Рішення

від 01.01.2025 по справі 120/10595/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 січня 2025 р. Справа № 120/10595/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення права засудженого до довічного позбавлення волі на отримання безоплатної правничої допомоги.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому останній заперечує проти задоволення позову. Зокрема, зауважує, що зміст звернення позивача не містив чітких підстав, що б надавали змогу встановити порушене право позивача. Більше того, зауважує, що адвокат надає лише вторинну правничу допомогу . Адвокат не може виконувати завдання та бажання клієнта, які виходять за межі тих, що визначені у відповідному доручення.

До суду від позивача надійшла заява про долучення документів (доказів) до матеріалів справи, а саме документів, що підтверджують порушення права позивача на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

06.06.2024 позивач звернувся до Координаційного центру з надання правничої допомоги з проханням призначити адвоката для складання процесуальних документів та представництва його інтересів щодо оскарження у Вінницькому окружному адміністративному суді протиправної бездіяльності Вінницької установи виконання покарань №1 щодо порушення його прав на належні житлові, матеріально-побутові, санітарно-гігієнічні та епідеміологічні умови перебування в камері №133 за період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року.

Вказане звернення Координаційним центром з надання правничої допомоги перенаправлено для розгляду по суті Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, листом № П-1454/001/1550 від 06.06.2024.

Листом Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 26.06.2024 № П-403/108/260 на звернення позивача від 26.06.2024, останньому роз`яснено, що для отримання певного виду правової допомоги у засудженого повинні бути правові підстави. Повідомлено, що при вирішення питання про призначення представника, Центр повинен визначитись з обсягом правових послуг, які адвокат повинен надати клієнту і зазначити їх у відповідному дорученні, а також запропоновано описати ті порушення, які позивач бажає оскаржувати, навести аргументи в чому він бачить дані порушення, самостійно витребувати і додати докази, які підтверджують порушення його прав.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні засудженому безоплатної вторинної правничої допомоги та у незабезпеченні права на її отримання, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Так, частиною першою статті 25 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги, відповідно до Конституції України, Закон України "Про безоплатну правову допомогу" № 3460-VI від 02.06.2011 (далі - Закон № 3460-VI).

Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел (частина перша статті 1 Закону № 3460-VI).

Відповідно до статті 13 Закону Закон № 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (частина 1). Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру (частина 2).

Стаття 14 Закону України Закону № 3460-VI визначає суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 14 Закону № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Згідно частини першої статті 17 Закону № 3460-VI, Центр з надання безоплатної правничої допомоги: 1) надає правничі послуги безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; 2) здійснює правопросвітництво; 3) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 4) забезпечує складання процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу; 5) забезпечує участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, якщо захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 6) забезпечує участь захисника в розгляді справи про адміністративне правопорушення; 7) забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 8) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, для надання такої допомоги; 9) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 10) приймає рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 11) приймає рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; 12) подає клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; 13) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 14) забезпечує надання послуг з медіації у встановленому порядку; 15) подає до Координаційного центру з надання правничої допомоги звіти про свою діяльність; 16) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги.

Стаття 18 Закону № 3460-VI визначає порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Так, цією статтею встановлено, що звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.

У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Центр з надання безоплатної правничої допомоги має право отримувати інформацію про підтвердження належності особи до суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу з відповідних державних реєстрів.

Звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.

З аналізу вищенаведеного слідує, що законом чітко визначено вимоги до змісту та форми звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, у якому серед іншого, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та надаються документи підтверджують її належність до категорії осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Статтею 20 Закону № 3460-VI передбачено, що особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.

Як встановлено судом, позивач звернувся до центру з надання безоплатної правничої допомоги із зверненням від 06.06.2024 року, у якому просив призначити йому адвоката для оскарження в Вінницькому окружному адміністративному суді протиправної бездіяльності ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" щодо порушення його прав на належні житлові, матеріально-побутові, санітарно-гігієнічні та епідеміологічні умови перебування в камері № 133 за період з 01.04.2024 року по 30.04.2024 року.

Разом з тим, як встановлено зі змісту звернення позивача, останнім не конкретизовано обставин порушень допущених посадовими особами ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" щодо його прав на належні житлові, матеріально-побутові, санітарно-гігієнічні та епідеміологічні умови перебування в камері № 133.

Окрім того до заяви позивача не додано жодних додатків, які б підтверджували порушення його прав.

Суд зауважує, що відповідачем повідомлено позивача про те, що для захищення його прав слід конкретно описати конкретні порушення, що підлягають оскарженню, аргументувати в чому вбачає такі порушення, а також подати відповідні докази.

Розвиваючи вказане, суд зауважує, що Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги позивачу не було відмовлено у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, а фактично було роз`яснено і рекомендовано навести відповідні конкретні факти порушень, з метою подальшого здійснення належного захисту.

З наведеного слідує, що відповідачем в межах компетенції, встановлено, що вказане звернення позивача про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, подано без дотримання вимог, визначених статтею 18 Закону № 3460-VI, з огляду на що листом № П-403/108/260 від 26.06.2024 позивачу зазначено про недоліки поданого звернення, чим дотримано вимоги частини другої статті 18 Закону № 3460-VI.

Отже, відповідач вчинив дії передбачені Законом № 3460-VI щодо усунення недоліків, які містило звернення позивача від 06.06.2024 для можливості прийняття рішення про надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги.

А тому, суд вважає, що в даних правовідносинах відповідач діяв в межах та у спосіб встановлених Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та не вбачає протиправних дій Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо неправомірного не призначення ОСОБА_1. представника (адвоката чи юриста Центру).

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають учасники справи. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (вул. Єреванська, буд. 32, м. Київ, код ЄДРПОУ 39776588) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович