Ухвала

від 10.09.2024 по справі 6-993/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 6-993/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі судових засідань - Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа № 6-993-12, виданого 10.09.2012 року Печерським районним судом м. Київ «про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" заборгованості в сумі 22833,36 гривень», у цивільній справі № 6-993/12 за заявою Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 20.07.2012 року у справі № 292/12 за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 6-993-12, виданого 10.09.2012 року Печерським районним судом м. Київ «про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" заборгованості в сумі 22833,36 гривень», у цивільній справі № 6-993/12 за заявою Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 20.07.2012 року у справі № 292/12 за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" заборгованості ухвалено третейським судом поза межами його компетенції, оскільки відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (ч. 1 ст. 6 цього Закону доповнено п. 14 згідно із Законом України від 03.02.2011 року № 2983Л/І) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), а відтак виконавчий лист № 6-993-12, виданий 10.09.2012 року Печерським районним судом м. Київ «про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" заборгованості в сумі 22833,36 гривень» на підставі Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 20.07.2012 року у справі № 292/12, є таким, що не підлягає виконанню.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явився, подали клопотання, в якому просили заяву задовольнити та розглядати справу у їх відсутності.

Представник стягувача КС «Центр Фінансових послуг» направила заперечення на заяву та просила у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Неявки у судове засідання стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, в силу ч.3ст.432 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У своїй Постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 2-4671/11, Верховний досліджував питання визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню. Верховний Суд поділив підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Зокрема, Верховний Суд до матеріально-правових підстав відносить: добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (фактичне вибуття стягувача).

Суд повинен вирішувати це питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов`язане з питанням законної сили судового рішення, одним з проявів якої є реалізованість судового рішення. Звісно, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання на всій території України. Проте, у разі припинення матеріально-правового обов`язку стягувача, припиняється і дія реалізованості рішення суду. Захисту підлягають ті права, які об`єктивно існують на час здійснення цього процесу.

За змістом роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 01.07.2015 року, підставами, які передбачені ст.432 ЦПК України для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові. До процесуально-правових підстав відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу, а до матеріально-правових підстав відносяться випадки відсутності зобов`язання боржника через його припинення, добровільне виконання боржником обов`язку поза межами виконавчого провадження, зарахуванням зобов`язання за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання зобов`язання тощо.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відповідно до вимог статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку Згідно ч. 1ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється вже на завершальній стадії юрисдикційної діяльності стадії виконання судового рішення. Сутність цієї процедури має тісний зв`язок з сутністю виконавчого провадження.

В даному випадку дослідженню підлягають питання співвідношення виконавчого процесу та матеріального права, що підлягають захисту. Верховний суд у своїй постанові від 16.01.2018 року у справі № 755/15479/14-ц, зазначає: «Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у поставі Верховного Суду від 15.11.2020 у справі №752/2391/17, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.У пункті 4 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV передбачено скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, як самостійну підставу для закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже і пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі. Таким чином, передбачених Законом № 606-ХІV обставин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не вбачається».

Аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку що відсутні підстави для визнання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню.

Посилання представника заявника на те, що рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" заборгованості ухвалено третейським судом поза межами його компетенції також свого підтвердження в ході розгляду заяви не знайшло.

На підставі викладеного, ст.ст. 259-261, 432, п.п. 15.5 п. 15 Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа № 6-993-12, виданого 10.09.2012 року Печерським районним судом м. Київ «про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Центр фінансових послуг" заборгованості в сумі 22833,36 гривень», у цивільній справі № 6-993/12 за заявою Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 20.07.2012 року у справі № 292/12 за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - таким, що не підлягає виконанню- залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя