Рішення

від 01.01.2025 по справі 140/11374/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11374/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» (далі ТОВ «КОМПОЗИТ-ЗАХІД», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000223/2 від 06.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення 05.08.2024 декларантом позивача до Волинської митниці подано митну декларацію МД №24UA205140049186U6 на товар, а саме вироби з скловолокна, рівниця. При цьому, декларант подав митному органу документи, необхідні для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Позивач вважає, що митним органом не визначені обставини, які зумовили витребування додаткових документів, не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів та незважаючи на наданий перелік документів, для підтвердження заявленої митної вартості, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000223/2 від 06.08.2024.

Митниця не підтвердила належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ТОВ «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» з винесеним митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.57).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 29.10.2024 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову (а.с.68-75), мотивуючи тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №08/07/24 від 08.07.2024 оплата за товар, що поставляється здійснюється відповідно до умов, зазначених в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Також, п.4.2 контракту передбачено, що при оплаті товару покупець робить посилання на реквізити виставленого інвойсу. В рахунку -фактурі №942/07/2024 від 30.07.2024 відсутні відомості про розрахунки за товар. Передоплата передбачена додатковою угодою №°1 від 18.07.2024, а також повідомлено листом №911/07/24/1 від 11.07.2024 про попередні розрахунки за товар.

- в рахунку - фактурі №42/07/2024 від 30.07.2024, додатковій угоді №1 від 18.07.2024 не зазначені умови поставки товару.

- числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення 24РL341010Е0185098 від 30.07.2024 46419 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку - фактурі № 42/07/2024 від 30.07.2024 - 11419,20дол. США.

Зауважує, що різні відомості щодо розрахунку за товар не дають належним чином перевірити відомості щодо ціни товару, а в подальшому і числові значення митної вартості товару. Різні умови оплати товару також впливають на перелік документів, які мають надаватися для підтвердження митної вартості товарів. Так, згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України, якщо рахунок сплачено, що відповідає умовам передоплати за товар, то для здійснення митного контролю та митного оформлення мають надаватися банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Декларантом на вимогу митного органу надав додаткові документи, а саме: рахунок-проформу№ 1/07/2024 від 09.07.2024, банківський платіжний документ №29 від 22.07.2024, лист № 06/08/24 від 06.08.2024.

Також, листом №01 від 06.08.2024 декларант повідомив про подані документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Представник відповідача зазначає, що наданий банківський платіжний документ №29 від 22.07.2024 на суму 10000,06 дол.США, не відповідає вартості товару 11419,20 дол.США згідно рахунку - фактури №42/07/2024 від 30.07.2024. Документальних підтверджень щодо зміни в розрахунках за товар не надано.

Також, банківський платіжний документ №29 від 22.07.2024 не засвідчений в установленому порядку, згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова № 216).Декларантом не надано в повному обсязі витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, поданий додатково на вимогу митного органу банківський платіжний документ №29 від 22.07.2024 не усунув виявлені розбіжності та не підтвердив числові значення митної вартості товару, оскільки сплачена ціна за товар згідно платіжки є відмінною від тієї, що вказана у рахунку-фактурі та митній декларації.

Крім того, зауважує, що саме зовнішньоекономічним договором №08/07/24 від 08.07.2024 передбачено, що «при оплаті Товару Покупець робить посилання на реквізити виставленого Інвойсу» (п.4.2.), однак в даному випадку в банківському платіжному документі міститься інформації тільки про контракт та проформу №1/07/2024 від 09.07.2024, про рахунок-фактура (інвойс) № 42/07/2024 від 30.07.2024 нічого не сказано.

Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Вважає, що декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

Відтак митну вартість ввезеного позивачем товару по МД №24UA205140049186U6 від 05.08.2024 визначено за резервним методом згідно ст.64 МКУ на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Товар на рівні - 1,52 дол.США/кг за МД №UA110050/2024/003351 від 02.08.2024, UA100250/2024/602487 від 21.05.2024.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.100-101).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, а також перебування головуючого судді у щорічній відпустці у період з 16.12.2024 по 31.12.2024, судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у перший робочий день судді 01.01.2025.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 08.07.2024 між ТОВ «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» (покупець) та компанією «РРН NIDAPOL Sp.Z. о.о.» (продавець) було укладено контракт №08/07/24 (далі контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується постачати покупцю товари в рамках його асортименту продукції з наступними умовами контракту, а покупець зобов`язується купувати у продавця товари в рамках його асортименту продукції з наступними умовами контракту. Постачання товару покупцю здійснюється продавцем на умовах FCA Бжезини (п.2.1. контракту). Загальна вартість контракту складає 100000,00 Доларів США (п.3.2. контракту). Оплата за товар, що поставляється, буде здійснюватися відповідно до умов, зазначених у інвойсі, які є невід`ємною частиною контракту (4.1 контракту). При оплаті товару покупець робить посилання на реквізити виставленого інвойсу (4.2 контракту). Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за попередньою домовленістю та за кількістю, зазначеною у інвойсі, яка є невід`ємною частиною контракту (п.5.1 контракту) (а.с.22-26).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.07.2024 до контракту сторони домовились доповнити розділ 2 наступним пунктом 2.2 Поставка товару здійснюється продавцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати за товар. Дострокова поставка товару допускається (а.с.27).

Згідно рахунку-фактури (інвойс) від 09.07.2024 №1/07/2024 вартість ввезених товарів становить 10000,06 доларів США (а.с.28, 29-переклад).

Поряд з цим, відповідно до специфікації 1/MS/07/2024 від 30.07.2024 вартість товару (скловолокно) становить 11419,20 доларів США, а також визначені умови поставки власний транспорт EXW MORAWICA (а.с.30, 31-переклад).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 42/07/2024 від 30.07.2024 загальна вартість ввезених товарів становить 11419,20 доларів США (а.с.32, 33-переклад).

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №29 від 22.07.2024 позивачем сплачено на в адресу продавця РРН NIDAPOL Sp.Z. о.о. (Польща) кошти в сумі 10000,06 доларів США (а.с.34).

Також відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №30 від 15.08.2024 позивачем сплачено на в адресу продавця РРН NIDAPOL Sp.Z. о.о. (Польща) кошти в сумі 1419,14 доларів США (а.с.35).

05.08.2024 декларантом позивача ПП «СТАТУС-КВО» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію МД №24UA205140049186U6 з описом товару «Вироби із скловолокна, рівниця.:-Ровінгіз Е скла EWT150 SERIES - 11086,6 кг, Являє собою скляне волокно, зібране в одну нитку, яка потім використовується у вигляді армуючого елементу в склопластикових виробах та тканинах. Ровінги застосовуються для виробництва ровінгових склотканин, склосіток, склопластикових виробів, в якості наповнювача поліамаідв та пресматеріалів, виробництва текплоізоляційних матів в якості прошивного матеріалу. Торгівельна марка: ACM Виробник: Asia Composite Materials Co.Ltd (Thailand) TH». Фактурна вартість імпортованого товару становить 15438,00 євро, що і є його митною вартістю за першим методом.

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано:

- сертифікат відповідності № ARES|TW|12001002Q від 03.01.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) № 42/07/2024 від 30.07.2024;

- автотранспортна накладна № 451106 від 30.07.2024;

- декларація про походження товару № 42/07/2024 від 30.07.2024;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA205140049167U6.001 від 05.08.2024;

- картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/002008 від 05.08.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №125 від 05.08.2024; -специфікація виробника товару № 1/MS/07/2024 від 30.07.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, (крім позначеного 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 08/07/24 від 08.07.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода 1 від 18.07.2024;

- договір про надання послуг митного брокера №157/2 від 04.06.2020;

- договір (контракт) про перевезення №1 від 29.07.2024;

- договір (контракт) про перевезення №2907/2024 від 29.07.2024;

- інші некласифіковані документи - Лист Вих.№11/07/24/1 від 11.07.2024;

- інші некласифіковані документи - Сертифікат аналізу від 30.07.2024;

-копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0185098 від 30.07.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні та у графі 33 оскаржуваного рішення декларанту зазначив:

- відповідно п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №08/07/24 від 08.07.2024 оплата за товар, що поставляється здійснюється відповідно до умов, зазначених в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Також, п.4.2 контракту передбачено, що при оплаті товару покупець робить посилання на реквізити виставленого інвойсу. В рахунку -фактурі №42/07/2024 від 30.07.2024 відсутні відомості про розрахунки за товар. Передоплата передбачена додатковою угодою №1 від 18.07.2024, а також повідомлено листом №11/07/24/1 від 11.07.2024 про попередні розрахунки за товар.

- в рахунку - фактурі №42/07/2024 від 30.07.2024, додатковій угоді №1 від 18.07.2024 не зазначені умови поставки товару.

- числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення 24РL341010Е0185098 від 30.07.2024 46419 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку - фактурі № 42/07/2024 від 30.07.2024 -11419,20дол. США.

Запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару.

Декларантом на вимогу митного органу було надано:

- рахунок-проформу№ 1/07/2024 від 09.07.2024;

- банківський платіжний документ №29 від 22.07.2024;

- лист № 06/08/24 від 06.08.2024.

Також листом №01 від 06.08.2024 декларант повідомив про подані всі документи для підтвердження заявленої митної вартості.

06.08.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2024/000223/2.

На думку Волинської митниці, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта,- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить Товар на рівні - 1,52 дол.США/кг за МД №UA110050/2024/003351 від 02.08.2024, UA100250/2024/602487 від 21.05.2024.

06.08.2024 декларант подав митну декларацію №24UA205140049389U8, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

ТОВ «КОМПОЗИТ-ЗАХІД», не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: сертифікат відповідності № ARES|TW|12001002Q від 03.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) № 42/07/2024 від 30.07.2024; автотранспортна накладна № 451106 від 30.07.2024; декларація про походження товару № 42/07/2024 від 30.07.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA205140049167U6.001 від 05.08.2024; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/002008 від 05.08.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №125 від 05.08.2024; специфікація виробника товару № 1/MS/07/2024 від 30.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, (крім позначеного 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 08/07/24 від 08.07.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода 1 від 18.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №157/2 від 04.06.2020; договір (контракт) про перевезення №1 від 29.07.2024; договір (контракт) про перевезення №2907/2024 від 29.07.2024; інші некласифіковані документи - Лист Вих.№11/07/24/1 від 11.07.2024; інші некласифіковані документи; Сертифікат аналізу від 30.07.2024; копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0185098 від 30.07.2024.

Разом із тим на вимогу митного органу декларантом додатково надано: рахунок-проформу№ 1/07/2024 від 09.07.2024; банківський платіжний документ №29 від 22.07.2024; лист № 06/08/24 від 06.08.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом №08/07/24 від 08.07.2024 визначено, що продавець зобов`язується постачати покупцю товари в рамках його асортименту продукції з наступними умовами контракту, а покупець зобов`язується купувати у продавця товари в рамках його асортименту продукції з наступними умовами контракту. Постачання товару покупцю здійснюється продавцем на умовах FCA Бжезини (п.2.1. контракту). Оплата за товар, що поставляється, буде здійснюватися відповідно до умов, зазначених у інвойсі, які є невід`ємною частиною контракту (4.1 контракту). При оплаті товару покупець робить посилання на реквізити виставленого інвойсу (4.2 контракту). Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.07.2024 до контракту сторони домовились доповнити розділ 2 наступним пунктом 2.2 Поставка товару здійснюється продавцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати за товар. Дострокова поставка товару допускається.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (наведені нижче документа подавалися Волинській митниці як під безпосереднього митного оформлення, так і в порядку статті 53 МК України):

1) Декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Так у відповідності до даного пункту, митному органу було подано: вантажно - митну декларацією №24UA20514003958U9 та експортною митною декларацією №PL657293047600000.

2) Зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Згідно вимог вказаного пункту, митному органу було надано контракт №08/07/24 від 08.07.2024, укладеного між ТОВ «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» та фірмою «РРН NIDAPOL Sp.Z. 0.0.»; додаткову згоду №1 від18.07.2024.

3) Рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа.

У відповідності до даного пункту, Волинській митниці було подано: рахунок - фактуру №1/07/2024 (проформа) від 09.07.2024; специфікацію 1/MS/07/2024 від 30.07.2024; рахунок - фактуру №42/02/2024 від 30.07.2024.

З наведених вище документів слідує, що поставка та оплата товару була здійснена в межах контракту №08/07/24 від 08.07.2024. В цих же документах визначено умови поставки.

4) Якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно вимог вказаного пункту, митному органу було подано: платіжну інструкцію в іноземній валюті №29 від 22.07.2024 та в подальшому позивачем було здійснено доплату за поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №30 від 15.08.2024.

5) Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно вимог вказаного пункту, декларантом відповідачу було подано: міжнародну товарно - транспортну накладну №451106 від 07.09.2024; заявку № 1 від 29.07.2024; довідку №125 від 05.08.2024; договір №2907/2024 від 29.07.2024.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього), специфікація та рахунок-фактура (інвойс).

На переконання суду, твердження митниці про те, що числове значення, зазначене в митній декларації країни відправлення 24РL341010Е0185098 від 30.07.2024 46419 не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку - фактурі № 42/07/2024 від 30.07.2024 -11419,20дол. США, є надуманими, адже очевидним є те, що в митній декларації країни відправлення йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається митна декларація, тобто, наведене числове значення у злотих при конвертації валют у митних цілях в Республіці Польща. На думку суду, митний орган не мав труднощів перевірити це числове значення за курсом валют.

Суд також зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Відповідач у спірному рішенні також вказує, що в рахунку - фактурі №42/07/2024 від 30.07.2024, додатковій угоді №1 від 18.07.2024 не зазначені умови поставки товару.

З даного приводу суд зазначає, що контрактом №08/07/24 від 08.07.2024 визначено, що постачання товару покупцю здійснюється продавцем на умовах FCA Бжезини. Як слідує з доданих до позовної заяви документів, а саме специфікацію 1/MS/07/2024 від 30.07.2024 у якій між іншого також визначені умови поставки власний транспорт EXW MORAWICA.

Умови поставки Інкотермс- FCA (Free Carrier Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: міжнародну товарно - транспортну накладну №451106 від 07.09.2024; заявку № 1 від 29.07.2024; довідку №125 від 05.08.2024; договір №2907/2024 від 29.07.2024.

Таким чином, суд вважає, що митний орган не довів обґрунтовано розбіжності щодо умов поставки, а тому таке твердження підлягає скасуванню.

Щодо аргументів відповідача про те що передоплата передбачена додатковою угодою №1 від 18.07.2024, проте банківський платіжний документ не надано, суд зазначає, що пунктом 2.2 додаткової угоди №1 від 18.07.2024 дійсно передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати за товар. При поданні МД від 05.08.2024 МД №24UA205140049186U6 декларантом позивача митному органу не було надано банківський платіжний документ на підтвердження проведення попередньої оплати. Разом з тим, на вимогу митного органу декларантом позивача було надано митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.07.2024 №29, яка підтверджує проведення позивачем попередньої оплати. Таким чином, оскільки митному органу було надано відповідну платіжну інструкцію, твердження відповідача у спірному рішенні про її відсутність є необґрунтованим.

Стосовно тверджень відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні, щодо банківського платіжного документу №29 від 22.07.2024 який на його думку не засвідчений в установленому порядку, згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова № 216), суд зазначає наступне.

Оплата за придбаний товар, з приводу якого митним органом було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення банківської печатки та підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні, а тому доводи митного органу у відповідній частині є необґрунтованими.

Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, встановлено загальні вимоги Національного банку України до платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення; установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів; установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.

У свою чергу, вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У наданих позивачем платіжному документі SWIFT міститься посилання на контракт та інвойс, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, тощо.

При цьому чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні. Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258.

Крім того, перерахунок коштів банком здійснюється після перевірки контракту і інвойсу. Банк має доступ до реєстру митних декларацій. У випадку сплати коштів і не завезення товару та не розмитнення, банк зупиняє розрахунки товариства з нерезидентами до погашення заборгованості.

Отже, всупереч доводам митного органу, платіжні документи, надані позивачем, оформлені належним чином та відсутність в них печаток та підписів відповідних посадових осіб банківської установи, що здійснювала платіж, відмітка цієї банківської установи про проведення банківської операції, обґрунтовується тим, що указане платіжне доручення подавалось через Міжнародну система грошових переказів SWIFT, систему електронних платежів АТ КБ «Приват Банк» із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення №216 проставляються лише у разі його подання не в електронному вигляді.

При цьому, проставлення відбитку штампу банку та підпису посадової особи є обов`язком надавача платіжних послуг, а тому його недотримання не спричиняє недійсності платіжної інструкції, та не спростовує факт проведення переказу.

Вказаний висновок узгоджується з положеннями ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 14 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, визначено обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, оформленої ініціатором в електронній або паперовій формі, серед яких міститься підпис(и) власноручний(i)/електронний)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(i) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Так, платіжна інструкція в іноземній валюті №29 від 22.07.2024 містить відповідний код автентифікації, а тому твердження митного органу є необґрунтованими.

Більше того, суд зауважує, що у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Відтак, вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості товару.

Щодо твердження відповідача на відсутність в платіжному документі посилання на висталений інвойс, як це визначено п.4.2 контракту, суд зазначає що дані твердження є необгрунтованими оскільки в платіжних інструкціях від 22.07.2004 №29 та від 15.08.2024 №30 наявні посилання на дату та номер контракту № 8/07/24 від 08.07.2024 а також інвойсу №1/07/2024, про що зазначено вище.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які саме числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України, та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями) може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З огляду на наведене висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними, а сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально.

Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб`єкта владних повноважень. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000223/2 від 06.08.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1050 від 26.09.2024 (а.с.14).

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» (43017, Волинська область, місто Луцьк, бульвар Дружби Народів, будинок 3, квартира 83, код ЄДРПОУ 43606635) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Волинської митниці №UA205140/2024/000223/2 від 06.08.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ-ЗАХІД» судовий збір у розмірі в сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський