Постанова

від 31.12.2024 по справі 380/4220/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4220/24 пров. № А/857/12799/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З. М.,

суддів: Гінди О. М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/4220/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Крутько О.В., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 16.04.2024), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (далі - відповідач, орган Пенсійного фонду), в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , із обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність, із 01.03.2022 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.03.2022 року, виходячи з відсоткового встановленим Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року, по справі №380/9984/22, у повному обсязі щомісячного пенсійного забезпечення, з урахуванням усіх встановлених надбавок, підвищень, індексації, та із урахуванням індексації відповідно до Постанови № 118 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1.140, із 01.03.2023 року з урахуванням індексації відповідно до Постанови №168 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1.197, без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн.», та із 01.02.2023 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови № 713 з врахуванням 20 % гірських, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач указував, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років. Зазначав, що на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2023 році» проведено перерахунок пенсії у межах її зафіксованого максимального розміру без виплати її індексації, встановлених доплат і надбавок.

Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій просив нарахувати та виплачувати з 01.03.2023 року пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 713 та з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168. Відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром перерахованої пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» встановлених доплат та надбавок, урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» встановлених доплат та надбавок, з урахуванням виплачених сум. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу. Посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції просить його скасувати та постановити нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити. Звертає увагу на ту обставину, що соціально-економічні права громадян не є абсолютними. Реалізація таких прав може бути змінена державою, зокрема, через неможливість їх фінансування. На думку відповідача вимога позивача про перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром суперечить чинному законодавству.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 380/20196/23 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022 та з 01.03.2023 з обмеженням максимальним розміром до 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратити працездатність.

17.01.2023 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій просив нарахувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 05.02.2024 повідомило позивача про те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 року у справі № 380/20196/23 не зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації відповідно до Постанови №118 та Постанови №168.

Вищенаведені обставини сторонами не оспорюються.

Як видно зі змісту судового рішення, вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв до уваги таке.

Порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та його умови, визначено Законом № 2262-XII статтею 63 якого встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом надає додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Перевіряючи доводи сторін щодо позовних вимог про зменшення виплати пенсії за рахунок виплат пенсії з обмеженням максимальним розміром пенсії, а також недоплати індексації, суд першої інстанції звернув увагу на таке.

Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України», вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.

Крім того, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі №5 22/3271/17, від 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.

Отже, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.

Судом першої інстанції проаналізовано зміст Постанови № 118 та Постанови № 168 та зроблено висновок про те, що він суперечить приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

Тому попри наявність в Постанові № 118 та в Постанові № 168 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача, у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

Враховуючи викладене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону № 3668-V1 зі змінами, внесеними згідно з законами України від 24.12.2015 №911-VIII та від 06.12.2016 №1774-VIII, максимальний розмір пенсії призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати 10740 гривень.

У зв`язку з прийняттям Закону № 3668-V1 та внесенням до нього змін згідно з законами України від 24.12.2015 № 911-VIII та від 06.12.2016 №1774-VIII, були внесені аналогічні зміни до частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.

Отже враховуючи висновки Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії осіб, які її отримують згідно з Законом № 2262-XII не застосовується.

Висновки щодо відсутності підстав для застосування частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ зазначені у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 сформував висновок, за яким, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких станом на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Крім того, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:

«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.»

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушені права позивача підлягали відновленню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром призначеної позивачу пенсії та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату позивачу пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/4220/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін