Рішення

від 02.01.2025 по справі 908/2802/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/97/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2025 Справа №908/2802/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця Курочки Леоніда Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (вул. Мічуріна, 1б, прим. 5 селище Високогірне, Запорізький район, Запорізька обл., 70421; ідентифікаційний код юридичної особи 43592675)

про стягнення коштів в розмірі 211 439,86 грн

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

21.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Курочки Леоніда Михайловича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (скорочене найменування - ТОВ «ФОРУС ОЛЕУМ») про стягнення заборгованості в розмірі 167 266,84 грн, інфляційних втрат в розмірі 33 104,27 грн, трьох процентів річних в розмірі 11 068,75 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 справу №908/2802/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 24.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано ФОП Курочці Л.М. строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої додати суду докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі з доказами такої доплати в розмірі 143,60 грн.

04.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази доплати судового збору в розмірі 143,60 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2802/24 та присвоєний справі номер провадження 3/97/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Копію ухвали суду від 06.11.2024 про відкриття провадження у справі №908/2802/24 направлено до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ».

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 06.11.2024 про відкриття провадження у справі 908/2802/24) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача - ТОВ «ФОРУС ОЛЕУМ» 06.11.2024.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції у позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору перевезення № ФО 024 від 17.11.2020 позивачем надано відповідачеві послуги з перевезення вантажу, що підтверджується актами виконаних робіт. Відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого сума основного боргу за договором перевезення становить 167 266,84 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 33 104,27 грн інфляційних втрат та 11 068,75 грн 3% річних.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 167 266,84 грн за договором перевезення № ФО 024 від 17.11.2020, а також 33 104,27 грн інфляційних втрат та 11 068,75 грн 3% річних.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи булинадані послуги з перевезення, на яку суму, чи були своєчасно сплачені послуги), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форус Олеум» та Фізичною особою-підприємцем Курочкою Леонідом Михайловичем укладено договір №ФО 024 на перевезення автомобільним транспортом (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного договору, перевізник приймає на себе зобов`язання надати замовнику послугу з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін) з подальшою передачею вантажу уповноваженій особі, в замовник зобов`язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент і кількість вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання послуг в рамках даного договору, місце і умови навантаження, пункт призначення, маршрут, терміни (строки) та інші умови надання послуг обумовлюються сторонами у відповідних транспортних заявках (додаток № 1 до договору), що з дати їх підписання та скріплення печатками сторін є невід`ємною складовою частиною даного договору.

Факт прийняття перевізником вантажу в рамках даного договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.(п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість послуг по кожній транспортні1 заявці становить суму витрат і суму винагороди перевізника та встановлюється сторонами окремо по кожній з транспортних заявок, виходячи з розрахунку вартості перевезення однієї тони вантажу за узгодженим сторонами у такій транспортній заявці маршрутом. Відстані перевезення обраховуються відповідно до даних GPS-трекерів (за наявності).

У пункті 4.3. договору сторони обумовили, що оплата послуг здійснюється замовником у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати отримання замовником від перевізника підписаних сканованих копій відповідного акту прийому-передачі наданих послуги відповідного рахунку-фактури, транспортної заявки та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на вимогу замовника, що підтверджують факт належного надання послуг за цим договором в розмірі 80 %,від суми винагороди та 20% від суми винагороди протягом 3-х банківських днів з дати реєстрації відповідної податкової накладної у ЄРПН та після отримання оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 договору.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання породами і діє протягом 1 календарного року з дати ного підписання сторонами.

У випадку, якщо жодна із сторін у строк, не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про закінчення терміну дії договору, термін дії даного договору вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах (п. 9.1.1. договору).

На час виникнення спірних правовідносин договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена.

На виконання умов договору, на підставі заявок на перевезення вантажу, які підписані керівником (директором) ТОВ «ФОКУС ОЛЕУМ» та ФОП Курочкою Л.М. , позивач у січні - лютому 2022 року надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № ФО 0154 від 17.11.2020, в яких зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Так сторонами підписано: Акт виконаних робіт № 2 від 26.01.2022 на суму 34 740,00 грн;

Акт виконаних робіт № 3 від 26.01.2022 на суму 11 372,14 грн;

Акт виконаних робіт № 4 від 26.01.2022 на суму 10 862,56 грн;

Акт виконаних робіт № 5 від 27.01.2022 на суму 23 115,18 грн;

Акт виконаних робіт № 6 від 27.01.2022 на суму 17 143,20 грн;

Акт виконаних робіт № 7 від 30.01.2022 на суму 17 191,90 грн;

Акт виконаних робіт № 12 від 01.02.2022 на суму 33 403,81 грн;

Акт виконаних робіт № 13 від 02.02.2022 на суму 45 819,82 грн;

Акт виконаних робіт № 14 від 01.02.2022 на суму 8 137,80 грн;

Акт виконаних робіт № 15 від 02.02.2022 на суму 16 097,40 грн;

Акт виконаних робіт № 20 від 04.02.2022 на суму 17 553,60 грн;

Акт виконаних робіт № 22 від 08.02.2022 на суму 15 912,10 грн;

Акт виконаних робіт № 23 від 09.02.2022 на суму 7 854,08 грн;

Акт виконаних робіт № 25 від 10.02.2022 на суму 33 169,50 грн;

Акт виконаних робіт № 31 від 16.02.2022 на суму 15 782,40 грн;

Акт виконаних робіт № 38 від 18.02.2022 на суму 11 250,10 грн;

Акт виконаних робіт № 41 від 19.02.2022 на суму 7 973,09 грн;

Акт виконаних робіт № 42 від 20.02.2022 на суму 15 715,66грн.

25.04.2022 сторонами складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків, в якому відображено, що заборгованість ТОВ «ФОРУС ОЛЕУМ» перед фізичною особою-підприємцем Курочкою Л.М. станом на 25.04.2022 становить 291 195,47 грн.

Після підписання вищевказаного акту відповідач частково погасив зазначену у ньому заборгованість, перерахувавши на рахунок позивача кошти у розмірі 123 928,63 грн, про що свідчить платіжне доручення на №802 від 04 05.2022.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 167 266,84 грн.

26.07.2022 ФОП Курочка Л.М. направив на адресу ТОВ «ФОРУС ОЛЕУМ» претензію з вимогою сплатити суму боргу, проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Несплата відповідачем заборгованості у сумі 167 266,84 грн стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості та інфляційних втрат у розмірі 33 104,27 грн і 3% річних у розмірі 11 068,75 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (далі -є ГК України), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Частиною 1 ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу відповідно до транспортних заявок у січні-лютому 2022 року підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними. Всі Акти виконаних робіт підписані Замовником (відповідачем у справі) без зауважень та претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт.

Також сторонами 25.04.2022 складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків, в якому відображено, що заборгованість ТОВ «ФОРУС ОЛЕУМ» перед фізичною особою-підприємцем Курочкою Л.М. становить 291 195,47 грн.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

З урахування часткового погашення відповідачем, після підписання Акту звірки, заборгованості у розмірі 123 928,63 грн, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 167 266,84 грн.

Відповідачем факт надання відповідних послуг з перевезення вантажу відповідно до транспортних заявок у січні-лютому 2022 року не спростовано, доказів ненадання таких послуг не надано як не надано і доказів повної оплати наданих послуг чи правомірності дій відповідача щодо такої не сплати.

Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 167 266,84 грн суми основного боргу у цій справі за вказаним у тексті цього рішення договором. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 33 104,27 грн, які розраховані за загальний період з 01.08.2022 по 14.10.2024 на суму заборгованості 167 266,84 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 01.08.2022 по 14.10.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 33 104,27 грн є правильним.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 11 068,75 грн 3 % річних, які розраховані за період з 01.08.2022 по 14.10.2024 на суму заборгованості 167 266,84 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 167 266,84 грн за період з 01.08.2022 по 14.10.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 11 068,75 є правильним.

Враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних виконано у відповідності до положень діючого законодавства, є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення нарахувань в указаних сумах підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № ФО 024 перевезення автомобільним транспортом від 17.11.2020 (а.с. 11- 13), платіжним дорученням № 802 від 04.05.2022 (а.с. 16), Актом звірки (а.с. 17), Актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними (а.с. 18- 61), розрахунком інфляційних нарахувань (а.с. 62 -67), Претензією від 26.07.2022 (а.с. 14).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (вул. Мічуріна, 1б, прим. 5 селище Високогірне, Запорізький район, Запорізька обл., 70421; ідентифікаційний код юридичної особи 43592675) на користь Фізичної особи-підприємця Курочки Леоніда Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 167 266,84 грн (сто шістдесят сім тисяч двісті шістдесят шість гривень 84 коп.) основного боргу, 33 104,27 грн (тридцять три тисячі сто чотири гривні 27 коп.) інфляційних втрат, 11 068,75 грн (одинадцять тисяч шістдесят вісім гривень 75 коп.) 3% річних. Видати наказ.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (вул. Мічуріна, 1б, прим. 5 селище Високогірне, Запорізький район, Запорізька обл., 70421; ідентифікаційний код юридичної особи 43592675) на користь Фізичної особи-підприємця Курочки Леоніда Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 3171,60 грн (три тисячі сто сімдесят одна гривня 60 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.01.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич