Ухвала

від 02.01.2025 по справі 300/9715/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"02" січня 2025 р. Справа № 300/9715/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, згідно якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо тривалої невиплати частини пенсії по інвалідності в розмірі 193001,75 грн. донарахованої за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в рамках виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21;

- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку інфляційні збитки у розмірі 133876,85 грн, та три відсотки річних у розмірі 28951,61 грн. виходячи з основного простроченого грошового зобов`язання в розмірі 193001,75 грн., за період з 01.12.2019 по 30.11.2024, донарахованого згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 55 та 56 Конституції України закріплено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У силу вимог частини першої статті 21 Кодексу, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Так, частиною 1 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення).

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і комплексність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог є об`єднання непов`язаних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Такий підхід щодо неможливості об`єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2021 у справі №300/3738/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у здійснені перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 24.06.2021 № 22/6-2912 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 31.08.2021 № 22/6-5165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, встановленого за прирівняною посадою та виплату пенсії без обмежень у максимальному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум, однією сумою.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 31.08.2021 № 22/6-5165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, встановленого за прирівняною посадою та виплату пенсії без обмежень у максимальному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум, однією сумою скасувати та прийнято у цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 24.06.2021 № 22/6-2912 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.

У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі 300/3738/21 залишено без змін.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд зазначає, що набрання рішенням суду законної сили породжує відповідні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов`язковим, є незмінним та остаточним.

Так, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у січні 2022 здійснило перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.12.2019, відповідно до довідки Департаменту персоналу МВС України від 31.08.2021 № 22/6-5165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, що підтверджується листом відповідача від 25.03.2022 № 1195-1175/Г-02/8-0900/22 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0903003234/23 від 24.03.2022.

При цьому, як слідує зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо тривалої невиплати частини пенсії по інвалідності в розмірі 193001,75 грн. донарахованої за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 в рамках виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21; стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного казначейського рахунку інфляційні збитки у розмірі 133876,85 грн, та три відсотки річних у розмірі 28951,61 грн. виходячи з основного простроченого грошового зобов`язання в розмірі 193001,75 грн., за період з 01.12.2019 по 30.11.2024, донарахованого згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №300/3738/21.

Таким чином, суд зазначає, що у першій позовній вимозі просить суд позивач фактично оспорює дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вчинені на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21.

При цьому, суд завертає увагу, що статтею 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, що містяться у постановах від 26.05.2020 у справі №522/5265/17, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19.

Відтак, суд зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/3738/21 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/3738/21, позивач має право скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22.

Як наслідок, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов переконання, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог при пред`явленні позову.

Підстав для застосування положень статті 172 КАС України судом не встановлено.

Виключний перелік підстав для повернення позовної заяви зазначено у частині 4 статті 169 КАС України.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 21, 169, 172, 241-243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Микитин Н.М.