Рішення

від 24.12.2024 по справі 916/4865/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4865/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Куць О.Т.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" до відповідача: Сінішен Владлена Костянтиновича про стягнення 17299,06 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" (надалі - КП "КИЇВРЕКЛАМА", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Сінішен Владлена Костянтиновича (надалі - Сінішен В.К., Відповідач) 17299,06 грн, з яких 7411,15 грн основного боргу, 1111,68 грн штрафу 15%, 1459,83 грн 3% річних, 6047,34 грн інфляційних нарахувань та 1269,06 грн пені.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що 22.01.2018 між КП "КИЇВРЕКЛАМА" та Фізичною особою-підприємцем Сінішен Владленом Костянтиновичем укладено договір № 574/17 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, однак останнім порушено взяті на себе зобов`язання в частині своєчасного та остаточного внесення плати протягом 22.01.2018 - 02.04.2018 у загальному розмірі 7411,15 грн.

У той же час, 05.06.2023 р. відповідачем припинено діяльність фізичної особи-підприємця із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 позовній заяві КП "КИЇВРЕКЛАМА" Одеської міської ради присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/4865/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2024 прийнято позовну заяву КП "КИЇВРЕКЛАМА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4865/24, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.12.2024.

Надіслана Сінішен В.К. на зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою /адреса є аналогічній адресі, зазначеній адресою місцезнаходження ФОП Сінішен В.К. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу.

При цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ФОП Сінішен В.К. зазначено адресу електронної пошти як один із видів зв`язку, на яку господарським судом надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі з метою додаткового повідомлення Відповідача про судове провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 відкладено розгляд справи на 24.12.2024.

Надіслана Сінішен В.К. на зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі адресу копія ухвали від 03.12.2024 повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою /адреса є аналогічній адресі, зазначеній адресою місцезнаходження ФОП Сінішен В.К. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу.

Окрім того, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ФОП Сінішен В.К. зазначено адресу електронної пошти як один із видів зв`язку, господарським судом надіслано копію ухвали від 03.12.2024 на зазначену адресу електронної пошти з метою повідомлення про судове провадження.

Також господарським судом з метою додаткового повідомлення Відповідача розміщеного оголошення про судове провадження на офіційному сайті судової влади України.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника КП "КИЇВРЕКЛАМА" у засіданнях суду в режимі відеоконференції у приміщенні обраного суду після звернення заявника із відповідним клопотанням.

У призначене на 24.12.2024 судове засідання представник Відповідача не з`явився.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу Сінішен В.К., зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб`єктивної поведінки останнього, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідач - обізнаним про призначенні судові засідання.

Як зазначалось, господарським судом додатково надсилались копії ухвал на адресу електронної пошти ФОП Сінішен В.К., зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також розміщено оголошення про судове провадження на офіційному сайті судової влади України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В процесі розгляду справи представник КП "КИЇВРЕКЛАМА" підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному об`ємі.

Письмового відзиву від Сінішен В.К. до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24 грудня 2024 року судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Наказом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами від 26.10.2017 № 158 встановлено пріоритети за заявниками на місця розташування рекламних засобів згідно із додатком до наказу та видано заявникам по два примірника дозволів на розміщення рекламних засобів, для подальшого оформлення згідно поданих заявок.

ФОП Сінішен В.К. є одним із заявників згідно додатку до вказаного наказу (пункт 97) - тип реклами спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), площею 9,344 кв.м., за адресою: Шевченківський р-н, вул. Чорновола, 20.

Наказом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами від 29.12.2017 № 303, продовжено строк дії пріоритетів на розташування рекламних засобів згідно з додатком до наказу.

ФОП Сінішен В.К. є одним із заявників згідно додатку до вказаного наказу (пункт 69) - тип реклами спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), площею 9,344 кв.м., за адресою: Шевченківський р-н, вул. Чорновола, 20.

22 січня 2018 року між КП "КИЇВРЕКЛАМА" (Підприємство) та ФОП Сінішен В.К. (Розповсюджувач)/РНОКПП НОМЕР_1 укладено договір № 574/17 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певніш строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (Порядок), а Розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим а йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за Розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право Тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць (пункт 3.1).

Адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення і РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 3.2).

Дія та умови цього Договору розповсюджується на усі встановлені за Розповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Факт встановлення будь-якого пріоритету та надання будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до встановленого пріоритету та його скасування (припинення) підтверджується (встановлюється) відповідним наказом дозвільного органу та/або розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 3.3).

Адресні програми є невід`ємною частиною цього Договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, Підприємство оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми; Розповсюджувач зобов`язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються Підприємством на підставі встановлених пріоритетів, наданих Розповсюджувачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін (пункт 3.6).

Підприємство зобов`язано формувати рахунок на оплату за Право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат Підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ (пункт 4.2.1).

Розповсюджувач зобов`язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у томі числі у разі встановлення пріоритету (пункт 5.2.3).

Сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору, згідно встановлених за Розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (пункт 6.1).

Розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору (пункт 6.2).

Підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (пункт 6.3).

Розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць (пункт 6.7).

Плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунку. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування (пункт 6.8).

Розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення щодо надання дозволу (пункт 6.12).

Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами (пункт 6.13)

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України (пункт 7.1).

Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення Розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами (пункт 7.2).

Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми (пункт 7.3).

Цей Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у Розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього Договору в цілому (пункт 8.1).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

22 січня 2018 року між КП "КИЇВРЕКЛАМА" як Підприємством та ФОП Сінішен В.К. як Розповсюджувачем погоджено адресну програму на пріоритети № 1 до Договору, якою погоджено вид Рекламного Засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 12.800x0.730 заг.пл.93440 кв.м.» кількість площин 1 №64689-17; місце розміщення (адреса) - Шевченківський р-н, вул. Чорновола, 20; плата за місяць без ПДВ - 1635,20 грн; дата початку строку дії пріоритету - 26.10.2017; дата кінця строку дії пріоритету - 25.01.2018.

При цьому сторонами додатково погоджено, що права та обов`язки, передбачені умовами цієї Адресної програми, застосовуються до Сторін, починаючи з 26 жовтня 2017 року, в порядку, передбаченому п.3 ст.631 ЦК України.

22 січня 2018 року між КП "КИЇВРЕКЛАМА" як Підприємством та ФОП Сінішен В.К. як Розповсюджувачем погоджено адресну програму на пріоритети № 2 до Договору, якою погоджено вид Рекламного Засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 12.800x0.730 заг.пл.93440 кв.м.» кількість площин 1 №64689-17; місце розміщення (адреса) - Шевченківський р-н, вул. Чорновола, 20; плата за місяць без ПДВ - 1635,20 грн; дата початку строку дії пріоритету - 26.01.2018; дата кінця строку дії пріоритету - 25.04.2018.

22.01.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_2 загальною вартістю 94,94 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв.( 0.25) з 26.10.2017 по 31.10.2017.

22.01.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_3 загальною вартістю 490,56 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв.( 0.25) з 01.11.2017 по 31.11.2017.

22.01.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_4 загальною вартістю 490,56 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв.( 0.25) з 01.12.2017 по 31.12.2017.

22.01.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_5 загальною вартістю 395,62 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв.( 0.25) з 01.01.2018 по 25.01.2018.

22.01.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_6 загальною вартістю 379,79 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв. з 26.01.2018 по 31.01.2018.

05.02.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено за ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_7 загальною вартістю 1962,24 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв. з 01.02.2018 по 28.02.2018.

01.03.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено за ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_8 загальною вартістю 1962,24 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв. з 01.03.2018 по 31.03.2018.

02.04.2018 КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено ФОП Сінішен В.К. рахунок № НОМЕР_9 загальною вартістю 1635,20 грн з ПДВ на оплату за Право тимчасового користування місцем(-ями) РЗ №64689-17 Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (9.3440 м2, III) Шевченківським р-н, вул. Чорновола, 20 резерв. з 01.04.2018 по 25.04.2018.

Відповідно до представленої довідки про стан розрахунків ФОП Сінішен В.К., станом на жовтень 2024 року за Відповідачем обліковується 7411,15 грн заборгованості, яка складається із суми вище перелічених рахунків на оплату.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно із частиною 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 викладено позицію стосовно того, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідно до внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації 05.06.2008 р. здійснено державну реєстрацію Сінішен Владлена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, а 05.06.2023 р. - державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Частиною 1 статті 52 ЦК України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 викладено позицію стосовно того, що за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність в КП "КИЇВРЕКЛАМА" права на пред`явлення позову до Господарського суду Одеської області, адже адресою реєстрації Сінішен В.К. (РНОКПП НОМЕР_1 ) є місто Одеса, а зобов`язання за укладеним Договором не припинилися.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Поряд із цим частина 2 статті 760 ЦК України встановлює, що предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між учасниками справи виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір від 22 січня 2018 року на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (Договір), за яким Відповідачу передано майнове право (право тимчасового використання погодженого місця) для розташування рекламних засобів на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

Поряд із наведеним частина 3 статті 631 ЦК України визначає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Укладаючи відповідний Договір разом із представленими адресними програмами Сторонами погоджено вид Рекламного Засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 12.800x0.730 заг.пл.93440 кв.м.» кількість площин 1 №64689-17; місце розміщення (адреса) - Шевченківський р-н, вул. Чорновола, 20.

Окрім того, за обопільною згодою Сторін із посиланням на частину 3 статті 631 ЦК України зазначено, що плата за місяць без ПДВ - 1635,20 грн; дата початку строку дії пріоритету - 26.10.2017; дата кінця строку дії пріоритету - 25.01.2018. При цьому після 25.01.2018 розмір плати не змінюється, 1635,20 грн без ПДВ, втім продовжується строк дії пріоритету до 25.04.2018.

Враховуючи принцип свободи договору, правову конструкцію частини 3 статті 631 ЦК України, те, що сторонами обопільно визначено датою початку пріоритету 26.10.2017, тобто фактично правовідносини між сторонами виникли 26.10.2017 р., у Відповідача відповідно виникли зобов`язання із внесення плати за тимчасове розташування рекламних засобів починаючи з 26.10.2017.

Окрім того, умовами пункту 6.13 Договору передбачено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

У той же час, із змісту досліджених судом Наказів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління з питань реклами вбачається, що 26.10.2017 р. встановлено пріоритети за заявниками на місця розташування рекламних засобів згідно із додатком до наказу та видано заявникам по два примірника дозволів на розміщення рекламних засобів, для подальшого оформлення згідно поданих заявок (ФОП Сінішен В.К. є одним із заявників), а 29.12.2017 р. продовжено строк дії пріоритетів на розташування рекламних засобів згідно з додатком до наказу, в тому числі стосовно ФОП Сінішен В.К. (відповідні накази № 158 та № 303).

З метою оплати Відповідачем права тимчасового користування погодженим місцем, КП "КИЇВРЕКЛАМА" виставлено досліджені в описовій частині рішення рахунки, із періодом оплати відповідного права впродовж 26.10.2017 - 25.04.2018.

При цьому умовами пункту 5.2.3 Договору передбачено, що Розповсюджувач/Відповідач зобов`язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у томі числі у разі встановлення пріоритету.

А пунктом 6.8 укладеного Договору сторонами погоджено, що плата за Право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п`ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунку. Факт неотримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за Право тимчасового користування.

Додатково сторонами Договору погоджено, що Розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення щодо надання дозволу (пункт 6.12).

Однак, всупереч наведеного, Сінішен В.К. як Розповсюджувачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,760,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договору обов`язку із щомісячного внесення плати впродовж 26.10.2017 - 25.04.2018 не виконано, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530, частини 3 статті 631 ЦК України та умов пункту 5.2.3 Договору строк виконання щомісячних зобов`язань у загальному розмірі 7411,15 грн настав (сукупний розмір у відповідності до досліджених рахунків).

Відтак, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Сінішен В.К. 7411,15 грн основного боргу, підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із порушенням Сінішен В.К. умов Договору в частині своєчасної та остаточної внесення плати, КП "КИЇВРЕКЛАМА", окрім заявлених до стягнення 7411,15 грн, просить стягнути 1111,68 грн штрафу 15%, 1459,83 грн 3% річних, 6047,34 грн інфляційних нарахувань та 1269,06 грн пені за представленими суду розрахунками.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

В свою чергу, умовами пунктів 7.2 та 7.3 укладеного між сторонами Договору передбачено наступне:

Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення Розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами (пункт 7.2).

Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми (пункт 7.3).

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ознайомившись із представленими КП "КИЇВРЕКЛАМА" розрахунками пені та штрафу із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов`язань, судом встановлено, що рахунки відповідають приписами чинного законодавства та встановленій методології.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Ознайомившись із представленими КП "КИЇВРЕКЛАМА" розрахунками 3% та інфляційних нарахувань із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов`язань, судом встановлено, що рахунки відповідають приписами чинного законодавства та встановленій методології.

Відтак, господарським судом встановлено наявність у КП "КИЇВРЕКЛАМА" права на звернення із вимогами про стягнення з Сінішен В.К. 1111,68 грн штрафу 15%, 1459,83 грн 3% річних, 6047,34 грн інфляційних нарахувань та 1269,06 грн пені, однак, на переконання господарського суду, стягнення 1111,68 грн штрафу та 1269,06 грн пені унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характе Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Так, за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:

" …. - розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності КП "КИЇВРЕКЛАМА", та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення Сінішен В.К. умов Договору, те, що у сукупному розмірі штраф та пеня складають значну частину, по відношенню до суму основного боргу, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд з власної ініціативи, реалізуючи дискреційні повноваження зменшує належну до стягнення суму штрафу до 500,00 грн, а пені до 500,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" до відповідача: Сінішен Владлена Костянтиновича про стягнення 17299,06 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Сінішен Владлена Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, буд. 8, Код ЄДРПОУ 26199714) 7411/сім тисяч чотириста одинадцять/грн 15 коп. основного боргу, 500/п`ятсот/грн 00 коп. штрафу 15%, 1459/одну тисячу чотириста п`ятдесят дев`ять/грн 83 коп. 3% річних, 6047/шість тисячі сорок сім/грн 34 коп. інфляційних нарахувань, 500/п`ятсот/грн 00 коп. пені та 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 30 грудня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут