Рішення

від 31.12.2024 по справі 160/31452/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 рокуСправа №160/31452/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:

визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 по відмові мені - ОСОБА_1 в оновленні моїх даних та видачі мені облікових документів про оновлення моїх даних;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оновити мої данні та видати мені облікові документи про оновлення моїх даних.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він зважаючи на наявну в нього хронічну хворобу «Вторинна артеріальна гіпертензія» та перебуванні на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Міської клінічної лікарні №6» Дніпровської міської ради 16 жовтня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив оновити його дані та видати військово-обліковий документ про непридатність з виключенням з військового обліку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №23489 від 13 листопада 2024 року позивачеві повідомлено, що за приписами пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.п.1.2, 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії.

Таким чином, для зняття з військового обліку за непридатністю до військової служби за станом здоров`я ОСОБА_1 необхідно отримати рішення військово-лікарської комісії про непридатність, а отже необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримати направлення для проходження військово-лікарської експертизи та пройти цю експертизу.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови йому в оновленні облікових даних та видачі нових облікових документів про оновлення даних, оскільки він позбавлений можливості фізично прибути до відповідача з метою проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/31452/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12 грудня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив вх.№50060/24, в якому представник відповідача, виходячи з норм чинного законодавства та фактичних обставин, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно частини 1 статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно облікових документів (послужної картки) позивача, останній є військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наказом МОУ від 19 жовтня 2016 року №954 позивачеві було присвоєно військове звання запасу - молодший лейтенант.

Востаннє медичний огляд військово-лікарської комісії проходив 14 серпня 2017 року, за результатами якого був визначений придатним до військової служби.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 з письмовою заявою від 16 жовтня 2024 року, в якій просив оновити його дані та видати військово-обліковий документ про непридатність з виключенням з військового обліку.

Письмова заява обґрунтована тим, що позивач має стійкі захворювання, потребує постійного догляду, а тому через свій фізичний стан не має можливості пройти медичний огляд військово-лікарської комісії.

13 листопада 2024 року позивачеві була надана письмова відповідь про те, що для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, йому необхідно пройти медичний огляд військово-лікарської комісії.

Відповідно до положень частини 13 статті 2 Закону № 2232-XII, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

З метою якісного проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Згідно пункту 3.2 розділу ІІ Положення, повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.

Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я.

Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Як видно з послужної картки, ОСОБА_1 проходив медичний огляд військово-лікарської комісії 14 серпня 2017 року та був визначений придатним до військової служби, а отже, від вказаної дати пройшло більше п`яти років.

Проведення військово-лікарської експертизи для визначення придатності за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, відноситься до виключної компетенції військово-лікарських комісій (штатних та позаштатних).

Військово-лікарська експертиза не може бути проведена за відсутності особи (військовозобов`язаного) на підставі лише документів (анамнезу, виписки з амбулаторної карти хворого тощо), оскільки передбачає медичний огляд.

Оскільки позивач не проходив медичний огляд військово-лікарської експертизи та не був визнаний непридатним до військової служби, відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII підстав для виключення його з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідача не було.

Зважаючи, що позивач не уточнював свої персональні дані жодним з визначених законом способів (через центр надання адміністративних послуг; електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки), відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не вчинялося по відношенню до позивача протиправних дій або бездіяльності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зважаючи на наявну в нього хворобу «Вторинна артеріальна гіпертензія» та перебуванні на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради, 16 жовтня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив оновити його дані та видати військово-обліковий документ про непридатність з виключенням з військового обліку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №23489 від 13 листопада 2024 року позивачеві повідомлено про наступне.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У відповідності до частини 13 статті 2 Закону №2232-ХІІ військовозобов`язані та особи, що перебувають на обліку, проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.

За приписами пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.п.1.2, 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії.

Таким чином, для зняття з військового обліку за непридатністю до військової служби за станом здоров`я ОСОБА_1 необхідно отримати рішення військово-лікарської комісії про непридатність, а отже необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримати направлення для проходження військово-лікарської експертизи та пройти цю експертизу.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови йому в оновленні облікових даних та видачі нових облікових документів про оновлення даних, оскільки він позбавлений можливості фізично прибути до відповідача з метою проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII.

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє станом на момент ухвалення рішення суду у даній справі.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Судом з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , зважаючи на наявну в нього хворобу «Вторинна артеріальна гіпертензія» та перебуванні на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Міської клінічної лікарні №6» Дніпровської міської ради, 16 жовтня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив оновити його дані та видати військово-обліковий документ про непридатність з виключенням з військового обліку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №23489 від 13 листопада 2024 року позивачеві повідомлено про наступне.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У відповідності до частини 13 статті 2 Закону №2232-ХІІ військовозобов`язані та особи, що перебувають на обліку, проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.

За приписами пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.п.1.2, 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії.

Для зняття з військового обліку за непридатністю до військової служби за станом здоров`я ОСОБА_1 необхідно отримати рішення військово-лікарської комісії про непридатність, а отже необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 та отримати направлення для проходження військово-лікарської експертизи та пройти цю експертизу.

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік та отримання військово-облікового документа з метою здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо посилання відповідача на необхідність проходження військово-лікарської комісії для визначення стану придатності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Пункт 1.1 Положення передбачає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з пунктом 3.1 Положення медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Відповідно до пункту 3.2 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 проходив медичний огляд військово-лікарської комісії 14 серпня 2017 року та був визнаний придатним до військової служби, тобто не пройшов комісію повторно.

Перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, загальний аналіз крові, визначаються група крові та резус-належність (особам, у яких немає відповідної відмітки у військовому квитку), ЕКГ, дослідження сечі. Особам, яким більше 40 років, обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор (п.3.4).

До початку огляду військовий комісаріат на всіх військовозобов`язаних отримує дані із психоневрологічних, протитуберкульозних, шкірно-венеричних диспансерів, наркологічних закладів (на тих, що перебувають на обліку у вказаних диспансерах, закладах, - витяг з історії хвороби), на осіб, що визнані інвалідами, - дані з органів соціального забезпечення, також медичну картку амбулаторного хворого (облікова форма МОЗ України №025) з поліклінік та медико-санітарних частин за місцем проживання, роботи або навчання.

Зазначені документи з відомостями із вищевказаних диспансерів (закладів), а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи військовий комісаріат до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (п.3.5).

Відповідно до пункту 3.6 Положення картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у військовому комісаріаті до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.

Пункт 3.8 Положення передбачає, що після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Відтак, з аналізу вищенаведених норм права суд приходить до висновку про те, що призов на військову службу під час мобілізації обов`язково супроводжується проведенням медичного огляду та винесенням відповідної постанови ВЛК.

Функціонування ВЛК, серед іншого, прямо передбачено також і в Указі Президента України про мобілізацію.

Судом враховується, що відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5147 від 16 серпня 2024 року, складеного комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 поставлений діагноз: Хронічний подагричний артрит, часто рецидивуючий перебіг. Стадія загострення. Активніть 3ст. Поліартритичний варіант, з ураження суглобів стоп, с/стопових, колінних суглобів, у поєднанні з поліостеоартрозом. Ro-ст.І. ПФС ІІ-ІІІ, з порушенням функцій опори та ходи.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 відповідно вимог чинного законодавства протягом дії воєнного стану на території України не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак отримати направлення для проходження медичного огляду повноважною комісією (ВЛК) для визначення ступеня придатності особи не мав змоги, що не заперечується позивачем.

При цьому суд враховує, що судовому захисту підлягає тільки порушене право позивача, а не те, яке можливо буде порушено в майбутньому.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що військово-лікарська експертиза не може бути проведена за відсутності особи (військовозобов`язаного) на підставі лише документів (анамнезу, виписки з амбулаторної карти хворого тощо), оскільки процедура передбачає обов`язковий медичний огляд.

Зважаючи, на те, що позивач не проходив медичний огляд військово-лікарської експертизи та не був визнаний непридатним до військової служби, відповідно до положень пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII, були відсутні підстави для виключення його з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.4032243078 від 26 листопада 2024 року.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник