений висновок лише підтверджує задекларовану митнувартість.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на те, що у графі 70 «Призначення платежу» відсутня інформація про товари, які оплачуються, а міститься посилання лише на договір, то колегія суддів зазначає, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів, при цьому, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інформацію про товари. Відсутність у банківських документах інформації про товари, які оплачуються, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, при прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО Інспектор та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів апелянта про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000007/2 від 22 січня 2024 року є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі № 140/2004/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року.