Ухвала

від 01.01.2025 по справі 915/1626/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

01 січня 2025 року Справа № 915/1626/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши матеріали

за позовом: Уманської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія Агротех»,

про: стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки в сумі 1315509,73 грн та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі стосовно зміни ставки орендної плати у редакції запропонованій позивачем,-

в с т а н о в и в:

27.12.2024 за вхід.№16374/24 Уманська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія Агротех», з такими вимогами:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія Агротех» на користь Уманської міської ради, отримувач Виконавчий комітет Уманської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки за адресою: м.Умань, вул.Дерев`янка, 2, кадастровий номер 7110800000:03:003:1120, площею 5,7977 га, за період з 29.03.2021 по 31.12.2023, в сумі 1315509,73 грн;

- визнати укладеною між Уманською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія Агротех» додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2015 щодо оренди земельної ділянки, площею 58893 кв.м, в т.ч. сервітут №1 (проїзд) площею 1095 кв.м, сервітут №2 (проїзд) площею 229 кв.м та сервітут №3 (залізна колія) площею 143 кв.м, кадастровий номер: 7110800000:03:003:1120, що знаходиться за адресою: м.Умань, вул.Дерев`янка, 2, стосовно зміни ставки орендної плати, - у редакції запропонованій позивачем.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадках, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.

Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

Частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладені в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

Предметом позову у даному спорі є вимоги про стягнення 1315509,73 грн, як безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:03:003:1120, площею 5,7977 га, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди такої земельної ділянки стосовно зміни ставки орендної плати у редакції запропонованій позивачем.

Місцезнаходженням вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:003:1120, площею 5,7977 га, є: Черкаська обл., м.Умань, вул.Дерев`янка, 2.

Тобто, спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:003:1120, площею 5,7977 га; яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., м.Умань, вул.Дерев`янка, 2.

Згідно ч.9 ст.176 ГПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною третьою статті 31 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (частина шоста статті 31 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав учасників справи, а, навпаки, є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Крім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви №29458/04, №29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява №7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, а у даному випадку судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий позов.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з приводу нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:003:1120, площею 5,7977 га; яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., м.Умань, вул.Дерев`янка, 2; суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Черкаської області.

Керуючись ч.1 ст.27, ч.3 ст.30, п.1 ч.1 ст.31, ст.ст.234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Матеріали справи №915/1626/24 за позовом Уманської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна Компанія Агротех» про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки в сумі 1315509,73 грн та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі стосовно зміни ставки орендної плати у редакції запропонованій позивачем, - передати до Господарського суду Черкаської області.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва