Вирок

від 01.01.2025 по справі 136/2379/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2379/24

провадження №1-кп/136/131/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2025 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні кримінальне провадження за №12023020060000252 від 21.07.2023 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербівка, Липовецької ТГ, Вінницького району, Вінницької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого на посаді директора ПП «Світоч+» проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України «Про охорону праці» перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою (НПАОП 0.00-4.12-2005).

У відповідності до наведеного Переліку робіт з підвищеною небезпекою, що викладений у за перерахуванням «109. Управління тракторами і самохідним технологічним устаткуванням» та «36. Робота з отруйними, шкідливими, токсичними та радіоактивними речовинами» відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У відповідності до п. 1 Правил внутрішнього трудового розпорядку у ПП «Світоч+», які затверджено наказом керівника даного підприємства від 01.01.2010, «Власник створює здорові та безпечні умови праці на підприємстві, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовку та перепідготовку кадрів… постійно контролює дотримання працівниками всіх вимог із техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної безпеки… забезпечує систематичне підвищення кваліфікації працівників…».

Крім того згідно п. 1 Розділу ІІІ НПАОП 01.0-1.02-18 «Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві» експлуатація сільськогосподарських машин (сільськогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем складових частин та окремих технічних вузлів) має здійснюватися з урахуванням вимог експлуатаційної документації.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_2 , являючись директором ПП «Світоч+», не передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи із кримінально-протиправною недбалістю допустив за наступних обставин ряд порушень нормативно-правових актів щодо дотримання правил безпеки та охорони праці під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, внаслідок чого помічник комбайнера ПП «Світоч+» ОСОБА_3 отримав травму на виробництві.

Так, 01.07.2017 за № 1 між ТОВ «Агрофірма «Дар» (Орендодавець) в особі ОСОБА_4 та ПП «Світоч+» (Орендар) в особі ОСОБА_2 укладено договір оренди сільськогосподарської техніки - комбайн марки «John Deere» моделі «9670 STS».

При цьому 20.07.2023 приблизно о 15.00 год. помічник комбайнера ПП «Світоч+» ОСОБА_3 спільно із комбайнером ОСОБА_5 за допомогою комбайну марки «John Deere» моделі «9670 STS» здійснювали збір врожаю ріпаку на орендованій ПП «Світоч+» земельній ділянці (поле №5) поблизу с. Вербівка Липовецької ТГ Вінницької області. У цей час у місці розташування паливних баків виникло сильне полум`я. У свою чергу ОСОБА_3 , взявши вогнегасник, почав гасити полум`я, однак у даний момент відбувся спалах паливного баку, від якого ОСОБА_3 відкинуло на землю.

Внаслідок вищевказаних обставин ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді опіків полум`ям ІІаб-ІІІст на площі 38% поверхні тіла, голови, шиї, тулуба, рук та ніг як такі, що за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 доби) розлад здоров`я.

При цьому роботи, під час яких ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження відносяться до робіт з підвищеною небезпекою (п.п. 36, 109 Переліку робіт з підвищеною небезпекою НПАОП 0.00-4.12-2005).

Причиною виникнення пожежі є несправність рухомих вузлів і деталей транспортного засобу, внаслідок дії теплової енергії розігрітих тіл від тертя на горючі матеріали комбайну марки «John Deere» моделі «9670 STS». Осередок виникнення пожежі знаходився у задній лівій стороні моторного відсіку по ходу руху відносно кабіни транспортного засобу, в місці розташування задньої частини двигуна, що знаходився паралельно колісній задній осі зі зміщенням ліворуч від двигуна в бік кабіни комбайну.

У причинному та причинно-наслідковому зв`язку з технічної точки зору із настанням події нещасного випадку із ОСОБА_3 , зокрема, перебуває бездіяльність директора ПП «Світоч+» ОСОБА_2 в частині недотримання вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1 Розділу ІІІ НПАОП 01.0-1.02-18 «Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві», п. 4 «Правил внутрішнього трудового розпорядку ПП «Світоч+».

Такі умисні дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 272 КК України, а саме порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, не оскаржує встановлені під час дізнання обставини вчиненого кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.2 ст.302 КПК України. За участю захисника адвоката ОСОБА_7 обвинуваченим подано письмову заяву про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку, без судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_3 також надав письмову згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 302 КПК України.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 КПК України прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.272 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.

За змістом ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з ч.2 ст.91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В силу положень ст.92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Суд, оцінивши кожен доказ із погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, знайшла своє підтвердження й доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 272 КК України, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії кримінальних проступків, раніше не судимий, має постійне місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд, призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст.50 КК України, мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до кримінальних проступків, особи винуватого, який є особою похилого віку, раніше не судимий, має постійне місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого з боку потерпілого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого, що має постійне джерело доходів.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано його діяння у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян без застосування додаткового покарання, оскільки така міра покарання сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування в неї звички законослухняної поведінки й не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Питання про долю речових доказів та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.

Судом встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, питання про яке суд вирішує відповідно до ст.174 КПК України.

Керуючись ч.1 ст.272 КК України, ст.ст. 368, 374, 376, 381-382, 394, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів згідно висновків експерта №КСЕ-19/102-24/5250 від 08.10.2024, які складають 25468 грн. 80 коп. та 19 101 грн. 60 коп. та згідно висновку експерта №6178/23-21 від 20.10.2023 в сумі 955 грн. 92 коп., а всього в загальній сумі 45 526 грн. 32 коп.

Речові докази по справі:

- комбайн марки «John Deere» моделі «9670 STS» д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ТОВ «Агрофірма «Дар» (код ЄДРПОУ: 32144040) та згідно з Договором оренди основних засобів № 1 від 01.06.2017 перебуває у користуванні ПП «Світоч+» (код ЄДРПОУ: 36522625), - повернути за належністю ПП «Світоч+», скасувавши арешт, накладений на вказане майно ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 25.07.2023.

- медичну карту стаціонарного хворого за №17208 на ім`я ОСОБА_3 - повернути до Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 46.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1