Постанова

від 23.12.2024 по справі 758/6759/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/12080/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/6759/23

23 грудня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Видюка Дмитра Володимировича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру,-

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом доОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 04 жовтня 2011 року між ним і ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 04 жовтня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, про що 04 жовтня 2011 року складено відповідний актовий запис № 1299.

Від шлюбних відносин дітей немає.

14 березня 2023 року шлюб між ними розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 54, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зазначав, що за час шлюбу, за спільні кошти, у 2020 році ними були придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності на зазначену квартиру була проведена 14 грудня 2022 року і право власності зареєстровано за відповідачкою.

Посилаючись на те, що спірна квартира була набута під час шлюбу подружжя з метою спільного проживання однією сім`єю, джерелом придбання якої були кошти обох сторін, а отже є їхньою спільною сумісною власністю в рівних частках, позивач ОСОБА_2 просив суд: визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_1; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнатиза ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; вирішити питання розподілу судових витрат.

У липні 2023 року ОСОБА_1 а звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 а обгрунтовувала тим, що спірна квартира, хоч і придбана за час шлюбу, однак набута за її особисті кошти та під час фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 .

Зазначала, що з 2016 року вона працює за кордоном та з цього часу з відповідачем не підтримує сімейних відносин у зв`язку із проживанням у різних державах. Отриманий дохід за кордоном дозволив їй придбати квартиру за особисті кошти, а тому вважала, що відповідно до частини 6 статті 57 СК України наявні підстави для визнання за нею права особистої приватної власності на спірну квартиру.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 (а.с. 226-227 том 1).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 9852,00 грн.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 -відмовлено.

Судовий збір, сплачений позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , покладено на позивача за зустрічним позовом.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Видюк Дмитро Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 рокута ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити позовні вимоги зустрічного позову, а саме:визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 92 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1 150 000 грн. (еквівалент - 31 420 доларів США). Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі сплаченого судового зборута судові витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, без дослідження і надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення судупершої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 з 2016 року і до сьогодні перебувала на роботі в Китаї, що підтверджено копіями контрактів та не заперечувалось сторонами. В Українуприїздила епізодично, в період відпустки, під час якої відвідувала свою матір, подруг та знайомих. При таких обставинах сторона відповідача вважає, що на момент купівлі квартири подружжя мешкало окремо вже практично 4 роки. Те саме стосується і шлюбних відносин, припинення яких суд не встановив.

Не враховано судом першої інстанції, що відповідач ОСОБА_1 мала заощадження на депозитних рахунках і це доведено доказами, які містяться в матеріалах справи. Відповідачка надала копії контрактів та нараховану їй з 2016 року заробітну плату, близько 2 500 доларів щомісячно, довела документально, що на роботі була забезпечена житлом та харчуванням.

Тобто, на переконання сторони відповідачки, ними надані усі докази того, що ОСОБА_1 мала достатній дохід, могла його заощаджувати, але суд першої інстанції не надав зазначеним доказам оцінки.

Не відповідає дійсності і висновок суду першої інстанції про те, що заробітні плати сторін вважались об`єктами спільної сумісної власності, та будь-яких доказів розподілу таких чи домовленостей щодо їх порядку заощаджень суду не надано, посилаючись на те, що під час судового розгляду справи надана низка доказів з обох сторін процесу, серед яких копії листування, покази свідків, безпосереднє визнання сторонами фактів, що подружжя жило окремо, спільного бюджету не мало, ОСОБА_1 сама вибирала яку саме квартиру бажає купити, а ОСОБА_2 намагався взяти кредит для придбання іншої квартири для себе.

До того ж, відповідачем були надані докази про отримання коштів у позику саме для придбання квартири, про що вказано в розписці, яку додано до матеріалів справи, доведено, що в день придбання квартири ОСОБА_1 в приміщенні банку передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 533 723,00 грн, які були внесені 13.01.2020 року на його банківський рахунок і відразу були перераховані на купівлю квартири.

В свою чергу, стороною позивача не надано доказів наявних в нього заощаджень і що розмір його заробітної плати дозволяв йому придбати квартиру.

Також защначає, що в оскаржуваному рішенні неповно зазначені деякі обставини, а саме: «Відповідно до довідки ЖБК «Зірка-2» від 13.07.2023 року № 283 убачається, що сторони у період з листопада 2011 року по грудень 2022 року проживали разом за адресою - АДРЕСА_3 , а тому суд не надає їй оцінку, адже така відкликана самим товариством.

За доводами апеляційної скарги відповідача вказана довідка не тільки відкликана Виконавчим директором ЖБК «Зірка-2» Стілецьким С.А. , а останній повідомив про те, що довідку видано помилково, що інформацію в довідку вніс лише зі слів ОСОБА_2 і після розмови із ОСОБА_1 , зрозумівши усю ситуацію, погодився бути свідком у справі.

Крім того, судом першої інстанції неякісно досліджені докази у справі, що знайшло своє відображення у помилках в судовому рішенні, а саме у даті укладення шлюбу сторонами.

За наведених обставин, сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції не врахував і не надав оцінку наступним доказам: наявності депозитів у ОСОБА_1 , грошові кошти з яких вона використовувала для придбання квартири;відсутність заощаджень у ОСОБА_2 та неможливість підтвердити наявність у нього коштів для зарахування їх до свого рахунку в день купівлі житла; щоденні життєві витрати ОСОБА_2 (оренда квартири, харчування, одяг, лікування, відпочинок, транспорт та ін.), в порівнянні із заробітною платою;проживання ОСОБА_1 окремо в орендованій квартирі та у подруг під час епізодичного відвідування України в період відпусток; відсутність ознак спільного проживання однією сім`єю та наявності шлюбних відносин;та інше.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шевчук Андрій Анатолійович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року - без змін.

Зазначає, що на момент підписання договору купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8 від 11 січня 2020 року, враховуючи витрати на утримання сім`ї, у розпорядженні ОСОБА_2 перебувала достатня сума коштів для задоволення потреб родини, враховуючи купівлю нерухомості.

Матеріалами підтверджується, що в день оплати по договору купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8 ОСОБА_2 було внесено на власний рахунок свої готівкові заощадження, які останній переказав на рахунок ОСОБА_1 - 533 713,00 гривень, що становить майже половину ціни спірної квартири. Переказ коштів доводиться платіжною інструкцією №825147029 від 13.01.2020 року, виданої АТ «ТАСКОМБАНК».

Факт зацікавленості та прийняття участі позивачем у процесі купівлі спірної двокімнатної квартири, окрім іншого,підтверджується і тим, що позивачем ОСОБА_2 особисто надана згода дружині на укладання та підписання договору купівлі-продажу майнових прав від 11 січня 2020 року.

Посилання відповідачки на боргову розписку про отримання у борг у свого брата ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 533 713 грнна придбання квартири є безпідставним, оскільки оригінал вказаного документу не був наданий для ознайомлення у судовому засідання, отже виникає сумнів у існуванні вказаного документу.

На спростування тверджень відповідача про те, що сторони не займались збереженням сім`ї протягом 7 років, не вели спільно господарства, не мали спільного бюджету, не проживали однією сім`єю, шлюбних стосунків не підтримували, внаслідок чого шлюбні відносини фактично були припинені, стороною позивача були надані знімки екрану з телефона ОСОБА_2 стосовно переписки сторін, фотокартки, спільне родинне святкування Нового Року, днів народження, родинний відпочинок на Азовському морі на Білосарайській косі, спільне відвідування друзів і багато іншого, що може супроводжувати будь-яку сімейну пару під час шлюбу.

Додатково факт підтримання сімейних стосунків після 2016 року підтверджує поїздка у 2017 році позивача ( ОСОБА_2 ) до відповідача ( ОСОБА_1 ) у м. Макао (Китай) з 22 лютого 2017 по 23 березня 2017 року (доказом, зокрема, є авіаквитки та чисельні фотографії), де останні протягом місяця мешкали разом та вели звичайний спосіб життя притаманний усім сім`ям, а також покази свідків допитаних судом першої інстанції.

Дані докази, на переконання сторони позивача,доводять, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом, усі речі останньої були в квартирі ОСОБА_2 , подружжя мало спільного домашнього улюбленця, відносилися один до одного з розумінням, як це притаманно усім сім`ям, отже останні перебували у шлюбних відносинах до кінця 2022 року.

Зважаючи на вищезазначене, сторона позивача вважає, що спірне нерухоме майно (об`єкт нерухомості) за адресою: АДРЕСА_2 , набуте сторонами, а саме відповідачем ( ОСОБА_1 ) та позивачем ( ОСОБА_2 ) за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, виходячи з положень ст. ст. 69, 70 СК України, вказане майно підлягає поділу в рівних частинах, а тому можна прийти до висновку про доцільність поділу останнього між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем та відповідачем право власності по 1/2 частину вказаної квартири за кожним.

Про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними свідчить і повідомлення відповідача ОСОБА_1 від 14 листопада 2022 року, адресоване чоловіку ОСОБА_2 , в якому вона, повідомляючи чоловіка про розлучення, особисто пропонувала продати квартиру та поділити кошти між подружжям.

Щодо тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції неякісно досліджені докази у справі, що знайшло своє відображення у помилках в судовому рішенні, а саме - у даті укладення шлюбу між сторонами, позивач зазначає, що допущена судом технічна помилка під час набрання тексту рішення у даті укладення шлюбу між сторонами не є підставою для скасування рішення суду.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Видюк Дмитро Володимирович підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шевчук АндрійАнатолійовичпросив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідача та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 а з 04 жовтня 2011 року перебували у шлюбі, який зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвіза актовим записом № 1299 (а.с. 16 том 1 зворот).

Від шлюбних відносин дітей немає.

14 березня 2023 року шлюб між подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1, про що складено відповідний актовий запис № 54, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - а.с. 17 том 1.

За час шлюбу сторони придбали нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер65776018 від 14 грудня 2022 року прийнято державним реєстратором- приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. Підстава виникнення права власності: Витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: IУ 123220105910, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; Документ щодо присвоєння поштової адреси, серія та номер: AR01:3294-8523-3795-9992, виданий 24.11.2021, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; Інвестиційний договір, серія та номер: 0503-1Д/13, виданий 05.03.2013, видавник: ДП «НДВА «ПУЩА-ВОДИЦЯ» та ТОВ «СТПБУДСЕРВ1С»; Договір, серія та помер: СІД-2909/І5, виданий 29.09.2015, видавник: ТОВ «СІТІБУДСЕРВІС» та ТОВ «ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ»; Договір купівлі-иродажу майнових прав, серія та номер: 21381/121-А6-В8, виданий 11.01.2020, видавник;: ТОВ "ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ" та ОСОБА_1 ; додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 12.12.2022, видавник: ТОВ "ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ" та ОСОБА_1 ; акт передання-прийняття майнових прав, серія та номер: 121, виданий 12.12.2022, видавник: ТОВ "ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ" та ОСОБА_1 ; акт приймаиня-передачі нерухомого майна, серія та помер: 121, виданий 12.12.2022. видавник: ТОВ "ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ" та ОСОБА_1 ; Довідка про повну оплату, серія та номер: К121, виданий 12.12.2022, видавник ТОВ "ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ", Витяг з переліку інвесторів, серія та номер К121, виданий 12.12.2022, видавник ТОВ "ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ", відомості з ДЗК, серія та номер 59134429, виданий 13.12.2022, видавник: Державний земельний кадастр, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.22 том 1 зворот).

Сторони згоди щодо поділу вказаної квартири не досягли. Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову та, пред?являючи зустрічний позов про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , обгрунтовувала свої вимоги (доводи) тим, що спірна квартира, хоч і придбана за час шлюбу, однак набута за її особисті кошти та під час фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 , які припинені з 2016 року коли вона виїхала з України до м. Макао Китайської Народної Республіки для роботи за контрактом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-будсістем», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем,укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8, за умовами якого продавець зобов?язується передати у власність покупця, а покупець зобов?язується оплатити загальну вартість майнових прав та прийняти у власність майнові права.

«Об`єкт» - житловий будинок АДРЕСА_4 (І мікрорайон), що буде побудований на земельній ділянці, орієнтовною загальною площею 20,12 га, яка розташовується в межах земельної ділянки орієнтованою загальною площею 10,42 га. що розташована по АДРЕСА_4 та земельної ділянки, орієнтовною загальною площею 9,7 та. що розташована на проспекті Правди навпроти будинків АДРЕСА_5 - АДРЕСА_6 , які в свою чергу розташовуються в межах земельної ділянки загальною площею 44,0615 га. кадастровий номер: 8000000000:91:066:0096. відповідно до характеристик та параметрів, визначених проектом.

«Квартира» житлова квартира в Об`єкті з наступними характеристиками: будівельний номер 121, поверх 7, під`їзд 2, загальна площа 91,91 кв.м., житлова проектна площа - 33,39 кв.м., кількість кімнат - 2.

Пунктом 10.5. договору передбачено, що у разі, якщо покупець перебуває у шлюбі, він підтверджує, що укладає та підписує цей договір за згодою другого з подружжя. Згода другого з подружжя підтверджується відповідною заявою, що надається продавцю покупцем в момент підписання цього договору. Покупець несе відповідальність за достовірність наданої інформації відносно свого шлюбного стану (а.с. 18-21том 1).

Письмовою згодою (заявою) від 11 січня 2020 року ОСОБА_2 надав згоду на укладення та підписання дружиною ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-будсістем» договору купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8 від 11 січня 2020 року щодо квартири будівельний номер АДРЕСА_7 на АДРЕСА_8 мікрорайон), а також додатків та додаткових договорів до вказаного договору на умовах на її (його) розсуд.

При цьому у заяві підтвердив, що такі правочини відповідають інтересам сім?ї та він погоджується з тим, щоб умови вищезазначеного договору (у тому числі і сума договору) визначались покупцем самостійно (а.с. 29 том 2).

Додатковою угодою № 1 від 12 грудня 2022 року до договору купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8сторони дійшли згоди щодо уточнення терміну об?єкта, номеру та площі квартири, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальна площа 92,0 кв.м., житлова проектна площа - 33,3 кв.м.

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що у разі, якщо покупець перебуває у шлюбі, він підтверджує, що укладає та підписує цю угоду за згодою другого з подружжя. Покупець несе відповідальність за достовірність наданої інформації відносно свого шлюбного стану (а.с. 21 зворот том 1).

Довідкою, виданою ТОВ «Інвест-будсістем» 12грудня 2022 року № К121 посвідчено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 11 січня 2020 року № 21381/121-А6-В8 сплатила кошти у розмірі 1 150 000,00 грн, з ПДВ, що відповідає загальній вартості майнових прав за квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 96 том 1).

Актом приймання-передачі майнових правна квартиру № 121від 12грудня 2022 року підтверджується, що продавець за договором передає, а покупець за договором приймає майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна вартість майнових прав на квартиру, що передаються покупцю, становить 1 150 000,00 грн з ПДВ. Сторони підтверджують, що претензій та зауважень щодо виконання умов договору одна до одної не мають (а.с. 22 том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 ( а.с. 22 зворот - 23 том 1).

Сторонами у справі надано письмові докази щодо місця роботи та отримання доходу, включаюючи період перебування у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 була працевлаштована з 2011 року та отримувала доходи в Україні (а.с. 99-101том 1).

У період з липня 2016 року по жовтень 2019 року між Венешіен Макао Лімітед та ОСОБА_1 (артистка) укладено договори, якими останню залучено до виконання розважальних програм наживо. Артистці виплачується оплата праці у сумі 19793,00 патак на місяць (договір від 13.07.2016року). Надалі, за укладеними між сторонами договорами оплату праці збільшено до 20288,00 патак на місяць. На період працевлаштування артистці надається житло, а згодом надавалась додаткова плата за житло у погодженій сторонами сумі. Усі ці обставини підтверджено укладеними договорами, які перекладні на українську мову перекладачем Духно С. В. , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Любенко Т. М. (а.с. 154-250том 2, а.с. 1-12том 3).

З довідки ТОВ «Венеціанське Макао» вбачається, що ОСОБА_1 з 03 серпня 2016 року займає посаду артиста ІІІ у Відділі розваг та вуличної атмосфери. ОСОБА_1 отримує щомісячну заробітну плату у розмірі 21316,00 патак, а також щомісяця отримує допомогу на житло у розмірі 3000,00 патак. Переклад з англійської на українську мову здійснено перекладачем Бакум О. Б. ( а.с. 152 том 1).

Обставини отримання оплати праці за договорами підтверджено рядом довідок від 31.08.2016, 30.11.2016, 31.01.2017, 31.03.2017, 30.06.2017, 30.09.2017, 31.01.2018, 30.06.2018, 30.09.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 30.06.2019, 30.11.2019, 29.02.2020, 15.05.2020. Відповідні документи перекладено із англійської на українську мову перекладачем Бакум О.Б., подані з дотримання встановлених вимог законодавства ( а.с. 87-89, 107-116, 121, 132 том 2).

Надані відповідачем довідки про розмір оплати праці, які містяться у томі 2 а.с. 79-82, 83 зворотня сторона, 84, 85-86, 90-92, 93-98, 99 зворотня сторона -101 зворотня сторона, 102 зворотня сторона - 105 зворотня сторона, суд не взяв до уваги з тих підстав, що такі документи не перекладено з англійської мови на українську, а тому відповідно до вимог статті 77 ЦПК України, не можуть бути допустимими доказами у цій справі.

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України ОСОБА_2 за період з 2011 року по 2022 рік був працевлаштований, отримував заробітну плату (а.с. 24-25 том 1).

Із наданих учасниками справи та досліджених письмових доказів судом встановлено, що розписка ОСОБА_1 , датована 10 січня 2020 року, про отримання у ОСОБА_10 грошових коштів у розмірі 535 000,00 грн не свідчить про те, що такі кошти були отримані у особистих інтересах ОСОБА_1 для придбання спірного майната в подальшому внесені на банківський рахунок ОСОБА_2 з метою оплати нею вартості спірного майна (а.с. 49, 78 том 2).

Довідці ЖБК «Зірка-2» від 13.07.2023 року № 283, в якій зазначено про те, що сторони у період з листопада 2011 року по грудень 2022 року проживали разом за адресою - АДРЕСА_3 , судом першої інстанціїне надавалась оцінка, оскільки вказаний документ відкликаний самим товариством (а.с. 51 том 2, а.с. 98 том 3).

Щодо наданих роздруківок електронного листування суд установив, що одним із авторів є ОСОБА_1 , а іншого автора неможливо установити(а.с. 154, 214-217 том 1, а.с. 35-39, 77том 2, а.с. 47-50, 87-90том 3).

Таке листування не містить жодних даних про те, що сторони у справі проживали окремо, що ОСОБА_1 придбала спірне майно за особисті кошти.

Копії наданих до суду фотографій підтверджують спільні відпочинки сторін, їх спільне перебування у гостях, однак такі не беруться судом до уваги, адже неможливо установити період у який вони були виготовлені (а.с. 218-224том 1).

При розгляді даної справи по суті судом за клопотанням сторін допитувалися свідки.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала суду показання про те, що є близькою подругою ОСОБА_1 , яка перебувала у шлюбних відносинах із ОСОБА_17 . Засвідчила, що коли ОСОБА_1 приїжджала в Україну, точасто залишалась у неї вдомата в інших друзів. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 вирішила остаточно розірвати шлюб із позивачем. З 2016 року сторони шлюбні відносини не підтримували. Зазначила, що ОСОБА_1 отримувала велику заробітну плату у Китаї та постійно працювала.

Свідок ОСОБА_19 засвідчив, що знає ОСОБА_1 із 2016 року. Познайомились із ОСОБА_1 у Макао. До 2019 році працювали разом. ОСОБА_1 відкладала кошти на житло. У 2016 році позивач ОСОБА_2 приїжджав та був один місяць, однак потім повернувся в Україну.

Свідок ОСОБА_20 надала суду показання про те, що з 2012 року працювала із позивачем у системі НБУ та проживала у АРК. З 2014 року переїхала у м. Київ та продовжувала працювати у системі НБУ. Відвідувала виступи ОСОБА_1 . Приїжджали в гості один до одного. У 2016 році відповідач підписала договір щодо роботи за межами України. Наприкінці 2019 року ОСОБА_1 повернулась в Україну з метою придбання житла. З початком пандемії коронавірусу в Україні ОСОБА_1 залишилась в Україні та проживала з позивачем на Оболонському проспекті у м. Києві. Ніколи не чула, щоб сторони сварились. Святкували десятиріччя шлюбу сторін. Приходили в гості до сторін один раз кожного місяця. У 2021 році позивач захворів на коронавірус та ОСОБА_1 здійснювала за ним догляд. Літом 2021 року захворіла ОСОБА_1 та перебувала у лікарні, позивач її провідував.

Свідок ОСОБА_21 засвідчила, що була гостею на весіллі сторін. Зустрічались по декілька разів на рік. З 2016 року по 2022 рік сторони виїжджали на відпочинок за кордон як сім`я, та перед від`їздом зупинялися у неї у Борисполі. У 2021 році позивач захворів та відповідачка здійснювала за ним догляд, питала про лікування. Відомо про те, що сторони хотіли придбати житло. Свідок бронювала білети для позивача, коли він відвідував дружину у Китаї.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу. Відповідачкою не спростовано презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, тоді як тягар доказування покладається саме на нею, як відповідачку у справі. Відповідачкою не доведено належними та допустимими доказами, що спірна квартира була придбана хоча і за час шлюбу, однак за належні їй особисті кошти та у період фактичного припинення шлюбних відносин.

Обставини щодо фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами з 2016 року судом першої інстанції, із проведеного аналізу та оцінки, як окремо так і в сукупності наданих сторонами доказів, не встановлено.

Керуючись положеннями абзацу 2 статті 3 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебування відповідачки з 2016 року за межами України у зв`язку із роботою, не є беззаперечною обставиною підтвердження факту окремого проживання сторін, адже подружжя вважалось сім`єю і тоді коли дружина у зв`язку із роботою не проживала із чоловіком.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру, суд першої інстанції виходить із того, що задоволення первісного позову виключає ухвалення позитивного рішення щодо зустрічного позову, оскільки оцінка доказів обґрунтовує належність об`єкта нерухомого майна на праві спільної сумісної власності подружжю, такі позови між собою є взаємовиключними, а тому у зустрічному позові слід відмовити за недоведеністю, у відповідності до вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19), від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21).

Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку.

Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 аперебували у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 2011 року по 14 березня 2023 року.

11 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-будсістем», як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем,укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8, об?єктом якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12 грудня 2022 року до договору, є квартира АДРЕСА_1 .

Письмовою згодою (заявою) від 11 січня 2020 року ОСОБА_2 надав згоду на укладення та підписання дружиною ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-будсістем» договору купівлі-продажу майнових прав № 21381/121-А6-В8 від 11 січня 2020 року, а також додатків та додаткових договорів до вказаного договору на умовах на її (його) розсуд. Підтвердив, що такі правочини відповідають інтересам сім?ї та він погоджується з тим, щоб умови вищезазначеного договору (у тому числі і сума договору) визначались покупцем самостійно (а.с. 29 том 2).

Актом приймання-передачі майнових правна квартиру № 121 від 12 грудня 2022 року підтверджується, що продавець за договором передає, а покупець за договором приймає майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна вартість майнових прав на квартиру, що передаються покупцю становить 1 150 000,00 грн, з ПДВ. Сторони підтверджують, що претензій та зауважень щодо виконання умов договору одна до одної не мають (а.с. 22 том 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 ( а.с.22 зворот - 23 том 1).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю, подружжя мало спільний бюджет на час придбання спірного майна, домовленості про відступлення від рівності часток у спільній власності між ними не було.

Договір щодо отримання у власністьспірної квартири не містить інформації, що вона придбана за особисті кошти відповідача ОСОБА_1 , навпаки, її чоловік ОСОБА_2 надавав письмову згоду на укладення цього договору.

Наведене свідчить про те, що спірна квартира придбавалася за взаємною згодою подружжя, в інтересах їх сім`ї, що спростовує доводи відповідача про придбання квартири в її особисту власність.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що спірна квартира придбана за її особисті грошові кошти, колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 придбала спірну квартиру за особисті грошові кошти суду не надано. Існування таких доказів судом також не встановлено.

На стадії апеляційного перегляду справи колегією суддів апеляційного суду задоволено клопотання сторони відповідача про прийняття письмових доказів, а саме: копії довідки АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3; копії довідки АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500, які з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача не були долучені судом першої інстанції до матеріалів справи.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що такі докази надавались стороною відповідача до суду першої інстанції разом з клопотанням (заявою) сторони відповідача ОСОБА_22 від 06 вересня 2023 року, що зареєстровано судом 07 вересня 2023 року вх.№48099/23, про долучення додаткових доказів за переліком, у тому числі: копії довідки АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3; копії довідки АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500 (а.с. 33-51 том 2).

Протокольною ухвалою від 25 жовтня 2023 року судом першої інстанції долучено докази за переліком, зазначеним у клопотанні (заяві) сторони відповідача ОСОБА_22 від 06 вересня 2023 року (а.с. 72-74 том 3).

Однак, в матеріалах справи відсутні довідки АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3; АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500, як і не складено судом акт про виявлення відсутності вказаних у додатку документів.

Досліджуючи копію довідки АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3; копію довідки АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500, колегією суддів апеляційного суду встановлено.

У довідці АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3 підтверджено факт того, що ОСОБА_1 відкривала на власні кошти депозитний договір від 09 липня 2019 року на суму 17000 USD. (сімнадцять тисяч USD). По закінченню строку 10 жовтня 2019 року кощти були перераховані на картковий рахунок НОМЕР_3 , власник рахунку ОСОБА_1 . 11 січня 2020 року ОСОБА_1 отримала власні кошти у сумі 17000 USD та 84.60 евроцентів через касу Банку у відділенні АТ «(Ощадбанк» ТВБВ N10026/0157.

Із довідки АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500 вбачається, що за період з 14.09.2017 року по 10.01.2020 року на ім`я ОСОБА_1 дійсно були відкриті депозитні вклади із щомісячною виплатою відсотків, які по закінченню лонгувалися. Номери депозитних вкладів та строки дії: ДВ-025/316359 від 14.09.2017, діяв по 16.09.2018, сума вкладу складала 10000,00 (десять тисяч доларів оо центів); ДВ-025/449913 від 20.09.2018, діяв по 20.03.2019, сума вкладу складала 10403,13 (десять тисяч чотириста три долари США 13 центів); ДВ-025/520025 від 20.03.2019, діяв по 21.06.2019, сума вкладу складала 10537,47 (десять тисяч п`ятсот тридцять сім доларів США 47 центів); ДВ-025/544095 від 08.07.2019, діяв по 10.01.2020, сума вкладу складала 25590,00 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто доларів США 00 центів).

Останній вклад, а саме ДВ-025/544095, по закінченню був виплачений на рахунок клієнта НОМЕР_4 , відкритий в Акціонерному товаристві «ТАСКОМБАНК». Загальна сума разом із відсотками склала 25800,26 (двадцять п`ять тисяч доларів США 26 центів). Клієнт зняв готівкою в касі суму у розмірі 25800,00 (двадцять п`ять тисяч вісімсот доларів США 00 центів) 13.01.2020 року.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку письмовим доказам - довідкам АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3; АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що зазначені документи підтверджують наявність у відповідача грошових коштів на депозитних рахунках у банку на момент придбання квартири та жодним чином не підтверджують тієї юридично важливої обставини, що такі кошти належали їй особисто та були витрачені саме на придбання спірної квартири.

Отже, підтверджені у довідках АТ «Ощадбанк» від 11 серпня 2023 року вх.№100.40/0157-23-3; АТ «Таскомбанк» від 04 серпня 2023 року вих.№228/500 факти не свідчать про те, що спірна квартира придбана відповідачем ОСОБА_1 за особисті кошти, а відтак не змінюють суть ухваленого у справі судового рішення.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю, подружжя мало спільний бюджет. Зі змісту дослідженого судом договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що спірна квартира придбавалася за взаємною згодою подружжя в інтересах їх сім`ї, що спростовує доводи відповідача ОСОБА_1 про придбання квартири в її особисту власність.

Інші доводивідповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вонине підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що спірна квартира була придбана в зареєстрованому шлюбі за згодою дружини та чоловіка, а також те, що відповідач ОСОБА_1 не спростувалапрезумпцію спільності майна подружжя, що у цій справі було її обов`язком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_2 , поділ спільного майна подружжя та визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину спірної квартири, а також про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Видюка Дмитра Володимировича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Видюка Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 січня 2025 року.

Головуючий Судді: