Рішення

від 26.12.2024 по справі 634/485/24

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 634/485/24

Провадження № 2/634/165/24

Категорія 60

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Єрьоміної О.В.,

при секретарях: Мальченко Я.В., Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, та як законний представник дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Сахновщинська державна нотаріальна контора Красноградського району Харківської області про визначення додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо земельної ділянки площею 5,2403 га, кадастровий № 6324855100:04:000:0306, що розташована на території Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області.

Про існування заповіту позивач дізнався лише 09.01.2024 року, що стало причиною пропуску встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини та відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

У зв`язку із викладеним позивач просив визначити йому, як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий трьохмісячний строк для подання заяви для прийнятття спадщини, а саме земельної ділянки площею 5,2403 га, кадастровий № 6324855100:04:000:0306, що розташована на території Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необгрунтованість, оскільки земельна ділянка, належна померлому, перебувала в оренді у ОСОБА_7 , який сплатив орендну плату ОСОБА_6 наперед за весь строк дії вказаного договору оренди. На початку жовтня 2016 року ОСОБА_7 приїхав до покійного ОСОБА_6 та вказав на необхідність поїхати до нотаріуса для складання заповіту на цю земельну ділянку, на що ОСОБА_6 погодився. Покійний ОСОБА_6 за життя не був знайомий з ОСОБА_1 . Враховуючи викладена, а також те, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини більш як на три роки вважають, що відсутні поважні причини пропуску строку для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Сахновщинської державної нотаріальної контори Красноградського району Харківської області у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи слухати за його відсутності, рішення прийняти на розсуд суду.

Заслухавши думку представника позивача, відповідача та його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_6 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.01.1962 року (а.с. 129).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя був власником земельної ділянки площею 5,2403 га, кадастровий № 6324855100:04:000:0306, що розташована на території Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області (а.с.8, 10-11 зворотній бік, 81 зворотній бік).

ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 5,2403 га, кадастровий № 6324855100:04:000:0306, що розташована на території Сахновщинської селищної ради Сахновщинського району Харківської області (а.с.43).

Згідно Повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 29.11.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.168-170).

Згідно довідки Сахновщинського селищного голови Суєцького В.В. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав і був зареєстрований з 21.04.1999 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з померлим проживали та були зареєстровані: мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 80 зворотній бік).

Із копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що спадкова справа була заведена 06.05.2022 року за 48/2022 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 , дружини померлого, для себе та для малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Даних про те, що нотаріусом було здійснено публічне оголошення або повідомлення у пресі про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття спадкова справа не містить.

09.01.2024 року за вихідним номером 02/01-14 було отримано заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, якому було відмовлену у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Від інших спадкоємців заяв до державної нотаріальної контори не надходило (а.с. 26-31).

Постановою державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори Красноградського району Харківської області від 09.01.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с. 9, 31).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який викликаний у судове засідання за клопотанням сторони відповідача, вказав, що дійсно належна померлому ОСОБА_6 земельна ділянка перебуває у нього в оренді. За життя ОСОБА_6 з дружиною неодноразову просили виплачувати наперед орендну плату за користування земельною ділянкою. Восени 2016 року в черговий раз вони прийшли із пропозицією продажі належної земельної ділянки. На той час свідок не мав грошових коштів, у зв`язку з чим зайняв кошти у ОСОБА_1 під розписку. Разом із ОСОБА_6 свідок поїхали до нотаріуса, де ОСОБА_6 заповів належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 . Він не говорив ОСОБА_1 , у якого він брав гроші в борг для розрахунку з покійним, про те що на нього був складений заповіт. У 2024 році ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_2 та дізнався про смерть ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, згідно з ч.3ст.1223 ЦК України.

Відповідно до положеньст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже законодавчо передбачено, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно до п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.2ст.1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Тобто, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. І при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини суду потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Однак такі висновки є застосовними лише щодо спорів за участю спадкоємців за заповітом, які не належать до спадкоємців заповідача першої черги за законом, тобто стосуються обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 755/21472/15-ц (провадження № 61-1765св19), від 26 липня 2021 року у справі 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21), від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22 (провадження № 61-8385св23).

Крім того, відповідно до ст.63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах-посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно вимог п.2.2. Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а саме: визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження; перевіряє наявність спадкової справи заданими Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу і реєструє її у Спадковому реєстрі; з`ясовує, чи були вжиті попередні заходи щодо збереження спадкового майна. Якщо такі заходи були вжиті -то ким, коли і як (чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення тощо); повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно вимог п. 3.2. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Отже, навіть якщо нотаріусу невідомо місце проживання спадкоємця за заповітом, на нього законодавством покладено обов`язок повідомити спадкоємця за заповітом шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Зазначене узгоджується правової позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 23.08.2017 року у справі № 1320цс17.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень свідка зі сторони відповідача, ОСОБА_1 , не є спадкоємцем першої черги, не був обізнаний про існування заповіту, а нотаріусом не було вчинено дій щодо публічного оголошення або повідомлення у пресі про повідомлення спадкоємця за заповітом про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття.

Суд вважає, що позивач підтвердив належними доказами обставини поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов до висновку про наявність у нього об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

При цьому, суд також враховує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі (SERKOV v. UKRAINE) «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі (CASE OF NOVIK v. UKRAINE) «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі (Ilhan v. Turkey) «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити додатковий строк ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03.01.2025 року.

Суддя: