Рішення

від 30.12.2024 по справі 904/4664/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2024р. Справа № 904/4664/24

За позовом: Керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (позивач)

До: Фізичної особи - підприємця Цвелих Ірини Миколаївни , м. Кривий Ріг

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , м. Кривий Ріг

Про: зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (позивач) звернувся з позовом до ФОП Цвелих І.М. (відповідач) про зобов`язання усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є, загальною площею 0,0092 га, та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі торговельного павільйону загальною площею 63,08 кв.м.; скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП Цвелих І.М. на об`єкт нерухомого майна (торговельний павільйон), площею 25,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є, проведеної 02.09.19р. рішенням приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Мазепи Н.М. (номер відомостей про речове право: 33038319) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 670243412110 та про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 площею 0,0092 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 31.10.24р. відкрито провадження у справі №904/4664/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ФОП Цвелих І.М. (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватись (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідач зазначає, що в позовній заяві відсутні обґрунтування інтересів держави та необхідності їх захисту. Крім того, позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту. Відповідачем придбано майно на законних підставах, самостійно спірне майно не будувалось; відповідач користується земельною ділянкою на законних підставах. Також, позивачем не надано доказів проведення Цвілих І.М. реконструкції, за адресою: АДРЕСА_1 є, знаходиться нерухоме майно площею 25,4 кв.м. та металевий кіоск площею 39,2 кв.м. Дозвіл на проведення благоустрою зупиночного комплексу надано виконавчим комітетом Покровської в місті ради. Відповідач неодноразово намагався виготовити паспорта прив`язки тимчасової споруди. Також, відповідачем виконуються умови договору оренди земельної ділянки та своєчасно сплачується плата за оренду земельної ділянки згідно умов договору.

Прокурор не погоджується із запереченнями відповідача та вказує а те, що порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності внаслідок самочинного будівництва та експлуатації об`єкта, а також реєстрації права приватної власності на підставі документів, які містять завідомо неправдиві відомості. Відповідач був обізнаний щодо придбання нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці для розміщення тимчасової споруди торгівельного кіоску; державна реєстрація здійснена на об`єкт нерухомості площею, що не відповідає дійсній. Прокурор зазначає, що торгівельний павільйон збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень ч.ч.1, 2, 4 ст. 376, ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України. Прокурор вказує на те, що 09.06.15р. за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 є за відсутності дозвільно-погоджувальної документації на здійснення будівництва. Крім того, земельна ділянка на здійснення будівництва не виділялась, що свідчить про те, що право власності зазначеної особи не виникло в установлений законом спосіб. Таким чином, відповідачем набуто право власності за недійсними правочинами, оскільки ОСОБА_2 не належало право власності та торгівельний павільйон загальною площею 25,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є.

Криворізька міська рада (позивач) у поясненнях щодо позовних вимог прокуратури підтримала їх з підстав, наведених у позові та просила суд розглядати справу без участі представників міської ради.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає прокурор, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2000р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , останній окупив металевий оббитий вагонкою кіоск площею 13,7 кв.м. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, серія АВМ №945532.

На підставі рішення Виконкому Криворізької міської ради народних депутатів від 21.06.06р. №106 «Про надання земельних ділянок в оренду суб`єктам господарювання», приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту «мкрн. 7-й Зарічний») площею 0,0017 кв.м. строком на 5 років.

28.11.06р. між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 загальною площею 17 кв.м., що розташована на АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту).

20.03.12р. додатковою угодою , термін дії вищенаведеного договору оренди земельної ділянки продовжено на 5 років (до 16.02.2017), та встановлено, що земельну ділянку житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 надано для розміщення тимчасової споруди, на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також об`єкти інфраструктури відсутні.

Згідно відомостей Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 29.08.22р. №588 інформація щодо заведених реєстраційної та інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 під літерою «Є» відсутня.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 17.06.15р. №275 присвоєно поштову адресу нежитловій будівлі на АДРЕСА_1 є загальною площею 29,0 кв.м., власник ОСОБА_2 .

До пакету документів, що надавався власником з метою присвоєння поштової адреси, долучено договір купівлі-продажу від 20.12.2000р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , предметом якого був металевий оббитий вагонкою кіоск площею 29,0 кв.м.

Однак, до електронної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно долучено договір купівлі-продажу від 20.12.2000р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , серія АВМ №945532, згідно якого площа металевого оббитого вагонкою кіоска складає 13,7 кв.м.

За твердженнями прокурора, поштова адреса спірному об`єкту нерухомості присвоєна на підставі документів, що містять ознаки підроблення.

09.06.15р. державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області Чернецьким М.А. з відкриттям розділу вперше здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю торговельного павільйону площею 25,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 670243412110, номер відомостей про речове право: 10240538).

Підставою для проведення реєстраційних дій стало свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.07.15р., видане Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 39931012.

Однак, в електронній справі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.07.15р., відсутнє.

Відділ з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради листом від 08.11.2022 №7/26-18/429 повідомив, що в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація щодо декларативних та дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 є.

Згідно листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 17.04.2023 №3195/04/13-23, в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності наявна інформація про зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 26.06.2015 щодо об`єкта будівництва «Реконструкція кіоску торговельно-зупиночного комплексу під торговельний павільйон без зміни геометричних зовнішніх розмірів фундаментів по АДРЕСА_1 ». Жодних інших документів у розпорядженні ДІАМ не виявлено.

З Реєстру будівельної діяльності вбачається , що в реєстрі зареєстровано декларацію ДП 142151770590 «Реконструкція кіоску торговельно-зупиночного комплексу під торговельний павільйон без зміни геометричних зовнішніх розмірів фундаментів по АДРЕСА_1 є». Декларації про початок здійснення будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації не реєструвались.

В подальшому приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Мазепа Н.М. рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 48477929) на підставі договору купівлі-продажу №1151 від 02.09.19р. зареєстровано право власності на торговельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є, за Цвелих І.М. (номер відомостей про речове право: 33038319).

Згідно вказаного договору купівлі-продажу, торговельний павільйон складається з нежитлової будівлі торговельного павільйону «А-1», загальною площею 25,4 кв.м., розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011, площею 0,0017га, за цільовим призначенням 03.07 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, вид використання: розміщення тимчасової споруди торговельного кіоску в складі зупиночного комплексу.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 19.09.24р. №3223/299-24 повідомило, що 04.01.21р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, здійснено об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 та земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0086. Земельній ділянці, що утворилася в результаті об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 та 1211000000:04:271:0086, присвоєно кадастровий номер 1211000000:04:271:0118.

25.03.21р. державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Вербовською К.В. зареєстровано право власності за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 площею 0,0092 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2323784112110).

Крім того, 25.03.21р. державним реєстратором зареєстровано право оренди (номер запису про інше речове право: 41222564) на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.03.21р. №2021172, укладеного між територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради та Цвелих І.М. строком дії 5 років (до 22.03.26р.).

До електронної справи долучено, зокрема, наступні документи:

- рішення Криворізької міської ради №322 від 24.02.21р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них і надання їх в оренду», яким ФОП Цвелих І. М. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118;

- договір оренди земельної ділянки №2021172 від 22.03.21р., яким ФОП Цвелих І. М. надано в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, площею 0,0092 га, що розташована на АДРЕСА_1 , для розміщення існуючої нежитлової будівлі торговельного павільйону.

Згідно п. 25 договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): охоронна зона навколо інженерних комунікацій (мережа водопостачання КП «Кривбасводоканал») - 0,0092 га. Згідно п.п. 5.6.4.1 договору недопустимо в межах орендованої земельної ділянки здійснювати будь-яке будівництво чи реконструкцію будівель без відповідного дозволу органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з листом Покровської районної в місті ради №7/01-26/3509 від 15.11.22р. : за результатами проведеного обстеження земельної ділянки від 14.11.22р. встановлено, що на земельній ділянці під кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, площею 0,0092га знаходиться нежитлова будівля торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 є, загальною площею 25,4 кв.м, яка в розумінні п. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (як зазначено в листі) являється самочинним будівництвом.

Також, зафіксовано здійснення реконструкції торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 є, за відсутності відомостей в Єдиній Державній електронній системі у сфері будівництва.

Відповідно до листа від 24.10.1р. №11324 КП «Кривбасводоканал» ним не погоджено розміщення металевої споруди.

Згідно із листами КП «Кривбасводоканал» №02-05/5585 від 12.05.23р. та №02-05/13123 від 27.08.24р. : техніком комунального підприємства проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 є та встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 знаходиться торговий павільйон у складі торгово-зупиночного комплексу, що розміщується в охоронних зонах водопровідної мережі Д400мм, інвентарний номер 4249, яка перебуває на балансовому обліку КП «Кривбасводоканал».

КП «Кривбасводоканал» погоджено розміщення об`єкту терміном на 1 рік, а саме до 04.03.21р., за умови надання Цвелих І.М. гарантійного листа, після закінчення терміну заяв про збільшення терміну розміщення об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 є не надходило. На даний час розміщення металевої споруди торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 є, не погоджено.

22.08.24р. спеціалістами сектору з питань будівництва, регулювання земельних відносин та індивідуальної житлової забудови відділу житлово-комунального господарства, проведено візуальне обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 за адресою: АДРЕСА_1 є, в ході якого виявлено окремо розташоване приміщення торгового павільйону загальною площею приблизно 45 кв.м.

10.10.24р. спеціалістами сектору з питань будівництва, регулювання земельних відносин та індивідуальної житлової забудови відділу житлово-комунального господарства проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, площею 0,0092га, про що складено акт, яким встановлено, що приміщення торгового павільйону має загальну площу 63,08 кв.м, з яких 41,04 кв.м. складає приміщення продуктового магазину, 22,04 кв.м. - зоомагазину. На момент перевірки ведеться підприємницька діяльність.

В реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо здійснення реконструкції торговельного павільйону, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 є, зі зміною площі конфігурації об`єкта.

Згідно листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.08.24р. №39073/5/04-36-24-17-13, Цвелих І.М. з 28.05.1997 по теперішній час перебуває за основним місцем податкового обліку в ГУ ДПС (Криворізька північна ДП) як фізична особа підприємець.

ФОП Цвелих І.М. за період з 01.01.19р. по 31.12.20р. не надавала податкові декларації по платі за землю за земельну ділянку площею 0,0092 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 є.

За період з 01.01.21р. по 22.08.24р. ФОП Цвелих І.М. надано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельну ділянку державної або комунальної власності) за 2021-2024 роки та самостійно задекларовано податкові зобов`язання по орендній платі за земельну ділянку площею 0,0092 га, за адресою: АДРЕСА_1 є, а саме: за 2021 рік задекларовано 4 428,53 грн; за 2022 рік задекларовано 6 173,10 грн; за 2023 рік задекларовано 5 641,68 грн; за 2024 рік задекларовано 4 231,26 гривень.

Таким чином, прокурор вказує на те, що внаслідок безпідставної державної реєстрації на нежитлову будівлю, що розміщена на земельній ділянці комунальної форми власності, яка самочинно побудована без погодження із власником земельної ділянки та без відповідних погоджувальних та дозвільних документів, порушено права власника земельної ділянки - територіальної громади щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 звернула увагу, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 висновувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено таке право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 Цивільного кодексу України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 Цивільного кодексу України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.

Заперечуючи заявлені позовні вимоги відповідач вказує на те, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2000р., посвідченого приватним нотаріусом Растєгаєваим В.М., придбано у ОСОБА_4 нежитлову будівлю у складі зупинки, площею 29,0 ув.м.

В подальшому ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу від 02 вересня 2019 нежитлової будівлі торгівельного павільйону, продав дане нерухоме майно відповідачці. Разом з нерухомим майном, ОСОБА_2 передав у власність, відповідно до договору купівлі-продажу майна № 1 від 02 вересня 2019 р. металевий кіоск загальною площею 39,2 кв.м. Таким чином, відповідачка не проводила реконструкцію нерухомого майна. Станом на момент надання відзиву на позовну заяву за адресою: АДРЕСА_1 є знаходиться нерухоме майно, загальною площею 25,4 кв.м. та металевий кіоск загальною площею 39,2 кв.м.

Нерухоме майно та кіоск задля естетичного вигляду оббиті декоративним пластиком. Дозвіл на проведення благоустрою зупиночного комплексу, а саме нерухоме майно, загальною площею 25,4 кв.м. та металевий кіоск надано виконавчим комітетом Покровської в місті ради (лист від 20.04.2021 р. № 16/01.23/1714).

Господарський суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем проведено реконструкцію торгівельного павільйону, в результаті чого площа об`єкту збільшилась з 25,4 кв.м. до 63.08 кв.м.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на момент розгляду спору є чинним рішення Криворізької міської ради №322 від 24.02.21р. щодо надана орендарю ( Цвелих І.М. ) в платне користування земельної ділянки житлової та громадської забудови - за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для розміщення існуючої нежитлової будівлі торгівельного павільйону ) за кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 є.

Враховуючи вищевикладене, правомірність дій відповідача та третьої особи щодо укладання договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна не спростовано наданими прокурором доказами, що є підставою для відмови у задоволення позовних вимог щодо знесення спірного об`єкта нерухомого майна та припинення володіння спірним нерухомим майном.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, площею 0,0092 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадах.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з вимогами статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (частина 2 статті 134 Земельного кодексу України).

Враховуючи, що Криворізькою міською радою надано ФОП Цвелих І. М. в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, площею 0,0092 га, що розташована на АДРЕСА_1 , для розміщення існуючої нежитлової будівлі торговельного павільйону на підставі договору оренди земельної ділянки №2021172 від 22.03.2021р., відповідно вказаний договір укладений з дотриманням статті 134 Земельного кодексу України, тому відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації права оренди на вищевказану земельну ділянку.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно вказати наступне .прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що про наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення безпідставної реєстрації речових прав, знесення самочинного збудованого майна, що розташоване за вказаною адресою Криворізькою північною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листами №04/58-7671вих-23 від 17.10.23, №58-1548вих-24 від 23.02.24, №58-2963вих-24 від 10.04.24, №58-6450вих-24 від 19.08.24, №58-7294вих-24 від 20.09.24.

Листами №04/58-7671вих.-23 від 17.10.23, №58-1548вих.-24 від 23.02.24, №58-1548вих - 24 від 10.04.24, №58-2963вих.-24 від 10.04.24, № 58-6450вих-24 від 19.08.24, №58-7294вих-24 від 20.09.24 Криворізька міська рада повідомила про відсутність порушення інтересів територіальної громади.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на прокурора.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 30.12.24р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.