Справа № 308/13750/19
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19 грудня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Мацунича М. В., Бисаги Т. Ю.
з участю секретаря Гусоньки З. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2022 року, ухвалене суддею Деметрадзе Т. Р., по справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Айвазовського 25», про скасування рішення Ужгородської міської ради та витребування земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2019 року Ужгородська місцева прокуратура пред`явила позов до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення Ужгородської міської ради та витребування земельної ділянки.
Свої вимоги мотивували тим, що за результатами розгляду звернення депутата Ужгородської міської ради Козака В. А. від 23.04.2019 року прокуратурою вивчено наявність підстав для представництва інтересів держави щодо законності передачі з комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:35:001:0169 по АДРЕСА_1 .
Прокурор зазначає, що п. 2.3 рішення 6 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради № 360 від 30.08.2016 року гр.. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:35:001:0169) площею 0,0432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та передано її у власність даного громадянина.
На підставі вказаного рішення, 15.09.2016 року проведено державну реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку за кадастровим номером №2110100000:35:001:0169 для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,0432 га по АДРЕСА_1 .
В подальшому, дану земельну ділянку продано громадянці ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 2132 від 28.10.2016 року, про що 28.10.2016 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На переконання прокурора рішення Ужгородської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність прийняте всупереч вимогам ст.ст. 20, 39 ЗК України та ст. 25 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та підлягає скасуванню, а відповідна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь територіальної громади м. Ужгород від добросовісного набувача.
У зв`язку з цим позивач просить у судовому порядку: 1) визнати незаконним та скасувати п. 2.3 рішення 6 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради № 360 від 30.08.2016 року про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:35:001:0169) площею 0,0432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та передачі її у власність; 2) витребувати від ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:35:001:0169, площею 0,0432 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 245 656,80 грн., на користь територіальної громади міста Ужгорода (а.с.1-14).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2022 року до участі в справі залучено Ужгородську окружну прокуратуру в якості правонаступника Ужгородської місцевої прокуратури.
Цією ж ухвалою до участі в справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Айвазовського, 25» (а.с.139-141).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Ужгородська окружна прокуратура уточнила п. 2 прохальної частини позовної заяви щодо особи, в якої слід витребувати спірну земельну ділянку, у зв`язку з встановленням зміни власника та визначенням належного і ефективного способу захисту. Зокрема, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прокурором встановлено, що на даний час спірна земельна ділянка належить ОСОБА_3 , якого залучено до участі в справі в якості співвідповідача. З огляду на це, прокурор остаточно уточнив п. 2 прохальної частини позовної заяви та просив: витребувати від ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:35:001:0169, площею 0,0432 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 245 656,80 грн., на користь територіальної громади міста Ужгорода (а.с.157-158).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2022 року позовну заяву залишено без задоволення. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.01.2022 року у вигляді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:35:001:0169, площею 0,0432 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною вчиняти будь-які юридично значимі дії (а.с.172-176).
На це рішення Закарпатська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив рішення без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Спірна земельна ділянка відноситься до земель багатоквартирної забудови, а її частина належить до площі земельної ділянки, відведеної ОСББ «Айвазовського, 25» під багатоквартирним будинком. На це, місцевий суд уваги не звернув, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення. Суд першої інстанції повинен був дослідити та надати оцінку прийнятому рішенню органу місцевого самоврядування. Натомість, оцінку доказам незаконності рішення органу місцевого самоврядування не надано, а тільки констатовано, що таке не породжує правових наслідків. За генеральним планом міста Ужгорода, спірна земельна ділянка відносилась до земель багатоквартирної забудови, а тому відведення її під зведення індивідуального житлового будинку без внесення змін до генерального плану суперечить чинному законодавству України. Окрім того, режим забудови територій, визначений для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Оспорюване рішення міської ради порушує права територіальної громади міста Ужгорода на врахування її інтересів під час планування і забудови території міста. З огляду на це, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.178-194).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції прокурор Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А. М., а також представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Айвазовського 25» Молодцова В. А. апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, з наведених у ній підстав.
Відповідач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив та просив її відхилити.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що кінцевий власник спірної земельної ділянки набув право власності на неї у встановленому законом порядку, а позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Однак, такі висновки місцевого суду є помилковими не ґрунтуються на вимогах закону, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог (п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України).
Нормативно-правове обґрунтування. Земельні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.ст. 13, 41 Конституції України, від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом ч. 6 ст. 118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Частино 5 ст. 20 цього Кодексу в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Частиною 7 вказаної статті чітко вказано, що підставою відмови у наданні земельної ділянки є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, за ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об?єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життевого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об?єктів містобудування, спорудження інших об?єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об?єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Більше того, частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, раціонального використання територій, та навіть вирішення питань щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.
Про те, що режим територій, що встановлений у генеральних планах населених пунктів та детальних планах території, є обов?язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації, передбачено і ст.ст. 5, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Також згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З аналізу ч. 1 та ч. 5 ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» випливає, що право комунальної власності має територіальна громада, а місцева рада лише реалізовує його від імені територіальної громади.
Тобто, спосіб реалізації Ужгородською міською радою права власності територіальної громади міста Ужгорода від імені територіальної громади повинен відповідати вимогам, передбаченим Конституцією та законами України.
Таким чином, волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на відведення земельних ділянок та передачу у користування могло мати місце тільки за умови неухильного дотримання вимог законодавства Ужгородською міською радою при прийнятті спірних рішень та, натомість, прийняття оспорюваних рішень усупереч вищенаведеним вимогам не може свідчити про наявність волі власника землі (територіальної громади) на вибуття з комунальної власності земельної ділянки.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибутся майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду України у справі за N? 6-3090 це 15 від 02.03.2016.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування завданих збитків; застосування інших, передбачених законом способів.
Встановлені обставини та висновки апеляційного суду. З матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду звернення депутата Ужгородської міської ради Козака В. А. від 23.04.2019 року прокуратурою вивчено наявність підстав для представництва інтересів держави щодо законності передачі з комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:35:001:0169 по АДРЕСА_1 .
Згідно п. 2.3 рішення 6 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради № 360 від 30.08.2016 року гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:35:001:0169) площею 0,0432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та передано її у власність даного громадянина.
На підставі вказаного рішення, 15.09.2016 року проведено державну реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку за кадастровим номером №2110100000:35:001:0169 для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,0432 га по АДРЕСА_1 .
В подальшому, дану земельну ділянку продано громадянці ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 2132 від 28.10.2016 року, про що 28.10.2016 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно інформації Ужгородської міської ради від 03.09.2019 року за № 2740/03-18, зазначена земельна ділянка вільна від забудови, а згідно інформації управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 02.09.2019 за 431-1/15.01-12 реєстрація документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівельних робіт на даній земельній ділянці не проводилася.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2019 рік становить 568,65 грн. за 1 кв. м., а загалом 245 656,80 грн.
Наразі, власником земельної ділянки за кадастровим номером №2110100000:35:001:0169 загальною площею 0,0432 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 206204428 від 06.04.2020 року. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.04.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дністрян О. М., де покупцем є ОСОБА_3 , додається.
Водночас, проаналізувавши наведені прокурором доводи щодо незаконності відведення спірної земельної ділянки, а також додані з цього приводу докази, колегія суддів констатує, що рішення Ужгородської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність прийняте всупереч вимогам ст.ст. 20, 39 ЗК України та ст. 25 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, відповідно до листа ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпроміст» за № 1-1382 від 20.06.2019 року, у містобудівній документації «Корегування окремих розділів генерального плану міста Ужгорода» на основному кресленні ділянка за кадастровим номером №2110100000:35:001:0169 визначена як територія існуючої багатоквартирної забудови і відноситься до земель житлової та громадської забудови згідно Земельного Кодексу України і може використовуватися для розміщення багатоквартирних будинків та об`єктів громадського призначення.
За генеральним планом міста Ужгорода, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 2004 року (із змінами та доповненнями на момент прийняття оспорюваного рішення), спірна земельна ділянка відноситься до земель багатоквартирної забудови, а тому відведення її з метою зведення індивідуального житлового будинку без внесення і затвердження змін до генерального плану суперечить чинному законодавству України.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції витребувано та досліджено апеляційним судом генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням Ужгородської міської ради № 313 від 2004 року, детальний план спірної території, план зонування, документи про зміну цільового призначення, що стосується даної земельної ділянки. Вказані документи підтверджують доводи прокурора щодо незаконності відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:35:001:0169) площею 0,0432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Саме генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а отже під час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою орган місцевого самоврядування приймає рішення виходячи з містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та детального плану території, якщо такий розроблено.
При цьому не відповідність місця розташування об`єкта вимогам, зокрема, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації означає, що цільове призначення земельної ділянки не відповідає тому, яке визначено у містобудівній документації відповідного населеного пункту.
Таким чином, розміщення на земельній ділянці, що є предметом спору індивідуального житлового будинку не передбачене генеральним планом міста і відведення земельної ділянки з метою його зведення без внесення і затвердження змін до генерального плану суперечить чинному законодавству України.
Крім того, відповідно до п 1.12 рішення виконавчого комітету № 188 від 26.08.87 року Ужгородської міської ради народних депутатів Ужгородському житлово-експлуатаційному об`єднанню виділено земельну ділянку площею 0,22 га по АДРЕСА_2 . На основі цього рішення представником головного архітектора міста Ужгород складено «Акт об отводе красных линий и границ участка в натуре» від 19.11.87 року.
У подальшому, на цій земельній ділянці був побудований житловий будинок, надана адреса: АДРЕСА_3 . На даний час мешканцями будинку зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Айвазовського, 25», код 42132471. В процесі оформлення прибудинкової земельної ділянки в постійне користування ОСББ «Айвазовського, 25» було замовлено виготовлення матеріалів технічної документації з землеустрою (технічний звіт). Згідно технічного звіту та графічних додатків до нього, виконаного на замовлення фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:35:001:0169 є частиною земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Згодом ОСББ «Айвазовського, 25» звернулось до Ужгородської міської ради щодо надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,2000 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 з подальшою передачею її у постійне користування. За інформацією Ужгородської міської ради від 03.09.2019 за №2740/03-18 дане звернення від 22.10.2018 знаходиться в переліку питань на розгляд комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури.
Отже, викладене також підтверджує віднесення спірної земельної ділянки до категорії обслуговування багатоквартирної житлової забудови, з огляду на що рішення Ужгородської міської ради є незаконним і підлягає скасуванню.
Волевиявлення територіальної громади міста Ужгорода як власника нерухомого майна на відведення земельних ділянок та передачу у користування може мати місце тільки за умови неухильного дотримання Ужгородською міською радою вимог законодавства при прийнятті спірних рішень та, натомість, прийняття оспорюваних рішень усупереч вищенаведеним вимогам не може свідчити про наявність волі власника землі (територіальної громади) на її вибуття з комунальної власності.
Таким чином, право власності на оспорювану земельну ділянку набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, характеризується дефектом волі територіальної громади, а відтак не відповідає її інтересам та є підставою для задоволення позовних вимог. Рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка повинна бути витребувана від добросовісного набувача, оскільки така вибула із володіння територіальної громади м. Ужгорода поза її волею.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що на момент розгляду справи апеляційним судом відповідачем ОСОБА_3 будівельні роботи не проводились, були здійснені лише підготовчі роботи, які у подальшому було зупинено у зв`язку із наявністю судового спору щодо права власності на відповідну земельну ділянку.
Прокурором детально обґрунтовано підстави для представництва інтересів прокурором держави у суді, визначення органу уповноваженого на здійснення державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та набуття статусу позивача.
У даному випадку Держгеокадастр як контролюючий орган не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а отже не вправі звертатися до суду про скасування незаконних рішень. Водночас, Ужгородська міська рада, яка уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж і допустила порушення вимог земельного та містобудівного законодавства, що потягло за собою незаконне вибуття з комунальної власності земельної ділянка, а отже повинна виступати відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутися до суду в якості позивача. За таких обставин прокурор у вказаному спорі є самостійним позивачем та діє в інтересах держави.
Оскільки право власності набуте з порушенням встановленого порядку відведення земельної ділянки, на підставі незаконного рішення, таке суперечить інтересам держави і суспільства в цілому, характеризується дефектом волі (мешканців Ужгорода), які схвалили для себе концепцію розбудови міста при громадських слуханнях відповідної містобудівної документації, що є достатньою підставою для пропорційного втручання в інтереси однієї особи.
Більше того, неналежне урядування, на думку Європейського суду з прав людини, веде до санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечить загальним інтересам.
Оскаржуване рішення Ужгородської міської ради датоване 30.08.2016 року, при цьому уповноважений орган держави відсутній, а Ужгородська місцева прокуратура виступає самостійним позивачем та позбавлена функції нагляду за додержанням і застосуванням законів органами місцевого самоврядування, а тому, на переконання прокурора, початок перебігу строку позовної давності необхідно вважати момент, коли про незаконне вибуття земельної ділянки з власності держави дізналася саме держава в особі прокуратури. Про порушення законодавства при прийнятті оспорюваного рішення прокуратурі стало відомо із звернення депутата Ужгородської міської ради ОСОБА_6 від 23.04.2019 року, що і є початком перебігу строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України)
З огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати слід покласти на відповідачів у даній справі: Ужгородську міську раду та ОСОБА_3 .
Зокрема, за час розгляду даної справи прокуратура Закарпатської області сплатила 5605, 86 грн. судового збору із позовної заяви, 1135 грн. судового збору із заяви про забезпечення позову та 8408, 77 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, а разом 15 149, 63 грн.
Отже, з Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 слід стягнути на користь Закарпатської обласної прокуратури по 7574, 81 грн. сплаченого судового збору, з кожного.
Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 червня 2022 року - скасувати.
Позовну заяву задовольнити. Визнати незаконним та скасувати п. 2.3 рішення 6 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року № 360 про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:35:001:0169) площею 0,0432 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та передачі її у власність.
Витребувати від ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:35:001:0169, площею 0,0432 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 245 656,80 грн., на користь територіальної громади міста Ужгорода.
Стягнути з Ужгородської міської ради на користь Закарпатської обласної прокуратури 7574, 81 грн. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Закарпатської обласної прокуратури 7574, 81 грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 грудня 2024 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2024 |
Оприлюднено | 03.01.2025 |
Номер документу | 124199516 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Закарпатський апеляційний суд
Фазикош Г. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні