Ухвала

від 01.01.2025 по справі 420/38275/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/38275/24

УХВАЛА

01 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, вч НОМЕР_1 ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши п розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року позовну заяву залишено без руху з метою надання заяви про поновлення строку звернення до суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів або докази дотримання строку звернення до суду.

24.12.2024 року на виконання даної ухвали суду позивачем надана заява, за якою просить поновити строки звернення до суду, покликаючись на невиправдане обмеження доступу до суду через суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами протягом усього періоду дії воєнного стану, що запровадженого на території України у ув`язку збройною агресією російської федерації. При цьому, стверджує, що його було виключено із списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення, проте Позивачем не було одержано письмового повідомлення про розрахунок та цільове призначення нарахованих сум при звільнені. Також звертає увагу, що лише після прийняття Верховним Судом постанови від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23 стосовно визнання права осіб, на включення передбачену постановою КМУ № 168 щомісячну додаткову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані військовослужбовцем дні оплачуваної відпустки, у позивача виникла об`єктивна можливість звернення до суду з даним позовом. Додатково звертає увагу, що після звільнення з лав Державної прикордонної служби України Позивач пішов до лав Збройних Сил України з метою захисту територіальної цілісності України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та станом на день подання позову проходить військову службу у військової частини НОМЕР_3 .

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В ухвалі суду від 17 грудня 2024 року про залишення позову без руху вже зазначалось, що спір у даній справі пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці. Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX.

Як встановлено судом, будучи виключеним зі списків особового складу відповідача 29.02.2024 р., та звернувшись до суду за захистом своїх прав 10.12.2024 р., тобто через 10 (десять) місяців, позивачем не дотримано тримісячний строк звернення до суду.

Щодо поважності причин, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Щодо посилання позивача на момент необізнаності порушення свого права через неотримання письмового повідомлення про суми, які були нараховані та виплачені йому при звільнені, суд зазначає про таке.

Так, в наказі від 29.02.2024 року №63-ОС про виключення із списків особового складу загону та зняття з усіх видів забезпечення, передбачена така виплата при звільненні, як грошова компенсація за невикористані днів щорічної основної відпустки, відповідно позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про виплату вказаної суми та її складових або причини її не виплати.

При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не врахував, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізнався, а й коли міг дізнатися про порушення своїх прав.

Крім того, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду, він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Щодо посилання позивача на те, що після звільнення з лав ДПСУ приєднався до лав ЗСУ в складі військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , суд враховує наступне.

Так з наявного в матеріалах справи військового квитка серії НОМЕР_4 позивача вбачається, що після звільнення з лав ДПСУ у лютому 2024 року ОСОБА_1 з 20.06.2024 року перебуває на військові службі ( військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_3 ).

Разом з тим позивач не наводить обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, що унеможливлювали йому звернутися з даною позовною заявою впродовж 4 місяців, між звільненням з лав ДПСУ у лютому 2024 року та прийняттям у червні 2024 на військову службу та протягом подальшого періоду проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

При цьому, суд зауважує, що висловлений Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року, справі № 240/32125/23 правовий висновок з означеного спірного питання не є поважною причиною, оскільки не є обставиною, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Щодо покликання представника позивача на існуючий воєнний стан, запроваджений на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, то суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).

Відтак, позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява позивача не містить жодних обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в звернення до суду, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна