Рішення

від 25.12.2024 по справі 473/3921/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3921/24

РІШЕННЯ

іменем України

"25" грудня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., при секретарі Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Вознесенської районної військової адміністрації Миколаївської області про визнання незаконним державного акта на право власності на земельні ділянки та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

встановив

В липні позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 на частку в праві на земельну частку (пай).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектари у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яке належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) МК№0196111 від 05.12.1997р., виданого на підставі розпорядження Вознесенської РДА №374-р від 27.11.1997р.

Спадкоємцями за законом стали її діти; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 був неповнолітнім на час відкриття спадщини та згідно ст.549 ЦК України 1963р. спадщину прийняв. ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований разом з померлою на час відкриття спадщини, тому також прийняв спащину після її смерті.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 17.06,2010 року було встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, так як був зареєстрований та проживав разом з померлим, став його брат ОСОБА_1 . В тому числі ОСОБА_1 була успадкована після смерті брата його частка в спадщині, успадкована ним після смерті матері ОСОБА_3 .

Позивачі як спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 звернулися до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав на земельні ділянки.

Однак нотаріусом було відмовлено в оформлення їх спадкових, оскільки право власності ОСОБА_3 посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданими на її ім`я вже після її смерті. В зв`язку з цим їм було рекомендовано звернутися до суду.

Посилаючись на викладене, позивачі просили позов задовольнити.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 19 липня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судове засідання представниця позивачів адвокат Вуїв О.В. надала заяву, в якій вона просила розглядати справу у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

В судове засідання представник відповідача Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги визнають у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Вознесенської районної військової адміністрації Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розглядати справу у відсутність представника, при цьому зазначили, що райвіськадміністрація не може претендувати на землю, яка є предметом спору, а тому не вважає можливим заявляти позицію щодо обґрунтованості та доведеності позову позивачами, висновки залишають на розсуд суду.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Вознесенської райдержадміністрації від 27.11.1997 року №374-р на ім`я ОСОБА_3 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серія МК №0196111 від 05.12.1997 року за № 419 із земель, що перебували в колективній власності КСП «Прогрес» розміром 4,66 в умовних кадастрових гектарах (вартістю 15502 грн.) в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Також було встановлено, що 02.09.2004 року було зареєстровано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія МК №021225 за № 010401100386 на підставі розпорядження Вознесенської райдержадміністрації від 10.06.2004 №316-р з кадастровим номерами 4822080800:15:000:0228 площею 2,57 га; 4822080800:15:000:0220 площею 1,79 га на ім`я ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти:

-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на момент смерті матері був неповнолітній та відповідно до ст..549 ЦК України (1963 року) є таким, що спадщину прийняв;

-ОСОБА_1 , який проживав та був зареєстрований разом з померлою на час відкриття спадщини, тому також прийняв спащину після її смерті. (довідка державного нотаріуса Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Вознесенського району Миколаївської області від 27.05.2024 року №377/02-31;

-ОСОБА_2 , яка відповідно до рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 17.06,2010 року прийняла спадщину разом з ОСОБА_1 та. після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, так як був зареєстрований та проживав разом з померлим, став його брат ОСОБА_1 .

27 травня 2024 року державний нотаріус Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Онищенко Л.В. надала роз`яснення про відмову видати свідоцтво про право на спадщину, мотивуючи тим, що неможливо встановити склад спадкового майна, оскільки правовстановлюючий документ (Державний акт), що посвідчує право власності на земельну ділянку, виданий після смерті власника, та відповідно до ст..25 ЦК України неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Та рекомендовано спадкоємцям звернутися до суду для вирішення питання спадкування земельних ділянок, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 202/3508/20 зазначено, що відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Належно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування п.23 передбачає, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності судовому розгляду не підлягають. У разі відмови в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з того, що дані правовідносини є спадковими, а позивачі позбавлені права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, тому їх право підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

При цьому, у своїй постанові по справі №570/997/19 від 16.06.2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст.392 ЦПК України право власності на майно може бути визнано судом також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Позовні вимоги мають оцінюватися судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачі є спадкоємцями за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкове майно, складається з земельної ділянки, яка знаходиться на території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області і належала спадкодавиці ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК №021225, виданого 02 вересня 2004 року, тобто вже після її смерті.

У зв`язку з тим, що державний акт було видано вже після смерті спадкодавця, позивачі в позасудовому порядку не можуть оформити свої спадкові права.

Враховуючи викладене, а також те, що вирішити дане питання в позасудовому порядку не можливо, суд приходить до висновку, що права позивачів порушені і підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення даного позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив

позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1/3 частку в праві на земельну частку (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектара у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» (в межах території Бузької сільської ради), що належала ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія МК №0196111 від 05.12.1997 року, виданого на підставі розпорядження Вознесенської РДА №374-р від 27.11.1997 року.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на 1/3 частку в праві на земельну частку (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектара у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» (в межах території Бузької сільської ради), що належала ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія МК №0196111 від 05.12.1997р., виданого на підставі розпорядження Вознесенської РДА №374-р від 27.11.1997 року.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право на 1/3 частку в праві на земельну частку (пай) розміром 4,66 умовних кадастрових гектара у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» (в межах території Бузької сільської ради), що належала ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія МК №0196111 від 05.12.1997 року, виданого на підставі розпорядження Вознесенської РДА №374-р від 27.11.1997р., та була успадкована ОСОБА_4 , після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 02 січня 2025 року.

Суддя: М.М. Ротар