Ухвала

від 18.12.2024 по справі 921/442/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18 грудня 2024 рокуСправа № 921/442/23 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

розглянувши скаргу б/н від 23.09.2024 на дії та бездіяльність арбітражного керуючого та клопотання б/н від 23.09.2024 АТ КБ "Приватбанк" у справі

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність

за участю представників:

кредитора: Ювко В.О., представник АТ КБ "Приватбанк";

кредитора: Рацин Р.Р., представник Головного управління ДПС у Тернопільській області;

боржника: Шимечко А.Я., керуючий реалізацією; Півторак В.М., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Через систему "Електронний суд" АТ КБ "Приватбанк" подав скаргу б/н (вх. №7363) на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (керуючим реалізацією майна) Шимечка А.Я. та клопотання б/н (вх.№7363) про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду для їх розгляду призначено судове засідання, яке неодноразово відкладалося, востаннє на 18.12.2024.

В ході розгляду скарги на дії та бездіяльність арбітражного керуючого через систему "Електронний суд" 28.10.2024 арбітражним керуючим Шимечко А.Я. подані заперечення б/н від 25.10.2024 (вх. №8174), а 15.11.2024 доповнення до них б/н від 14.11.2024 (вх. №8756).

12.11.2024 від АТ КБ "Приватбанк" через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення б/н від 12.11.2024 (вх. №8671).

В судовому засіданні представник АТ КБ "Приватбанк" скаргу та клопотання про закриття провадження у справі підтримав у повному обсязі. Натомість, арбітражний керуючий проти доводів скаржника заперечив повністю.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Постановою суду від 28.03.2024 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів боржника та керуючим реалізацією майна банкрута призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

Оскаржуючи його дії в ході процедури погашення боргів кредитор зазначає про те, що керуючий реалізацією майна, зокрема: не здійснив дій щодо пошуку, збереження та реалізації 186,037 т жита, яке боржник придбав згідно договору купівлі-продажу від 16.06.2023 укладеного з ТОВ "Данко ЛТД" на загальну суму 1 216 681,98 грн, а вказаний ОСОБА_1 рахунок у даному правочині не відображений у деклараціях; не провів інвентаризацію та не визначив вартість корпоративних прав (частка у розмірі 100% ТОВ "Сонце Край" та ТОВ "Ол МАК") боржника, як і не реалізував їх на аукціоні задля погашення вимог кредиторів; не вчинив дій щодо розшуку транспортних засобів (ВАЗ 2108, ДНЗ НОМЕР_6, FIAT 146 ДНЗ, НОМЕР_1 , FIAT FIORINOДНЗ НОМЕР_2 , БРГ-4,2 "Солоха" 2007 року випуску) та їх продажу; не здійснив інвентаризацію майна (житловий будинок по АДРЕСА_1 ), яке може бути використано боржником в комерційних цілях з врахуванням реєстрації Товариств за даною адресою. Відсутність у деклараціях боржника інформації щодо транспортних засобів (Renault Master, VOLKSVAGEN Craftter) також свідчить про неналежне виконання обов`язків арбітражним керуючим. Окрім того кредитор вказує на те, що з метою ухилення від погашення боргу зазначене боржником у деклараціях майно (VOLKSVAGEN TOUAREG ДНЗ НОМЕР_3 , VOLKSVAGEN CADDY ДНЗ НОМЕР_4 ) зареєстроване на іншого члена сім`ї (матері боржника).

Дослідивши відповідність викладених вище тверджень фактичним обставинам суд зазначає про таке.

В розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства керуючим реалізацією є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів. Частинами 1 та 2 статті 12 цього Кодексу визначені його права та обов`язки.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що реалізовуючи власні повноваження арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Водночас, на переконання суду, виконання керуючим покладених на нього завдань можна вважати належним лише у тому разі, коли ним учинені у повному обсязі заходи, спрямовані на виявлення активів боржника. При цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналізуючи зміст цього принципу та його застосування у судовій практиці, Верховний Суд в постанові від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13 відзначив, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу, а з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.

У спірних правовідносинах, за наслідками застосування процедури погашення боргів, керуючим реалізацією сформовано звіт про завершення цієї процедури, який 23.09.2024 року поданий на затвердження до суду.

Із викладених у ньому відомостей слідує, що керуючим реалізацією майна у спірний період вживалися заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна, грошових коштів та інших цінностей боржника.

В свою чергу, оцінивши доводи скаржника про те, що ці заходи були неналежними та, як наслідок, інвентаризація майна, його пошук та реалізація не повними, суд вважає їх обґрунтованими лише частково.

Адже зібрані у справі докази не дають підстави для висновку про те, що на час проведення інвентаризації керуючим реалізацією у банкрута фактично були у наявності: нерухоме майно, зернові культури , транспортні засоби, кошти, приховані банківські рахунки, відомості про які мали б бути включені до актів інвентаризації та реалізовані задля погашення вимог кредиторів.

Так, посилання на не включення боржником до декларації про майновий стан, його банківського рахунку НОМЕР_5 , що відкритий в АТ КБ "Приватбанк", спростовуються як листом Головного управління ДПС у Тернопільській області №17525//6/19-00-12-02-03 від 19.09.2023 так і довідками самого АТКБ "Приватбанк", у яких наведені дані щодо залишків сум на рахунках, котрі належать банкруту. Відомостями, що викладені у перелічених письмових доказах спростовується приналежність банківського рахунку НОМЕР_5 банкруту. Більше того, із наданих у судовому засіданні пояснень представника скаржника слідує, що зазначений вище рахунок фактично належав не банкруту, а іншій особі.

Також матеріалами справи не підтверджуються викладені у скарзі доводи про те, що арбітражний керуючий не здійснив дії щодо пошуку насіння жита в кількості 186,037 тон, його збереження та реалізації. В свою чергу зазначене спростовується даними акту від 27.10.2023 року, із якого слідує, що зазначений майновий актив керуючим реалізацією був відшуканий, однак через те що зерно проросло, спліснявіло та протухло, то стало не придатним до використання та підлягало утилізації.

З приводу доводів скаржника, що стосуються транспортних засобів зареєстрованих за ОСОБА_1 , то суд відзначає, що 31.03.2017 державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, за наслідками примусового виконання судового наказу по справі №6/110-1976 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, а саме: предмету застави - борони БГР- 4,2 "Солоха", а здійсненні заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними. Аналогічні за змістом відомості викладені і у акті встановлення відсутності рухомого майна, що був складений 18.04.2024 року комісією у складі представників кредитора ТОВ "Данко-ЛТД" , боржника та керуючого реалізацією.

Окрім зазначеної сільськогосподарської техніки у акті зафіксовано і відсутність належних боржнику автомобілів ВАЗ 2108, ДНЗ НОМЕР_6, FIAT 146, ДНЗ НОМЕР_1 , FIAT FIORINO, ДНЗ НОМЕР_2 . Водночас, суд зважає, що з приводу перелічених транспортних засобів державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Конопад М.І. в межах ВП НОМЕР_7 направлено до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області до виконання постанову від 07.06.2023 про оголошення їх в розшук.

Також не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що автомобілі VOLKSVAGEN TOUAREG, ДНЗ НОМЕР_3 та VOLKSVAGEN CADDY, ДНЗ НОМЕР_4 були зареєстровані на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржником від погашення боргу перед кредиторами. Адже у матеріалах справи немає жодного доказу, який би це підтверджував.

Натомість суд зважає, що за даними наведених у довідці Тернопільського сервісного центру МВС №6145 РСЦ ГСЦ МВС України перелічені транспортні засоби були зареєстровані за членом сім`ї ще 31.12.2021 та 22.07.2021 тобто до відкриття провадження про неплатоспроможність. В свою чергу жодного доказу того що у 2021 році ці транспортні засоби придбавалася членами сім`ї у третіх осіб за удаваними правочинами, на шкоду інтересів кредиторів боржника та ухилення від погашення останнім заборгованості перед ними, судом в ході розгляду цієї скарги не здобуто.

За відсутності належних доказів державної реєстрації за боржником чи членами його сім`ї автомобілів Renault Master та VOLKSVAGEN Craftter та наявної у справі інформації з даного приводу від Тернопільського сервісного центру МВС №6145 РСЦ ГСЦ МВС України, не заслуговують на увагу посилання кредитора на неналежне виконання арбітражним керуючим обов`язків через відсутність інформації щодо цих транспортних засобів у деклараціях боржника. Адже судом не встановлено ні правової підстави, ні фактичних обставин, які б безумовно вказували на необхідність відображення цих відомостей у декларації про майновий стан боржника.

Аналізуючи відповідність дій керуючого реалізацією вимогам закону, що стосуються доводів скарги в частині нерухомого майна, суд звертає увагу на те, що за викладеними у ч. 2 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства приписами, до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

В свою чергу, із матеріалів справи слідує, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.12.2010 у справі №2-10050/2010 позов ВАТ "Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільського обласного управління ВАТ "державний ощадний банк України" задоволено частково, стягнуто в користь Банку з боржника ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в розмірі 31 880,19 доларів США, що еквівалентно 253 064,94 грн, шляхом звернення стягнення на належне йому на праві власності та передане в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок зі всіма невід`ємними його при належностями, який знаходиться в с. Великий Глибочок, Тернопільського району, згідно іпотечного договору № б/н від 21.11.2006 посвідченого державним нотаріусом Чопик І.Я. від 21.11.2006 та зареєстровано в реєстрі за №2348.

02.11.2016 цей предмет іпотеки було реалізовано на прилюдних торгах та згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів за №3366117214 від 22.06.2023 власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Наведеним в сукупності спростовується посилання кредитора на те, що нерухоме майно було зареєстроване боржником на іншого члена сім`ї з метою ухилення ОСОБА_1 від погашення боргу перед його кредиторами.

Заперечуючи скаргу в частині корпоративних прав боржника, керуючий реалізацією зазначає, що корпоративні права, які належать боржнику із часткою у розмірі 100% у ТОВ "Сонце Край" та ТОВ "Ол Мак" не включені у ліквідаційну масу, бо їх статутний фонд становить лише по 100 грн кожен, а згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за цими господарськими товариствами не зареєстровано нерухомого майна. Окрім того, відповідно до довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області №22936/6/19-00-04-05-06 від 06.11.2024, ТОВ "Сонце Край" та ТОВ "ОЛ МАК" не подавали податкової звітності з дати взяття на облік, а саме: 21.07.2020 та 22.11.2016, з чого можна зробити висновок про нездійснення діяльності підприємствами, про що було повідомлено кредиторів 08.11.2024 на зборах.

Однак такі мотиви керуючого реалізацією суд вважає неналежними, а його бездіяльність в цій частині протиправною з огляду на таке.

По-перше, статутний фонд і вартість корпоративних прав не є тотожними поняттями, а тому 100 грн статутного капіталу Товариства в жодному разі не вказує на те, що ринкова вартість корпоративних прав боржника також складає 100 грн.

По-друге, у справі немає ніяких доказів того, що корпоративні права боржника є неліквідним майном.

По-третє, законодавцем у ч. 2 ст. 132 КУзПБ визначена процедура виключення неліквідного майна із ліквідаційної маси, однак у спірних правовідносинах вона не застосовувалася.

По-четверте, із матеріалів справи не вбачається, що до порядку денного зборів включалося, а останніми приймалося будь-які рішення з приводу реалізації/недоцільності реалізації, способу реалізації та/або визначення ринкової вартості корпоративних прав, що належать боржнику.

Водночас, за імперативними приписами, що викладені у статті ст. 131 КУзПБ корпоративні права є майном та повинні бути включені до ліквідаційної маси.

Як наслідок суд погоджується із доводами кредитора у цій частині вимог, та вважає що скаргу останнього слід частково задовольнити.

Враховуючи лише часткове задоволення скарги АТ КБ "Приватбанк", суд відмовляє в частині відсторонення арбітражного керуючого Шимечка А.Я. від виконання повноважень керуючого реалізацією, оскільки заявник не навів доводів того, що новий арбітражний керуючий підвищить якість процедури погашення боргів боржника та буде виконувати повноваження у справі більш ефективно. До того ж суд зважає на законодавчо встановлений обов`язок керуючого реалізацією боржника Шимечка А.Я. завершити ліквідаційні дії в процедурі погашення боргів боржника у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо клопотання АТ КБ "Приватбанк" в частині закриття провадження по справі, суд зазначає таке.

КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника, як закриття провадження у справі.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

За змістом частини сьомої статті 123 КУзПБ, вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі, суд не обмежений наявністю відповідного клопотання від сторони у справи чи зборів кредиторів, а може вчинити відповідну процесуальну дію за власної ініціативи.

Разом з цим, закриттю провадження у справі у будь-якому випадку передує встановлення судом обставин, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ.

З викладених у клопотанні АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що заявник обґрунтовує наявність підстав для закриття провадження у цій справі з посиланням на обставини, якими була обґрунтована його скарга на дії та бездіяльність арбітражного керуючого при виконанні повноважень керуючого реалізацією майна боржника.

Суд зауважує, що з наявних матеріалів справи слідує, що декларації про майновий стан боржника були перевірені арбітражним керуючим Шимечко А.Я. під час процедури реструктуризації боргів, про що надані Звіти №26 від 25.09.2023 та №29 від 27.10.2023 про результати перевірки. З врахуванням звітів арбітражного керуючого від боржника надійшла заява б/н від 03.11.2023 про виправлення декларацій про майновий стан.

Як вже зазначалось вище, постановою від 28.03.2024 визнано банкрутом ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Шимчека А.Я.

Суд зазначає, що жодних зауважень чи заперечень стосовно відомостей, вказаних боржником у виправлених деклараціях, під час процедури реструктуризації боргів та після запровадження процедури погашення боргів АТ КБ "Приватбанк" не висловлювалось, як і не заявлялось клопотання про припинення (закриття) провадження у справі з підстав неповноти наведених боржником та перевірених арбітражним керуючим відомостей про майновий стан, а постанова про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів не оскаржувалося.

Отже, за наявними матеріалами справи у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу б/н від 23.09.2024 АТ КБ "Приватбанк" на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Шимечка А.Я. у справі № 921/442/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність арбітражного керуючого Шимечка А.Я., під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна банкрута фізичної особи ОСОБА_1 в частині не проведення інвентаризації та реалізації корпоративних прав, які належать боржнику.

3. Зобов`язати арбітражного керуючого (керуючого реалізацією) Шимечка А.Я. провести інвентаризацію та реалізацію корпоративних прав, які належать боржнику та надати суду Звіт керуючого реалізацією про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та перелік додатків, які додаються до звіту керуючого реалізацією і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками процедур погашення боргів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства".

4. В решті скарги відмовити.

5. В задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства). Повний текст виготовлено 31.12.2024.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко