Рішення

від 30.12.2024 по справі 915/2017/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року Справа № 915/2017/15(925/1577/15)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 915/2017/15(925/1577/15)

за позовом Дочірнього підприємства «Золотоніський комбікормовий завод» (вул. Обухова, б. 66-Б, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700, адреса для листування: вул.Героїв Дніпра, 7, к. 171, м. Черкаси, 18005)

до відповідача Приватного підприємства «Евро-ВЕТ», (вул. Димова, 74, м. Миколаїв, 54046)

про стягнення грошових коштів у сумі 68837,35 грн.

в межах справи № 915/2017/15 про банкрутство приватного підприємства Евро-Вет (Приватне підприємство АРТБУДІНВЕСТ)

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/2017/15 про банкрутство приватного підприємства Евро-Вет (Приватне підприємство АРТБУДІНВЕСТ).

19.09.2015 року до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява за позовом Дочірнього підприємства «Золотоніський комбікормовий завод» до відповідача про стягнення грошових коштів у загальній сумі 68837,35 грн., з якої: 41495,00 грн - неустойка у розмірі подвійної пати за користування майном за час прострочення за період травень серпень 2015 року, 995,88 грн - втрати від інфляції за період травень серпень 2015 року, пеня у розмірі 25087,98 грн та 3% річних у розмірі 1258,49 грн за той же період.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.11.2015 справу №925/1577/15 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2015 прийнято справу № 925/1577/15 до провадження судді Олейняш Е.М. та розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.01.2016 (суддя Олейняш Е.М.) провадження у справі №925/1577/15 зупинено до винесення ухвали господарського суду Миколаївської області за результатами розгляду заяви позивача про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство № 915/2017/15 Приватного підприємства «Евро-ВЕТ».

На підставі частини 5 статті 15 Закону України Про судоустрій і статус суддів, підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та абзацу b) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, розпорядженням №86 від 18.05.2017 Керівником апарату господарського суду Миколаївської області призначено повторний автоматичний розподіл справи №925/1577/15.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 18.05.2017 головуючим суддею призначено Фролова В.Д.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.05.2017 справу №925/1577/15 прийнято до свого провадження суддею ОСОБА_1 .

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №99 від 21.05.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи №925/1577/15, у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_1 (підстава рішення Вищої ради правосуддя від 26.04.2018 №1269/0/15-18), за результатами повторного автоматичного розподілу здійсненого відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу с) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, - головуючим у справі №925/1577/15 визначено суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 25.05.2018 справу №925/1577/15 прийнято до провадження судді Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 14.09.2023 (суддя Семенчук Н.О.) поновлено провадження у справі; постановлено судом: склад суду, який розглядатиме справу № 925/1577/15 визначити у порядку, встановленому ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №78 від 15.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл на підставі ухвали суду від 14.09.2023.

Згідно витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2023 головуючим у справі № 925/1577/15 визначено суддю Ткаченка О. В.

Ухвалою суду від 05.06.2024 (суддя Ткаченко О.В.) прийнято справу № 925/1577/15 до свого провадження для розгляду в межах справи №915/2017/15 про банкрутство Приватного підприємства «Евро-ВЕТ», (вул. Димова, 74, м. Миколаїв, 54046) та постановлено присвоїти їй номер 915/2017/15(925/1577/15); розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматичний розподіл справ, у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_2 (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 №1766/0/15-24), за результатами повторного автоматичного розподілу здійсненого відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу підпункту 3.3.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, - головуючим у справі визначено суддю Давченко Т.М.

Ухвалою суду від 01.07.2024 (суддя Давченко Т.М.) прийнято справу № 915/2017/15(925/1577/15) до свого провадження для розгляду в межах справи № 915/2017/15 про банкрутство Приватного підприємства Евро-Вет (Приватне підприємство АРТБУДІНВЕСТ), ідентифікаційний код 35489425. Судом постановлено: розгляд справи почати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Встановлено позивачу 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, оформленої згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи. Встановлено відповідачу 5-денний строк з дня одержання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; зокрема, спори про стягнення заробітної плати. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначається, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2024 про прийняття справи до провадження надсилалася на адресу відповідача вул. Димова, 74, м. Миколаїв, та була повернута відділенням поштового зв`язку до суду із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із ч 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 01.03.2011 між дочірним підприємством «Золотоніський комбікормовий завод» (орендодавець) та приватним підприємством «Артбудінвест» (орендар) було укладено договір № 01/03-0-О3 оренди майна, згідно з умовами якого позивач (орендодавець) зобов`язався передати відповідачу (орендарю) в платне строкове користування майно, перелік якого, його стан (якість) на момент передання в оренду зазначаються в додатку, який є невід`ємною частиною цього договору, а відповідач - прийняти та своєчасно та в повному обсязі вносити оренду плату та інші платежі, передбачені цим договором (п.п. 1.1, 1.2, 4.2.3).

Відповідно до п. 2.1 договору термін оренди становить 2 роки 11 місяців.

Відповідно до п. 3.5 договору майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дня підписання Акту прийому-передачі обома сторонами.

Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що орендар зобов`язується передати майно в належному стані орендодавцю за Актом передачі приймання у випадку припинення дії договору.

В разі прострочення здійснення оплати відповідно до п. 4.3 договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми не оплаченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.1 договору).

За порушення орендодавцем умов та строків, що передбачено п.п. 3.2, 3.3, 3.4 даного договору, орендодавець сплачує орендарю штраф у розмірі передбаченому чинним законодавством України (п. 6.2 договору).

Строк дії договорів відповідно до умов розділів 7 договору починається з моменту його підписання сторонами і передачі майна у користування за актом прийому-передачі, і діє до 28 лютого 2013 року.

Відповідно до Акту прийому-передачі до договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування на умовах договору майно, згідно переліку Акта, всього 39 найменувань, на суму 622424,97 грн.

За твердженнями позивача, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, зокрема за даним договором по оплаті орендної плати позивач звертався до господарського суду м. Києва з позовами до приватного підприємства «Артбудінвест» про стягнення суми орендної плати, неустойки, втрат від інфляції та штрафних санкцій за відповідні періоди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 у справі № 910/18763/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2025, позов дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" м. Черкаси задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "Артбудінвест" на користь Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" заборгованість за договорами оренди від 01.03.2011 № 01/03-О-ОЗ, та № 01/03-О-НМА у розмірі 44477,99 грн. (борг), 7586,30 грн. неустойки, 1041,29 грн. витрат по оплаті судового збору; у позові в іншій частині відмовлено.

Судом, зокрема установлено, що за договором № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011 за період користування майном з липня 2011 року до січня 2012 року основний борг відповідача становить 36308,13 грн.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 зазначено, що відповідач з часу укладення, зокрема договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011, тобто з 01.03.2011 жодного разу не провів оплату за оренду майна, арбітражним керуючим Юдицьким О.В. на адресу ПП "Артбудінвест" було направлено Повідомлення №7255/01-839-2011 від 26.06.2013 про відмову, зокрема, від договору оренди майна від 01.03.2011 № 01/03-ОЗ. За названим Повідомленням відповідача було інформовано про відмову позивачем, зокрема від договору оренди майна №01/03-О-ОЗ від 1 березня 2011 року з вимогою повернути майно, яке було передане позивачем ДП "Золотоніський комбікормовий завод" відповідачу ПП "Артбудінвест" за Актом прийому-передачі від 01.03.2011. Дане Повідомлення було надіслано на адреси відповідача та отримано останнім 02.07.2013 та 03.07.2013, що підтверджується копіями Рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Позивач стверджував, що незважаючи на відмову орендодавця, зокрема, від вищевказаного договору оренди майна, та, на його думку, припинення дії, зокрема вказаного вище договору оренди майна саме з 03.07.2013 (дата отримання Повідомлення про відмову від договору оренди майна) в порядку ст. 782, ч. 3 ст. 651 ЦК України, вимога про повернення майна ПП "Артбудінвест" не виконана. Орендоване майно станом і на час перегляду справи в апеляційній інстанції не повернуте та знаходиться в користуванні у відповідача.

Окрім того, як встановлено судом, рішенням господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 по справі № 925/1084/14, яке набрало законної сили, позов дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" задоволено повністю; зокрема зобов`язано приватне підприємство "Артбудінвест" повернути дочірньому підприємству "Золотоніський комбікормовий завод" майно, отримане за договором оренди майна №01/03-О-ОЗ від 01 березня 2011 року у стані, який було обумовлено в договорі, згідно переліку, який зазначений у рішенні суду. 21.08.2014 господарським судом Черкаської області було видано накази про примусове виконання рішення від 31.07.2014, винесено постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №44873942, ВП 44872920), за якими зобов`язано ПП «Артбудінвест» повернути ДП «Золотоніський комбікормовий завод» майно, отримане, зокрема за договором оренди №01/03-О-ОЗ від 1 березня 2011 року.

Вказане рішення набрало законної сили.

Окрім того, як встановлено, відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 03.11.2015 по справі № 925/1084/14 заяву дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" задоволено; змінено порядок та спосіб виконання рішення господарського суду Черкаської області від 31.07.2014 по справі № 925/1084/14, зокрема постановлено витребувати у ПП "Артбудінвест" та передати дочірньому підприємству "Золотоніський комбікормовий завод" майно, отримане за договором оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011 у стані, який було обумовлено в договорі, відповідно до переліку, зазначеному в ухвалі суду.

Вказана ухвала була пред`явлена до виконання до виконавчої служби та постановою ВДВС Золотонінського МРУЮ від 26.11.2015 відкрито виконавче провадження (ВП № 49582374).

На виконання рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2014, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015, господарським судом м. Києва 06.04.2015 був виданий відповідний наказ, який пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби та відкрито виконавче провадження.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2015 у справі № 910/8626/15-г, позов дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства "Артбудінвест" на користь Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" заборгованість за договором оренди від 01.03.2011 № 01/03-О-ОЗ у розмірі 88176,79 грн. (основний борг), 228222,28 грн. неустойки, 50084,41 грн. інфляційних втрат, 21312,21 грн. пені, 3094,67 грн. 3% річних, 7817,81 грн. судового збору; у позові в іншій частині відмовлено.

Так, судом установлено, що за договором № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011 за період з лютого 2012 року червень 2013 року борг відповідача становить 88176,79 грн., неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення за період з липня 2013 року по 30 квітня 2015 року становить у сумі 228222,28 грн, інфляційні втрати за період з 01.09.2013 по 30.04.2015 у сумі 50084,41 грн, пеня за період з 01.09.2014 по 30.04.2015 -21312,21 грн, 3% річних за період з 01.03.2014 по 30.04.2015 - 3094,67 грн.

На виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2015, господарським судом м. Києва 27.07.2015 був виданий відповідний наказ, який пред`явлено до виконання до державної виконавчої служби та відкрито виконавче провадження.

Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем за період з 01.05.2015 по 31.08.2015 відповідачу були виставлені рахунки на оплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, а саме:

- рахунок № 52 від 02.06.2015 на суму 10373,75 грн. (подвійна плата за оренду обладнання за травень 2015 року до договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011);

- рахунок № 53 від 02.07.2015 на суму 10373,75 грн. (подвійна плата за оренду обладнання за червень 2015 року до договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011);

- рахунок № 54 від 04.08.2015 на суму 10373,75 грн. (подвійна плата за оренду обладнання за липень 2015 року до договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011);

- рахунок № 55 від 02.09.2015 на суму 10373,75 грн. (подвійна плата за оренду обладнання за серпень 2015 року до договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011).

Направлення вказаних рахунків на адресу відповідача позивач підтвердив надавши до позову копії супровідних листів № 02-01/9350/01-839 від 02.06.2015, № 02-01/9501/01-839 від 03.07.2015, № 02-01/9620/01-839 від 04.08.2015, № 02-01/9742/01-839 від 02.09.2015, додатком до яких були зазначені вище рахунки, а також копій описів вкладення у цінні листи, квитанцій.

Відповідно до інформації з Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та документах, що містяться в реєстраційній справі: ПП «Евро-Вет» (код ЄДРПОУ 35489425) і ПП «Артбудінвест» (код ЄДРПОУ 35489425) одна юридична особа.

Як вбачається з Реєстраційної картки ПП «Артбудінвест» (код ЄДРПОУ 35489425) змінило найменування юридичної особи на ПП «Евро-Вет» (код ЄДРПОУ 35489425), а також змінило місцезнаходження юридичної особи на наступну: вул. Димова, 74, м. Миколаїв, 54046. Реєстрація була проведена 18.09.2015 року.

Як зазначає позивач у позові, ДП «Золотоніський комбікормовий завод» в повному обсязі виконав умови договору оренди майна від 01.03.2011 № 01/03-О-ОЗ, та передав в користування ПП «Артбудінвест» майно за Актом прийому-передачі від 01.03.2011. Проте, всупереч умовам укладеного договору оренди майна № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011 та нормам чинного законодавства, відповідач не повернув майно позивачу після завершення строку дії договору, і увесь час безоплатно продовжував ним користуватися. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Станом на момент пред`явлення даного позову до суду доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу суду не надано.

Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2017 у справі № 915/2017/15 було частково визнано грошові вимоги ДП "Золотоніський комбікормовий завод" , у т.ч. заборгованість за Договором № 01/03-О-ОЗ від 01.03.2011, стягнуту рішеннями Господарського суду м. Києва від 04.11.2014 у справі № 910/18763/14 та від 18.06.2015 у справі № 910/8626/15-г (період охоплений цими рішеннями - 01.07.2011 по 30.06.2013).

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.05.2015 по 31.08.2015, яка виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог договору оренди від 01.03.2011 у загальній сумі 68837,35 грн, з якої: неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення за період травень серпень 2015 року у розмірі 41495,00 грн, втрати від інфляції у розмірі 995,88 грн, пеня у розмірі 25087,98 грн. та 3% річних у розмірі 1258,49 грн.

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Таким чином, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов`язку, передбаченого частиною 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Як встановлено, за період з 01.05.2015 по 31.08.2015 позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату неустойки в розмірі орендної плати за користування майном за час прострочення, розмір якої за підрахунками позивача становить 41495,00 грн (10373,74 грн за кожен місяць прострочення х 4 місяці).

Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, вимога в цій частині позову є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем, у зв`язку з невиконанням покладених на відповідача обов`язків проведення оплати за користування майном, за період з 01.05.2015 по 31.08.2015 здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за невиконання грошового зобов`язання в розмірі подвійної ставки НБУ. За розрахунками позивача, загальна сума нарахованих інфляційних втрат становить 995,88 грн, 3% річних 1258,49 грн, пені 25087,98 грн.

Здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично вірним та таким, що не суперечить чинному законодавству, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 995,88 грн, 3% річних 1258,49 грн, пені 25087,98 грн підлягають задоволенню.

В матеріалах справи міститься заява відповідача вих.. №03-02/181 від 17.11.2015 про застосування до спірних відносин, які є предметом провадження у справі, строків позовної давності та просить відмовити у позові, в якій відповідач зазначає, що у позивача відсутні будь-які поважні причини для пропуску строку позовної давності, оскільки про існування договору оренди майна від 01.03.2011, і відповідно, про порушення свого права, у зв`язку з невиконанням ПП «Артбудінвест» умов договору позивач дізнався або міг дізнатися не пізніше 01.03.2014 року, отже вважає, що позовна давність по вимогам про стягнення за договором оренди майна сплинула.

Доводи відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставними, оскільки рахунки на оплату неустойки, які містяться в матеріалах справи, були виставлені відповідачу у 2015 році, а тому строк позовної давності з цього часу не сплив.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73 -75, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Евро-ВЕТ», (вул. Димова, 74, м. Миколаїв, 54046; код ЄДРПОУ 35489425) на користь Дочірнього підприємства «Золотоніський комбікормовий завод» (вул. Обухова, б. 66-Б, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700; код ЄДРПОУ 35002242) грошові кошти у загальній сумі 68837,35 грн., з якої: неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у розмірі 41495,00 грн, втрати від інфляції у розмірі 995,88 грн, пеня у розмірі 25087,98 грн. та 3% річних у розмірі 1258,49 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1218,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.М. Давченко