ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2024 року Справа № 926/2768/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД
про стягнення заборгованості в сумі 309 096,83 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін: не з`явились.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД про стягнення заборгованості в сумі 309 096,83 грн.
Позов обґрунтований тим, що 02 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД (підрядник) було укладено договір субпідряду №02/12/20ПМ (далі - Договір).
Додатково до Договору субпідряду №02/12/20ПМ від 02.12.2020 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД було укладено Додаткову угоду №1 від 11 червня 2021 року та Додаткову угоду №2 від 29 червня 2021 року.
Позивач зазначає, що ТОВ ЄВРОІНТЕРБУД не оплатило ТОВ БІГ КИЇВ вартість робіт виконаних ТОВ БІГ КИЇВ та матеріалів, зазначених у актах приймання виконаних будівельних робіт. Відтак відповідач має прострочену заборгованість з оплати вартості виконаних робіт та матеріалів у розмірі 202 708,32 грн, а термін прострочення зобов`язань складає 1079 календарних дні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2024 року, судову справу № 926/2768/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 26 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 30 грудня 2024 року.
Сторони явку належних представників в судове засідання 30 грудня 2024 року не забезпечили.
При цьому, як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду, у сторін наявний зареєстрований електронний кабінет користувача ЄСІТС. Таким чином, суд вважає, що сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
В порядку частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД (підрядник) було укладено договір субпідряду №02/12/20ПМ від 02 грудня 2020 року. (далі - Договір).
Частини 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно частини 1 статті 837 ЦК України, Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, за цим Договором Субпідрядник зобов`язується за завданням Підрядника власними або залученими силами і засобами виконати Роботи на Об`єкті, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати Підряднику у встановлений цим Договором строк, а Підрядник зобов`язується надати Субпідряднику фронт Робіт, затверджену проектну документацію, здійснювати приймання виконаних Субпідрядником Робіт і проводити оплату Робіт відповідно до умов цього Договору.
Пунктами 2.2., 2.3. Договору унормовано, що роботи виконуватимуться Субпідрядником на підставі затвердженої Проектної документації. Строки виконання Робіт, об`єми і вартість, що виконуються Субпідрядником згідно з умовами цього Договору, вказуються в додатках до цього Договору, які є невід`ємними частинами цього Договору. Вказані додатки підписуються уповноваженими представниками Сторін і вступають в дію З моменту їх підписання і скріплення печатками.
Згідно пункту 14.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печаткою Сторін та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань по ньому.
В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД укладено Додаткову угоду №1 від 11 червня 2021 року та Додаткову угоду №2 від 29 червня 2021 року.
Відповідно до пунктів 1, 2 Додаткової угоди 1, Сторони узгодили перелік, склад та обсяг додаткових робіт шляхом затвердження Додатку № 1 Договірна ціна № 2 до даної Додаткової угоди № 1, на загальну вартість Додаткових робіт з ПДВ (20%) - 212 941,46 грн; Без ПДВ - 177 451,22 грн; ПДВ (20%) - 35 490,24 грн.
Підрядник авансує Додаткові роботи, які вказані у Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди № 1, шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 105 416,53 грн включаючи ПДВ, що є 50% вартості робіт відповідно до Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди № 1. Підрядник приймає Додаткові роботи та оплачує іншу частину Додаткових робіт, за виключенням авансованого платежу, Субпідряднику згідно умов Договору.
Згідно пункту 1, 2 Додаткової угоди 2, Сторони узгодили перелік, склад та обсяг додаткових робіт шляхом затвердження Додатку № 1 Договірна ціна № 3 до даної Додаткової угоди № 2, на загальну вартість Додаткових робіт з ПДВ (20%) - 279 202,36 грн; Без ПДВ - 232 668,63 грн. ПДВ (20%) - 46 533,73 грн.
Підрядник авансує Додаткові роботи, які вказані у Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди № 2, шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 143 421,46 грн включаючи ПДВ, що є 100% вартості матеріалів та 50% вартості робіт відповідно до Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди № 2. Підрядник приймає Додаткові роботи та оплачує іншу частину Додаткових робіт, за виключенням авансованого платежу, Субпідряднику згідно умов Договору.
Відповідно до змісту пункту 4 Додаткових угоди № 1 та № 2, всі інші умови Договору які не зачіпаються цими Додатковими угодами, залишаються чинними та є обов`язковими для виконання Сторонами та Сторони підтверджують зобов`язання по ним.
Як вбачається з матеріалів справи, Підрядником було сплачено грошові кошти (авансовий платіж) у розмірі 1 176 949,50 грн.
Після виконанням Субпідрядником робіт передбачених Додатковими угодами №1 та №2 до Договору, сторонами було підписано: - акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30 липня 2021 року; - акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 30 липня 2021 року; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2021 року за формою КБ-3; - акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 31 жовтня 2021 року; - акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 31 жовтня 2021 року; - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2021 року за формою КБ-3.
Відповідно до умов пункту 5.2.2. Договору, Підрядник оплачує належним чином виконані Роботи (з урахуванням проведеного авансування) на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт і Довідки форми КБ-3 протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних будівельних робіт і довідки форми КБ-3.
Позивач вказує, що виконані будівельні роботи згідно актів № 1 та № 2 від 30 липня 2021 року оплачені в повному обсязі. При цьому, відповідач не оплатив вартість виконаних робіт та матеріалів, зазначених у актах приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 31 жовтня 2021 року, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості виконаних позивачем робіт та матеріалів у розмірі 202 708,32 грн.
Згідно пункту 7.1.6 Договору, Підрядник зобов`язується, зокрема, здійснювати розрахунки за виконані роботи в розмірах і в строки, встановлені цим Договором.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків згідно Договору, Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором субпідряду в сумі 202 708,32 грн. є обґрунтованими.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і щомісячно публікується у пресі, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, перевіривши наданий розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 17 963,43 грн, а також 88 425,08 грн інфляційних втрат за період прострочення платежу підлягають задоволенню.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зауважував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. До того ж він не визначає обов`язку суду вважати доведеною і встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про наявність стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18 та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2024 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 309 096,38 грн становить 4 636,45 грн.
При цьому, частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, сплачений судовий збір у розмірі 3 709,16 грн, з урахуванням застосованого коефіцієнту 0.8, слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 господарського процесуального кодексу України суд, -
В И Р І Ш И В :
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОІНТЕРБУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ КИЇВ заборгованість в сумі 309 096,83 грн (з яких сума основного боргу - 202 708,32 грн., 3% річних 17 963,43 грн, інфляційні втрати за весь час прострочення 88 425,08 грн.) та 3 709,16 грн судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано 02 січня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк
Суд | Господарський суд Чернівецької області |
Дата ухвалення рішення | 30.12.2024 |
Оприлюднено | 06.01.2025 |
Номер документу | 124199128 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Господарський суд Чернівецької області
Проскурняк Олег Георгійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні