Рішення

від 12.11.2024 по справі 921/174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/174/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ

до відповідача Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ", вул. Митрополита Шептицького, 8, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 37 011,44 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Бень В.Е. - адвокат ( участь у режимі відеоконференції).

від відповідача: Стефанів І.С. - представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст.ст. 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради про стягнення 37 011,44 грн, з яких: 24 360, 00 грн основний борг, 2 949, 90 грн пеня, 1 523,49 грн 3% річних та 8 178, 05 грн інфляційні втрати.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.03.2024, для розгляду справи №921/174/24 визначено суддю Сидорук А.М.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.03.2024, для розгляду справи №921/174/24 визначено суддю Сидорук А.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2024 відкрито провадження у справі №921/174/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25 квітня 2024 року.

Ухвалами суду від 25.04.2024 та від 24.05.2024 судове засідання відкладено відповідно на 16.05.2024 та на 18.06.2024 з підстав, викладених в них.

Ухвалою суду від 18.06.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження у справі №921/174/24 до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.07.2024.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 01.07.2024.

Ухвалою суду від 01.07.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ", код ЄДРПОУ 21155959, вул. Митрополита Шептицького, 8, м. Тернопіль. Відкладено підготовче засідання у справі №921/174/24 на 16.08.2024 .

Ухвалою суду від 16.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/174/24 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 06.09.2024.

Рішенням Вищою радою правосуддя від 22.08.2024 за №2534/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, для розгляду справи №921/174/24 призначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 29.08.2024 справу №921/174/24 прийнято до свого провадження. Розгляд справи №921/174/24 розпочато спочатку. Підготовче засідання призначено на 17.09.2024.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/174/24 до судового розгляду по суті на 03.10.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 29.10.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольними ухвалами від 03.10.2024 та від 29.10.2024 судове засідання відкладено відповідно на 29.10.2024 та на 12.11.2024.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово, також пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 12.11.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою від 06.09.2024 суд виправив допущену в ухвалах Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2024, від 12.04.2024, від 25.04.2024, від 24.05.2024, від 18.06.2024, від 01.07.2024, від 16.08.2024 та від 29.08.2024 у справі №921/174/24 у найменуванні позивача описку.

Ухвалою суду від 06.09.2024 задоволено клопотання представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - адвоката Бень В. Е. (вх. №6911 від 03.09.2024) про участь у всіх судових засіданнях у справі №921/174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 17.09.2024 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - адвоката Ягольник А. П. (вх. №7196 від 17.09.2024) про участь у судовому засіданні у справі №921/174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 30.09.2024 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - адвоката Бень В. Е. (вх. №7457 від 26.09.2024) про участь у судових засіданнях у справі №921/174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 28.10.2024 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - адвоката Бернацької О. В. (вх. №8171 від 25.10.2024) про участь у судовому засіданні 29.10.2024 у справі №921/174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині порушення строку здійснення оплати вартості спожитого у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природного газу в обсязі 1, 45 000 тис. куб. м на суму 24 360 грн, внаслідок чого позивачем, відповідно до умов Договору (п. 4.5) та приписів статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу пеню у розмірі 2 949 грн 90 коп., 3% річних в розмірі 1 523 грн 49 коп. та інфляційні втрати в розмірі 8 178 грн 05 коп.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та положення Закону України "Про ринок природного газу".

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач у відзиві на позов (вх. №2869 від 10.04.2024) позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Стверджує, що Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради не є бюджетною установою та не підпадає під дію Постанови №1102. Посилаючись на вказані у заяві-приєднання 2473 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.02.2017 відомості, зазначає, що при укладанні типового договору розподілу природного газу із оператором ГРМ ПАТ "Тернопільміськгаз" відповідачу присвоєно ЕІС-код: 56XO0000U4L8E009, а зазначений позивачем у позовній заяві ЕІС-код: 56XS0000U4L8E00V, ніколи не належав Управлінню. Стверджує, що у листопаді місяці 2021 року єдиним постачальником природного газу для Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради було Дочірнє підприємство "ГАЗПОСТАЧ" з яким укладено договір на постачання природного газу №2473 від 15.11.2021. Згідно з показниками лічильників та акту про використаний природний газ за листопад 2021 року, підписаного оператором ГРМ ПАТ "Тернопільміськгаз", за листопад місяць 2021 року Управлінням було спожито 23 171 куб. м природного газу. Вказані в актах передачі-приймання обсяги природного газу (3 323 м3 та 19 848 м3) оплачено в повному обсязі вказаному вище постачальнику.

Заперечуючи позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач посилається на приписи пункту 4 частини 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню корона вірусної хвороби (COVID -19)."

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив.

17.04.2024 позивачем надано відповідь на відзив (вх. №3086 від 17.04.2024), відповідно до якої останній просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зауважує, що з відповіді оператора ГТС №ТОВВИХ-24-758 від 17.01.2024 та інформації, яка є додатком №7 до відповіді оператора ГТС, стає зрозумілим, що споживач з ЕІС-кодом 56XS0000U4L8E00V знаходився в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з 03.11.2021 до 06.11.2021. Інформацію про закріплення вказаного ЕІС-коду за відповідачем позивач отримав саме від оператора ГРМ ПАТ "Тернопільміськгаз". Звертає увагу на те, що Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи, а суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Зазначає, що об`єми природного газу, спожитого Відповідачем з 03.11.2021 до 06.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником.

Враховуючи наведене вважає, що посилання відповідача на укладений договір з ДП "ГАЗПОСТАЧ" жодним чином не звільняє його від як обов`язку виконувати належним чином умови Типового договору з постачальником «останньої надії» (що регулює відносини між позивачем та відповідачем), так і від відповідальності за неналежне виконання своїх обов`язків.

Окрім того, посилаючись на лист ДФС №28492/6/99-99-15-02-02-15 від 29.12.2016 та приписи п. 2 ст. 12 Бюджетного кодексу України стверджує, що відповідач є бюджетною установою.

Посилання відповідача на законодавство щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, як на підставу звільнення від оплати штрафних санкцій, вважає безпідставними. Зауважує, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за спожитий природний газ, а не стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.

Позиція третьої особи.

19.09.2024 Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз" надало пояснення щодо позову або відзиву (вх. №7280 від 19.09.2024) у яких повідомило, що споживач природного газу Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради (код ЄДРПОУ 30165302) має ЕІС-код 56XO0000U4L8E009. Зазначило, що у листопаді 2021 року дане підприємство було помилково переведено в категорію "бюджет" зі зміною ЕІС-коду на 56XS0000U4L8E00V. По цьому ЕІС-коду на платформу за період 03.11-06.11.21 р. помилково заведено 1 450 м куб. газу. Дана помилка була виправлена в грудні 2021 року, а саме: за період 03.12 - 06.12.21 р. на платформі було знято 1 450 м куб., споживач з таким ЕІС-кодом закритий. Даному підприємству наданий коригуючий акт № 28408 від 23.12.2021 до акту приймання-передачі природного газу № 22698 від 30.11.2021, в якому обсяг газу -(мінус) 1, 45000 тис. м куб., проте сума до сплати вказана 24 360.00 грн. Вказує, що у зв`язку з наведеним позивачу потрібно анулювати дану суму боргу, так як відповідач фактично цей газ не спожив.

Позиція позивача щодо пояснень третьої особи.

16.10.2024 позивач надав додаткові пояснення у справі (вх. №7895 від 16.10.2024) у яких вказав, що 12.05.2022 ПрАТ "Тернопільміськгаз" звернувся до нього з листом №140 в якому виклав описану вище у поясненнях третьої особи ситуацію та просив анулювати суму заборгованості відповідача. 25.05.2022 позивач надав ПрАТ "Тернопільміськгаз" відповідь якою повідомляв, що він змушений відмовити у проханні анулювати суму боргу за спожитий природний газ споживачем - Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради з ЕІС-кодом 56XS0000U4L8E00V, оскільки проведене Оператором ГРМ (ПрАТ "Тернопільміськгаз"), у період з 03.12.2021 по 06.12.2021, коригування не було відображене в алокації постачальника «останньої надії» за грудень 2021, так як даний споживач у цей період не був закріплений за постачальником в Реєстрі постачальника «останньої надії».

Щодо наведених ПрАТ "Тернопільміськгаз" у поясненнях тверджень про те, що споживач з ЕІС-кодом 56XS0000U4L8E00V закритий, зауважує, що згідно інформації з Реєстру пар споживачів ПОН портфель, ПрАТ "Тернопільміськгаз" обліковує споживача з там самим ЕІС-кодом 56XS0000U4L8E00V в період з 30.12.2021 по 05.01.2022.

Окрім того наголошує, що позивачем дійсно було надано Відповідачу коригуючий акт №28408 до акту приймання-передачі природного газу №22698 від 30.11.2021. Проте коригування відбулося виключно по ціні транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф). Так, у коригуючому акті ціна без ПДВ була визначена у розмірі 136,576 (до коригування) і 124,16 (після її проведення). Згідно з інформацією, яка зазначена у коригуючому акті №28408, остаточна вартість природного газу, спожитого у листопаді 2021 року, згідно акту приймання-передачі природного газу №22698 від 30.11.2021, з урахуванням коригування становить 24 360,00 грн. Відповідно до листа оператора ГТС № ТОВВИХ-24-758 від 17.01.2024 та інформації щодо остаточної алокації відборів споживача, які є в матеріалах справи, коригування обсягів спожитого природного газу з ЕІС-кодом 56XS0000U4L8E00V, зі сторони ПрАТ "Тернопільміськгаз", не відбулось і у 2024, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України (Позивач /Постачальник, Постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (стаття 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 №809 і від 9 грудня 2020 №1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України за №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Як зазначає позивач, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. При цьому, факт включення Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС за № ТОВ ВИХ-24-758 від 17.01.2024 до якого долучено надані у вигляді скріншотів з інформаційної платформи відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом та щодо остаточної алокації відборів споживача.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктом 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пунктів 4.2-4.4 розділу IV Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 Договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (пункт 8.2 Договору).

За змістом пункту 11.1 Договору, останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач, нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу проводяться газопостачальною компанією виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримані в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМ України від 30 вересня 2015 року №809 в редакції Постанови КМ України №1102.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 21.10.2021 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, не може перевищувати 16, 8 грн за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що ним було виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до Договору, у строк та порядок, передбачені Договором.

У період з 03.11.2021 по 06.11.2021 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 1, 45000 тис. куб. м на суму 24 360 грн, а саме згідно з Актом приймання-передачі природного газу за №22698 від 30.11.2021, з врахуванням коригуючого акту №28408 від 23.12.2021.

Акт приймання-передачі природного газу за №22698 від 30.11.2021 і рахунок на оплату за №35437 за період з 1-30 листопада 2021 року ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на виконання умов п. 4.3 Договору направлено на адресу відповідача, однак останнім оплату не здійснено.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія адресованої відповідачу вимоги №119/4.1.3-45577-2023 від 08.11.2023 про сплату заборгованості в сумі 24 360, 00 грн, яка останнім залишена без задоволення.

Таким чином, у відповідача перед позивачем на час пред`явлення позову до суду сформувалась заборгованість за спожитий природний газ в сумі 24 360, 00 грн, яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Окрім того, у зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 2 949, 90 грн - пені, 1 523, 49 грн - 3% річних та 8 178, 05 грн - інфляційних втрат.

Зміст спірних правовідносин.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, зобов`язань щодо оплати позивачу, як постачальнику "останньої надії", вартості спожитого у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природного газу.

Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП за №2496 від 30.09.2015, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.

Норми права, застосовані при вирішенні спору, та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Пунктом 12 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

З наявного в матеріалах справи витягу із Статуту Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради вбачається, що останнє є комунальним підприємством, утвореним згідно з рішенням Тернопільської обласної ради від 16.10.1998 №34 "Про утворення управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради" на базі ліквідованих управління облдержадміністрації по експлуатації адмінбудинків та державно-комунального підприємства "Їдальня "1" і є їх правонаступником. Власником і засновником підприємства є Тернопільська обласна рада. Підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області; підпорядковане, підзвітне і підконтрольне Тернопільській обласній раді (п. 1.1-1.2 р. 1 Статуту).

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач у даній справі є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно на нього поширюється дія постанови Кабінету міністрів України №11.02 від 25.10.2021.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

З метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі (пункту 1 глави 2 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи).

Пунктом 4 глави 2 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи передбачено, що оператор газотранспортної системи відповідає за організацію правильного та коректного розподілу EIC-кодів суб`єктам ринку природного газу України. Оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності). Оператор газорозподільної системи також присвоює окремі ЕІС-коди з атрибутом типу Z для обліку природного газу на власні потреби, оператор газотранспортної системи присвоює оператору газорозподільної системи ЕІС-коди з атрибутом типу Y для обліку втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Оператор газорозподільної системи після присвоєння EIC-кодів, у тому числі споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності), передає їх оператору газотранспортної системи протягом 5 робочих днів з моменту присвоєння за формою оператора газотранспортної системи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи).

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі інформації про виміряний за газову добу обсяг природного газу та всі його подачі та відбори, яка надається оператором газорозподільної системи, суміжним газовидобувним підприємством, газовидобувним підприємством, підключеним безпосередньо до газорозподільної системи, оператором газосховищ, оператором установки LNG та прямим споживачем, надає кожному замовнику послуг транспортування природного газу інформацію про його подачі та відбори в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за відповідну газову добу (D) в порядку, встановленому цим розділом. Інформація про відбори в точках виходу до газорозподільних систем надається в розрізі споживачів замовника послуг транспортування.

Пунктом 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи передбачено, що відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Отже, між сторонами укладено Договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з визначенням, наведеним в частині 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.01.2024 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі) звернулося до ТОВ "Оператор газотранспортної системи" з адвокатським запитом №119/4.2.1-1823-2024 від 11.01.2024 у якому просило надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу за період з 01.08.2020 по дату видачі довідки, зокрема по споживачу - Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради, ЕІС-код 56XS0000U4L8E00V.

З наявної в матеріалах справи відповіді ТОВ "Оператор газотранспортної системи" №ТОВ ВИХ-24-758 від 17.01.2024, до якої долучено інформацію щодо закріплення споживача з ЕІС- кодом 56XS0000U4L8Е00V в реєстрі споживачів постачальників та інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС- кодом 56XS0000U4L8Е00V у зазначені періоди, вбачається, що споживач з ЕІС-кодом 56XS0000U4L8Е00V зокрема у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а обсяг використаного споживачем природного газу становить 1 450, 00 м3.

Докази включення відповідача в означений вище період до Реєстру споживачів ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" чи будь-якого іншого постачальника та, відповідно, віднесення спожитих відповідачем у зазначений період обсягів природного газу на алокацію вказаного відповідачем чи іншого постачальника в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надані.

З огляду на наведене, суд вважає, що факт споживання відповідачем у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природного газу із ресурсу постачальника "останньої надії" підтверджений матеріалами справи, зокрема, даними Оператора ГРМ та не спростований відповідачем.

Наведені третьою особою у поясненнях твердження про помилкове переведення відповідача в категорію "бюджет" зі зміною ЕІС-коду 56XS0000U4L8Е00V, помилкове заведення на платформу за період 03.11-06.11.21 р. 1 450 м куб. газу по вказаному ЕІС-коду, закриття споживача з таким ЕІС-кодом у грудні 2021 року не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Твердження ПрАТ "Тернопільміськгаз" про те, що у зв`язку із наданням ним відповідачу коригуючого акту № 28408 від 23.12.2021 до акту приймання-передачі природного газу № 22698 від 30.11.2021, в якому обсяг газу -(мінус) 1, 45000 тис. м куб., позивачу потрібно анулювати суму боргу, судом оцінюються критично, оскільки зі змісту коригуючого акту №28408 вбачається, що коригування мало місце виключно по ціні газу та ціні його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС, однак сума до сплати вказана 24 360 грн.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що за наведеними відповідачем у відзиві на позов твердженнями ДП "Газпостач" здійснювало постачання природного газу Управлінню на підставі Договору на постачання природного газу №2473 від 15.11.2021. Однак, предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ у період з 03.11.2021 по 06.11.2021.

Враховуючи наведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства щодо можливості постачання природного газу постачальником лише після заведення відповідних відомостей на платформу та закріплення споживача у Реєстрі певного постачальника, доводи відповідача про безпідставність позовних вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз України", з огляду на існування у листопаді 2021 року єдиного постачальника ДП "Газпостач" згідно Договору на постачання природного газу №2473 від 15.11.2021 року, суд вважає помилковими.

Також судом встановлено, що за поставлений у вказаний вище період газ позивач виставив відповідачу рахунок №25437 на суму 24 360 грн, який відповідачем не оплачено. Факт відправлення на адресу відповідача зазначеного рахунку на оплату та акту №22698 підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень "Рекомендований лист", а саме: №20.12.2021 ЮРІКИ 11 Ц (штрихкодовий ідентифікатор №0600015757539), а також фіскальним чеком від 21.12.2021.

За даних обставин, беручи до уваги умови Договору, норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини у даній справі, суд прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи та переліченими вище доказами підтверджено факт належного виконання позивачем визначених законодавством обов`язків постачальника "останньої надії", поставки відповідачу у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природного газу в обсязі 1 450 м3 на загальну суму 24 360 грн.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача. Доказів добровільної та повної оплати вартості отриманого у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природного газу на суму 24 360, 00 грн не надав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Газова компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради 24 360 грн 00 коп. основного боргу суд визнає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, суд виходить з такого.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (частина 2 статті 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалось вище, п. 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що за невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати вартості спожитого ним у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природного газу в обсязі 1 450 м3 на суму 24 360, 00 грн позивачем нараховано за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 пеню в розмірі 2 949 грн 90 коп. та за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 інфляційні втрати в розмірі 8 178 грн 05 коп. і 3% річних в розмірі 1 523 грн 49 коп.

Згідно з усталеною судовою практикою, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення розрахунку за спожитий у період з 03.11.2021 по 06.11.2021 природний газ на суму 24 360, 00 грн, строк оплати якого закінчився 31.12.2021 (п. 4.4 Договору), судом встановлено, що заявлені до стягнення 2 949 грн 90 коп. пені, 8 178 грн 05 коп. інфляційних нарахувань та 1 523 грн 49 коп. 3% річних є обґрунтованими, а позов в даній частині - таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Посилання відповідача на законодавство щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, як на підставу звільнення від оплати штрафних санкцій, суд вважає помилковими з огляду на таке.

Відповідно до пп. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Поняття житлово-комунальної послуги наведено у підпункті 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Поряд із цим, приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" відносить послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, лише у тому разі, якщо постачання природного газу здійснюється споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Окрім того, у розумінні пунктів 6, 9 частини 1 статті 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (індивідуальний споживач) або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (колективний споживач).

В межах даної справи споживачем є Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради, що не є побутовим споживачем. Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Типового договору постачання природного газу «постачальником останньої надії», предметом якого визначено постачання природного газу. Поряд із цим надання будь-якої визначеної законодавством комунальної послуги зазначений правочин своїм предметом не визначає.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що передбачена підпунктом 4 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборона нарахування та стягнення з відповідача пені до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Висновок суду.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Як передбачено ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3028,00 х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2 422, 40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

Отже, в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 30165302 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, код ЄДРПОУ 40121452 - 24 360,00 грн борг, 2 949,90 грн пені, 1 523,49 грн 3% річних, 8 178,05 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "30" грудня 2024 року.

Суддя Я.Я. Боровець