Рішення

від 01.01.2025 по справі 140/9931/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9931/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про:

визнання протиправними дій, які полягають у застосуванні з 01.03.2022 та з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї;

зобов`язання здійснити перерахунок та виплату солдату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням виплачених сум;

визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022);

зобов`язання здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 при звільненні одноразову грошову допомогу за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №58 від 26.01.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.03.2022 по 26.04.2024 позивач проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №136 від 26.04.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Позивач зазначає, що при виплаті грошового забезпечення посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія нараховані і виплачені у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, обчислені відповідачем виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат з 01.03.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, протиправними, оскільки з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704) в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. До спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Щодо не виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №460, позивач покликається на те, що відсутність відповідних кошторисних призначень Державного бюджету не може бути підставою для не виплати вказаної допомоги та є порушенням його права на отримання одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у поданому до суду 03.10.2024 відзиві на позовну заяву позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та з 29.01.2020 діє попередня редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт. Поряд з тим пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж положення пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103. Також 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 (яка набрала законної сили 20.05.2023), якою вніс зміни до Постанови №704, встановивши, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, і 14. Тим самим Кабінет Міністрів України встановив, що грошове забезпечення розраховуються з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, який становить 1762,00 грн.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 26.04.2024 проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.10-13).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.03.2022 №48 солдата ОСОБА_1 , стрільця 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти, 01.03.2022 призвано на військову службу по мобілізації та зараховано на всі види забезпечення (а.с.14).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.04.2024 №136 солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , стрільця 1-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти, звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.04.2024 №34 о/с з військової служби у запас Збройних Сил України за п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю II групи, виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_3 з 26.04.2024 ( а.с.15).

Як видно з особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2023 роки (а.с.17-18), із березня 2022 року по 31.12.2023 за займаною посадою «стрілець 2 відділення 3 взводу стрілецької роти» та «водій 1 відділення 3 взводу стрілецької роти» встановлено посадовий оклад у розмірі 2820,00 грн (5 тарифний розряд), оклад за військовим званням солдат у розмірі 530,00 грн, а також надбавку за вислугу років у сумі 837,50 грн (25%) та надбавку за особливості проходження служби у сумі 2093,75 грн (50%). Крім того, ОСОБА_1 в травні 2022 року була виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 13613,25 грн та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в сумі 13613,25 грн, а в травні 2023 року була виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 21791,25 грн (а.с.17-18).

Представник позивача адвокат Гнатів Т.М. звернувся до відповідача із запитом від 29.08.2024 №08/02 з приводу надання інформації щодо розрахункової величини, з якої обчислено посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Листом від 03.09.2024 №50/41/12-1374 в/ч НОМЕР_1 повідомила адвоката Гнатіва Т.М., що розрахункові величини для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України передбачені Постановою №704 та наказом МВС України від 15.03.2018 №200 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам. Також відповідна виплата при звільненні ОСОБА_1 не виплачувалась у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. При їх надходженні вищевказані виплати будуть здійсненні у встановленому законом порядку (а.с.16).

Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Приписами статті 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно приписів до частини 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704), якою підвищено грошове забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.

Наведене свідчить, що, починаючи з 29.01.2020, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законами України Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 19.10.2022 та від 15.06.2023 у справах №400/6214/21 та №380/13603/21 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Так, статтями 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-IX, Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 №2710-IX установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 грн та 2684 грн відповідно.

Разом з тим, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та викладено абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.

Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

У цій справі судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірному періоді (з 01.03.2022 по 19.05.2023) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб - 1762,00 грн.

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року №200 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 05 квітня 2018 року за №405/31857; далі - Інструкція №200).

Згідно з пунктом 1 розділу VII Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу за основною чи тимчасово обійманою посадою з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 5 років - 25 %; від 5 до 10 років - 30 %; від 10 до 15 років - 35 %; від 15 до 20 років - 40 %; від 20 до 25 років - 45 %; 25 і більше років - 50 %.

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (пункт 1 розділу VIIІ Інструкції №200).

Відповідно до пунктів 1, 4 розділу XІX Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 1 розділу XX Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та одноразових - допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Враховуючи вищенаведене, у період з 01.03.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача та його складові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань мали обчислюватися з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 відповідно, відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку №460 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №58 від 26.01.2022) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Пунктами 3-4 Порядку №460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №460, виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

Отже, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв`язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовій захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, звільнений з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2024 №34 о/с у запас (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи).

Отже, позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

З відповіді в/ч НОМЕР_1 від 03.09.2024 №50/41/12-1374 вбачається, що одноразова грошова допомога за призовом на військову службу під час мобілізації старшому солдату ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася у зв`язку із відсутністю відповідних кошторисних призначень Державного бюджету.

Однак, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується в/ч НОМЕР_1 , кошти на виплату даної одноразової грошової допомоги за вказаний період були відсутні.

Окрім того, доказів того, що позивачу таку одноразову грошову допомогу при звільненні було нараховано та виплачено в ході судового розгляду справи відповідачем суду не надано також, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.03.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням виплачених сум; визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, передбаченої Порядком №460, у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у застосуванні з 01.03.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років та премії, а також інших похідних видів грошового забезпечення, в тому числі допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, передбаченої Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Т.М. Димарчук