Рішення

від 19.12.2024 по справі 520/24537/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року Справа № 520/24537/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Акулової А. М.,

представника позивача Тамазликар Л.Й. в режимі відеоконференції,

представника відповідача Славич А.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка» до головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - форма «Р» від 12.06.2024 № 00332570713, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ + 15 319,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3829,75 грн; - форма «В4» від 12.06.2024 № 00332520713, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2024 в сумі 774 483,00 грн; - форма «ПС» від 12.06.2024 № 00332580713, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 6 березня 2024 року ТОВ «Торговий Дім «Терра Техніка» отримало наказ №1025-п від ГУ ДПС у Харківській області про проведення виїзної перевірки, яка мала розпочатися 11.03.2024 та тривати 5 робочих днів. У зв`язку з проведенням перевірки, компанія отримала запит на надання всіх документів, що підтверджують від`ємне значення з ПДВ за січень 2024. 11.03.2024 компанія повідомила контролюючий орган про неможливість проведення перевірки через відпустку керівника та попросила перенести терміни перевірки. 15.03.2024 було видано новий наказ №1103-п про проведення перевірки з 1 квітня. 01.04.2024 виїзна перевірка не відбулася з невідомих причин. 21.03.2024 компанія подала інформацію про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП. 02.04.2024 надійшов наказ №1286-п про проведення невиїзної перевірки з 6 травня. Контролюючий орган запитав документи для перевірки. Компанія попросила скоригувати запит, деталізувавши перелік документів та періоди перевірки, оскільки запит містив необмежений перелік документів без конкретизації періодів перевірки. 12 квітня 2024 року контролюючий орган надав відповідь на лист ТОВ «ТД «Терра Техніка», зазначивши, що з 06.05.2024 буде розпочата документальна позапланова невиїзна перевірка щодо від`ємного значення з ПДВ за лютий 2024 року. Контролюючий орган надав відповіді на адвокатські запити представника Товариства, зазначивши, що камеральними перевірками декларацій ПДВ за грудень 2023, січень та лютий 2024 порушень не виявлено. У день початку перевірки Товариство повідомило орган про оскарження наказу і неможливість проведення перевірки. 23 травня 2024 року ТОВ отримало акт про результати перевірки, де зазначено завищення податкового кредиту на 789 802 грн за лютий 2024 року. Товариство подало заперечення на акт перевірки, зазначивши грубі порушення при її призначенні та проведенні. Відповідно до висновків контролюючого органу, подані заперечення були залишені без уваги. Було видано податкові повідомлення-рішення, якими збільшено грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції. Товариство подало скаргу до ДПС України, зазначивши численні порушення законодавства при проведенні перевірки. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню. Оскільки платник податків має право оскаржувати порушення при проведенні перевірки, протиправність призначення та проведення перевірки, за результатами якої було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є достатньою для їх скасування. У відповідності до ст. 136 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем головне управління ДПС у Харківській області подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. 02.04.2024 № 177/20-40-07-19-11 та наказу від 01.04.2024 № 1286-п, ГУ ДПС у Харківській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «ТЕРРА ТЕХНІКА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з ПДВ. Підприємству було надіслано письмове повідомлення, наказ, запит про надання інформації та запрошення на підписання акту перевірки, але конверт повернуто через закінчення терміну зберігання. На запит від 02.04.2024 документи не надано. ТОВ «ТЕРРА ТЕХНІКА» просило деталізувати перелік документів, але на запит від 12.04.2024 документи не отримано. Задеклароване від`ємне значення з ПДВ за лютий 2024 становить 774 483 грн. Контролюючий орган не отримав потрібні документи, що підтверджують показники декларації. Було складено акти про ненадання документів. За перевіряємий період не надано статутні документи, відомості про посадових осіб, штатний розклад, ліцензії, відомості щодо права власності або користування нежитловими приміщеннями, перелік основних засобів, обігово-сальдові відомості, дані складського обліку, акти звірки взаєморозрахунків та інші документи. Контролюючий орган не отримав пояснень або документів, необхідних для перевірки. Згідно з п. 85.2 ст. 85 Кодексу, платник податків повинен надати всі документи, пов`язані з предметом перевірки, після її початку. ТОВ «ТД «ТЕРРА ТЕХНІКА» не надало первинних документів, що підтверджують дані податкових декларацій за періоди, в яких виникло від`ємне значення. Фахівці ГУ ДПС у Харківській області 11.03.2024 здійснили вихід на документальну позапланову виїзну перевірку, але не змогли її провести через відсутність компанії за вказаною адресою. Був складений акт про неможливість проведення перевірки. Компанія також не надала звіти з екологічного, земельного та транспортного податків. Контролюючий орган зробив висновок, що у компанії відсутні ресурси для здійснення господарських операцій. Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Кодексу, якщо платник податків не надає необхідні документи до закінчення перевірки, вважається, що ці документи були відсутні. У зв`язку з ненаданням документів, контролюючий орган вважає, що такі документи були відсутні у ТОВ «ТД «ТЕРРА ТЕХНІКА» на час складення звітності. Перевіркою встановлено, що реалізація товарів вплинула на показники в декларації за лютий 2024 року. Перевірка показників Декларації з ПДВ за лютий 2024 року виявила, що: Задекларовано придбання товарів на 4 963 грн, але документи не підтвердили правомірність цієї суми. Відповідно, сума податкового кредиту завищена на 4 963 грн. Від`ємне значення ПДВ за лютий 2024 року включає 784 839 грн, сформованих у попередніх періодах. Перевірка не змогла підтвердити цю суму через відсутність документів, що також призвело до завищення податкового кредиту. Усі показники за лютий 2024 року не підтверджені документами. Вважається, що документи були відсутні на час складання звітності. Завищення податкового кредиту призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 15 319 грн. Відповідно до Податкового кодексу, податковий кредит має бути підтверджений первинними документами. За відсутності таких документів контролюючий орган вважає, що показники були завищені. Відсутність документів також впливає на правомірність декларування податку на додану вартість та від`ємного значення, що перевищує 100 тис. грн. Просить у позові відмовити.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що позивач підтверджує отримання запиту від 02.04.2024 і прохання скоригувати його з урахуванням періоду перевірки та приписів законодавства. Однак, запит від 12.04.2024 не виправив недоліки попереднього запиту. Контролюючий орган повідомив, що податкові декларації ТОВ «ТД «ТЕРРА ТЕХНІКА» за грудень 2023, січень і лютий 2024 були перевірені і порушень не встановлено, що виключає підстави для призначення перевірки. Відповідно до статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться без спеціального рішення керівника та охоплює всю податкову звітність. За результатами перевірки складається акт у разі виявлення порушень. Верховний Суд зазначив, що камеральна перевірка не може охоплювати інші питання, ніж визначені статтею 75 ПК України. Якщо під час камеральної перевірки виявлено порушення, призначається документальна перевірка. Контролюючий орган не виявив порушень під час камеральних перевірок декларацій Товариства за грудень 2023, січень і лютий 2024, отже, призначення перевірки не було обґрунтованим. Контролюючий орган помилково вважає, що від`ємне значення виникло в лютому 2024, тоді як воно виникло у липні 2022 та серпні 2023. Контролюючий орган намагався перевірити не лише лютий 2024, але й інші періоди, строки перевірки яких минули. Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України, камеральна перевірка має бути проведена протягом 60 календарних днів з моменту виникнення ПДВ більше ніж 100 тис. грн. У відповіді на відзив відповідач не наводить обґрунтування, що віднесення платника податків до переліку ризикових є підставою для призначення перевірки. Контролюючий орган не виключив ТОВ «ТД «Терра Техніка» з переліку ризикових, що призвело до судового позову, який було частково задоволено. Відповідач підтвердив, що контролюючий орган склав акти про ненадання документів, але не врахував, що перевірка не допускається у період судового оскарження. Відтак платник податків не допустив контролюючий орган до перевірки. Контролюючий орган також намагався провести перевірку декларацій за липень, серпень 2022, березень, липень, серпень 2023, хоча камеральними перевірками порушень не виявлено. Намагаючись провести перевірку, представники контролюючого органу не змогли вручити наказ керівнику підприємства і склали акт про відсутність підприємства за податковою адресою. Контролюючий орган також зазначив відсутність документального підтвердження про зберігання товарів, транспортування та наявність за юридичною адресою. Акт перевірки підтверджує, що ТОВ «ТД «ТЕРРА ТЕХНІКА» надало інформацію про об`єкти оподаткування, а також відомості про середню чисельність працівників і середню заробітну плату, що доступні контролюючому органу. Контролюючий орган не надав доказів завищення показників на 4 963 грн у відзиві. Методика передбачає, що перевірка має розпочинатися з аналізу даних ЄРПН, але це не було зроблено. Контролюючий орган також не має права перевіряти декларації за інші періоди, які вже пройшли камеральну перевірку. Відповідач підтвердив, що він намагався перевірити не лише лютий 2024, але й інші періоди, що суперечить законодавству. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ, розбіжності між даними податкової декларації та ЄРПН є підставою для документальної перевірки. Контролюючий орган мав провести зустрічну звірку з контрагентами Товариства та здійснити виїзну перевірку. Податковий кредит, підтверджений зареєстрованими податковими накладними, забезпечується системою ПДВ. Перевірка має охоплювати лише підстави для декларування відповідного від`ємного значення ПДВ відповідно до ПК України. Отже, питання обґрунтованості від`ємного значення ПДВ не може бути предметом перевірки за п.п. 78.1.8 ст. 78 ПКУ через обмеження цього пункту предметом перевірки виключно питаннями законності декларування. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН, є достатньою підставою для нарахування сум податку на податковий кредит і не потребує додаткового підтвердження (п. 201.10 ст. 201 ПКУ). Перевірка законності декларування ПДВ має охоплювати лише підстави для декларування відповідного від`ємного значення ПДВ згідно з ПК України. Існує розмежування понять законності та обґрунтованості. За п.п. 78.1.8 ст. 78 ПКУ перевіряється виключно законність декларування. Жодна з камеральних перевірок декларацій з ПДВ Товариства не виявила порушень податкового законодавства. Документальна позапланова перевірка за п.п. 78.1.8 ст. 78 ПКУ може бути проведена лише за наявності підстав для перевірки, передбачених цим пунктом. Відповідно до ст. 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Контролюючий орган не надав доказів правомірності свого рішення. Просить вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю. Просить такий задовольнити. Додатково пояснив, що усі документи, які підтверджують реальність проведення господарської операції подано при перших первинних поясненнях.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, які викладені у заявах по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного з огляду на таке.

