Рішення

від 02.12.2024 по справі 921/457/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

02 грудня 2024 рокуСправа № 921/457/23Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши заяву без номера від 11.11.2024 (вх.№8625 від 12.11.2024), подану через систему "Електронний суд", представницею позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №921/457/23

за позовом : Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича, юридична адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2

до відповідача : Збаразької міської ради, вул. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, 47303

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

У призначене засідання представники сторін не з`явилися.

1. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича до відповідача - Збаразької міської ради, про визнання додаткової угоди до договору оренди землі (кадастровий номер 6122486700:01:003:0006) від 11.09.2015, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Яремчуком Ігорем Володимировичем та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, у редакції, визначеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2024 в задоволенні позову відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.10. 2023 у справі №921/457/23.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2023 у справі №921/457/23 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2024 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яремчука Ігоря Володимировича задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2023 у справі №921/457/23 скасовано, справу №921/457/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2024 суддею Охотницькою Н.В. прийнято справу №921/457/23 до свого провадження.

06.11.2024 судом ухвалено рішення у справі.

12.11.2024 на адресу суду надійшла заява без номера від 11.11.2024 (вх.№8625 від 12.11.2024), подана через систему "Електронний суд", представниці позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №921/457/23.

У даній заяві просить суд долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем судових витрат та ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача : 2 684 грн - судовий збір, сплачений при поданні позову; 4 026 грн - судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги; 5 368 грн. - судовий збір, сплачений при поданні касаційної скарги; а також 50 000 грн - суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвокатів.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024, у зв`язку із перебуванням судді Охотницької Н.В. на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування призначено повторний автоматизований розподіл у справі для розгляду заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 для розгляду заяви визначено суддю Гевка В.Л.

Ухвалою суду від 15.11.2024 прийнято до розгляду заяву без номера від 11.11.2024 (вх.№8625 від 12.11.2024) представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №921/457/23. Призначено судове засідання для вирішення питання про стягнення судових витрат у справі №921/457/23 на 02.12.2024 о 12 год. 00 хв.

Заявник (позивач) участі уповноваженого представника у судовому засіданні 02.12.2024 не забезпечив, будь яких клопотань чи заяв процесуального характеру суду не надав.

Відповідач участі уповноваженого представника у призначеному судовому засіданні не забезпечив, проте подав суду клопотання (б/н від 02.12.2024 (вх№9196 від 02.12.2024)), у якому просить перенести (відкласти) судове засідання на іншу дату у зв`язку із неможливістю забезпечити участь представника Збаразької міської ради у судовому засіданні.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення, без участі представників заявника (позивача ) та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

02.12.2024 суд видалився до нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину додаткового рішення.

1.1. Розгляд клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

02.12.2024 відповідач - Збаразька міська рада звернувся до суду із клопотанням (вх№9196), у якому, посилаючись на неможливість забезпечити участь представника у судовому засіданні 02.12.2024 просить перенести (відкласти) дане судове засідання на іншу дату.

Суд, розглянувши вказане клопотання, зважаючи що до клопотання не додано жодних підтверджень щодо неможливості Збаразької міської ради забезпечити участь уповноваженого представника у призначеному судовому засіданні, а також беручи до уваги, що наявні у справі докази, на думку суду, є достатніми для розгляду заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі, суд відмовляє відповідачу у заяві щодо відкладення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення на іншу дату.

2.Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція заявника (позивача у справі).

У поданій суду заяві без номера від 11.11.2024 (вх.№8625 від 12.11.2024) про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просить ухвалити додаткове рішення у справі №921/457/24 щодо вирішення питання про покладення на відповідача судових витрат в тому числі і витрат на правову допомогу адвоката в сумі 50 000,00 грн. На підтвердження своїх вимог до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копії: Ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною, договору про надання правничої допомоги від 20.06.2024, додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги та акту прийому - передачі послуг від 11.11.2024.

2.2. Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач - Збаразька міська рада участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні не забезпечив, проте у наданому суду (сформованому через систему "Електронний суд") клопотанні (вх.№8957 від 21.11.2024) просить відмовити позивачу у задоволенні вимог заявлених у заяві №б/н від 11.11.2024.

При цьому, звертає увагу на незначну складність справи, оскільки спір між сторонами виник лише в частині узгодження терміну договору, адже від укладення додаткової угоди про продовження терміну договору оренди землі Збаразька міська рада не відмовлялась.

Також, просить врахувати і те, що Збаразька міська рада є бюджетною установою, фінансовий ресурс органу місцевого самоврядування обмежений, значна сума коштів була вилучена із місцевого бюджету в державний бюджет, частина коштів направлена на потреби Збройних Сил України.

3. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Із змісту статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1,3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Згідно із частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

4. Фактичні обставини, встановлені судом у розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення.

Адвокат позивача - Ларіонова О.О. звернулась до суду із заявою (б/н від 11.11.2024 (вх№8625 від 12.11.2024)) про покладення на Збаразьку міську раду : 2684,00 грн (судового збору, сплаченого за подання позовної заяви), 4 026,00 грн (судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги), 5368,00 грн (судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги) та 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у відповідності до наданих доказів заявниця стверджує, що адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною, яка діє на підставі свідоцтва №2927, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31.05.2007, під час розгляду даної справи позивачем понесено судові витрати на загальну суму 50 000,00 грн.

На обґрунтування поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, заявницею надано суду копії : ордеру серії АА №1476602 від 18.08.2024 ; Договору №б/н від 20.06.2024 про надання правничої допомоги ; Додаткової угоди від 20.06.2024 ; Платіжної інструкції №0.0.3873032710.1. від 10.09.2024 на суму 50 000,00 грн та Акту приймання-передачі послуг від 11.11.2024.

5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

5.1. Стосовно заявленого до стягнення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, суд зазначає таке.

Питання покладення судового збору врегульовано статтею 129 ГПК України.

Загальними правилами розподілу судових витрат у вигляді судового збору передбачено, що витрати позивача, пов`язані з розглядом справи можуть бути покладені судом на самого платника судового збору, або на іншу сторону, або відшкодовані з державного бюджету особі, яка його сплатила.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Із змісту статті 282 ГПК України у резолютивній частині постанови апеляційної інстанції зазначається і про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Також, за змістом п.п. б), в) пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18, від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постанові від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, у постанові від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі №922/4129/19 зазначив, що оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в частині судового збору, суд зазначає таке.

В червні 2023 року позивач - Фізична особа-підприємець Яремчук Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Збаразької міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі (кадастровий номер 6122486700:01:003:0006) від 11.09.2015, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Яремчуком Ігорем Володимировичем та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, укладеною в редакції, викладеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2023 в задоволенні позову відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10 жовтня 2023 року у справі №921/457/23.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського Тернопільської області від 14.12.2023 у справі №921/457/23 - без змін. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишено за апелянтом.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 921/457/23 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яремчука Ігоря Володимировича задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2023 у справі №921/457/23 скасовано, справу №921/457/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. Крім того, у пункті 7 вказаної постанови Верховним судом зазначено, що : "оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.07.2024, справу №921/457/23 передано на новий розгляд судді Охотницькій Н.В.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.11.2024 (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено. Визнано додаткову угоду до договору оренди землі (кадастровий номер 6122486700:01:003:0006) від 11.09.2015, укладеною між Фізичною особою-підприємцем Яремчуком Ігорем Володимировичем ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області. Стягнуто зі Збаразької міської ради (вул. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, код 04058404) на користь Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ): 2684 грн 00 коп. судового збору.

Таким чином, суд беручи до уваги, що постановою Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 921/457/23 за зверненням позивача, касаційну скаргу якого задоволено частково та скасовано постанову апеляційної інстанції як і рішення першої інстанції, та справу №921/457/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, тому і судові витрати позивача - 4 026,00 грн (судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги) та 5368,00 грн (судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги) є правомірними та такими що підлягають до стягнення з відповідача в користь позивача.

Таким чином, судовий збір в розмірі 4 026,00 грн за подання апеляційної скарги та судовий збір в розмірі 5368,00 грн за подання касаційної скарги, суд покладає на відповідача та стягує зазначені суми судового збору в користь позивача.

Одночасно, зважаючи на те, що за результатами нового розгляду справи №921/457/23, Господарським судом Тернопільської області при ухваленні рішення від 06.11.2024 позовні вимоги задоволено та у відповідності до статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 684,00 грн, сплачений позивачем за подання позову, покладено на відповідача у справі - Збаразьку міську раду, тому в цій частині вимог, суд відмовляє в задоволенні, як безпідставно заявлених.

При цьому, суд наголошує на тому, що оскільки станом на 02.12.2024 рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.11.2024, яке складено та підписано - 18.11.2024, не набрало законної сили, а тому у разі оскарження вказаного рішення до апеляційної, касаційної інстанції та скасування чи зміни рішення першої інстанції, сторони вправі будуть звернутися про розподіл судових витрат з урахуванням таких змін.

5.2. Стосовно заявлених до стягнення 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Як вбачається із заяви (б/н від 11.11.2024 (вх№8625 від 12.11.2024)) адвокат позивача - Ларіонова О.О. ухвалення додаткового рішення, зокрема, щодо покладення на відповідача 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

02.06.2024 між Фізичною особою-підприємцем Яремчуком Ігорем Володимировичем (далі по тексту - Клієнт) та адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною (далі по тексту - Адвокат), укладено Договір про надання правничої допомоги (№б/н).

За цим Договором Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту такі види правової допомоги : надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства ; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, здійснення представництва інтересів Клієнтів в судах України всіх інстанцій та будь-якої юрисдикції з усіма процесуальними правами, що надані Клієнту згідно чинного законодавства як позивачу, відповідачу, третій особі (включаючи право підписувати, подавати та одержувати в інтересах Клієнта позовні заяви, клопотання, скарги та будь-які інші документи, сплачувати держав енне мито), здійснення представництва інтересів Клієнта інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності. (п.2. Договору).

Пунктом 4. Договору сторони домовились, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розмір та порядок визначення якої встановлюються додатковою угодою до даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 20.06.2025 року.(п.16 Договору).

Як встановлено судом, пунктом 1 Додаткової угоди сторони погодили, що вартість правової допомоги (послуг), наданої Адвокатом Клієнту визначається за ставкою 5 000 грн/година витраченого часу (2500грн/пів години витраченого часу або пропорційно витраченого часу Адвоката).

Також, сторони погодили, що участь Адвоката в судовому засіданні (до чого прирівнюється прибуття Адвоката в суд/під`єднання в режимі відео конференції і в тому разі, якщо засідання не відбудеться) прирівнюється до двох годин часу та оплачується за ставкою 5 000грн/година. Зазначена сума може бути збільшена в разі, якщо судове засідання з врахуванням часу очікування Адвокатом судового засідання в разі його затримки не з вини Адвоката, триватиме більше ніж дві години. (п.3 Додаткової угоди).

Вартість наданої Адвокатом Клієнту правової допомоги визначається, виходячи з загальної кількості годин/хвилин, витрачених Адвокатом. (п.4 Додаткової угоди).

Так, матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів позивача під час нового розгляду даної справи в Господарському суді Тернопільської області здійснювалось адвокатом - Ларіоновою Оленою Олександрівною.

З акту приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2024 та опису робіт (наданих послуг) вбачається, що згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 20.06.2024, адвокатом позивача - Ларіоновою О.О. надано такі послуги, як :

- участь в трьох судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області (23.09.2024, 30.09.2024, 14.10.2024) ;

- складання та подання до суду додаткових письмових пояснень по справі №921/457/23 з урахуванням постанови Верховного Суду від 09 липня 2024 року.

За змістом акту від 11.11.2024, претензії з приводу обсягу та якості наданих послуг (правничої допомоги) у сторін відсутні.

Разом з цим у вказаному Акті не деталізовано обсягу, затраченого часу, ціни в розрізі кожної із правових послуг окремо.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

Водночас, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20).

Відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Також, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

В той же час, відповідач у наданому суду клопотанні (вх.№8957 від 21.11.2024), вказуючи на те, що сама справа не становить особливої складності, а спір між сторонами виник лише в частині узгодження терміну договору, оскільки від укладення додаткової угоди про продовження терміну договору оренди землі Збаразька міська рада не відмовлялась. Також, відповідач просить врахувати і те, що Збаразька міська рада є бюджетною установою, фінансовий ресурс органу місцевого самоврядування обмежений, значна сума коштів була вилучена із місцевого бюджету в державний бюджет, частина коштів направлена на потреби Збройних Сил України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18).

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Із змісту частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію": "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу відповідач та адвокат визначили в Додатковій угоді та в Акті приймання - передачі виконаних робіт від 11.11.2024.

При цьому, дослідивши наданий адвокатом позивача акт прийому - передачі послуг від 11.11.2024, суд приходить до висновку, що адвокатом підтверджено виконання робіт по наданню послуг у більшості випадків, проте, в окремих випадках, позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, а також їх вартість.

Так, позивач та адвокат зазначили, що сума винагороди в розмірі 50 000,00 грн включає в себе: участь в судових засіданнях у Господарському суді Тернопільської області (23.09.2024, 30.09.2024, 14.10.2024) по 10 000,00 грн за участь у кожному судовому засіданні, а також, 20 000,00 грн за складання та подання до суду додаткових письмових пояснень по справі №921/457/23 з урахуванням постанови Верховного Суду від 09 липня 2024 року, проте сторонами не деталізовано обсягу затраченого часу, ціни в розрізі кожної із наданих правових послуг адвоката окремо.

При цьому, суд критично оцінює обґрунтування адвокатських витрат, в частині нарахування 30 000,00 грн за участь адвоката Ларіонової О.О. у судових засіданнях, які призначалися Господарським судом Тернопільської області у новому розгляді даної справи.

Протоколами судових засідань підтверджено участь адвоката в 3-х судових засіданнях (23.09.2024, 30.09.2024 та 14.10.2024). При цьому, як встановлено судом, Додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2024 встановлено вартість правової допомоги із розрахунку 5000,00 грн/година.

З урахуванням того, що тривалість судових засідань, у яких, в режимі відеоконференцзв`язку, взяла участь адвокат позивача, складала :

23.09.2024 - з 10 год. 02 хв. по 10 год. 17 хв. - 15 хв. ;

30.09.2024 - з 10 год. 05 хв. по 10 год. 28 хв. - 13 хв. ;

14.10.2024 - з 10 год.28хв. по 10 год. 52 хв. - 24 хв.,

то загальний тривалість судових засідань склала - 52 хв., що з розрахунку у відповідності до умов Додаткової угоди від 11.11.2024 становить - 4 350,00 грн. Вказана сума є обґрунтованою та правомірно заявленою, а тому підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача.

В свою чергу, нараховані судові витрати за участь представника позивача у судових засіданнях в розмірі 25 650,00 грн, суд розцінює як безпідставно нараховані та відмовляє у їх задоволенні.

Стосовно заявлених 20 000,00 грн за складання та подання до суду додаткових письмових пояснень, то суд вважає їх такими, що вони є належним чином доведеними матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, є завищеним щодо іншої сторони спору порівняно з ринковими цінами на аналогічні послуги.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг адвокатом Ларіоновою О.О., суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та присудження до стягнення із Збаразької міської ради на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 350 грн 00 коп. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Таким чином, до стягнення з відповідача - Збаразької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича підлягає 24 350 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Ларіонової О.О., так як такі є реальними, обґрунтованими та такими, що були необхідними при розгляді справи № 921/457/23.

В свою чергу, суд відмовляє у заявленій до стягнення з відповідача оплаті за надання правової допомоги позивачу в розмірі 25 650,00 грн, з підстав наведених вище.

Враховуючи вище зазначене, керуючись статтями 129, 232, 234, 235, 244, з 253 по 259 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Ухвалити у справі №921/457/23 додаткове рішення.

2. Відмовити у заяві без номера від 02.12.2024 (вх.№9196 від 02.12.2024), поданій через систему "Електронний суд", відповідачем про перенесення (відкладення) справи №921/457/23.

3. Заяву без номера від 11.11.2024 (вх.№8625 від 12.11.2024), подану через систему "Електронний суд", представницею позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №921/457/23, задовольнити частково.

4. Покласти на відповідача - Збаразьку міську раду : судовий збір в розмірі 4 026,00 грн за подання апеляційної скарги, судовий збір в розмірі 5 368,00 грн за подання касаційної скарги та 24 350 грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути із Збаразької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Яремчука Ігоря Володимировича : 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. - судовий збір за подання апеляційної скарги, 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. - судовий збір за подання касаційної скарги та 24 350 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят ) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. В іншій частині заяви, відмовити.

7. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Позивач (стягувач) - Фізична особа-підприємець Яремчук Ігор Володимирович, юридична адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач (боржник) - Збаразька міська рада Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058404, місцезнаходження: Тернопільська область, місто Збараж, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 4.

8. Повний текст додаткового рішення надіслати :

- позивачу: Фізичній особі-підприємцю Яремчуку Ігорю Володимировичу, до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС;

- відповідачу: Збаразькій міській раді, до її електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його підписання суддею (суддями) та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статті з 253 по 259 ГПК України. Повне додаткове рішення складено - 02.01.2025.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко