Рішення

від 19.12.2024 по справі 916/3720/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3720/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників:

від позивача: Косик С.І.;

від відповідача: Приймачук С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (65062, м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 2А, прим.101; код ЄДРПОУ 42678269);

про стягнення 9 081 476,17 грн.

1.Суть спору.

03.12.2021 року позивач АТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3837/21) до відповідача ТОВ МВК ТРАНС в якій просить суд стягнути з останнього неустойку в розмірі 9 081 476,17 грн., а також судовий збір у розмірі 136 222,15 грн.

В обґрунтування поданого позову, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача умов договору про надання послуг №8136661 та умов додатку 1-8 до зазначеного договору, а саме в частині невиконання обсягів замовлення від 31.07.2020 року за №42678269/2020-00009.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 було відкрито провадження у справі №916/3720/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2022.

У судовому засіданні 10.01.2022 року судом було оголошено ухвалу у протокольній формі про відкладення підготовчого засідання у справі №916/3720/21 на 24.02.2022.

21.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.ГСОО №1766/22).

09.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.ГСОО №3771/22).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено до 25 квітня 2022 року (Указ Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні).

Рішенням зборів суддів від 24.02.2022р. з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зокрема, рекомендовано з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи, окрім невідкладних; продовжити роботу Господарського суду Одеської області у відповідності до ст.ст.10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення безпеки відвідувачів та працівників Господарського суду Одеської області судове засідання, яке призначене на 24.02.2022 не відбулося.

25.02.2022 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю МВК ТРАНС надійшло клопотання (вх. .ГСОО № 5262/22) про зупинення провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2022 було задоволено клопотання ТОВ МВК ТРАНС за вх.№5262/22 від 25.02.2022; провадження у справі №916/3720/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 910/19522/20.

20.06.2024 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення розгляду справи (вх.24228/24).

Ухвалою суду від 15.07.2024 провадження у даній справі було поновлено, судове засідання призначено на 09.09.2024.

У судовому засіданні 09.09.2024 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 30.09.2024.

23.09.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх.№34677/24).

30.09.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх.№38486/24).

30.09.2024 у судовому засіданні суд ухвалою у протокольній формі задовольнив усне клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи на 14.10.2024.

14.10.2024 у судовому засіданні суд ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.11.2024.

11.11.2024 у судовому засіданні сторонами були проголошені вступні слова, та суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 05.12.2024.

Судове засідання призначене на 05.12.2024 не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області.

Ухвалою суду від 05.12.2024 розгляд справи призначено на 19.12.2024.

У судовому засіданні 19.12.2024, за участі представників сторін судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч. 6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30.06.2020 між ним та ТОВ «МВК Транс» на підставі заяви Замовника від 30.06.2020 про приєднання № 42678269/2020-0005, укладено Договір про надання послуг № 8136661, який введено в дію 01.07.2020, що засвідчується повідомленням Перевізника про укладення договору від 30.06.2020 № 40-42678269/2020- 0003.

Відповідно до Додатку 1-8 до Договору, Перевізник надає Замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого Сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов Додатку 1-8 до Договору.

Позивач стверджує, що відповідачем було подано замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, а саме - замовлення від 31.07.2020 року №42678269/2020-00009 з умовами: період 12 місяців, обсяг 500 вагонів-зерновозів щомісячно. Позивачем повідомлено про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2020 №УЗ-42678269/2020-00015.

Позивач вказує, що у період з 01.12.2020 по 31.07.2021 Відповідачем згідно погодженого замовлення від 03.08.2020 № УЗ-42678269/2020-00015/2020-00015 не виконано зобов`язання у відповідності до погодженого обсягу 353 вагонів/місяць, внаслідок чого Перевізником нараховано неустойку, яку Відповідачем не сплачено:

Таким чином позивач вказує, що всього за погодженим замовленням за період з грудня 2020 по липень 2021 перевізником було нараховано, але замовником не сплачено 11 421 872,00 грн неустойки.

Також з особового рахунку відповідача було списано 2 340 395,83 грн, відтак станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за невиконання умов додатку 1-8 до Договору складає 9 081 476,17 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Додаток 1-8 до Договору- не акцептується окремо та не є окремим договором/додатковою угодою, а отже неправомірним є задоволення позовних вимог «про розірвання додаткової угоди оформленої Додатком 1-8».

Також за твердженнями позивача, умовами п. 2.2.5. Договору передбачено, що Замовник має право вільно обирати потрібні йому послуги з переліку пропонованого Перевізником, у т.ч., з числа визначених Договором. Умови Договору про організацію та здійснення перевезень в власних вагонах Перевізника не покладають на Замовника обов`язок замовляти такі перевезення.

Враховуючи те, що позивач не є монополістом у сфері надання вагонів в користування та умови п. 2.2.5 Договору відповідач має право вільно обирати, в вагонах яких операторів замовляти перевезення.

Тобто, твердження відповідача про те, що позивач є монополістом на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом не відповідає дійсності, а тому Відповідач міг замовити таку послугу у інших надавачів такої послуги.

Також позивач зазначає, що наявність в Договорі самого Додатку 1-8 не змінює умов надання в користування вагонів на загальних умовах, тобто на умовах, визначених в Договорі, та не зобов`язує Замовників брати на себе зобов`язання на умовах, визначених в Додатку 1-8 до Договору.

Здійснюючи замовлення послуг на умовах Додатку 1-8 до Договору, відповідач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик невиконання умов замовлення.

3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що погоджується з фактичними обставинами, проте вважає, що відсутні підстави для стягнення неустойки.

В обґрунтування чого зазначає, що АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом на території України.

ТОВ «МВК Транс» зазначає, що маючи намір здійснювати господарську діяльність пов`язану з надання експедиторських послуг, не мало жодної іншої можливості здійснювати таку господарську діяльність, інакше як шляхом укладення з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» публічного договору приєднання, що передбачає собою прийняття умов публічного договору в цілому без внесення до нього змін

Також відповідач вказує, що у зв`язку із зміною в тарифах, повністю була знецінена економічна обґрунтованість для Замовників у співпраці з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» за довгостроковими контрактами.

Також відповідач зазначає, що дії позивача призвели до того, що у 2021 році, контрагенти ТОВ «МВК Транс», які були вантажовласниками відмовлялися від запропонованих експедиторських послуг, оскільки інші підприємства, які надавали експедиторські послуги та не укладали з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» довгострокові контракти, мали можливість замовляти у АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» послуги з перевезення вантажу за затвердженими стандартними ставками, а отже мали можливість пропонувати вантажовласникам більш вигідні економічні умови на відміну від відповідача, який не мав можливості пропонувати перевезення за ціною меншою ніж ставка 584 грн/добу.

Отже відповідач вважає, що така поведінка АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», яке займає монопольне становище на ринку залізничних перевезень та території України, є очевидно суперечливою, та напряму призвела до неможливості виконання ТОВ «МВК ТРАНС» умов Замовлення від 31.07.2020.

Також відповідач зазначає, що ТОВ «МВК ТРАНС» листом від 30.11.2020 № 372 звернулося до АТ "Українська залізниця" з пропозицією внести зміни до умов Замовлення та встановити розмір ставки за використання вагонів в розмірі 250 грн/добу без ПДВ, в якому зазначає, що дії АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» по зменшенню стандартних ставок за використання власних вагонів Укрзалізниці призводить до знецінення доцільності та економічної обґрунтованості замовлення вагонів-зерновозів на умовах довгострокового контракту, а подальша співпраця на таких умовах призведе до погіршення фінансового стану підприємства і як наслідок банкрутства компанії. Проте позивач відмовив на таку пропозицію, пославшись на п. 6.2. Додатку 1-8 до Договору, відповідно до умов якого ставка плати за надання послуги встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого Замовлення, поряд з цим, відповідач зазначає, що також не мав можливості відмовитись від замовлення, адже відповідно до умов п. 3.7. Додатку 1-8 відмова від замовлення має такі самі наслідки у вигляді нарахування неустойки відповідно до п. 7.2. Додатку 1-8.

Відповідач звертає увагу на те, що фактично розмір неустойки дорівнює розміру грошових коштів, які б відповідач мав сплатити позивачу у випадку надання Укрзалізницею послуг з перевезення вантажу на умовах визначених у погодженому замовленні, а саме 353 вагонів зерновозів щомісячно при ставці 584 грн/добу при нормативній кількості діб використання вагонів 7 діб.

Відтак відповідач вважає, що у такому вигляді фактично неустойка, яка передбачена у п. 7.2 Додатку 1-8 є не штрафною санкцією за порушення Господарського зобов`язання, а є розміром недоотриманого прибутку (втрачена вигода), який би отримав позивач у випадку замовлення відповідачем та надання позивачем послуг з перевезення у об`ємі та протягом строку, встановленого у Замовлені.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що існують обставини для зменшення розміру неустойки, який позивач нарахував відповідно до п. 7.2. Додатку 1-8 до Договору за порушення відповідачем замовлення та просить суд зменшити розмір неустойки до 571 093,60 грн.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив, відповідач також зазначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки також просить суд врахувати фінансовий стан відповідача.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

30.06.2020 ТОВ «МВК ТРАНС» (Замовник) надало АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (Перевізник) заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №42678269/2020-0005 від 30.06.2020, та тим самим підтвердило, що:

- в повній мірі ознайомлено з оприлюдненим АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на сторінці http://uz- cargo.com/ Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) станом на день подання цієї заяви, ознайомлено з всією інформацією, необхідною для виконання Договору, та визнає всі умови Договору.

- виражає волевиявлення укласти Договір в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу.

- не має обмежень при укладенні Договору.

У відповідь на дану заяву, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» склало повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-42678269/2020-0003 від 30.06.2020, відповідно до якого, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» засвідчує прийняття від ТОВ «МВК ТРАНС» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в редакції, що оприлюднено 31.05.2020, та яка вводиться в дію 01.07.2020 (далі Договір), а саме пункту 1.7. та 1.10., даний Договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору. Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що даний Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За пунктом 1.6. Договору, даний Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz.cargo.com/, з накладенням кваліфікаційного електронного підпису.

За пунктом 1.9. Договору, Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:

- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;

- або про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з Замовником.

21.07.2020 Перевізником АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що вступає в дію 21.08.2020, який доповнено Додатком 1-8 Умови надання послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника.

Даний Додаток 1-8 до Договору, передбачає умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника.

Відповідно до п. 2.1. Додатку 1-8, Перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого Сторонами строку надання послуги), надалі в цьому Додатку до Договору послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього Додатку до Договору.

Пунктом 2.2. Додатку 1-8, сторони погодили, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього Додатку до Договору, які матимуть пріоритет над умовами Договору. Умови Договору, не визначені цим Додатком до Договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку до Договору.

Порядок надання послуги визначено розділом 3 Додатку 1-8 до Договору.

Пунктами 3.1. та 3.2. Додатку 1-8 сторони визначили, що Перевізник публікує Оголошення на сайті http://uz-cargo.com про початок прийому замовлень на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами на умовах Договору та цього Додатку до Договору.

В оголошенні Перевізник встановлює строк надання послуги (кількість місяців), мінімальний обсяг місячного замовлення, загальну граничну кількість вагонів для усіх замовників на місяць, ставку плати за використання власного вагону Перевізника, (Спл1) для цієї послуги, розраховану Перевізником нормативну кількість діб, дату початку та закінчення подання замовлень, тощо. Додатково в Оголошенні вказується інформація щодо вимог, яким має відповідати Замовник для отримання можливості користування послугою, в тому числі про допущення до участі замовників, які протягом аналогічного періоду попереднього року здійснювали середньомісячне навантаження вагонів у кількості не меншій, ніж зазначається у Замовленні. Замовлення від замовників, які не відповідають визначеним Перевізником вимогам, не розглядаються.

Відповідно до п. 3.3. Додатку 1-8, Замовник надає Перевізнику через АС «Клієнт-УЗ» Замовлення, із зазначенням:

Початку строку надання послуги (дати початку надання послуги - місяць, рік);

Завершення строку надання послуги (дати кінця надання послуги - місяць, рік);

Строку надання послуги (кількість місяців дії Замовлення);

Роду рухомого складу;

Щомісячної кількості замовлених ним під навантаження власних вагонів Перевізника.

Перевізник протягом двох робочих днів з моменту закінчення строку подання Замовлення самостійно визначає і погоджує або частково погоджує, або не погоджує Замовлення, та повідомляє про це Замовника шляхом надання відповідного повідомлення (за формою відповідно до Додатків 2-13, 2-14 до Договору).

Пунктом 3.5. Додатку 1-8 передбачено, що повідомлення про погодження замовлення має містити відомості про:

Початок строку надання послуги (дату початку надання послуги - місяць, рік);

Закінчення строку надання послуги (дату кінця надання послуги - місяць, рік);

Строк надання послуги (кількість місяців дії Замовлення);

Рід рухомого складу;

Щомісячну кількість власних вагонів Перевізника погоджених Перевізником для послуги.

Ставку плати за використання власного вагону Перевізника Спл1 (без ПДВ);

Нормативну кількість діб

Відповідно до п. 3.6. Додатку 1-8, Замовник не має права вносити зміни до погодженого Перевізником Замовлення.

Пунктом 3.8. Додатку 1-8, за фактом погодження Замовлення, Перевізник здійснює резервування передбаченого погодженим Замовленням обсягу перевезень для відповідного роду рухомого складу (вагонів).

Пунктом 4.2. Додатку 1-8, сторони передбачили обов`язки Замовника, до яких відноситься:

У строки, передбачені Правилами планування перевезень вантажів, надати через Систему планування перевезень щомісячне замовлення на перевезення та заявку на подачу порожніх вагонів, та узгодити їх з причетними організаціями (одержувачем, експедитором, портом та іншими причетними).

Здійснювати навантаження власних вагонів Перевізника відповідно до Замовлення та погоджених Перевізником заявок.

Пунктом 5.2. Додатку 1-8, сторони визначили обов`язки Перевізника, до яких зокрема відноситься:

Протягом двох робочих днів з дати закінчення подання замовлень повідомити Замовника про результати розгляду Замовлення.

Здійснювати резервування обсягу кожного роду рухомого складу відповідно до погоджених Замовлень.

Забезпечити подачу порожніх вагонів у строки та в обсягах відповідно до погодженого Замовлення та заявок на подачу вагонів.

У відповідності до п. 7.2 Додатку 1-8 до Договору Замовник у разі невиконання погодженого Замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих Перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому Замовленні, який розраховується за формулою: щомісячно сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою:

Пн = Спл1 * Кнорм * Квагз, де

П - сума неустойки за невиконання Зобов`язання;

Спл1 - ставка плати за використання вагонів Перевізника, на Умовах Зобов`язання;

Кнорм - показник, який вказано в Оголошенні;

Кваг3 - кількість вагонів, що недовантажені Замовником.

Пунктом 7.3. Додатку 1-8 передбачено, що у разі наявності на особовому рахунку Замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки Замовником здійснюється шляхом списання Перевізником грошових коштів з особового рахунку Замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих Замовником для виконання грошового зобов`язання за Договором, та факт списання такої неустойки відображається Перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку Замовника і підтверджується зведеною відомістю.

У разі відсутності на особовому рахунку Замовника достатньої кількості сум грошових коштів для сплати неустойки, неустойку має бути сплачено Замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення грошових коштів на особовий рахунок Замовника для виконання грошового зобов`язання за Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.07.2020 ТОВ «МВК ТРАНС» відповідно до умов Договору, надало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 №42678269/2020-00009, а саме:

Початок періоду замовлення (місяць, рік): 08.2020;

Завершення періоду замовлення (місяць, рік): 07.2021;

Кількість місяців: 12;

Тип рухомого складу: зерновози;

Щомісячна кількість рухомого складу: 500.

03.08.2020 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» було розгляну та погоджено замовлення ТОВ «МВК ТРАНС» від 31.07.2020 №42678269/2020-00009 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, про що направило відповідне повідомлення про погодження замовлення від 03.08.2020 №УЗ-42678269/2020-00015, в якому визначило наступні умови:

Початок періоду замовлення (місяць, рік): 08.2020;

Завершення періоду замовлення (місяць, рік): 07.2021;

Кількість місяців: 12;

Тип рухомого складу: зерновози;

Щомісячна кількість рухомого складу: 353;

Нормативна кількість діб: 7;

Ставка плати за використання вагону Перевізника, грн.; 584.

30.11.2020 ТОВ «МВК Транс» направило директору філії «ЦТЛ» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» листа №372, в якому з урахуванням викладених обставин просило переглянути ставку за користування вагонами АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» згідно Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом за довгостроковим контактом на 12 місяців в сторону зменшення до 250 грн/добу без ПДВ, також зазначено, що у випадку відмови ТОВ «МВК ТРАНС» буде вимушене звертатися до Господарського суду з позовною заявою про розірвання додаткової угоди.

11.11.2021 АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» направило ТОВ «МВК ТРАНС» претензію-вимогу №ЦТЛ-22/20 в якій зазначало, що замовник розпочав виконання зобов`язання відповідно до умов зобов`язання та частково навантажив власні вагони АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», проте здійснив це у меншому обсязі, ніж погоджено сторонами в зобов`язанні.

У зв`язку з цим, на ТОВ «МВК ТРАНС» було нараховану неустойку в розмірі 11 421 872,00 грн., з яких 2 340 395,83 грн було списано з особового рахунку ТОВ «МВК ТРАНС», що було здійснено з підстав припинення дії заходів забезпечення позову згідно ухвали від 14.12.2020 та з врахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/19522/20, відтак розмір несплаченої неустойки становить розмір 9 081 476,17 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, заборгованість відповідача зі сплати неустойки в розмірі 9 081 476,17 грн., вираховується наступним чином:

- у грудні 2020 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено - 30 вагонів, розрахунок неустойки становить:

IIH =584 грн. *7*323 вагонів = 1 320 424,00 грн.;

- у січні 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено 0 вагонів, розрахунок неустойки становить:

Пн =584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.;

- у лютому 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено - 0 вагонів, розрахунок неустойки становить:

Пн = 584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.;

- у березні 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено - 0 вагонів, розрахунок неустойки становить:

Пн = 584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.;

- у квітні 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено 0 вагонів, розрахунок неустойки становить

Пн = 584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.;

- у травні 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено - 0 вагонів, розрахунок неустойки становить:

Пн = 584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.;

- у червні 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено - 0 вагонів, розрахунок неустойки становить:

Пн = 584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.;

- у липні 2021 року із погодженого обсягу замовлення 353 вагонів, відправлено 0 вагонів, розрахунок неустойки становить:

Пн = 584 грн. *7*353 вагонів = 1 443 064,00 грн.

Що становить - 11 421 872,00 грн., та з урахуванням списання 2 340 395,83 грн. з особового рахунку відповідача, заборгованість зі сплати неустойки становить розмір 9 081 476,17 грн.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ «МВК ТРАНС» звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в якому просило суд розірвати додаткову угоду, оформлену Додатком 1-8 «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 03.08.2020 №УЗ-42678269/2020-00015, укладену між ТОВ «МВК ТРАНС» та АТ «УКРАЇНСЬКА Залізниця» без застосування до ТОВ «МВК ТРАНС» штрафних санкцій та неустойки.

Рішенням Господарського суд м. Києва від 29.09.2023 у справі №910/19522/20 позов було задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «МВК Транс» відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання додаткової угоди, оформленої додатком 1-8 до договору, на підставі статей 634 та 651 ЦК України, а також про те, що позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, необхідних для розірвання спірного додатку. Крім того, апеляційний суд вказує на те, що позивачем не були вчинені дії, передбачені спірним додатком до договору, а у надісланих відповідачу листах позивач посилався на зміни умов договору в частині встановлення нових (зменшених) тарифів базової ставки плати за користування вагонами залізниці, що не є підставами, визначеними договором (пункт 12.4. договору), для припинення окремих (додаткових) умов договору.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.05.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «МВК ТРАНС» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 було закрите, у зв`язку із тим, що наведені ТОВ «МВК ТРАНС» підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали свого підтвердження.

Відтак відповідач не був звільнений від обов`язку сплати позивачу неустойки у зв`язку з невиконанням умов Додатку 1-8 до Договору в розмірі 9 081 476,17 грн, однак добровільно такої сплати не здійснив.

5. Позиція суду.

Згідно зі статтями 914 ЦК України, 307 ГК України, статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» та пунктом 17 Статуту залізниць України, перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

Пунктом третім частини 1 статті 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 217 ГК України, встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 4 статті 217 ГК України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1-4 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено у частині 5 статті 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як вказано у пункті 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Отже з наведених положень чинного законодавства вбачається право перевізника самостійно визначати у договорі відповідальність за порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до п. 7.2 Додатку 1-8 до Договору, Замовник у разі невиконання погодженого Замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих Перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому Замовленні, який розраховується за формулою: щомісячно сплачує неустойку в розмірі, який розраховується за формулою:

Пн = Спл1 * Кнорм * Квагз, де

П - сума неустойки за невиконання Зобов`язання;

Спл1 - ставка плати за використання вагонів Перевізника, на Умовах Зобов`язання;

Кнорм - показник, який вказано в Оголошенні;

Кваг3 - кількість вагонів, що недовантажені Замовником.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує неустойку за кожен місяць невикористаного відповідачем обсягу замовленої послуги з перевезення вантажу у період з 01.12.2020 по 31.07.2021 згідно із замовленням №42678269/2020-00009 від 31.07.2020 та повідомленням про погодження цього замовлення від 03.08.2020 №УЗ-42678269/2020-00015, у розмірі 11 421 872,00 грн. за формулою визначеною в розділі 7 Додатку 1-8 до Договору, та з урахуванням списання позивачем з особового рахунку відповідача 2 340 395,83 грн., така заборгованість визначається в розмірі 9 081 476,17 грн.

Суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку неустойки, дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума неустойки обчислена арифметично правильно.

Водночас суд розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки зазначає наступне:

Частина третя статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

Отже, це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 ГК України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому, як зазначено вище, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

У той же час, відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Так, відповідач зазначає, що дії АТ «УКРАЇНСЬКА Залізниця» призвели до того, що у 2021 році, контрагенти ТОВ «МВК ТРАНС», які були вантажовласниками відмовлялися від запропонованих експедиторських послуг, оскільки інші підприємства, які надавали експедиторські послуги та не укладали з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» довгострокові контракти, мали можливість замовляти у АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» послуги з перевезення вантажу за затвердженими стандартними ставками, а отже мали можливість пропонувати вантажовласникам більш вигідні економічні умови на відміну від відповідача, який не мав можливості пропонувати перевезення за ціною меншою ніж ставка 584 грн/добу. Також відповідач вважає, що поведінка АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» яке займає монопольне становище на ринку залізничних перевезень та території України є очевидно суперечливою, та напряму призвела до неможливості виконання ТОВ «МВК ТРАНС» умов Замовлення від 31.07.2020. А також суд враховує наявність у відповідача кредитних зобов`язань перед АТ «ПУМБ»,

За вказаних обставин, приймаючи до уваги надані відповідачем пояснення щодо підстав зменшення розміру неустойки, суд, ураховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру неустойки на 10 % від розміру який просить стягнути відповідач, а саме з 9 081 476,17 грн. до 8 173 328, 55 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 136 222,15 грн витрат зі сплати судового збору за звернення з позовом до суду. Натомість, як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем було понесено витрати зі сплати судового збору в сумі 136 222,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4250980 від 17.11.2021. Таким чином сума судового збору яка підлягає стягненню з відповідача становить саме розмір - 136 222,14 грн.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення неустойки внаслідок зменшення її розміру за ініціативою суду та керуючись ст. 129 ГПК України - витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (65062, м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 2А, прим.101; код ЄДРПОУ 42678269) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) неустойку в розмірі 8 173 328/вісім мільйонів сто сімдесят три тисячі триста двадцять вісім/грн 55 коп., а також 136 222/сто тридцять шість тисяч двісті двадцять дві/грн 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 30 грудня 2024 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська