Рішення

від 02.01.2024 по справі 120/16886/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2024 р. Справа № 120/16886/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Оратівський райагроліс" ВОКСЛП "ВІНОБЛАГРОЛІС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Дочірнє підприємство "Оратівський райагроліс" ВОКСЛП "ВІНОБЛАГРОЛІС" (далі - ДП "Оратівський райагроліс" ВОКСЛП "ВІНОБЛАГРОЛІС", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту камеральної перевірки були зроблені на підставі наявної інформації в контролюючому органі, яка на думку ГУ ДПС у Хмельницької області свідчить про умисне діяння, направлене на порушення ДП Шепетівський військовий лісгосп податкового законодавства, але в акті не міститься жодної інформації, яка доводила б в діях платника податку умисел, а наявний лише висновок про накладення стягнення в межах п. 124.1. ПК України. Тобто, ГУ ДПС у Хмельницькій області жодним чином не було обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.1 ст. 124 ПК України. Вказує, що податковим органом було пропущено граничний термін застосування штрафних санкцій.

Ухвалою суду відкрито провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Вказує, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 124 ПКУ є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду продовжено позивачу процесуальний строк для надання відповіді на відзив та додаткових доказів.

Позивачем надано відповідь на відзив.

Відповідач правом надання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено камеральну перевірку Дочірнього підприємства "Оратівський райагроліс" ВОКСЛП "ВІНОБЛАГРОЛІС" щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку та рентної плати.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 14.07.2023 № 12088/02-32-04-11/36318699 та направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яким встановлено умисне порушення платником граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по земельному податку та орендній платі, встановлених п.57.1 ст.57 розділу ІІ та п.287.3 ст.287 розділу XII, п.257.5 ст.257 розділу ІХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI з урахуванням статті 102 Кодексу.

За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом прийнято:

1) податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 09.08.2023р. за №0121630411, яким визначено ДП «Оратівський райагроліс» ВОКСЛП «ВІНОБЛАГРОЛС» штраф у розмірі 50%, а саме у сумі - 14085, 80грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування), в сумі - 28171,57 грн;

2) податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 09.08.2023р. за №0121620411 яким визначено ДП «Оратівський райагроліс» ВОКСЛП «ВІНОБЛАГРОЛІС» штраф у розмірі 50%, а саме у сумі - 104372,51грн., за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування), в сумі - 208745,00 грн;

3) податкове повідомлення - рішення форми «Ш» від 09.08.2023р. за №0121660411, яким визначено ДІ «Оратівський райагроліс» ВОКСЛП «ВІНОБЛАГРОЛІС», штраф у розмірі 50%, а саме у сумі - 447,30грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб, в сумі - 894,58 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

За правилами пп.16.1.4 п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (п.56.11. ст.56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 286 цього розділу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, в силу вимог пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, є предметом камеральної перевірки.

Суд встановив, що за результатами камеральної перевірки позивача відповідачем встановлено умисне порушення платником граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по земельному податку та орендній платі, встановлених п.57.1 ст.57 розділу ІІ та п.287.3 ст.287 розділу XII, п.257.5 ст.257 розділу ІХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI з урахуванням статті 102 Кодексу.

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 09.08.2023.

Позивач не заперечує факту, що ним дійсно було несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошового зобов`язання, що може бути підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Аргументи позивача зводяться до того, що умовою для застосування до останнього п. 124.1 ст. 124 ПК України є наявність в його діях умислу. Так, як контролюючим органом не встановлено факт наявності в його діях умислу, то наслідком є неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку вказаним аргументам позивача, а також правомірності/неправомірності притягнення позивача до відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, суд враховує наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 109.1. ст.109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст.109).

В силу вимог пункту 109.3. цієї ж статті, випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Пунктом 112.7. ст.112 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Однак, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

За пунктом 124.1-1. цієї статті, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 % від суми такого акцизного податку.

В силу ж вимог пункту 124.2 - діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

А в силу вимог пункту 124.3. - діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

За правилами пункту 124.4. цієї ж статті, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні послуги, з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує штрафи в розмірах, установлених пунктом 124.1 цієї статті.

Аналіз наведених вище правових норм у їх сукупності свідчить на користь того, що податкове законодавство у певних випадках визнає податковим правопорушенням чітко визначене протиправне діяння платника податку, навіть за відсутності в таких його діях та/або бездіяльності вини.

До таких випадків віднесене податкове правопорушення, диспозиція і санкція якого встановлена пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України.

За наведеного, суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність його вини у несвоєчасному зарахуванні до бюджету сум податкових зобов`язань.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначені у пункті 112.8. статті 112 Податкового кодексу України і це:

- сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення (пп.112.8.1.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено (пп.112.8.2.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду (пп.112.8.3.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів (пп.112.8.4.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125- 1 цього Кодексу) (пп.112.8.5.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу (пп.112.8.6.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету (пп.112.8.7.);

- самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу (пп.112.8.8.)

- помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань (пп.112.8.8-1.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (пп.112.8.9);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані (пп.112.8.10.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України (пп.112.8.11.);

- інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України (пп.112.8.12).

Жодних належних і допустимих доказів про перебування під дією наведених вище обставин позивач суду не надав.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17160/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Верховний Суд зазначив, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються, як умисні, оскільки, як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому Верховний Суд вказав на те, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто, у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Верховний Суд також зазначив, що обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 5-10 %. Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

В силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведену вище правову позицію суд зазначає, що обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків законодавець пов`язує лише із порушенням, відповідальність за яке встановлена п.124.2 статті 124 Податкового кодексу України.

В обґрунтування можливості дотримання платником податку строків сплати податкового зобов`язання в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем самостійно визначено розмір грошового зобов`язання та він був обізнаний про терміни його сплати, а також, що мав інформацію про рахунки, а також контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

З огляду на це, посилання податкового органу на обізнаність платника з термінами сплати узгодженої суми грошового зобов`язання суд вважає таким, що не доводить наявність умислу.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Водночас, у даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка у порядку застосування правової норми.

Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, їх прийнято на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України.

Однак, враховуючи те, що відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, а також повторність умисного діяння, суд дійшов висновку, що застосування до позивача п. 124.2 ст. 124 ПКУ є протиправним.

Суд вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 по справі № 520/14773/21, яка обов`язкова для врахування судом в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлення-рішення від 09.08.2023 року в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції.

У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, при частковому задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 09.08.2023 року № 0121630411 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 14085,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 09.08.2023 року № 0121620411 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 104372,51 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 09.08.2023 року № 0121660411 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 447,30 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Дочірнього підприємства "Оратівський райагроліс" ВОКСЛП "ВІНОБЛАГРОЛІС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Дочірнє підприємство "Оратівський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" (22600, Вінницька область, Вінницький район, смт. Оратів, вул. Героїв Майдану, буд. 1, код ЄДРПОУ 36318699)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович