Ухвала

від 31.12.2024 по справі 911/3400/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3400/24

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" про забезпечення позову у справі №911/3400/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2025 о 13:45.

30.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною 26.04.2024 та зареєстрованого у реєстрі за №704.

Позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову тим, що виконання виконавчого напису може призвести до реального стягнення на предмет застави для погашення заборгованості за кредитним договором за умов, що виконавчий напис вчинений і виконавче провадження №75089076 відкрито, всупереч вимогам чинного законодавства. Так, позивач не зможе захистити свої права лише в межах даного судового провадження, оскільки позивачу додатково потрібно буде звертатись до суду з новим позовом, що може ускладнити або й взагалі унеможливити поновлення його порушених прав.

Разом з тим, як наголошує позивач, 21.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І.П. було відкрито виконавче провадження №75089076 для виконання спірного виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. 26.04.2024 та зареєстрованого у реєстрі за №704.

Щодо зустрічного забезпечення позивач зауважив, що у нього відсутні пропозиції з цього приводу, з огляду на те, що обраний захід забезпечення позову жодним чином не впливає на майновий стан відповідача.

За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 4 статті 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, яке полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків зупинення дії рішень відповідача.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019, № 906/781/21 від 03.05.2022).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається з матеріалів справи №911/3400/24, предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, тобто вимога немайнового характеру. Разом з тим, за виконавчим написом, який є виконавчим документом, може бути здійснено фактичне звернення стягнення на належне боржнику майно.

Таким чином, у даному випадку при вирішенні питання про забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом, який має немайновий характер, без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

З поданих позивачем до позовної заяви доказів вбачається, що між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" 15.09.2020 укладено договір №1014/2020/КиївОД-МСЬ-НВКЛ про приєднання до правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємства «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк».

15.09.2020 між Публічним акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" укладено договір застави №1014/2020/КиївОД-МСБ-3, відповідно до умов якого цей договір забезпечує всі вимоги Заставодержателя, які випливають з Договору про приєднання до правил надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємства «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк». Предметом застави є транспортний засіб, а саме: навантажувач телескопічний марки DIECI AGRI STAR 37.7 FPT (додатково укомплектований: вилами для палет 120*45=1200 ММ та ковшем (DIECI) для легких матеріалів 2.50 м.куб), 2020 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 4 485 куб.см, заводський НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_2 (надалі - Предмет застави), який придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» (код ЄДРПОУ 33870417) згідно з договором поставки сільськогосподарської техніки № 806 від 06 серпня 2020 року та належить Позивачу на праві власності.

Водночас, як вбачається із матеріалів позовної заяви, 26.04.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. вчинено виконавчий напис №704 про звернення стягнення на передане в забезпечення виконання зобов`язання вищезазначене нерухоме майно для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" щодо погашення заборгованості, за рахунок коштів, отриманих від його реалізації.

Як свідчать матеріали позовної заяви, вищевказаний напис приватного нотаріуса наразі перебуває на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження №75089076, яке відкрито відповідною постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. від 21.05.2024.

Як вбачається із позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" подало позов про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що сума боргу не є безспірною та при вчиненні виконавчого напису допущено порушення закону та порядку його вчинення. Тобто позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.

Отже, матеріалами позовної заяви підтверджується, що приватним виконавцем вчиняються дії, пов`язані з примусовим виконанням виконавчого напису, правомірність вчинення якого оскаржується позивачем в межах цієї справі. Відтак, суд дійшов висновку, що звернення стягнення на майно позивача у ході виконавчого провадження з виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса може призвести до позбавлення власника права власності на майно у випадку, якщо судом буде встановлено неправомірність вчинення відповідного виконавчого напису.

У справі № 910/11552/20 (постанова від 24.11.2021) Велика Палата Верховного Суду підтримала позицію, що в разі продажу виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса майна позивача та подальшого задоволення позову і визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим, оскільки спірний виконавчий напис буде вже виконано.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 (справа № 902/1264/20 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню) також враховує і підтримує позицію про те, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено вилучення майна у позивача та постанову про арешт майна боржника, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 18.12.2020 № 1965, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто, у випадку, якщо до закінчення розгляду справи виконавцем буде примусово вилучено майно на користь відповідача, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зважаючи на те, що позивач оскаржує виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його такими, що не підлягає виконанню, тому існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

У разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово виконано виконавчий напис нотаріуса, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест".

Тому в даному випадку суд дійшов висновку про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису,вчиненного приватним нотаріусом є ефективним способом забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18.

В цей же час суд зазначає, що захід забезпечення позову, який полягає у зупиненні стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в цьому випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду (Така позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у cправі № 910/8291/22).

Суд враховує, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса відповідає вимогам процесуального закону, в цей же час, з матеріалів справи судом наразі не встановлено, що вжиття цих заходів забезпечення позову призведе до обмеження прав відповідача або третіх осіб чи завдасть будь-якій особі шкоди чи збитків. Суд наголошує, що обраний позивачем захід забезпечення позову лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду, у разі задоволення/часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 27.12.2022 у справі №916/1324/22).

Водночас, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи предмет даного спору та обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову, а також спроможність заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" про забезпечення позову у справі №911/3400/24 задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною 26.04.2024 та зареєстрованого у реєстрі за №704.

Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендагроінвест" (08110, Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 15, код ЄДРПОУ 39827752).

Боржник: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280).

Ухвала відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, набирає законної сили 31.12.2024 та може бути пред`явлена до виконання до 31.12.2027.

Ухвала набрала законної сили 31.12.2024 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.12.2024.

Суддя О.Г. Смірнов