Ухвала

від 31.12.2024 по справі 922/4784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

31 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4784/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, пов. 8-9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ"", 62420, Харківська обл., Харківський р-н., с. Веселе, вул. Сонячна, буд. 4 про припинення права власності та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма`Труд.Землі.Капітал» про примусове припинення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 шляхом витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Разом із позовною заявою, позивачем 30.12.2024 року було надано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 4784) у якій останній, просить суд, прийняти рішення про забезпечення позову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма`Труд.Землі.Капітал» до розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 та заборонивши будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки.

Розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

В обґрунтування наданої до суду заяви про забезпечення позову, заявник (позивач) зокрема зазначає, що 12.06.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області отримано заяву ОСОБА_1 від 12.06.2017 року, відповідно до якої остання просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 (два) га із земель сільськогосподарського призначення. 16.06.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 10740-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». 04.12.2017 року надійшла заява ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про затвердження проекту землеустрою. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, доданого до заяви від 20.11.2017 року ОСОБА_1 , земельна ділянка мала кадастровий номер 6325184500:02:001:0225. 14.12.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ від 14.12.2017 Nє 21395-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області та передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі, багаторічні насадження площею 2,0000 га, (кадастровий номер 6325184500:02:001:0225) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Тернівської сільської ради Харківської району Харківської області. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 зареєстровано за ОСОБА_1 - 30.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також зазначає, що у наказі від 14.12.2017 року № 21395-CГ було покладено обов?язок на гр. ОСОБА_1 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Як зазначає заявник (позивач), у подальшому, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 ОСОБА_1 було передано за актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 5641, 5642, виданого 27.11.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.», та 26.12.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності, номер відомостей про речове право: 34961952. Таким чином, з 26.12.2019 року власником та користувачем спірної земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.».

При цьому, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яке не змінювалось станом на дату звернення із позовом, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вважає, що перебування її у власності Товариства обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» є незаконним, та таким, що суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про особисте селянське господарство», порушує встановлений законом порядок набуття та використання земельного фонду України та створює правові прецеденти, що суперечать правовому порядку у Державі, у зв?язку із чим, право на вказану земельну ділянку підлягає припиненню шляхом витребування земельної ділянки на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

У зв`язку зі чим, за твердженнями заявника (позивача), та з метою недопущення ускладнення розгляду справи та унеможливлення ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову, враховуючи реальну можливість протиправної поведінки відповідача щодо зміни цільового призначення земельної ділянки або передачі земельної ділянки у власність іншим особам, останній вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову, шляхом прийняття рішення про забезпечення позову Головного управління Держгеокадастру Харківській «Агрофірма «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ.» до розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили наклавши арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 та заборонивши будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки.

Суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (див. висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18).

В будь-якому випадку, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При цьому, саме лише посилання заявника (позивача) у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17).

Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі від 22.07.2021 року №910/4669/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, заявник повинен надати до суду докази що дають підстави для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма`Труд.Землі.Капітал» намагається відчужити на користь третіх осіб земельну ділянку з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225, або докази у підтвердження вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма`Труд.Землі.Капітал» відповідних дій (підготовки тощо).

Проте, заявником (позивачем) в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин, а саме, заявником не надано до суду жодних письмових та/або речових та/або електронних доказів та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма`Труд.Землі.Капітал» дійсно вчиняє підготовчі дії (або має реальний намір їх вчинити у майбутньому) спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, чи укладення правочинів, що мають на меті відчуження спірної земельної ділянки (публічні чи персональні пропозиції про продаж, рекламні оголошення, попередні договори, проекти договорів про відчуження, листування тощо) на користь третіх осіб.

З вищевикладеного слідує, що за відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі як зазначає заявник (позивач) у заяві про забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.

У зв`язку із чим, за висновком суду, подана заявником (позивачем) заява про забезпечення позову ґрунтується лише на бездоказових припущеннях щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник (позивач) звернувся до суду.

Суд приймає до уваги, що самі лише посилання заявника (позивача) на те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу приведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову із посилання м на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, та на те, що метою недопущення ускладнення розгляду справи та унеможливлення ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову, враховуючи реальну можливість протиправної поведінки відповідача щодо зміни цільового призначення земельної ділянки або передачі земельної ділянки у власність іншим особам, без надання до суду належних та допустимих доказів про вірогідність вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма`Труд.Землі.Капітал» тих чи інших дій, щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:02:001:0225 не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також, суд приймає до уваги, що вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій у процесі отримання спірної земельної ділянки (як на тому наполягає заявника у позовній заяві та заві про забезпечення позову), не може бути достатньою підставою для застосування певного виду забезпечення позову, оскільки факт наявності/відсутності вчинення неправомірних дій вказаною особою має установити суд під час розгляду відповідної судової справи. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявником (позивачем) не доведено те, що невжиття, визначених нею заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд також приймає до уваги, що співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх. № 4784 від 30.12.2024 року) про забезпечення позову -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 31 грудня 2024 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ухвалу підписано 31 грудня 2024 року

СуддяО.О. Ємельянова