Суд установив, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Терра Техніка» (далі товариство, позивач) зареєстроване як платник податків в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем подано податкові декларації до контролюючого органу, зокрема за періоди: грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, що підтверджено матеріалами справи. Проведена камеральна перевірка декларації.

30.04.2024 позивачем отримано від ГУ ДПС у Харківській області відповіді на адвокатські запити: за вих. № 19997/6/20-40-04-16-11 від 22.04.2024, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ТД «Терра Техніка» подано податкові декларації з ПДВ за грудень 2023 та січень 2024 та камеральною перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства; за вих. № 20479/6/20-40-04-16-11 від 24.04.2024, ТОВ «ТД «Терра Техніка» подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2024 та камеральною перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства.

Суд установив, 02.04.2024 до електронного кабінету платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Терра Техніка» надійшов наказ ГУ ДПС у Харківській області № 1286-п від 01.04.2024 «Про проведення відповідно до п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Терра Техніка» (код ЄДРПОУ 39773812)».

02.04.2024 надійшов запит до ТОВ «ТД «Терра Техніка» вих. № 962/ж12/20-40-07-13-11, у якому на підставі підпунктів 20.1.6, 20.1.14 пункту 20.1 cт. 20, пунктів 85.2, 85.4, 85.8 cт. 85 Податкового кодексу України, у зв`язку з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Терра Техніка» згідно з наказу ГУ ДПС у Харківській області № 1286-п від 01.04.2024 необхідно надати в повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки у терміни визначені пунктом 85.2. ст. 85 КП України, за періоди виникнення від`ємного значення з ПДВ, яке задеклароване в податковій декларації з ПДВ за лютий 2024 (від 17.03.2024 № 9062207695).

У запиті контролюючого органу про надання до перевірки документів зазначено таке: - відомості про посадових осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність підприємства (керівник i головний бухгалтер) за період, що перевіряється; - штатний розклад (діючий у перевiряємому періоді, та на момент перевірки); - загальні обiгово-сальдовi відомості по всім рахункам, які використовувались під час бухгалтерського обліку господарських операцій за період, що перевіряється; - оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунків, картки рахунків: l0, l5, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 30, 31, 36, 63, 68, 70, 7l, 74, 91, 92, 93, 94 в розрізі субрахунків за перевіряємі періоди (помісячно); - оборотно-сальдові відомості, аналіз рахунків, картки рахунків (журнали господарських операцій) в розрізі контрагентів по рахунках 361, 362, 6811, 6812, 377, 631, 632, 3711, 3712, 685 та інші, (помісячно); - аналітичний облік по рахункам 26 «Готова продукція»/28 «Товари» у розрізі субрахунків (помісячно), оборотні відомості по рахунку 26 «Готова продукція»/28 «Товари» у розрізі субрахунків з зазначенням номенклатури Товарі, кількості, ціни за одиницю (помісячно); - інформацію та документальне підтвердження щодо залишків TMЦ та основних засобів, станом на початок та на кінець перевiряємого періоду, та на дату надання інформації; - платіжні доручення, чеки, банківські виписки по вcix відкритих рахунках підприємством в банку за відповідні періоди; - інші наявні документи, що стосуються предмету перевірки.

02.04.2024 ТОВ «ТД «Терра Техніка» отримало повідомлення № 177/20-40-07-19- 11, у якому на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1. ст. 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України наказу головного управління ДПС у Харківський області вiд 01.04.2024 № 1286-п буде проведено з 06 травня 2024 року за адресою: м. Xapків, вул. Благовiщенська, буд. 30, документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Терра Техніка» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, та повідомлення № 963/ж12/20-40-07- 13-11 від 02.04.2024, яким запрошувався представник Товариства до контролюючого органу з питання: щодо підписання акту перевірки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Терра Техніка» дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

08.04.2024 ТОВ «ТД «Терра Техніка» звернулося до контролюючого органу, листом вих. № 08042024/1 від 08.04.2024, у якому з наведенням обґрунтувань та норм права просило контролюючий орган скоригувати свій запит від 02.04.2024 вих. № 962/ж12/20-40-07-13-11 про надання документів для проведення перевірки згідно з наказу ГУ ДПС у Харківській області № 1286-п від 01.04.2024, деталізувавши перелік документів з урахуванням періоду перевірки, видів діяльності Товариства та приписів діючого законодавства.

12.04.2024 за вих. № 1108/ж12/20-40-07-13-11 контролюючий орган надав відповідь на лист товариства вих. № 08042024/1 від 08.04.2024, у якому зазначив: згідно з наказу ГУ ДПС області від 01.04.2024 № 1286-п, з 06.05.2024 буде розпочата документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Тоговий дім «Терра Техніка» (код ЄДРПОУ 39773812) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість (згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2024 року від 17.03.2024 № 9062207695). Згідно додатку 2 до зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість задекларовано звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21), а саме: липень 2022 року - 157 727 грн.; серпень 2022року 3 263 грн.; березень 202З року - 8 567 грн.; липень 202З року - 822 грн.; серпень 2023 року - 604 104 гривень.

Дата початку перевірки: 06.05.2024; тривалість перевірки: 5 робочих днів. Відповідно до наказу визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Терра Техніка» (код 39773812) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

06.05.2024 Харківськім окружним адміністративним судом постановлено ухвалу у справі № 520/11571/24 про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі про оскарження наказу контролюючого органу від 01.04.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД Терра техніка».

06.05.2024 Товариство листом вих. № 06/05-01 повідомило контролюючий орган, що у період судового оскарження наказу № 1286-п від 01.04.2024, контролюючий орган не має проводити (не допускається) документальну позапланову невиїзну перевірку товариства на підставі наказу головного управління ДПС у Харківській області № 1286-п від 01.04.2024, яка розпочинається з 06.05.2024, тривалістю 5 робочих днів, а отже і отримувати документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки визначені у запиті від 02.04.2024 вих. № 962/ж12/20-40-07-13-11.

23.05.2024 року ТОВ «ТД «Терра Техніка» засобами поштового зв`язку було отримано: акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Терра Техніка» (код 39773812) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість № 22244/20-40-07-13-05/39773812 (надалі Акт перевірки); акт про ненадання первинних документів для перевірки від 06.05.2024 № 4117/20-40- 07-13-05/39773812; акт про ненадання первинних документів для перевірки від 07.05.2024 № 4162/20-40- 07-13-05/39773812; акт про ненадання первинних документів для перевірки від 08.05.2024 № 4255/20-40- 07-13-05/39773812; акт про ненадання первинних документів для перевірки від 09.05.2024 № 4262/20-40- 07-13-05/39773812; акт про ненадання первинних документів для перевірки від 10.05.2024 № 4384/20-40- 07-13-05/39773812; додаток № 3 до акта перевірки; додаток № 2 довідка про загальну інформацію щодо платника податків та його діяльності.

Товариство 24.05.2024 за вих. № 24-05-001 подало заперечення на акт від 17.05.2024 № 22244/20-40-07-13-05/39773812. У вказаному запереченні товариство звертало увагу контролюючого органу на не згоду з висновками акту, на низку грубих та протиправних порушень, яких припустився контролюючий орган, як при призначенні перевірки так при її проведенні і виданні результатів, а також зауважував на тому, що ним подано позов до суду, яким оскаржено наказ на перевірку.

Контролюючим органом 06.06.2024 за вих. № 1884/ж12/20-40-07-13-11 розглянуто заперечення позивача на акт перевірки, у якому зазначено наступне: враховуючи вищевикладене, у зв`язку із ненаданням ТОВ «ТД «ТЕРРА ТЕХНІКА» документів, що підтверджують дані податкових декларацій за періоди, в яких виникло від`ємне значення, що задекларовано у лютому 2024 року, встановлено, що по декларації з ПДВ за лютий 2024 року не можливо підтвердити від`ємне значення, що виникло у липні, серпні 2022 року, березні, липні, серпні 2023 року в сумі 774 483 грн. За результатами розгляду заперечень на акт перевірки контролюючим органом залишено без уваги надані заперечення та були видані податкові повідомлення рішення: - Форма «Р» від 12.06.2024 № 00332570713, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ + 15319,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 829,75 грн. - Форма «В4» від 12.06.2024 № 00332520713, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2024 в сумі 774 483,00 грн. - Форма «ПС» від 12.06.2024 № 00332580713, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн. На підставі ст. 56 ПК України за вих. № 17-06-24-1 від 17.06.2024 Товариство подало до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 00332570713, від 12.06.2024 № 00332520713, від 12.06.2024 № 00332580713.

На підставі ст. 56 ПК України за вих. № 17-06-24-1 від 17.06.2024 товариство подало до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 00332570713, від 12.06.2024 № 00332520713, від 12.06.2024 № 00332580713. У скарзі Товариство зауважувало на численні порушення норм діючого законодавства та процесуальні порушення з боку ГУ ДПС у Харківській області при призначенні та проведенні перевірки. Зокрема, це стосувалося перевірки у період оскарження наказу в суді. Контролюючий орган вирішив перевірити періоди, окрім визначеного у наказі лютого 2024, зокрема липень 2022, серпень 2022, березень 2023, липень 2023, серпень 2023, хоча строки перевірки цих періодів минули. Документальна позапланова перевірка здійснюється лише щодо законності декларування заявленого до відшкодування ПДВ або від`ємного значення з ПДВ понад 100 тис. грн, відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Таким чином, формулювання в наказі на перевірку «дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ» не відповідає нормі права.

05.07.2024 за вих. № 20535/6/99-00-06-01-04-06 ДПС України ухвалено рішення про продовження строку розгляду скарги, яким вирішено продовжити строк розгляду скарги ТОВ «ТД «Терра Техніка» на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 00332570713, від 12.06.2024 № 00332520713, від 12.06.2024 № 00332580713 до 22.08.2024 включно.

12.08.2024 за вих. № 24558/6/99-00-06-01-04-06 ДПС України ухвалено рішення про результати розгляду скарги, яким залишило без змін ППР ГУ ДПС у Харківській області від 12.06.2024 № 00332520713, № 00332580713, № 00332570713, а скаргу без задоволення.

Рішення від 12.08.2024 за вих. № 24558/6/99-00-06-01-04-06 отримано товариством засобами поштового зв`язку 20.08.2024.

Позивач вважає рішення контролюючого органу від 12.06.2024 протиправними у зв`язку із чим просить їх скасувати, а тому звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Згідно із п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов`язані з: договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов`язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів`я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

У силу норм пунктів 44.1 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2020 у справі №820/7521/15, від 18.09.2020 у справі №816/2211/18, від 28.04.2021 у справі №160/1283/19.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже з аналізу вказаних норм вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини 1 та пунктом 10 частини 2 статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

Разом з тим, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, ніж визначенні статтею 75 Податкового кодексу України. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме: податкові декларації (розрахунки), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані Єдиного реєстру податкових накладних, акцизних накладних та дані системи електронного адміністрування реалізації пального і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.01.2018 № 804/5957/16.

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Отже призначенню та проведенню перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка» мало передувати виявлення контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки порушення податкового законодавства. Проте надані документи та наведені факти свідчать, що в ході камеральних перевірок декларацій товариства не встановлено порушень податкового законодавства. Контролюючим органом підтверджено проведення камеральних перевірок за грудень 2023, січень 2023, лютий 2024, у ході яких порушень податкового законодавства не виявлено /том 1 а.с. 54-56/.

Натомість, контролюючим органи 01.04.2024 прийнято наказ про проведення відносно позивача документальної позапланової невиїзної перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У свою чергу, перелік випадків, у яких податковий орган має право проводити документальну позапланову перевірку, передбачений пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

При цьому, судами встановлено, що підставою для проведення перевірки у спірному наказі указано, зокрема підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

43. Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент винесення спірного наказу) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку надіслання на адресу платника (вручення платнику) обов`язкового письмового запиту з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження для усунення сумнівів контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок).

46. Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин формляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

У постанові від 19 серпня 2024 року у справі № 820/5459/17 щодо оскарження наказу, визнання протиправними дій стосовно проведення перевірки ВС зазначив, що з огляду на висновки, сформульовані в постанові Великої Палати ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, позивач не позбавлений можливості посилатися на допущені контролюючим органом під час призначення та проведення перевірки порушення при оскарженні в судовому порядку рішення за результатами такої перевірки.

Водночас, всупереч вищевказаних норм позивачу не надсилався обов`язковий письмовий запит про надання пояснень, в якому би зазначалось порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства та їх документального підтвердження, адже таких даних судом не встановлено під час розгляду справи.

Щодо доводів позивача про те, що наказ контролюючого органу від 01.04.2024 оскаржувався у судовому порядку, а відтак не було підстав для надання витребуваних відповідачем документів; запит контролюючого органу про необхідність надання запитуваних документів, починаючи із зазначеного терміну, а саме з 06.05.2024, потребував деталізації у частині періоду за який необхідно подати первинні документи, суд прийшов наступного.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі №804/708/16 ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням.

У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29 травня 2020 року (справа № 826/27811/15), від 06 серпня 2019 року (справа № 160/8441/18), від 31 січня 2020 року (справа № 826/15328/18), від 03 жовтня 2023 року (справа № 420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Поряд з цим факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі №814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі №824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі №640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі №822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі №814/876/16 тощо).

Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов`язаний призначити та провести позапланову перевірку.

При цьому у постановах від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 27 квітня 2022 року (справа №420/13197/20) Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Так, відповідач в акті перевірки зазначає про ненадання позивачем під час здійснення перевірки первинних документів запитуваних у листах контролюючого органу від 02.04.2024 та 12.04.2024.

Разом з тим, у акті перевірки від 17.05.2024 № 22244/20-40-07-13-05/39773812 вказується про використання податкової інформації наявної у інформаційних базах ДПС та зібрана в межах організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена платником податків. Первинних та/або будь-яких інших документів . що підтверджують формування від`ємного значення на загальну суму 784839,00 грн не надано /том 1 а.с. 91-118/.

Поряд з цим, позивач звертаючись зі скаргою до ДПС на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так і в позові, наголошував на тому, що контролюючим органом не було взято до уваги ті обставини, що позивач просив уточними періоди за які необхідно надати первинні документи, а в деяких випадках контролюючих орган не вказав, які саме документи необхідно надати.

Податкова декларація за лютий 2024 року сформована на підставі проведених господарський операцій у лютому 2024 року, які підтверджені податковими накладними, які прийняті контролюючим органом: від 07.02.2024 № 11, від 09.02.2024 № 12, від 14.02.2024 № 14, від 21.02.2024 № 15, від 22.02.2024 № 16, 22.02.2024 № 17, 27.02.2024 № 18 /том 1 а.с. 193-217/.

Згідно з додатку 2 до вищевказаної податкової декларації з податку на додану вартість задекларовано звітний (податковий) період, у якому виникло від`ємне значення , що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового) кредиту а саме: липень 2022 року 157727, 00 грн, серпень 2022 року 3263,00 грн, березень 2022 року 8567,00 грн, липень 2023 року 822,00 грн, серпень 2023 року 604104,00 грн.

На переконання позивача, контролюючий орган запитував надання документів за період згідно з додатку 2 до відповідної декларації не зазначивши конкретний перелік необхідних документів.

Разом з тим, оцінюючи акт документальної перевірки, який слугував підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в згаданій частині, суд прийшов наступного.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 727).

Порядком № 727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з нормами Розділу ІІ Порядку № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, такий є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких приймають податкові повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Суд установив, що акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2024, не містить детального посилання на первинні документи, якими оформлені фінансово-господарські операції, чи будь-які інші документи, що стосуються формування позивачем показників спірних рядків (рядок 21), пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення; відповідач не конкретизував на підставі, якого саме первинного документу чи інші документи, підтверджують факт порушень, які викладені в акті.

Відтак відсутність аналізу первинних документів та посилання на них в акті перевірки призвело до необґрунтованості висновків відповідача.

З огляду на викладене, акт перевірки відповідача зазначеним вище вимогам не відповідає, адже відсутній аналіз первинних документів та посилання на них в акті перевірки, що відповідно унеможливлює оцінку об`єктивності щодо наявності/відсутності факту завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2024 року на суму 774483,00 грн, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15319,00 грн.

Судами не було встановлено ознак недобросовісності позивача як платника податку, а відповідачем, своєю чергою, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин, ділової мети (з огляду на основний вид економічної діяльності позивача та його специфіку), та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій; натомість, контролюючий орган лише обмежився податковою інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об`єктивними доказами.

Поряд із тим, як неодноразово зазначав КАС ВС у своїх рішеннях, висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Враховуючи те, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.05.2024 не може бути підставою для прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 12.06.2024 № 00332520713 та 3 00332570713, а відтак суд прийшов висновку протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та їх скасування.

Щодо оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 0000332580713, форми «ПС», суд з урахуванням висновків у цій справі, звертає увагу, що законодавцем закріплено право витребування контролюючим органом лише тих документів, які пов`язані з предметом перевірки, а також встановлена пряма заборона витребування контролюючим органом документів, витребування яких не передбачено приписами ПК України.

Передбачене приписами статті 122 Податкового кодексу України порушення наявне в діях платника лише за умови наявності в діях складу порушення, предметом якого є документи, які пов`язані з предметом перевірки.

З огляду на викладене вище, суд аналізуючи запити контролюючого органу про документів установив, що останній просив позивача надати в повному обсязі усі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки за період виникнення від`ємного значення з ПДВ, яке задекларовано в податковій декларації з ПДВ за лютий 2024 року /том 1 а.с. 61-63, 67-70/.

З урахуванням встановлених обставин справи та зважаючи на вищенаведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки контролюючим органом здійснено витребування первинних документів чіткий перелік яких не вказано у запитах від 02.04.2024 та 12.04.2024, а відтак суд не встановив в діях позивача усіх складних, які необхідні для визнання таких дій правопорушення в силу ст. 122 ПК України, а тому суд прийшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 12.06.2024 № 00332580713 та його скасування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викидане, суд прийшов висновок про задоволення позову повністю.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 17673,25 грн.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд установив, 20.03.2024 між позивачем та адвокатом Тамазликаром Леонідом Йосиповичем укладено договір про надання правової допомоги № 20/03-2024/Т.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю справи, значно завищені.

Суд установив, визначення розміру оплати праці установлено за погодинну оплату. Вартість однієї години визначається сторонами за письмовою домовленістю.

ТОВ «ТД «Терра Техніка» понесло витрати на правничу допомогу, що підтверджується: копію Договору № 20/03-2024/Т від 20.03.2024 та Додатковою угодою № 27/08-24, у якій сторони погодили вартість правової допомоги у фіксованому розмірі 40 000,00 грн., актом приймання-передачі правничої допомоги № 02/09-2024 від 02.09.2024, платіжною інструкцією № 973 від 30.08.2024, копією ордеру серія АІ № 1572655 від 20.03.2024.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.

Відтак суд приймає до уваги зафіксовані у детальному описі надані адвокатом правничі послуги, кількість витрачено часу, за якою ціною та визначено загальну вартість таких послуг, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).

Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги, а саме подання адміністративного позову до суду - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на викладене вище, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка» до головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення головного управління ДПС у Харківській області прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка», а саме:

- форма «Р» від 12.06.2024 № 00332570713 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів +15319,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 3829,75 грн;

- форма «В4» від 12.06.2024 № 00332520713 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2024 року у сумі 774 483,00 грн;

- форма «ПС» від 12.06.2024 № 00332580713 про застосування штрафних (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління ДПС у Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка» судовий збір у розмірі 17673,25 грн (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят три гривні 25 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління ДПС у Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Терра Техніка», місцезнаходження місто Київ, вулиця Гетьмана Павла Полуботка, будинок № 52, офіс 903, код ЄДРПОУ 39773812;

відповідач головне управління Державної податкової служби у Харківській області місцезнаходження місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок № 46, код ЄДРПОУ 43983495.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.12.2024.

Суддя М. І. Садова