Постанова

від 16.12.2024 по справі 912/1896/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024 року м. Дніпро Справа № 912/1896/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 02.08.2024р. у справі № 912/1896/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), код ЄДР 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094

до відповідача 1.: Фермерського господарства "Каскад Грейн" (далі - ФГ "Каскад Грейн"), код ЄДР 39108391, вул. Злинська (Пушкіна), 23, с. Злинка, Маловисківський р-н, Кіровоградська обл., 26232

відповідача 2.: гр. ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 3 400 248,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" пред`явило у Господарському суді Кіровоградської області позов до ФГ "Каскад Грейн" та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла з кредитного договору №39108391-КД-2 вiд 19-05-2023, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1595500,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 209248,16 грн., заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 1595500,00 грн.

Разом з позовною заявою до господарського суду надійшла заява №б/н та б/д позивача про забезпечення позову з вимогами забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить поручителю: ОСОБА_1 ОСОБА_1 , а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 1820886800:04:000:0240, площа (га): 2.5702, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2842441718208;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 1820881600:03:000:0146, площа (га): 2.4106, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666554118020.

На думку позивача, незастосування заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2024р. у справі № 912/1896/24 у задоволенні заяви б/н та б/д позивача про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвала мотивована тими обставинами, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем 2. дій, спрямованих на фактичне відчуження належного йому майна. Також матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем 2. умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.

Доводи позивача, що після накладення арешту на майно відповідача 2., останній не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні зазначеним майном, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки неможливість розпорядження відповідним майном є втручанням у право відповідача 2. на мирне володіння своїм майном, з огляду на зміст статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2024р. про відмову у забезпеченні позову у справі № 912/1896/24 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову;

- забезпечити позов АТ КБ "ПриватБанк" шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 , а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3523181600:02:000:1393, площа (га): 3,84, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080304535231, місцезнаходження: Кіровоградська область, Маловисківський район, Злинська сільська рада;

- земельна ділянка, площа (га): 3,7897, адреса: Кіровоградська обл., Маловисківський р., с/рада Злинська, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 891294935217.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, окрім доводів, викладених у заяві про забезпечення позову посилається на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах, які прийняті у справах де вирішувалося питання про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема такі, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Апелянт вважає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача є додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2024р. у справі № 912/1896/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.12.2024р.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Фермерське господарство "Каскад Грейн"</a> надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною, у зв`язку з чим просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідачі наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене та те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників відповідачів.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості, яка виникла з кредитного договору №39108391-КД-2 вiд 19-05-2023.

При цьому, у даному випадку, позивачем не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачами дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного відповідачу 2. майна на момент виконання рішення.

Самі лише посилання позивача на те, що відповідач 2. має можливість розпоряджатися майном (земельними ділянками), а також припущення відчуження такого майна, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Окрім того, як вірно вказано місцевим господарським судом, доводи позивача, що після накладення арешту на майно відповідача 2., останній не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні зазначеним майном, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки неможливість розпорядження відповідним майном є втручанням у право відповідача 2. на мирне володіння своїм майном, з огляду на зміст статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, саме по собі твердження позивача про можливість вільного розпорядження відповідачем належним йому нерухомим майном не є тією обставиною, яка б могла свідчити про намір вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Не подано позивачем і доказів відсутності або недостатності у відповідачів коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову або інших доказів, які б доводили скрутне матеріальне становище відповідача.

Посилання позивача на наявність у відповідачів спірної заборгованості також не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Крім того, позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені позивачем обставини не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник посилається на висновки Верховного Суду, проте вони зроблені за інших фактичних обставин справи. Оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову пов`язане з певними умовами та підставами визначеними ГПК України.

Колегія суддів зазначає про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

Відтак, застосування судом першої інстанції норм права при розгляді заяви про забезпечення позову не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2024р. у справі № 912/1896/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2024р. у справі № 912/1896/24 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 26.12.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков