Ухвала

від 01.01.2025 по справі 607/28181/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.01.2025 Справа №607/28181/24

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 подав суду скаргу, на дії державного виконавця, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову б/н від 10.06.2010, якою накладено обтяження №9989380 у виконавчому провадженні про арешт земельної ділянки, площею 2,3181 га з кадастровим номером 6124686000:01:001:1102, яка знаходить на території Скориківської сільської ради Тернопільської області.

Згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. а) ч. 1 статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 № 925/308/13-г, за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті ГПК України, Суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

Як стверджує скаржник у поданій ним скарзі, про існування накладеного арешту на належну йому земельну ділянку дізнався в липні 2024 року.

Скаржник стверджує, що після того як дізнався про арешт, звернувся з письмовою заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак не відомо коли саме ОСОБА_1 звернувся із цією заявою.

Разом з тим, скарга зареєстрована судом 30.12.2024, датована та підписана скаржником 27.12.2024, тобто із попуском 10-денного строку, з дня коли він дізнався про порушення свого права. При цьому в тексті скарги не міститься прохання про поновлення строку на оскарження дії державного виконавця, та не вказано причини пропущення такого строку, доказів поважності пропуску такого строку, не зазначено та не подано.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Відповідно до абз. 2, 3, 4 п. 16 постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суди повинні враховувати, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

За відсутності клопотання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою, із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, з урахуванням положень закріпленого принципу дизпозитивності у цивільному процесі, ініціатива порушення питання щодо поновлення процесуального строку належить учаснику провадження у справі, за відсутності якої у суду відсутні підстави вирішувати питання про поновлення вказаного строку, оскільки суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу. Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 № 925/308/13-г.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Отже, у разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Таким чином, враховуючи, що скаржник ОСОБА_1 пропустив встановлений законом десятиденний строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, причини пропуску цього строку не зазначені ним у скарзі, підстав для поновлення процесуального строку не існує, тому, його скаргу на дії державного виконавця слід залишити без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 126, 127, 183, 259, 260, 353, 447, 449 ЦПК України, суддя, -

ухвалив :

Скаргу ОСОБА_1 на діїдержавного виконавцяТернопільського відділудержавної виконавчоїслужби Тернопільськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїзалишити безрозгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. М. Братасюк