Рішення

від 19.12.2024 по справі 920/407/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2024м. СумиСправа № 920/407/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/407/24

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз

України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6,

код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне

науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код ЄДРПОУ 05747991)

про стягнення 74 473 194 грн 28 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бернацька О.В.,

від відповідача: не прибув,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

УСТАНОВИВ:

Суть спору. 11.04.2024 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 74473 194 грн 81 коп., у тому числі: 49054 386 грн 70 коп. борг, 4 370 738 грн 40 коп. 3% річних, 21048 069 грн 18 коп. інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/407/24; здійснювати розгляд справи у змішаній формі (паперовій та електронній); призначено підготовче засідання у справі на 23.05.2024, 10:00; позивачу та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Розгляд справи 23.05.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці з 14.05.2024 по 03.06.2024.

Ухвалою суду від 05.06.2024 призначено підготовче засідання у справі на 13.06.2024, 13:30.

Ухвалою суду від 13.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 16.07.2024; відкладено підготовче судове засідання на 11.07.2024, 11:20.

Розгляд справи 11.07.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 05.07.2024 по 19.07.2024.

Ухвалою суду від 22.07.2024 призначено підготовче судове засідання у справі №920/407/24 на 08.08.2024, 11:00.

Розгляд справи 08.08.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці у період з 05.08.2024 по 18.08.2024; на лікарняному з 19.08.2024 по 30.08.2024; у відпустці у період з 02.09.2024 по 05.09.2024.

Ухвалою суду від 06.09.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/407/24 на 24.09.2024, 11:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 48 хв. до 11 год. 30 хв. 24.09.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 24.09.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 24.09.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/407/24 на 08.10.2024, 10:15.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. 08.10.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 08.10.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 08.10.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/407/24 на 24.10.2024, 10:15.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 09 хв. до 12 год. 13 хв. 24.10.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 24.10.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 24.10.2023 призначено підготовче засідання у справі на 05.11.2024, 11:00 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 29.10.2024).

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 52 хв. до 12 год. 28 хв. 05.11.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 05.11.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 05.11.2024 призначено підготовче засідання у справі на 28.11.2024, 11:00.

Ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/407/24 до судового розгляду по суті на 05.12.2024, 11:40.

Розгляд справи 05.12.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці у період з 05.12.2024 по 06.12.2024.

Ухвалою суду від 09.12.2024 призначено судове засідання у справі №920/407/24 на 19.12.2024, 11:15.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2024 не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 19.12.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями13,14,74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 1ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.12.2024 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини.

24.09.2020 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (Відповідач, Споживач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-2423-КП-29 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач, зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/органіаціями (пункт 1.2 договору).

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 5.1. договору).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2020 року квітень 2021 року Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 53 463 596 грн 68 коп.

Сторонами доказів припинення/розірвання спірного Договору до матеріалів справи не надано.

Обґрунтовуючи позов Позивач вказував на те, що Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив за переданий йому газ, в зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 49 054 386 грн 70 коп., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплатити вартість отриманої речі та право її вимоги.

Договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, зміст договору є і мови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За умовами п. 5.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання Відповідачем від Позивача природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року (а.с. 17-20), проте в порушення умов укладеного Договору та вимог ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України Відповідач не виконав передбачені Договором зобов`язання щодо своєчасного та в повному обсязі оплати отриманого газу, у зв`язку з чим його заборгованість перед Позивачем складає 49 054 386 грн 70 коп., тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 49 054 386 грн 70 коп. заборгованості за отриманий природний газ суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, Позивачем за порушення строків оплати за отриманий природний газ відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне:

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до поданого Позивачем розрахунку, доданого до позовної заяви, останнім нараховано Відповідачу 4 370 738 грн 40 коп. 3% річних та 21 048 069 грн 18 коп. інфляційних втрат.

Відповідач контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт неповної оплати Відповідачем природного газу, поставленого у жовтні 2020 року квітні 2021 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача 4 370 738 грн 40 коп. 3% річних та 21 048 069 грн 18 коп. інфляційних втрат.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача 49 054 386 грн 70 коп. суми основного боргу, 4 370 738 грн 40 коп. 3% річних, 21 048 069 грн 18 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань за Договором постачання природного газу № 20/21-2423-КП-29 від 24.09.2020.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 847 840 грн. 00 коп. покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення 74 473 194 грн 28 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 49 054 386 грн 70 коп. суми основного боргу за Договором постачання природного газу № 20/21-2423-КП-29 від 24.09.2020, 4 370 738 грн 40 коп. 3% річних, 21 048 069 грн 18 коп. інфляційних втрат, а також 847 840 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

У зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. з 24.12.2024 по 31.12.2024 у відпустці повний текст рішення складено і підписано суддею 02.01.2025.

СуддяС.В. Заєць