Постанова

від 30.12.2024 по справі 140/2279/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2279/24 пров. № А/857/15748/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року (головуючий суддя: Андрусенко О.О., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС», 28.02.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000575/2 від 06.09.2023.

Обґрунтовує позов тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці МД № 23UA205140071715U3. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000575/2 від 06.09.2023, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару та підлягали сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність у цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема: рахунок-фактура від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 містить 83 сторінки, однак до митного оформлення надано документ не в повному обсязі; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.09.2023 № б/н вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення, однак транспортні витрати в МД не розподілені за статтями витрат; згідно копії митної декларації країни відправлення від 30.08.2023 № 23ITQWH010007314E9 відправником зазначено ERA S.R.L. SOCIO UNICO VIA F. SANTI, 15, що суперечить відправнику, зазначеному в гр. 1 та гр. 22 автотранспортної накладної від 04.09.2023 № A № 433811 POL-CEL SP.Z.O.O.; згідно п. 3.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.06.2018 № 22/06/18 продавець зобов`язаний надати пакувальний лист, однак даний документ не подано до митного оформлення; відповідно до п. 4.1 Покупець оплачує 100% від вартості виставленого рахунка-фактури, а також згідно п. 4.2. оплата проводиться на умовах, зазначених в рахунках-фактурах, однак в наданому рахунку-фактурі від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 відсутня інформація щодо умов оплати. Банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.06.2018 між ТзОВ «АВТОДІМСЕРВІС» (покупець) та «ERA S.r.l.-Socio Unico» (продавець) укладено контракт № 22/06/18, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобільні запчастини (надалі - товар) за найменуванням, асортиментом (номенклатурою), ціною і в кількості, погодженою сторонами. Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього погоджену сторонами ціну. Ціна товару встановлюється в євро. Ціна товару включає в себе вартість його пакування, маркування та завантаження на транспортний засіб покупця. Постачання здійснюється з різних складів продавця, які вказані в товаросупровідних документах та рахунках-фактурах, на умовах FCA Swidnik, FCA Chelm (Інкотермс-2020). Остаточний склад кожної партії (асортимент, кількість), умови поставки та оплати, ціни, що діють для зазначених у інвойсі умов поставки і оплати даної партії товару, а також додаткові знижки (у разі, якщо такі надані продавцем), зазначаються в інвойсі (інвойсах) на партію, що поставляється. Покупець оплачує 100% від вартості виставленого рахунку-фактури. Платежі за цим контрактом здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених у рахунках-фактурах, наданих продавцем (а.с.10-14, том 1).

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (86 товарних позицій автозапчастин), 06.09.2023 декларант подав МД № 23UA205140071715U3 (а.с. 18-41, том 1). Фактурна вартість товару становить 64549,97 євро (еквівалентно 2533760,61 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 2540670,65 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 7000,00 грн. До митної декларації додано: контракт від 22.06.2018 №22/06/18 з доповненнями (а.с.10-17, том 1); інвойс від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 (а.с.42-83, том 1); автотранспортну накладну (а. с. 84, том 1); декларацію країни відправлення № MRN 23ITQWH010007314E9 (а. с. 91, том 1); прайс-лист (а. с. 92-100, том 1); договір на перевезення від 03.04.2023 № 1/03042023 (а. с. 87-89, том 1); рахунок на оплату від 04.09.2023 № 40 (а.с.90, том 1); заявку на перевезення вантажу від 04.09.2023 № 04/09/23 (а. с. 85, том 1); довідку про транспортні витрати від 05.09.2023 (а. с. 86, том 1).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару; пакувальний лист; рахунок-фактуру від 29.08.2023 №VEND_EX_23000980 в повному обсязі; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта (а.с.104, том 1).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав рахунок-фактуру від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 в повному обсязі та прайс-лист; пакувальний лист (а.с.147-162, том 1); картки рахунку 281 (а.с.109, 171-177, том 1); платіжний документ від 06.04.2023 № 85 (а.с.110, том 1) та інвойс від 08/02/2023 № VEND_EX_23000125 (а.с.111-146, том 1); видаткові накладні від 16.05.2023, від 26.06.2023, від 04.07.2023, від 14.07.2023, від 27.07.2023, від 31.07.2023, від 14.08.2023, від 12.01.2023 (а. с. 163-170, том 1).

Волинською митницею 06.09.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000575/2 (а. с. 178-179, том 1) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/006248 (а. с. 180, том 1).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 06.09.2023 № UA205140/2023/000575/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- рахунок-фактура від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 містить 83 сторінки, однак до митного оформлення надано документ не в повному обсязі;

- згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.09.2023 № б/н вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення, однак транспортні витрати в МД не розподілені за статтями витрат; згідно копії митної декларації країни відправлення від 30.08.2023 № 23ITQWH010007314E9 відправником зазначено ERA S.R.L. SOCIO UNICO VIA F SANTI 15, що суперечить відправнику, зазначеному в графі 1 та графі 22 автотранспортної накладної від 04.09.2023 № A № 433811 - POL-CEL SP.Z.O.O.;

- згідно пункту 3.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.06.2018 № 22/06/18 продавець зобов`язаний надати пакувальний лист, однак даний документ не подано до митного оформлення;

- відповідно до пункту 4.1 покупець оплачує 100% від вартості виставленого рахунка-фактури, а також згідно пункту 4.2. оплата проводиться на умовах, зазначених в рахунках- фактурах, однак в наданому рахунку-фактурі від 29.08.2023 №VEND_EX_23000980 відсутня інформація щодо умов оплати. Банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 7 становить 4,44 дол. США/кг, товару 19 - 7,2 дол. США/кг, товару 20 - 7,28 дол. США/кг за МД № 23UA100320023226U0 від 03.08.2023.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140072012U9 від 06.09.2023 (а.с.181-206, том 1).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Суд апеляційної інстанції встановлено, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивач направив митному органу: рахунок-фактуру від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 в повному обсязі та прайс-лист; пакувальний лист (а. с. 147-162, том 1); картки рахунку 281 (а. с. 109, 171-177, том 1); платіжний документ від 06.04.2023 № 85 (а. с. 110, том 1) та інвойс від 08/02/2023 № VEND_EX_23000125 (а. с. 111-146, том 1); видаткові накладні від 16.05.2023, від 26.06.2023, від 04.07.2023, від 14.07.2023, від 27.07.2023, від 31.07.2023, від 14.08.2023, від 12.01.2023 (а. с. 163-170, том 1).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД, наступні документи: контракт від 22.06.2018 № 22/06/18 з доповненнями (а.с.10-17, том 1); інвойс від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 (а.с. 42-83, том 1); автотранспортну накладну (а.с.84, том 1); декларацію країни відправлення №MRN 23ITQWH010007314E9 (а.с.91, том 1); прайс-лист (а. с. 92-100, том 1); договір на перевезення від 03.04.2023 № 1/03042023 (а.с .87-89, том 1); рахунок на оплату від 04.09.2023 №40 (а.с.90, том 1); заявку на перевезення вантажу від 04.09.2023 № 04/09/23 (а. с. 85, том 1); довідку про транспортні витрати від 05.09.2023 (а.с. 86, том 1).

Проаналізувавши вказані документи, суд апеляційної інстанції вважає, що такі документи не підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, та не дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар, з огляду на таке.

Так, контрактом від 22.06.2018 № 22/06/18 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 вартість товару становить 64549,97 євро.

Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, строк оплати.

Пунктом 4.2 контракту визначнено, що платежі за цим контрактом здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених у рахунках-фактурах, наданих продавцем.

Так, інвойсом від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980 визначено умови оплати імпортованого товару, а саме відстрочка платежу на 60 днів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не подано платіжного документа, який би підтвердив оплату за імпортований товару після спливу 60 днів.

Тобто, до матеріалів справи не подано платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар згідно інвойсом від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980.

Натомість, до суду першої інстанції будо подано платіжний документ, зокрема, платіжну інструкцію № 85 від 06.04.2023 на суму 56259,70 Євро (а. с. 110), однак зміст цього документа не надає можливості ідентифікувати поставку спірного товару, оскільки у ньому відсутнє будь-яке посилання на інвойс від 29.08.2023 № VEND_EX_23000980.

Також, необхідно зауважити, що такий платіжний документ сформований задовго до поставки спірного товару.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на помилкове покликання суду першої інстанції, що лише рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товару та жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Оскільки, рахунок-фактура (інвойс) підтверджує лише договірну ціну товару, яку узгодили сторони між собою, а не про її фактичну сплату.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за товар, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Суд першої інстанції на зазначену обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано жодного платіжного документа, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.

Щодо судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки рскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є законним та обґрунтованим, а тому підстави для стягнення судових витрат на користь позивача, відповідно до ст. 139 КАС України, в суді першої інстанції відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 140/2279/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін