Справа № 758/7688/21
Категорія 57
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Руденко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»</a>, треті особи ОСОБА_3 , Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»</a>, треті особи ОСОБА_3 , Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 04.04.2021 за допомогою телебачення відповідачем була висвітлена аудіовізуальна інформація - сюжет програми журналістських розслідувань під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» («ІНФОРМАЦІЯ_5»), тривалістю 59 хвилин 29 секунд.
Зазначений запис також було розміщено у відеохостингу «YouTube» на сторінці «Гроші» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.
З метою збереження доказів та уникнення їх передчасного видалення відповідачем та пов`язаними особами позивач зробила копіювання опублікованого відеозапису на фізичний носій.
Позивач вважає, що окремі висловлювання у вищевказаному випуску містять образливі та легковажні судження, неправдиву та недостовірну інформацію, посягають на її конституційні та особисті немайнові права, а саме на її честь, гідність і недоторканність ділової репутації.
Так, у згаданому сюжеті містяться безпідставні репліки ТОВ «ТРК «Студія 1+1», адресовані ОСОБА_2 , наступного характеру:
- між 41 та 46 секундою 37 хвилини: «... білява любителька штанги … ОСОБА_8» (на зображенні - ОСОБА_2 );
- між 01 та 06 секундою 40 хвилини: «Її життя (на зображенні - ОСОБА_2 ) - затяті тренування, новенький мерседес, загадкове джерело доходів і, звісно, повні пальці діамантів»;
- між 14 та 21 секундою 40 хвилини: «З ось такими жінками (на зображенні - ОСОБА_2 ), на експертну думку психолога, ОСОБА_4 щастя точно не знайде»;
- між 21 та 33 секундою 40 хвилини - діалог між ведучою та ОСОБА_5 , у якому містяться цитати ОСОБА_6 : « ОСОБА_7 я б взагалі порадила звернути увагу на трошки інших жінок, не тих, до яких він звик»; «На зайнятих чимось, якоюсь справою»; «На реалізованих».
Позивач стверджує, що окремі фрагменти вказаного відеозапису було запозичено з матеріалу Телевізійної служби новин ТОВ «ТРК «Студія 1+1», розміщеного 18.01.2018 на офіційній сторінці відеохостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , під назвою « ОСОБА_4 розповів, з ким відпочивав на Балі».
Таким чином, два зовсім різних за змістом сюжети, більше ніж в три роки, мають один і той самий відеоряд, але з різною інформаційною інтерпретацією.
Зіставивши обидва записи, очевидним стає той факт, що у 2021 році ТОВ «ТРК «Студія 1+1» було вирізано та змінено послідовність відтворення відеоряду 2018 року, більшість пояснень ОСОБА_2 , відібраних за допомогою інтерв`ю, видалено відповідачем, а змонтований, застарілий відеозапис перенесено до нової програми та опубліковано з додаванням брехливих зауважень.
Позивач вказує, що такими діями її фактично було позбавлено можливості надати особисті коментарі та спростувати інформацію, що не відповіде дійсності, що є порушенням ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ч. 1 ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо права на відповідь.
Щодо висловів «новенький мерседес» та «повні пальці діамантів» позивач зазначила, що приналежність саме їй транспортного засобу, який фрагментарно майнув у кадрі, є невстановленою, адже відеозаписи демонструють лише автомобіль білого кольору без номерних знаків. За таких обставин, твердження відповідача про якості транспортного засобу тільки за зовнішніми ознаками, схожими на автомобіль позивача, є некоректним і безглуздим, оскільки згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль позивача марки «Mercedes-Benz», моделі «GLE 250», державний номерний знак НОМЕР_1 , був випущений та зареєстрований ще у 2017 році, що виключає переконання телеканалу про нещодавнє виготовлення та/або його придбання.
Окремі фрагменти відеодоказів дозволяють дійти висновку, що пальці позивача, які чомусь зацікавили ТОВ «ТРК «Студія 1+1», на момент відеозйомки були порожніми. В кадрі чітко видно, що на позивачеві була тільки одна обручка на четвертому пальці лівої руки. Позивач коментує власні «прикраси», а не діаманти, наявність або відсутність яких жодним чином також не встановлена.
Зазначене доводить об`єм недостовірності представленої відповідачем інформації, що проявляється навіть в дрібницях.
Щодо висловів «...білява любителька штанги - ОСОБА_8 (на зображенні - ОСОБА_2 )», «Її життя (на зображенні - ОСОБА_2 ) - затяті тренування...», «...загадкове джерело доходів (на зображенні - ОСОБА_2 )» та власне діалогу між ведучою та ОСОБА_5 щодо нереалізованості позивача, остання зазначила, що така інформація була оголошена відповідачем із конкретною вказівкою на особу позивача, зокрема, через додаткове її зображення в кадрі телекамери паралельно із аудіосупроводом, а отже, стосується безпосередньо позивача, що також виключає доцільність розгляду і застосування протилежної судової практики щодо узагальнених понять.
Позивач вважає, що наведеними висловами відповідач проявив неповагу та фамільярність щодо неї, створив її негативний образ перед невизначеним колом осіб, дискредитуючи як особистісні, так і професійні її якості як односторонньо розвинутої людини - виключно в спортивній сфері, не зайнятої справою, не реалізованої та не маючої соціального статусу, постійного джерела доходів, не спроможної до самостійного придбання речей, а також допустив висловлювання в брутальній, принизливій та непристойній формі.
На противагу помилкової думки відповідача, публічно висловленої у формі фактичних тверджень та відвертого наклепу, позивач зазначила, що вона є матір`ю восьмирічної дитини, здійснює її самостійне виховання та забезпечення, офіційно працює у сфері роздрібної торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах, оздоблення текстильних виробів, виробництва трикотажного полотна, іншого одягу та аксесуарів, виробництва іншого трикотажного та в`язаного одягу, роздрібної торгівлі текстильними товарами в спеціалізованих магазинах, має передовий та відомий Інтернет-магазин під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що користується попитом близько 20 тисяч покупців, є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного внеску. Позивач веде зразковий та різноманітний спосіб життя, абсолютно відмінний від описаного відповідачем, має поважний сімейний стан, джерело її доходів не є загадковим. Вона має великий обсяг клієнтів, є цілком самостійною, платоспроможною, самозайнятою, працьовитою особою та лише у вільний від роботи і материнства час, інколи відвідує спортивні та оздоровчі заклади. Наведене свідчить про низький рівень професійності відповідача та відсутність журналістської етики, а також про те, що представлена телеканалом інформація має штучний характер, журналістські дослідження з використанням ґрунтовних джерел не проводилися.
Крім того, виходячи із викладеного, відбувся внутрішній конфлікт між сюжетами в межах одного телеканалу відповідача, де запис 2018 року демонструє інформацію про те, що позивач є заможною особою, маючою власний бізнес та сина (між 24 та 38 секундою), в той час, як запис 2021 року надає протилежні дані, спотворюючи достовірність.
Більше того, програма відповідача, що причетна до розробки відеоролику, згідно даних офіційного сайту ТОВ «ТРК «Студія 1+1» (ІНФОРМАЦІЯ_6), має зовсім інше цільове призначення, аніж інсинуація пересічних громадян: «ІНФОРМАЦІЯ_5» - програма журналістських розслідувань, в об`єктиві якої питання національної безпеки, корупції на всіх щаблях влади, свавілля великих бізнесменів та злочинного переплетіння інтересів правоохоронців».
Таким чином, обставини безумовного протиріччя відповідача самому собі в різних проміжках часу, надані ОСОБА_2 матеріали та відомості, протилежні опублікованим, є неспростовними доказами розповсюдження ТОВ «ТРК «Студія 1+1» недостовірної інформації по телебаченню та поширення в мережі Інтернет, що нічим та ніким не підтверджена, є неперевіреного та надуманою, доводить факт порушеного права позивача та підлягає спростуванню.
В обґрунтування позову позивач також зазначила, що публічні заяви ТОВ «ТРК «Студія 1+1» сформували негативну суспільну думку про неї, викликали згубний резонанс в її професійній сфері, нанесли їй моральну шкоду.
Вищевказані цитати відповідача, в тому числі публічні застереження щодо необхідності уникати жінок, подібних ОСОБА_2 (начебто: захоплених лише спортивними тренажерами впродовж всього життя, завдяки чому немає часу на інші досягнення, не зайнятих власною справою, не спроможних до незалежного існування), створили у широкої аудиторії замовників продукції позивача хибне враження про неможливість останньої до першокласного та сумлінного виготовлення вказаних виробів, добросовісного та вчасного виконання майбутніх замовлень, в зв`язку із чим кількість фактичних замовлень значною мірою зменшилася, що вплинуло на загальний обсяг доходу позивача, похитнуло її ділову репутацію.
Позивач також зазнала душевних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача по розповсюдженню відносно неї недостовірної інформації, приниження її честі, гідності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків через вагоме зменшення попиту, заробітку, що надало перевагу конкурентам, завдяки чому фінансове забезпечення власної дитини, яке позивач здійснює самостійно, стало набагато важчим, витрачання більшості часу на безпідставні виправдовування перед своїми колегами, шанувальниками, сусідами, друзями та знайомими, погіршення стосунків в сім`ї, погіршення власного здоров`я, а саме, з`явились апатія, безсоння, головний біль.
На підставі викладеного позивач просила суд:
1) зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» протягом п`яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили опублікувати спростування неправдивої інформації в той самий спосіб, за яким вона була розповсюджена, а саме:
- в частині розповсюдження по телебаченню - опублікувати новий сюжет, аналогічний попередньому, або відеоролик із зазначенням інформації про те, що раніше опублікована інформація визнана судом недостовірною та спростована;
- в частині розповсюдження в мережі Інтернет - видалити раніше опублікований відеоролик з відеохостингу «YouTube»: ІНФОРМАЦІЯ_7, з обов`язковим здійсненням запису на місці повідомлення наступного змісту: «Видалено на підставі рішення суду в зв`язку з недостовірністю відомостей», та блокуванням перепосилань на первинне джерело, що не міститиме цього відеоролику;
2) стягнути з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 45 000,00 гривень;
3) стягнути з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь позивача судові витрати в розмірі 38 178,00 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021 головуючим суддею у справі було визначено Рибалку Ю.В.
Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16.08.2021 представником відповідача подано до суду заяву про залишення позовної заяви без руху через невідповідність її вимогам ч.4 ст. 177 ЦПК України.
Крім того, 16.08.2021 представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.
17.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи на його необґрунтованість.
Заперечуючи проти позову, представник вказує на недоведеність факту поширення відповідачем оспорюваної інформації, відсутність доказів існування етерної версії передачі, відсутність доказів належності сервісу «YouTube» ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», а також недопустимість наданих позивачем в якості доказів дисків для лазерних систем зчитування, на яких міститься оспорюваний сюжет.
Крім того, відповідач посилається на те, що оспорювана інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню, а також на те, що навіть за умов доведення факту поширення інформації ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» покарання журналістів за інтерв`ю є неприпустимим.
Окремо у відзиві зазначено, що позивачем не доведено, яким чином поширена інформація порушила її права, перешкодила реалізації її прав тощо, оскільки до позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про реальне формування негативної суспільної думки та «згубний резонанс в професійній сфері позивача».
Також відповідач вказує на необґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, стверджуючи, що до позовної заяви не додано жодних доказів, які б свідчили про реальне завдання шкоди та чіткий причинно-наслідковий зв`язок між поширенням інформації та погіршенням стану позивача.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки друга немайнова вимога позивача стосується повного видалення відеоролику «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_4», оприлюдненого за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=Vtb|ZVNwul8. Відповідач вважає, що така позовна вимога є надмірною з огляду на те, що за вказаним посиланням міститься сюжет «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_4» тривалістю 59 хвилин 29 секунд, тоді як з тексту позовної заяви випливає, що позивач вважає неправдивою та вимагає спростування лише інформації, яка поширюється в цьому сюжеті на протязі близько 10 секунд. Отже, решта сюжету містить фактичні твердження та оціночні судження, які не стосуються позивача і щодо яких вона не вимагає визнання інформації недостовірною. Таким чином, видалення годинного випуску сюжету у зв`язку з поширенням десяти секунд неприємної для позивача інформації є надмірним і непропорційним способом захисту гіпотетично порушеного права.
23.08.2021 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, у яких зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів У країни у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 7 вказаного Закону Національна рада є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач.
Статтями 13 та 14 Закону визначено, що Національна рада наділена наглядовими та регуляторними повноваженнями щодо дотримання телерадіоорганізаціями вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а також нагляду за дотриманням ліцензіатами умов ліцензій.
Відповідно до статті 13 Закону Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону не допускається використання телерадіоорганізацій для поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.
Відповідно до ст. 59 Закону телерадіоорганізація зобов`язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; виконувати рішення Національної ради та судових органів; поширювати об`єктивну інформацію; розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.
Законом України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено два види захисту особи, щодо якої поширено недостовірну інформацію:
1) громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізацій спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національній раді. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою (ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»);
2) громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси, має право на відповідний коментар чи власне тлумачення обставин справи у програмах та передачах даної телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з вимогою спростування чи ні. Порядок подачі заяви на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) визначається статтею 64 цього Закону (стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
На адресу Національної ради не надходило жодних повідомлень, заяв чи звернень від ОСОБА_2 щодо спростування поширеної ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» інформації, яка не відповідає дійсності та надання запису ефіру від 04.04.2021, а саме фрагменту програми «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_4».
Національна рада не має повноважень розглядати звернення про спростування відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь, гідність і ділову репутацію фізичної або юридичної особи, та застосовувати санкції до телерадіоорганізацій за порушення цивільного законодавства. З вимогами щодо спростування недостовірної/неправдивої інформації в ефірі особа може звернутися до самої телерадіоорганізації або до суду.
Із урахуванням наведеного, тертя особа просить вирішити даний спір згідно з вимогами чинного законодавства.
У подальшому представником Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення подано до суду декілька заяв про розгляд справи без його участі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №4/02-02 від 01.01.2024 суддю Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Рибалку Ю.В. відраховано за штату Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою суду від 09.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.06.2024 позовну заяву було залишено без руху за клопотанням представника відповідача.
Ухвалою суду від 26.07.2024 постановлено продовжувати подальший розгляд справи.
У судовому засіданні 14.11.2024 прийнято заяву представника позивача від 13.11.2024 про уточнення позовних вимог, у якій третю позовну вимогу викладено у новій редакції, а саме:
«Визнати недостовірною та зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»</a> видалити інформацію, переважно аудіо, опубліковану у відеоролику за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, за проміжками часу між 41 та 46 секундою 37 хвилини, між 01 та 06 секундою 40 хвилини, між 14 та 21 секундою 40 хвилини, між 21 та 33 секундою 40 хвилини, протягом п`яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, шляхом розміщення замість такої інформації у таких проміжках часу письмового запису, розбірливим та читабельним здалеку шрифтом у належній для зорового сприйняття кольоровій гамі, або аудіозапису належної для слухового сприйняття і розуміння гучності, українською мовою, про те, що раніше опублікована інформація визнана судом недостовірною та спростована, із зазначенням дати такого рішення та номеру даної справи».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві, із урахуванням уточненої позовної заяви.
Представник відповідача позову не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві та вказаних нею безпосередньо у судових засіданнях.
Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З огляду на наведене, із урахуванням думки представників сторін, приймаючи до уваги письмові пояснення та заяви про розгляд справи без участі третьої особи, які надійшли від представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності третіх осіб.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 04.04.2021 відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» за допомогою телебачення була висвітлена аудіовізуальна інформація, а саме, сюжет програми журналістських розслідувань під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» («ІНФОРМАЦІЯ_5»), у якому містяться образливі та легковажні судження щодо неї.
Зазначений запис, за твердженням позивача, також було розміщено у відеохостингу «YouTube» на сторінці «Гроші» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позивач вказує, що поширена відповідачем інформація є неправдивою та недостовірною, такою, що посягає на її честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого їй також було спричинено моральну шкоду, а тому вона звернулась до суду із даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що: 1) факт поширення відповідачем оспорюваної інформації не доведений належними та допустимими доказами; 2) оспорювана інформація є оціночними судженнями; 3) журналісти не можуть нести відповідальність за зміст інтерв`ю; 4) позивачем не доведено факту порушення її прав та спричинення їй моральної шкоди; 5) обраний позивачем спосіб захисту є неналежним. Крім того, представник відповідача вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.
Вирішуючи обґрунтованість доводів сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд виходить із наступного.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеної у постанові від 11.06.2020 у справі №761/7719/18 (провадження № 61-3311св20), згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Під поширенням інформації необхідно розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Як встановлено судом, на підтвердження обставин, наведених в обґрунтування позову в частині поширення відповідачем оспорюваної інформації, позивачем надано до суду два компакт-диски «CD-R 52x» із наявними на них відеофайлами.
Під час безпосереднього дослідження вказаних дисків судом встановлено, що на одному із дисків (іменований позивачем як «Доказ №3») міститься копія відеозапису від 04.04.2021 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» («ІНФОРМАЦІЯ_5») (тривалістю 59 хв. 29 сек.), а на іншому (іменованому позивачем як «Доказ №4») - копія відеозапису від 18.01.2018 під назвою « ОСОБА_4 розповів, з ким відпочивав на Балі» (тривалістю 04 хв. 15 сек.).
Як зазначено у позовній заяві та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, вказані відеозаписи були створені позивачем, шляхом їх копіювання на фізичні носії - компакт-диски.
Разом із цим, звідки саме було здійснено копіювання таких відеозаписів, представник позивача не зміг повідомити суду, зазначивши, що матеріали позовної заяви готував не він.
У позовній заяві зазначено, що окремі фрагменти відеозапису (доказ №3) було запозичено з матеріалу Телевізійної служби новин ТОВ «ТРК «Студія 1+1», розміщеного 18.01.2018 на офіційній сторінці відеохостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , під назвою « ОСОБА_4 розповів, з ким відпочивав на Балі».
Щодо іншого відеозапису (доказу №4) позивач вказує на те, що у 2021 році ТОВ «ТРК «Студія 1+1» було вирізано та змінено послідовність відтворення відеоряду 2018 року, більшість пояснень ОСОБА_2 , відібраних за допомогою інтерв`ю, видалено відповідачем, а змонтований, застарілий відеозапис перенесено до нової програми та опубліковано з додаванням брехливих зауважень.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд враховує наступне.
За змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України).
У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі, її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
За положеннями ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.
На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.
Отже, наведеними правовими нормами передбачено право особи, чиї права порушено, на звернення до телерадіоорганізації із скаргою щодо змісту відповідних програм та передач протягом 14 днів від дати їх розповсюдження та отримання офіційної етерної копії відповідної трансляції для захисту своїх прав.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з відповідною скаргою в межах 14-денного строку зберігання етерного запису як сюжету, так і самої телевізійної програми (стаття 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
В порядку ч.5 ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» позивач не звертався до відповідача із вимогою надати запис фрагменту передачі за 04.04.2021 в етері телеканалу.
Наведена обставина також вбачається із письмових пояснень третьої особи - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, у яких зазначено, що на адресу Національної ради не надходило жодних повідомлень, заяв чи звернень від ОСОБА_2 щодо спростування поширеної ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» інформації, яка не відповідає дійсності та надання запису етеру від 04.04.2021, а саме фрагменту програми «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_4».
Отже, позивачем не було дотримано вимог ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та не отримано у встановленому законодавством строк оригінал запису спірного фрагменту передачі за 04.04.2021.
Позивачем не надано суду доказів виходу у телевізійний ефір Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»</a> 04.04.2021 програми «ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_4», а надані суду компакт-диски, що містять відеофайли, отримані нею самостійно з інтернет сторінки, не є належними та допустимими доказами такого поширення.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2021 у справі №905/902/20.
Крім того, судом враховується правова позиція Верховного Суду про те, що відеофайл, отриманий позивачем самостійно з мережі Інтернет, не є належним доказом поширення інформації в ефірі телеканалу (постанови від 09.09.2020 у справі №759/6513/17, від 20.06.2019 у справі №404/1691/16-ц, від 19.11.2020 у справі №757/58702/17-ц).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, наявність якого обумовлює обов`язок спростувати інформацію, у разі її недостовірності, а саме, позивачем не доведено факт поширення інформації відповідачем.
Аналогічних висновків при розгляді спорів у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд в постановах від 18.03.2021 у справі №905/2137/19, від 09.09.2020 у справі №759/6513/17.
Виходячи із наведених вище обставин, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам та аргументам сторін щодо правдивості чи неправдивості інформації, належності її до фактичних даних чи оціночних суджень, можливого випливу на ділову репутацію позивача тощо, оскільки позивачем не доведено факту поширення оспорюваної інформації відповідачем.
Разом із цим, з огляду на обрані позивачем способи захисту, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Однією із вимог позивача є визнання недостовірною та зобов`язання відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» видалити інформацію, переважно аудіо, опубліковану у відеоролику за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, за проміжками часу між 41 та 46 секундою 37 хвилини, між 01 та 06 секундою 40 хвилини, між 14 та 21 секундою 40 хвилини, між 21 та 33 секундою 40 хвилини, протягом п`яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, шляхом розміщення замість такої інформації у таких проміжках часу письмового запису, розбірливим та читабельним здалеку шрифтом у належній для зорового сприйняття кольоровій гамі, або аудіозапису належної для слухового сприйняття і розуміння гучності, українською мовою, про те, що раніше опублікована інформація визнана судом недостовірною та спростована, із зазначенням дати такого рішення та номеру даної справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 50, 51 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.02.2019 у справі №439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) міститься висновок про те, що «відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) міститься висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.
Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 (справа № 742/1159/18) та від 18.12.2019 (справа № 742/286/17).
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Як встановлено судом, вимогу про спростування інформації, опублікованої у відеоролику за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, позивачем пред`явлено до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1».
Власник вебсайту до участі у справі не залучений.
При цьому судом враховується, що клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивач в ході розгляду справи не заявляла.
Таким чином, ураховуючи вищенаведені положення законодавства та судової практики, суд вважає, що вказану позовну вимогу пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог із такої підстави.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із того, що такі вимоги є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації позивача.
Крім того, суд враховує, що підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України.
Так, за змістом вказаної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Крім цього, відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на наведене, а також враховуючи вищенаведений висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, суд вважає, що й вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
При цьому суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини, який вказав на те, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Із урахуванням вищевказаного висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява представника відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі не вирішується.
Крім того, з огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 75-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»</a>, треті особи ОСОБА_3 , Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:
- позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»</a>, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 23729809;
- треті особи:
ОСОБА_3 , інші ідентифікуючі дані щодо особи суду невідомі;
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, місцезнаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00063928.
Повний текст рішення складено 19.11.2024.
Суддя О. О. Ковбасюк
Суд | Подільський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2024 |
Оприлюднено | 03.01.2025 |
Номер документу | 124190517 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них про захист честі, гідності та ділової репутації, з них: |
Цивільне
Подільський районний суд міста Києва
Ковбасюк О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні