ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1154/20 (906/1547/23)
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Макаревича В.А.
секретар судового засідання: Підгаєцька М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Забарін А.Ф. - представник СТОВ "Бондарівське", ордер серії АР №1156148 від 03.01.2024 (у режимі відеоконференції);
- від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Стельмах Ю.М. - представник ТОВ "Суффле Агро Україна", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000905 від 18.04.2018, довіреність №б/н від 10.04.2023 (дійсна до 30.12.2024) (у режимі відеоконференції);
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь" за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання недійсним договорів №10/09/2018 від 10.09.2018 та б/н від 07.05.2018, укладених між ТОВ "Бондарівське" та ТОВ "Солар Південь", у межах справи №906/1154/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка)
про банкрутство,
у судовому засіданні 12.12.2024 оголошено перерву до 10:00 год. 26.12.2024 у відповідності до ст. 216 ГПК України;
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка).
Ухвалою суду від 10.11.2020, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (11562, Житомирська обл., Коростенський район, с. Бондарівка, вул. Миру, будинок 50-А, код 03743486); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Комлика І.С.
Постановою суду від 07.09.2021, зокрема, визнано банкрутом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (11562, Житомирська обл., Коростенський район, с. Бондарівка, вул. Миру, будинок 50-А, код: 03743486); відкрито ліквідаційну процедуру Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (Житомирська обл., Коростенський район, с. Бондарівка) строком на 12 місяців по 07.09.2022 включно; призначено ліквідатором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" (Житомирська обл., Коростенський район, с.Бондарівка) арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.
28.11.2023 на адресу суду від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" надійшла позовна заява від 27.11.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь" про визнання недійсними договорів №10/09/2018 від 10.09.2018, б/н від 07.05.2018 та стягнення грошових коштів у розмірі 2 596 012,20 грн у межах справи №906/1154/20.
Згідно заяви про уточнення позовних вимог №02-32/301 від 11.12.2023 (т.1 а.с. 81 - 91) позивач просить визнати недійсним Договір №10/09/2018 від 10.09.2018 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", який був укладений у формі видаткової накладної №1 від 10.09.2018 року та видаткової накладної №2 від 10.09.2018 та визнати недійсним Договір б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", який був укладений у формі актів надання послуг №205 від 16.08.2018р., №405 від 17.05.2018р., №605 від 18.05.2018р., №805 від 21.05.2018р., №1005 від 22.05.2018р., №1205 від 23.05.2018р., №1305 від 24.05.2018р., №1805 від 29.05.2018, №1705 від 28.08.2018р., №1505 від 22.05.2018.
Ухвалою суду від 15.12.2023, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43).
Ухвалою суду від 15.01.2024 клопотання представника СТОВ "Бондарівське" Забаріна А.Ф. про перехід до розгляду справи №906/1154/20(906/1547/23) за правилами загального позовного провадження задоволено. Справу № 906/1154/20 (906/1547/23) призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні неодноразово відкладався у зв`язку з поданими до суду клопотаннями представника відповідача ТОВ "Солар Південь" Луценка Р.О. (ухвали суду про відкладення розгляду справи від 12.03.2024, 07.05.2024, 30.05.2024).
Ухвалою суду від 19.06.2024 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь" за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання недійсним договорів №10/09/2018 від 10.09.2018 та б/н від 07.05.2018, укладених між ТОВ "Бондарівське" та ТОВ "Солар Південь", у межах справи №906/1154/20 та призначено справу №906/1154/20 (906/1547/23) до судового розгляду по суті.
16.07.2024 судове засідання не проводилось у зв`язку із знеструмленням будівлі суду через складну ситуацію в енергосистемі України.
26.09.2024 судове засідання не проводилось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Житомир та на території Житомирської області.
Ухвалою суду від 26.09.2024 призначено розгляд справи на 05 листопада 2024 р. о 11:20 год.
05.11.2024 на електронну пошту суду, через систему "Електронний суд", від представника відповідача ТОВ "Солар Південь" Луценка Р.О. надійшло клопотання №б/н від 05.11.2024 про відкладення судового засідання через зайнятість у іншому судовому засіданні.
У зв`язку із надходженням повідомлення про замінування будівлі суду, Господарський суд Житомирської області вимушений був припинити свою роботу для проведення дій, спрямованих на відшукання та знешкодження вибухонебезпечних речовин і предметів, тому судове засідання у даній справі, яке було призначене на 05.11.2024 об 11 год. 20 хв., через поважну причину не відбулося.
Ухвалою суду від 05.11.2024 призначено розгляд справи на "12" грудня 2024 р. о 15:00 год.
У судовому засіданні 12.12.2024 з метою дослідження доказів у справі було оголошено перерву до 26.12.2024 о 10:00 год.
Судом встановлено, що всі учасники справи повідомлені належним чином про дату час, та місце судового засідання у справі. Зокрема, ухвали суду від 05.11.2024 та 12.12.2024 направлені на електронний кабінет представника ТОВ "Солар Південь" Луценка Р.О. та на адресу ТОВ "Солар Південь".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Крім того слід зазначити, що ухвали суду у справі надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України, ухвали вважаються врученими відповідачу.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням поданих уточнень. При дослідженні судом доказів представник позивача звернув увагу на Витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо боржника, у якому зазначено, що основним видом діяльності Боржника є КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а отже придбання зерна у інших осіб, не має реальної ділової мети.
Представник відповідача у дане судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання завчасно був повідомлений належним чином.
01.03.2024 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив від 29.02.2024, у якому відповідач повідомив. що вимоги позивача не визнає повністю з огляду на їх необґрунтованість та просить відмовити у задоволенні позову (а.с.1-2, т.2).
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням поданих уточнень. Також, при дослідженні судом доказів у справі звернув увагу на розбіжності у довіреності №5 від 10.09.2018 та видатковій накладній №2 від 10.09.2018, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно, з`ясувавши обставини справи та подані докази, заслухавши пояснення у судових засіданнях представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимогдо боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як зазначено вище, 28.11.2023 на адресу суду від ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" Комлика І.С. надійшла позовна заява від 27.11.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь" про визнання недійсними договорів №10/09/2018 від 10.09.2018, б/н від 07.05.2018 та стягнення грошових коштів у розмірі 2 596 012,20 грн у межах справи №906/1154/20.
Свою позовну заяву ліквідатор обґрунтовує тим, що за рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2019 у справі №906/340/19 стягнуто кошти (5 124 578,46 грн - основний борг, 773319,95 грн - пені, 64443,33 грн - 3% річних, 192144,97 грн - інфляційних нарахувань та 126908,20 грн судового збору) на підставі невиконання СТОВ "Бондарівське" зобов`язання перед ТОВ "Суффле Агро Україна" за договором поставки №1300022026 від 01.01.2018, за яким строк оплати було встановлено: не пізніше 31 жовтня 2018 року.
У ході ліквідаційної процедури у справі №906/1154/20 ліквідатором СТОВ "Бондарівське" було отримано інформацію про рух коштів на розрахункових рахунках боржника СТОВ "Бондарівське" в банківських установах.
За результатами аналізу банківських рахунків СТОВ "Бондарівське", зокрема, рахунку № НОМЕР_1 , який було відкрито в АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що на користь ТОВ «Солар Південь» (р/р НОМЕР_2 , МФО 302076) від СТОВ "Бондарівське" були перераховані кошти та проведено відповідні оплати.
Позивач зазначає, що боржник і відповідач, які були пов`язаними через відповідних посадових осіб, розуміли, що не пізніше 31 жовтня 2018 року необхідно було виконати зобов`язання перед ТОВ "Суффле Агро Україна" на суму 5 124 578,46 гривень - основний борг; грошові кошти у сумі 2 596 012,20 грн, за рахунок яких можливо було задовольнити кредиторські вимоги, було виведено з рахунків боржника, що підтверджує недобросовісність укладення оспорюваних правочинів з метою уникнути сплати боргу перед ТОВ "Суффле Агро Україна".
У зв`язку з відсутністю документів, що документально підтверджують наявність підстав для проведення вказаних транзакцій, СТОВ «Бондарівське» звернулось з позовом до ТОВ «Солар Південь» про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позивач зазначив, що під час розгляду справи №906/1154/20 (906/1168/22) в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Солар Південь» повідомив апеляційний суд про те, що Договір №10/09/2018 від 10.09.2018 року та Договір б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг у ТОВ «Солар Південь» у письмовій формі відсутні. Натомість на підтвердження факту існування договірних відносин з поставки товару та надання послуг ТОВ «Солар Південь» надав копії видаткових накладних, довіреності та актів здачі - приймання робіт (надання послуг).
На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним Договір №10/09/2018 від 10.09.2018, між СТОВ «Бондарівське» та ТОВ «Солар Південь», який укладений у формі видаткової накладної №1 від 10.09.2018 та видаткової накладної №2 від 10.09.2018, а також визнати недійсним Договір б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг між СТОВ «Бондарівське» та ТОВ «Солар Південь», який був укладений у формі актів надання послуг №205 від 16.08.2018р., №405 від 17.05.2018р., №605 від 18.05.2018р., №805 від 21.05.2018р., №1005 від 22.05.2018р., №1205 від 23.05.2018р., №1305 від 24.05.2018р., №1805 від 29.05.2018, №1705 від 28.08.2018р., №1505 від 22.05.2018.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 08.02.2024 судом задоволено клопотання №02-32/2976 від 27.11.2023 представника позивача СТОВ "Бондарівське" Забаріна А.Ф. (з урахуванням клопотання б/н від 23.01.2024 про уточнення поданого клопотання №02-32/2976 від 27.11.2023 позивача СТОВ "Бондарівське") про витребування доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь" (21009, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Київська, будинок 14, офіс 411; код ЄДРПОУ 41891722) наступні документи:
- оригінал договору №10/09/2018 від 10.09.2018, укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь, а також оригінали видаткових накладних № 1 від 10.09.2018, №2 від 10.09.2018 року;
- оригінал договору б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг, укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", а також оригінали актів надання послуг № 205 від 16.08.2018, № 405 від 17.05.2018, № 605 від 18.05.2018, № 805 від 21.05.2018, № 1005 від 22.05.2018, № 1205 від 23.05.2018, № 1305 від 24.05.2018, № 1805 від 29.05.2018, № 1705 від 28.08.2018, № 1505 від 22.05.2018;
- правовстановлюючі та інші документи (зокрема, Договори купівлі-продажу, оренди, лізингу, технічні паспорти на сільськогосподарську техніку тощо), що підтверджують наявність у ТОВ "Солар Південь" у період з 26.01.2018 (дата державної реєстрації юридичної особи) по 28.08.2018 (дата складання акту наданих послуг № 1705, який є останнім за датою актом, складеним в межах Договору б/н від 07.05.2018) права власності чи користування сільськогосподарською технікою, яка використовувалася для надання СТОВ "Бондарівське" сільськогосподарських послуг (зокрема, з дискування, обприскування, підживлення, коткування ґрунту) згідно Договору б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг, укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь";
- завірені належним чином документи (копії наказів про прийняття на роботу, податкова звітність щодо найманих працівників (форма № 1ДФ), цивільно-правові договори щодо залучення працівників), що підтверджують наявність у ТОВ "Солар Південь" у період з 26.01.2018 (дата державної реєстрації юридичної особи) по 28.08.2018 (дата складання акту наданих послуг № 1705, який є останнім за датою актом, складеним в межах Договору б/н від 07.05.2018) найманих або залучених працівників, які безпосередньо залучалися до надання СТОВ "Бондарівське" сільськогосподарських послуг на виконання Договору б/н від 07.05.2018 надання с/г послуг, укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь";
- завірені належним чином копії товарно-транспортних накладних, складених ТОВ "Солар Південь" у період з 26.01.2018 (дата державної реєстрації юридичної особи) по 10.09.2018 (дата складання видаткової накладної № 2 від 10.09.2018) за результатом перевезення (доставки) СТОВ "Бондарівське" жита згідно Договору № 10/09/2018 від 10.09.2018 надання с/г послуг, укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь";
- завірені належним чином копії документів, які підтверджують вирощування або придбання ТОВ "Солар Південь" у період з 26.01.2018 по 10.09.2018 жита, яке в подальшому було відчужено на користь СТОВ "Бондарівське", а також копії документів, що підтверджують визначення якості такого жита;
- завірену належним чином копію свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на партію жита за 2018 рік, яку була відчужено ТОВ "Солар Південь" на корисить СТОВ "Бондарівське" згідно Договору № 10/09/2018 від 10.09.2018 надання с/г послуг, укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь".
На виконання вимог ухвали суду від 08.02.2024, представником відповідача 01.04.2024, на електронну пошту суду, через систему "Електронний суд", подана заява №б/н від 01.04.2024 про виконання ухвали суду. У заяві представник зазначає, що останні декілька років у ТОВ "Солар Південь" змінилося декілька керівників. Нинішній директор ОСОБА_1 перебуває на посаді з квітня 2021 року. Після свого призначення, нинішній керівник ( ОСОБА_1 ) не отримував від попереднього керівника всі архівні документи (у т.ч. документи за 2018 рік), оскільки первинна бухгалтерська документація повинна була зберігатися протягом 3-х років.
Представник відповідача повідомив, що з витребуваних ухвалою від 08.02.2024 року документів, у директора ТОВ "Солар Південь" наявні лише оригінали актів та видаткових накладних, які було отримано ним під час розгляду справи № 906/1154/20 (906/1168/22) у Північно-західному апеляційному господарському суді від одного із попередніх директорів, а саме ОСОБА_2 та на виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 08.02.2024 року у справі 906/1154/20 (906/1547/23) долучив до матеріалів справи отримані від ОСОБА_2 документи згідно переліку (а.с.115-249, т.2, а.с.1-54, т.3).
У судовому засіданні 19.06.2024 судом були оглянуті оригінали наданих документів та відповідні копії долучені до матеріалів справи.
Представником позивача 11.04.2024 до суду були надані письмові заперечення щодо поданих відповідачем письмових доказів, у яких представник позивача звертає увагу на те, що відповідач взагалі не зазначив, які конкретно обставини доводять подані ним докази і які обставини позову вони спростовують (а.с.94-96, т.3).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.
З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом статті 42, він є спеціальним по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.
Відповідно до статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимогудень, коли сума вимогкредиторівдо боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямований на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.
Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 та від 24.07.2029 у справі №405/1820/17).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла наступних висновків:
"Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло"). За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і відповідно до статей 3,13, 203 ЦК України.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Дослідивши подані документи та матеріали, оцінивши наведені докази та обґрунтування представників учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Як підставу наявності договірних відносин з поставки товару та надання послуг між СТОВ «Бондарівське» та ТОВ «Солар Південь», до матеріалів справи долучені:
1) копія видаткової накладної №1 від 10.09.2018 року на поставку 100 тонн жита 2018 року на суму 335 000,00 гривень та копія видаткової накладної №2 від 10.09.2018 року на поставку 253,5 тонн жита 2018 року на суму 849 225,00 гривень, а також довіреність №5 від 10.09.2018 року на отримання Коваль В.В. 100 тонн жита 2018 року (а.с. 35-36, т.1).
Всього поставлено 353,5 тонн вартістю 1 184 225,00 гривень.
Боржник оплатив ТОВ «Солар Південь» 705 000,00 гривень.
Заборгованість становить 479 225,00 гривень.
2) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №205 від 16.08.2018, № 405 від 17.05.2018, № 605 від 18.05.2018, № 805 від 21.05.2018, № 1005 від 22.05.2018, № 1205 від 23.05.2018, № 1305 від 24.05.2018, № 1805 від 29.05.2018, № 1705 від 28.08.2018, № 1505 від 22.05.2018 (а.с. 30-34, т.1).
У судовому засіданні 12.12.2024 було оглянуто матеріали справи №906/1154/20 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бондарівське» та встановлено, що боржником було здійснено оплату (перерахунок коштів) на рахунки відповідача - ТОВ «Солар Південь» :
28.08.2018 - 100 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
11.09.2018 - 100 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
12.09.2018 - 850 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
17.09.2018 - 225 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
17.09.2018 - 60 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
20.09.2018 - 71 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
27.09.2018 - 420 012,20 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
12.10.2018 - 65 000,00 грн - оплата згідно дог. б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг;
12.10.2018 - 205 000,00 грн оплата згідно дог. куп.- прод. №10/09/2018 від 10.09.2018 р. за жито;
17.10.2018 - 300 000,00 грн - оплата згідно дог. куп.- прод. №10/09/2018 від 10.09.2018 р. за жито;
25.10.2018 - 200 000,00 грн - оплата згідно дог. куп.-прод. №10/09/2018 від 10.09.2018 р. за жито.
Боржник СТОВ «Бондарівське» під час оплати коштів на користь Відповідача ТОВ «Солар Південь» у призначенні платежу посилався на Договір купівлі - продажу №10/09/2018 від 10.09.2018 року та Договір б/ н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг.
Отже, з огляду на відсутність письмових текстів зазначених договорів, сторони шляхом складання видаткових накладних та актів надання послуг уклали два вищевказаних письмових правочини (купівлі - продажу та надання послуг).
Стосовно договору №10/09/2018 від 10.09.2018 слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній договір у письмовій формі, а до матеріалів справи долучені видаткові накладні №1 від 10.09.2018 та №2 від 10.09.2018 (а.с. 35-36, т. 1).
У даних видаткових накладних зазначено, що зерно жита отримано представником СТОВ «Бондарівське» Коваль В.В. за довіреністю №5 від 10.09.2018 року у загальній кількості 353,5 тонн (а.с. 35, т.1).
Видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, стаття 1 вказаного ж Закону дає наступне визначення поняття господарської операції - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Суд дійшов висновку, що з наданих доказів не вбачається, що вказані умови договору були погоджені сторонами.
Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 2,3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Дослідивши матеріали справи та надані до справи докази, судом встановлено, що відповідач не зареєстрував податкову накладну на поставку жита, а боржник відповідно не отримував податкового кредиту, що може свідчити про безтоварність правочину.
Як убачається з матеріалів справи №906/1154/20 про банкрутство СТОВ «Бондарівське» ліквідатором проведено інвентаризацію майна. За результатами інвентаризації складено інвентаризаційні описи та інвентаризаційні акти ( а.с. 118-141, т.9 справи №906/1154/20).
Під час інвентаризації ліквідатором СТОВ «Бондарівське`не було виявлено, придбаного у відповідача жита, що свідчить про його відсутність у боржника.
Слід зазначити, що у наданих у якості доказів видаткових накладних не зазначено коду ЄДРПОУ Покупця, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка приймає участь у господарській операції. Зокрема, в реєстрі юридичних осіб з назвою СТОВ «Бондарівське» зареєстрований і СТОВ «Бондарівське» з іншим а кодом ЄДРПОУ: 02138464, дата реєстрації 2000 рік, що є різними юридичними особами з позивачем СТОВ «Бондарівське» з кодом ЄДРПОУ: 03743486. Суд зазначає, що з огляду на відсутність доданої в якості доказу довіреності на отримання товару, вказана видаткова накладна не може беззаперечно свідчити, що була складена для поставки товару боржнику СТОВ «Бондарівське» з кодом ЄДРПОУ: 03743486, а не іншій юридичній особі - СТОВ «Бондарівське» з кодом 02138464 (а.с.36-37, т.1).
На доданих до справи у якості доказів видаткових накладних, як і на Довіреності №5 всупереч звичаям ділового обороту відсутня печатка СТОВ «Бондарівське». При цьому, відповідно до п.3.4 Статуту СТОВ «Бондарівське» товариство має круглу печатку із своїм найменуванням і кодом. Відтак, відсутність печатки СТОВ «Бондарівське» на зазначених видаткових накладних та на довіреності може свідчити про те, що вказані документи були складені відповідними особами без відома СТОВ «Бондарівське» (а.с.35, т.1).
Основним видом діяльності Боржника є КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відтак, посадовим особам СТОВ «Бондарівське» мали бути відомі вимоги до якісних характеристик предмету купівлі-продажу - жита відповідно до Стандарту ДСТУ-4522:2006 «Жито. Технічні умови» (надалі - ДСТУ), зокрема, п.41., який поділяє жито на 4 різні класи жита.
Предметом поставки за спірним договором визначено: "жито урожаю 2018 року". При цьому відсутні зазначені якісні характеристики предмету купівлі-продажу жита урожаю 2018 року та будь - які посилання у наданих до справи накладних на встановлені чинні державні стандарти, які б давали змогу ідентифікувати предмет поставки та його відповідність.
Стандарт ДСТУ-4522:2006 «Жито. Технічні умови» (надалі- ДСТУ) п.41. містить 4 різні класи жита.
П.4.2 ДСТУ передбачає, що зерно жита, залежно від його якості, рекомендують використовувати: 1; 2; 3-го класів - для переробляння на борошно та інші продовольчі потреби, 4-го класу - для кормових потреб.
При цьому на якість зерна (та відповідно його ціну) впливають показники, зазначені в таблиці 1 ДСТУ, а саме вологість, зернова домішка, смітна домішка, зерна з рожевим забарвленням, фузаріозні зерна.
Пунктом 6.2 ДСТУ передбачено, що у кожній партії жита визначають стан зерна, запах, колір, натуру, вологість, зернову і смітну домішки, число падання, заражування шкідниками зерна,
Відповідно до п. 6.5 ДСТУ - кожну партію жита супроводжують свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікротоксинів та радіонуклідів.
Однак, до суду не надано доказів, що сторони взагалі мали на меті погодити будь - які вимоги до якості жита 2018 року, що мало впливати і на ціну. Відповідач не надав доказів наявності свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів у житі.
Зазначене може свідчити, що зазначена угода не мала на меті реального її виконання.
Також, відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Види складських документів на зерно передбачені ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»: Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.
Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Зерновий склад зобов`язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до нормативно-правових актів. Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як правило, на зерновому ринку України підприємства використовують складські квитанції на зерно.
Отже, якість такого товару як зерно (в т.ч. жито) має підтверджуватися аналізними картками зернового складу, які складаються сертифікованими лабораторіями.
Суду не надано доказів, що Сторони погодили якість зерна, не надано жодної аналізної картки зерна, виданої сертифікованою лабораторією, яка б підтверджувала його якість.
Судом було зазначено вище, що сторони не погодили також строк оплати товару. При цьому не надано доказів, що відповідач звертався з вимогою до боржника про оплату товару.
Також, як свідчать матеріали справи, з 2018 року по теперішній час відповідачем не надано доказів, що ним вживались заходи щодо стягнення заборгованості з боржника в сумі 479 225,00 гривень.
Відповідачем не надано доказів перевезення товару та доказів його походження.
Відтак, саме по собі оформлення первинних бухгалтерських документів та навіть відображення їх в обліку не свідчить про здійснення між сторонами господарської операції із поставки товарів, оскільки така господарська операція є дійсною за умови фактичної передачі товару.
При цьому відповідачем не було доведено, що передача товару за спірним договором фактично відбулась, а складання вказаних документів мало на меті лише імітацію господарської операції.
Також слід зазначити, що суд відхиляє, подані відповідачем у якості доказів наявності технічних можливостей перевезення жита товаро - транспортні накладні (скорочено ТТН) ТТН №10, 9, 8, 7, від 10.09.2018, надані представником ТОВ "Солар Південь" згідно яких автомобіль, який здійснював перевезення - це автомобіль "Вольво" номерний знак НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , перевізник ФОП Тушевський, водій ОСОБА_3 з огляду на таке.
Згідно відповіді Головного Сервісного Центру МВС - номерний знак НОМЕР_3 належить автомобілю Мазда 3, об`єм двигуна 1999 см3, дата реєстрації 01.03.2012 року, власник ОСОБА_4 , інформація щодо інших реєстраційних дій відносно вказаного транспортного засобу відсутня.
Відтак, легковий автомобіль Мазда 3, номерний знак НОМЕР_3 не міг перевозити 10 вересня 2028 року 33 тони жита та тягнути за собою вантажний причіп, завантажений житом. При цьому в наданих до суду у якості доказів перевезення ТТН, вказано, що марка автомобіля, що здійснював перевезення є вантажний автомобіль "Вольво".
Згідно відповіді Головного Сервісного Центру МВС причіп НОМЕР_5 , який зазначений у ТТН №10, 9, 8, 7, від 10.09.2018 року належить ОСОБА_5 , яка не є ні перевізником, а ні водієм даного транспортного засобу. Автомобіль з номерним знаком НОМЕР_6 належить ОСОБА_6 , який також не є перевізником та водієм даного транспортного засобу згідно ТТН №5, 4, 3, 2.
Крім того, автомобіль з номерним знаком НОМЕР_7 , який зазначений у ТТН №6 ,№12, №11 від 10.10.2018 року - це не автомобіль "Вольво", як зазначено в ТТН, а автомобіль ГАЗ 5201, 1983 року випуску, який був знятий з обліку 08.04.2009 року у зв`язку з вибраковкою. При цьому, згідно відповіді з Сервісного Центру МВС інформація про видачу таких номерних знаків відсутня.
Зазначене підтверджує доводи позивача про те, що перевезення жита з села Осикове до с.Бондарівське не підтверджено доказами, а дані вказані у наданих до суду у якості доказів, товаро - транспортних накладних є недостовірними та спростовуються листом Головного Сервісного Центру МВС від 10.04.2024 року (а.с.117-123, т.3).
Стосовно договору б/н від 07.05.2018 суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, до матеріалів справи не надано у письмовій формі договір б/н від 07.05.2018.
В підтвердження наявності договірних відносин між сторонами до матеріалів справи долучені копії наступних документів.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №205 від 16.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №405 від 17.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №605 від 18.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №805 від 21.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №1005 від 22.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №1205 від 23.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №1305 від 24.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №1805 від 29.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №1705 від 28.05.2018 року.
Копія акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №1505 від 25.05.2018 року.
Загальна сума наданих послуг згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг) становить 1 891 012,20 гривень.
Сума сплачених коштів Боржником СТОВ «Бондарівське» відповідачу ТОВ «Солар Південь» становить 1 891 012,20 гривень.
Щодо наданих у якості доказів актів здачі - приймання робіт, суд зазначає таке:
1) Вказані акти надання послуг не містять даних щодо прізвища особи, яка підписала відповідні акти.
Відтак, первинні бухгалтерські документи, надані відповідачем, не дають змогу ідентифікувати особу, відповідальну за вчинення господарської операції; відсутні відтиски печатки СТОВ «Бондарівське» (відповідно до п.3.4 Статуту СТОВ «Бондарівське» товариство має круглу печатку із своїм найменуванням і кодом).
2) Акти про надання послуг не містять даних про місце їх складання, а відповідач не надав доказів, де саме та на яких конкретно земельних ділянках надаються сільськогосподарські послуги, обмежившись лише загальною площею сільськогосподарських угідь, що не дає змогу їх ідентифікувати.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, саме по собі оформлення первинних бухгалтерських документів та навіть відображення їх в обліку не свідчить про здійснення між сторонами господарської операції із поставки товарів, оскільки така господарська операція є дійсною за умови підтвердження факту виконання робіт.
3) Відповідач не надав належних доказів наявності у нього достатньої технічної можливості щодо надання послуг обробітку землі зазначених ним площ сільськогосподарських угідь, а саме наявності права власності на відповідну сільськогосподарську техніку, яка б могла виконати вказані об`єми робіт з дискування, обприскування, підживлення, коткування ґрунту та ін.
4) Відповідач не повідомив які саме культури були висаджені в кінці травня.
Суд приймає до уваги заперечення позивача, який зазначає, що в кінці травня у боржника не могло бути необхідності здійснювати сільськогосподарські роботи, оскільки посів сільськогосподарських культур здійснюється набагато раніше в березні та квітні місяці, ураховуючи специфіку сільськогосподарських робіт та кліматичні умови в Україні, що є загальновідомим та не потребує доведення..
Слід зазначити, що долучені до матеріалів справи докази, зокрема, акт №ІВ-0000021 від 21.05.2018 здачі-приймання робіт (надання послуг) стосовно оренди тракторів колісних, видаткова накладна №511 від 23.05.2018 про придбання культиватора, видаткова накладна №ВН-03-02701 від 31.05.2018 про придбання причепу, видаткова накладна №Ж-167175 від 26.05.2018 про придбання розпилювачів, видаткова накладна №ВН-03-02700 від 31.05.2018 не можуть свідчити про проведені відповідачем вчасно (березень - квітень 2018 року) роботи (дискування, підживлення обприскування, культивація, посів, коткування, внесення мінеральних добрив), ураховуючи специфіку сільськогосподарських робіт та кліматичні умови в Україні. Відтак, проведення відповідних сільськогосподарських робіт не підтверджуються наданими відповідачем даними доказами та не можуть свідчити про зазначені відповідачем обставини (а.с.43, 45, 48, 50, 51 т.4).
Крім того, відповідачем взагалі не надано доказів проведення робіт з підживлення посівів та обприскування ґрунтів та посівів від бур`янів у період до травня 2018 року; не зазначено на які саме конкретно земельні ділянки та площі вносилися мінеральні добрива.
Слід зазначити, що відповідач повідомив суд про надання, зокрема 17 заяв про прийняття на роботу відповідачем працівників у якості доказу наявності персоналу для проведення сільськогосподарських робіт відповідачем. Однак додані лише 16 (а не 17 заяв) , які подані з квітня по липень 2018 року. При цьому більшість з них 9 - подані після середини квітня 2018 року, що не доводить наявність у відповідача персоналу для проведення сільськогосподарських робіт з дискування, підживлення, обприскування, культивації, сівби, коткування, внесення мінеральних добрив, які повинні були бути виконані до середини квітня 2018 року. А надані відповідачем у якості доказів табеля обліку використання робочого часу лише за період травень 2018 року - вересень 2018 року.
Зазначені заперечення позивача не були спростовані відповідачем, зокрема, з наданням доказів до справи.
Також суд враховує наявність підстав вважати, що боржник та відповідач є пов`язаними особами, мали всі можливості сформувати будь-які первинні бухгалтерські документи без фактичного руху активів та здійснення господарської операції. Так, згідно даних з ЄДРПОУ щодо боржника та відповідача станом на момент вчинення оспорюваних правочинів та на момент здійснення оплати коштів: серпень-жовтень 2018 року засновниками СТОВ «Бондарівське» були: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с. 48-51, т.1).
В той же час, засновниками ТОВ «Солар Південь» були три з чотирьох засновників СТОВ «Бондарівське», а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 (а.с.45-47, т.1).
Крім того, керівниками СТОВ «Бондарівське» у вказаний період були ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , а директором ТОВ «Солар Південь» - ОСОБА_7 . При цьому відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували зазначені обставини.
Отже, судом встановлено, що боржник та відповідач є пов`язаними особами, мали всі можливості сформувати будь-які первинні бухгалтерські документи без фактичного руху активів та здійснення господарської операції.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).
Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.
З огляду на вищенаведене, судом встановлено за сукупністю наданих до матеріалів справи доказів, які не були спростовані відповідачем про фраудаторність оспорюваних договорів, укладених заінтересованими особами боржника та відповідача, оскільки вони були укладені не для задоволення легітимних інтересів СТОВ «Бондарівське», а з метою безпідставного виведення активів та ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами СТОВ «Бондарівське».
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 щодо визнання недійсним договору, вчиненого боржником без економічної мети, з метою створення "дружньої" кредиторської заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що наведені позивачем у позовній заяві обставини, є достатньо обґрунтованими та такими, що вказують на фраудаторність оспорюваних правочинів.
Враховуючи, що доказами у справі підтверджується, а відповідачем не спростовано, що оспорювані угоди були укладені без легітимної мети "про людське око" на шкоду інтересам кредиторів СТОВ «Бондарівське», наявність заінтересованості у вказаних правочинах та пов`язаність осіб СТОВ «Бондарівське» та ТОВ «Солар Південь», можна зробити висновок що сторони оспорюваних договорів були обізнані про фінансовий стан та наміри контрагентів, рішення про укладення договорів приймалось за обізнаності та на підставі волевиявлення заінтересованих осіб Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Південь".
За наведених обставин, враховуючи доведеність фраудаторності оспорюваних договорів, укладення боржником із заінтересованими особами, зважаючи на положення частини 1, 3 статті 215, частини 1, 5 статті 203 ЦК України , господарський суд за сукупністю наданих доказів дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними Договору №10/09/2018 від 10.09.2018 р між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", який був укладений у формі видаткової накладної №1 від 10.09.2018 року та видаткової накладної №2 від 10.09.2018 та Договору б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", який був укладений у формі актів надання послуг №205 від 16.08.2018р., №405 від 17.05.2018р., №605 від 18.05.2018р., №805 від 21.05.2018р., №1005 від 22.05.2018р., №1205 від 23.05.2018р., №1305 від 24.05.2018р., №1805 від 29.05.2018, №1705 від 28.08.2018р., №1505 від 22.05.2018.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Суд зазначає, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір №10/09/2018 від 10.09.2018 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", який був укладений у формі видаткової накладної №1 від 10.09.2018 року та видаткової накладної №2 від 10.09.2018.
3. Визнати недійсним Договір б/н від 07.05.2018 р. надання с/г послуг між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Південь", який був укладений у формі актів надання послуг №205 від 16.08.2018р., №405 від 17.05.2018р., №605 від 18.05.2018р., №805 від 21.05.2018р., №1005 від 22.05.2018р., №1205 від 23.05.2018р., №1305 від 24.05.2018р., №1805 від 29.05.2018, №1705 від 28.08.2018р., №1505 від 22.05.2018.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Південь» (Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, буд. 14, офіс 411, 21009, код ЄДРПОУ: 41891722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бондарівське» (Житомирська область, Коростенський район, с. Бондарівка, вул. Миру, буд. 50-А, 11562, код ЄДРПОУ: 03743486) - 10 736 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається ://court.gov.ua/fair/sud5007/.
Повне рішення складено: 31.12.24
Суддя Макаревич В.А.
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 26.12.2024 |
Оприлюднено | 02.01.2025 |
Номер документу | 124185254 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Макаревич В.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні