Рішення

від 27.11.2024 по справі 376/3541/24

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3541/24

Провадження № 2-о/376/329/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Сквирський сервісний центр Пенсійного фонду України, Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті його батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Малі Єрчики Сквирського району Київської області, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності та недоторканості України поблизу населеного пункту Північного, Бахмутського району, Донецької області, Україна.

Заявлені вимоги вмотивовані тим, що він є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Їхня родина отримала сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти № ПР/9122 від 19.07.2024 видане ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 15 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пунктуПівнічного, Бахмутського району, Донецької області, будучи вірним військовій Присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.

По даному факту комісією групи цивільно-військового співробітництва (S - 9) штабу 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування та затверджено акт службового розслідування від 05 серпня 2024 року, в якому були описані обставини події.

Виходячи з пояснень старшого водія І десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 від 24.07.2024 року стало відомо, що він перебував на СП ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 10:30 годин отримав команду прикрити з другого поверху можливі атаки від нової групи противника зі сторони СП. Разом із водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_4 на позивний « ОСОБА_6 » піднялися на другий поверх і вистежували на рух противника. Але у сержанта ОСОБА_4 була не зовсім зручна позиція, так як ширина стіни не перекривала його контур тіла при рухах для огляду частини будинку навпроти. Цим скористався ворог та найближчої зручної миті поцілим трьома кулями у сержанта ОСОБА_4 , одна з них пройшла через ключицю і вийшла біля ребер. Група військовослужбовців у якій перебував сержант ОСОБА_4 кричала йому спускатись вниз, але сержант ОСОБА_4 на тому ж поверсі зайшов у квартиру і впав. Група військовослужбовців намагалася надати першу до медичну допомогу, але за дві-три хвилини сержант ОСОБА_4 стік кров`ю. Згодом сержант ОСОБА_5 та військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 спустили тіло у підвал, загорнули в спальник, накрили термоковдрою та поклали поруч із загиблими раніше військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .

Через подальші танкові обстріли та осип будівлі під завалами залишилося тіло сержанта ОСОБА_4 , що не вдалося евакуювати з місця загибелі.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на території, яка знаходиться під постійними обстрілами, а також тіло залишилося під завалами будівлі. В зв`язку з цим, неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стан».

Встановлення факту смерті необхідно мені для подання документів для призначення пенсій (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку та оформлення спадщини.

Заявник у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, заяву підтримує.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені. Письмових заяв чи клопотань не надали.

Неявка представника заінтересованої особи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України (абзац 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 заявником долучено рад доказів.

З сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти № ПР/9122 від 19.07.2024 видане ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 15 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пунктуПівнічного, Бахмутського району, Донецької області, будучи вірним військовій Присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.

По даному факту комісією групи цивільно-військового співробітництва (S - 9) штабу 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування та затверджено акт службового розслідування від 05 серпня 2024 року, в якому були описані обставини події.

Згідно пояснень старшого водія І десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 від 24.07.2024 року відомо, що він перебував на СП ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 10:30 годин отримав команду прикрити з другого поверху можливі атаки від нової групи противника зі сторони СП. Разом із водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_4 на позивний « ОСОБА_6 » піднялися на другий поверх і вистежували на рух противника. Але у сержанта ОСОБА_4 була не зовсім зручна позиція, так як ширина стіни не перекривала його контур тіла при рухах для огляду частини будинку навпроти. Цим скористався ворог та найближчої зручної миті поцілим трьома кулями у сержанта ОСОБА_4 , одна з них пройшла через ключицю і вийшла біля ребер. Група військовослужбовців у якій перебував сержант ОСОБА_4 кричала йому спускатись вниз, але сержант ОСОБА_4 на тому ж поверсі зайшов у квартиру і впав. Група військовослужбовців намагалася надати першу до медичну допомогу, але за дві-три хвилини сержант ОСОБА_4 стік кров`ю. Згодом сержант ОСОБА_5 та військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 спустили тіло у підвал, загорнули в спальник, накрили термоковдрою та поклали поруч із загиблими раніше військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .

Через подальші танкові обстріли та осип будівлі під завалами залишилося тіло сержанта ОСОБА_4 , що не вдалося евакуювати з місця загибелі.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану фату смерті.

Згідно ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).

Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22 серпня 2007 року.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України №2/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Такі висновки стосовно доказів, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України зазначені і в постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22 (провадження №61-1746св23), підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про деякі питання встановлення факту смерті людини» №390 від 01 березня 2022 року на період дії воєнного стану на території України та у разі виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв`язку з триваючими бойовими діями, дозволяється захоронення тіл за умови: обов`язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень); проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов`язкового доповнення до опису ушкоджень; у випадку невпізнаного (не ідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вищезазначені вимоги, а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо); копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров`я до окремого розпорядження. Якщо смерть настала на тимчасово-окупованій території або в районі бойових дій, де отримати лікарське свідоцтво про смерть неможливо, рекомендується скласти колективний акт про настання смерті та звернутися до суду (за місцем знаходження заявника) про встановлення відповідного юридичного факту.

Дана обставина позбавляє можливості отримати документи, передбачені ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року N 52 в редакції наказу Міністерства юстиції України 18 грудня 2010 року N 3307/5 (лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть) та зареєструвати факт смерті померлої особи у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Відповідно до п.13 вказаної постанови заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, пред`являти в суд письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану в здійсненні реєстрації таких фактів.

Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Отже, предметом даної справи є встановлення факту смерті особи в певний час у зв`язку з неможливістю реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно зі ст. 14 ЦПК ( 1501-06 ) рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Статтею 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Тому встановлення саме факту смерті військовослужбовця не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про будь яке право. Крім того, чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) встановлення такого факту.

У відповідності до правового висновку викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц - встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Надані суду документи дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Аналогічні положення містяться і в п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-5, 12-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Сквирський сервісний центр Пенсійного фонду України, Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця села Малі Єрчики Сквирського району Київської області, Україна, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності та недоторканості України поблизу населеного пункту Північного, Бахмутського району, Донецької області, Україна.

Допустити негайне виконання рішення суду.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко