Рішення

від 23.12.2024 по справі 914/1213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 Справа № 914/1213/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідача-1: Фермерського господарства «КОЛОДНИЦЬКА ВЕРБИНА»

відповідача-2: ОСОБА_1

відповідача-3: ОСОБА_2

відповідача-4: Фермерського господарства «ВЕРБИНА КОЛОДНИЦЬКА ПЛЮС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України

про: стягнення 3 726 922,27 грн.,

представники:

позивача: Данильченко О.О.,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: не з`явився,

відповідача-4: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до відповідача-1: Фермерського господарства «КОЛОДНИЦЬКА ВЕРБИНА», відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 , відповідача-4: Фермерського господарства «ВЕРБИНА КОЛОДНИЦЬКА ПЛЮС» про стягнення 3 726 922,27 грн.

14.05.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.05.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення документів (вх.№14077/24).

29.05.2024р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 26.06.2024р.; залучити до участі у справі Міністерство фінансів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою, викликати представників учасників справи у підготовче засідання.

Рух справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

13.06.2024р. на електронну адресу суду третьою особою подано письмові пояснення щодо позову (вх.№15728/24).

13.06.2024р. через систему «Електронний суд» третьою особою подано аналогічні письмові пояснення щодо позову (вх.№15705/24).

01.07.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову у даній справі, в якій позивач просить суд застосувати заходи до забезпечення позову шляхом:

-накладення арешту на майно:

МаркаГАЗ, Модель52, Рік випуску1975, дата останньої реєстрації 17.09.2020 р., об`єм (потужність) двигуна, см 33480, що належить на праві власності ОСОБА_1 (відповідач-2/поручитель).

Ухвалою суду від 02.07.2024р. вказану заяву позивача задоволено повністю.

14.08.2024р. відповідачем-1 подано суду письмові пояснення щодо мирного врегулювання спору, а саме щодо проведення перемовин з даного питання (вх.№20200/24).

Протокольною ухвалою від 14.08.2024р. суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів, розгляд справи відкласти на 28.08.2024р.

28.08.2024р. на електронну адресу суду відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№21133/24).

28.08.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості та виписки по рахунку станом на 23.08.2024р. (вх.№21153/24).

05.11.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву відповідно до якої позивач просив долучити до матеріалів справи актуальну довіреність на підтвердження повноважень представника (вх.№26761/24).

27.11.2024р. через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи актуальних виписок за рахунками та розрахунок заборгованості за кредитним договором (вх.№28814/24).

Протокольною ухвалою від 06.11.2024р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.11.2024р.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителів солідарно.

Також позивач просить стягнути з відповідачів сплачену Міністерством фінансів України гарантію відповідно до умов договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/554, укладеного між Міністром фінансів України та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.12.2021 року.

Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав, однак в судовому засіданні позовні вимоги не заперечив.

Інші відповідачі не висловили своєї правої позиції, правом на подання відзиву не скористались.

Третя особа у письмових поясненнях позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи здійснювати без участі представника.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

01.04.2022 між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» та Фермерським господарством «КОЛОДНИЦЬКА ВЕРБИНА» було укладено кредитний договір № 40693835-КД-1 (далі - Кредитний договір).

Пунктами А.1., А.2. Кредитного договору передбачено вид кредиту - строковий кредит. Ліміт договору складає 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн, на наступні цілі: посів сільськогосподарських культур, купівля сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), що підпадає під визначення груп 1-24 УКТЗЕД, а також добрив, засобів захисту рослин, пестицидів та агрохімікатів, паливно- мастильних матеріалів, запасних частин, основних засобів та нематеріальних активів, оплату праці, оренду нерухомого та рухомого майна, інших товарів (робіт, послуг), що використовуються суб`єктами господарювання - сільськогосподарськими товаровиробниками під час провадження операційної діяльності.

Відповідно до пункту А.3. Договору, термін повернення кредиту - 01.10.2022р. включно.

Пунктом А.4. Кредитного договору визначено рахунок для обслуговування кредиту - 29099001027703, отримувач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до пункту А.6.1. Кредитного Договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,38 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.2. Кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 16,38 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6.1 договору. При цьому, Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6.1 договору та дати початку її нарахування.

Умовами пункту А.8. Кредитного договору передбачено, що датою сплати процентів є 1-ше число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.2 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 договору, в терміни на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

04.04.2022р. позивачем на поточний рахунок відповідача-1 перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000 000,00 грн.

Разом з цим, 01.04.2022р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,38 % річних.

Умовами пункту 2.2. Додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. Додаткової угоди +5 % річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Відповідно до пункту 2.7. Додаткової угоди, погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Умовами пункту 2.10. Додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. Договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. Додаткової угоди + 5% річних.

Водночас, 01.04.2022р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №40693835-ДП-1/1 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

01.06.2023р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 40693835-ДП-1/2 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-3 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Також, 01.06.2023р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та Фермерським господарством «ВЕРБИНА КОЛОДНИЦЬКА ПЛЮС» було укладено договір поруки № 40693835-ДП-1/3 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-4 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Окрім того, підпунктом «в» пункту 1 Додаткової угоди передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №723 зі змінами.

05.04.2022р. між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (надалі - Гарант) та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 (надалі - Договір гарантії), відповідно до пункту 6 якого, Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2.3.2. Кредитного договору, при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно з статтею 651 ЦК України та статті 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Позивачем було направлено до ФГ «КОЛОДНИЦЬКА ВЕРБИНА» повідомлення від 03.08.2023р. про розірвання договору № 40693835-КД-1 з вимогою до 03.09.2023 року, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.

08.09.2023р. позивачем направлено на адресу Гаранта та АТ «Укрексімбанк» (Агента) вимогу на сплату за гарантією №193 за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021р. №13110-05/554.

Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією в розмірі 3 818 234,20 грн.

04.10.2023р. Міністерству фінансів України була направлена відкоригована вимога №193.1 від 04.10.2023р. на коригування вимоги на сплату за гарантією №193 від 08.09.2023р. за договором про надання гарантії на портфельній основі від 03.12.2021р. №13110-05/554, відповідно до якої зараховано на рахунок погашення 3 664 110,18 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором станом на 04.11.2024р. становить 3 520 922,27 грн., з яких: 673 378,44 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 154 030,09 грн. - заборгованості за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 2693513,74 грн.

Враховуючи те, що відповідачі не здійснили повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду позовом у даній справі про солідарне стягнення з останніх зазначеної заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами пункту першого частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 вказаного кодексу України).

Відповідно до пунктів 8, 12 частини першої статті першої Закону України «Про електронні довірчі послуги» у редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, назву якого змінено на Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним, як підпис.

За змістом частини четвертої статті 18 вказаного Закону, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» у відповідній редакції передбачено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Зі змісту витягів з онлайн сервісу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) слідує, що сторонами підписано відповідний кредитний договір, додаткова угода, договори поруки із дотриманням вищевказаних положень закону, а тому договори є такими, що укладені у письмовій формі. Доказів протилежного учасниками справи суду не подано.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

Сторони у договорі погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,38 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом (пункт А.6.1. Кредитного договору).

Відповідно до пункту А.6.2. Кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 16,38 % річних.

Згідно пункту А.8 Кредитного договору, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.2 цього Договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди до Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,38 % річних.

Погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди (пункт 2.7. Додаткової угоди).

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Кредитного договору відповідачу-1 перераховано кредитні кошти в сумі 5 000 000,00 грн на поточний рахунок, однак відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив взяті на себе договірні зобов`язання та до закінчення дії договору не здійснив платежі, передбачені умовами договору, а також не здійснив оплату відсотків у строки та порядку встановленому п. 2.7 додаткової угоди №1 до Кредитного договору.

Водночас, 01.04.2022р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №40693835-ДП-1/1 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

01.06.2023р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 40693835-ДП-1/2 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-3 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Також, 01.06.2023р. між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та Фермерським господарством «ВЕРБИНА КОЛОДНИЦЬКА ПЛЮС» було укладено договір поруки № 40693835-ДП-1/3 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-4 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Згідно із статтею 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.

Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно виписок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по особовому рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, станом на 04.11.2024р., у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом в сумі 3 520 922,27 грн., з яких: 673 378,44 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 154 030,09 грн. - заборгованості за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 2 693 513,74 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, провадження №12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи часткові оплати відповідачем-1 кредитної заборгованості, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 206 000,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу кредиту, який забезпечено порукою, відповідачами не надано доказів повернення кредитних коштів своєчасно та в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно основної заборгованості та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково.

Щодо державної гарантії.

Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України, державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань; строк дії гарантії.

Прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. № 723. Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва резидентам України, що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.

Матеріали справи підтверджують факт укладання 03.12.2021р. між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/554.

08.09.2023р. позивачем направлено на адресу Гаранта та АТ «Укрексімбанк» (Агента) вимогу на сплату за гарантією №193 за договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 03.12.2021р. №13110-05/554.

Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією в розмірі 3 818 234,20 грн.

04.10.2023р. Міністерству фінансів України була направлена відкоригована вимога №193.1 від 04.10.2023р. на коригування вимоги на сплату за гарантією №193 від 08.09.2023р. за договором про надання гарантії на портфельній основі від 03.12.2021р. №13110-05/554, відповідно до якої зараховано на рахунок погашення 3 664 110,18 грн.

Пунктом 38 Договору гарантії передбачено, зокрема, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов`язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Згідно із частиною першою статті 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Своє право на регресну вимогу до боржника гарант реалізував шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача-1 сплаченої відповідно до гарантії суми (пункти 6.1., 6.2. договору про надання державної гарантії на портфельній основі, пункти 2.13., 2.14. додаткової угоди №1 до Кредитного договору).

Крім того, у пункті 2.13. Додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди.

08.09.2023 року позивачем направлено повідомлення до відповідача-1 про надсилання вимоги гаранту.

Отже, враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за сплаченою гарантією у розмірі 2 693 513,74 грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки в решті позовних вимог провадження у справі належить закрити за відсутністю предмету спору.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що у зв`язку із порушенням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором у нього наявна заборгованість за кредитом в розмірі 3 520 922,27 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів солідарно.

Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 44 723,07 грн платіжною інструкцією №BOJ69B3YPI від 09.05.2024р.

Порядок розподілу та відшкодування судового збору регламентується виключно ГПК України та Законом України «Про судовий збір».

Розподіл судових витрат у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.

З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України слідує, що солідарне стягнення судових витрат чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024р. у справі №903/135/23 (903/134/23).

За таких обставин, у відповідності до статті 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам у рівних частинах.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, суд роз`яснює позивачу право на повернення з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за частину майнової вимоги щодо якої закрито провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Фермерського господарства «КОЛОДНИЦЬКА ВЕРБИНА» (місцезнаходження: Україна, 82436, Львівська обл., Стрийський р-н, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код: 40693835), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ), Фермерського господарства «ВЕРБИНА КОЛОДНИЦЬКА ПЛЮС» (місцезнаходження: Україна, 82436, Львівська обл., Стрийський р-н, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код: 44621900) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість, яка виникла з кредитного договору №40693835-КД-1 від 01.04.2022р. у розмірі 3 520 922,27 грн., з яких: 673 378,44 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 154 030,09 грн. - заборгованості за процентами та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 2 693 513,74 грн.

3.Стягнути з Фермерського господарства «КОЛОДНИЦЬКА ВЕРБИНА» (місцезнаходження: Україна, 82436, Львівська обл., Стрийський р-н, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код: 40693835) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) 10 562,77 грн. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)

10 562,77 грн. судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) 10 562,77 грн. судового збору.

6.Стягнути з Фермерського господарства «ВЕРБИНА КОЛОДНИЦЬКА ПЛЮС» (місцезнаходження: Україна, 82436, Львівська обл., Стрийський р-н, село Конюхів, вулиця Гасина О., будинок 228; ідентифікаційний код: 44621900) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код: 14360570) 10 562,77 грн. судового збору.

7.В решті позовних вимог - закрити провадження у справі.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 02.01.2025 р.

Суддя Король М.Р.