Рішення

від 03.01.2025 по справі 750/15644/24

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 750/15644/24

Провадження № 2/750/448/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Супруна О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 750/15644/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція фінансового контролю» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»,

в с т а н о в и в :

05.11.2024 позивачка через систему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ТОВ «Агенція фінансового контролю», в якому просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за Договором кредитної лінії № 787383354 від 26.05.2024. В обґрунтування позову зазначає, що 26.05.2024 між позивачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії № 787383354, відповідно до пункту 2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 27 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Так, на виконання умов договору кредитодавець надав позичальникові грошові кошти шляхом перерахування їх на картковий рахунок позивачки на загальну суму 27 000,00 грн., а саме: 26.05.2024 - 15 139,00 грн., 26.05.2024 - 9 058,00 грн., 28.05.2024 - 2 803,00 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» суму коштів в загальному розмірі 34 454,00 грн, що підтверджується інформацією з Історії кредитів, яка міститься в особистому кабінеті позивачки на веб-сторінці кредитодавця за адресою: https://moneyveo.com.ua/uk/. У подальшому право вимоги за Договором кредитної лінії № 787383354 від 26.05.2024 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а 05.11.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ "Агенція Фінансового Контролю" було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/7, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором. Позивачкою було надіслано на електронну адресу кредитодавця лист-вимогу щодо перерахунку суми заборгованості за Договором кредитної лінії № 787383354 від 26.05.2024 у зв`язку з його повним виконанням та наявністю переплати з боку позичальника в розмірі

7 454,00 грн (34 454,00 грн - 27 000,00 грн). Однак, зазначена вимога кредитодавцем проігнорована, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 07.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами та визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений частиною сьомою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) строк представник відповідача відзиву не подав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено Договір кредитної лінії

№ 787383354, відповідно до пункту 2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 27 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).

Сума кредитного ліміту, вказана в пункті 2.1. Договору, є загальною сумою кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (пункт 2.2 вищевказаного кредитного договору).

За умовами пунктів 2.3-2.5 кредитного договору від 26.05.2024 № 787383354 кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 15 139,00 грн 26.05.2024 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (пункт 11.1 Договору).

Так, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на виконання умов договору кредитодавець (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») надало їй грошові кошти шляхом перерахування на її картковий рахунок на загальну суму 27 000,00 грн, зокрема: 26.05.2024 - 15 139,00 грн. та 9 058,00 грн (двома траншами), 28.05.2024 - 2 803,00 грн. У свою чергу, на виконання умов кредитного договору від 26.05.2024 № 787383354, нею було сплачено на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» грошові кошти у загальному розмірі 34 454,00 грн (02.06.2024 - 917,00 грн, 01.07.2024 - 8 000,00 грн, 03.07.2024 -

3 394,00 грн, 01.08.2024 - 10 884,00 грн, 31.08.2024 - 11 259,00 грн), про що свідчить Історія кредитів по даному кредитному договору за період з 26.05.2024, яка розміщена в особистому кабінеті позивачки за веб-адресою:

https://moneyveo.com.ua/uk/ (а.с. 24-34).

Таким чином, позивачка зазначає, що станом на даний час на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» наявна переплата з її боку у загальному розмірі 7 454,00 грн.

12.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із письмовою вимогою, в якій просила здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитом, списати з урахуванням пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, та умов кредитного договору нараховані проценти за користування кредитом за весь період та вважати припиненими зобов`язання за Договором кредитної лінії № 787383354 від 26.05.2024, у зв`язку з його повним виконанням з боку позичальника (а.с. 35).

У позовній заяві позивачка зазначає, що право вимоги за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а 05.11.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Агенція фінансового контролю» було укладено Договір факторингу

№ МВ-ТП/7, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 787383354 від 26.05.2024 на залишок основної суми кредиту та на всі нараховані проценти за користування ним, а також на всі інші платежі за Кредитним договором, строк оплати яких на дату відступлення права вимоги ще не настав, в тому числі на отримання суми забезпечення виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, про що було повідомлено ОСОБА_1 листом, який надійшов на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ; вказаний Договір факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 до зазначеного листа додано не було (а.с. 37).

Як убачається з повідомлення про залучення колекторської компанії за договором про споживчий кредит від 05.11.2024, ТОВ «Таліон Плюс» повідомило позивачку про залучення колекторської компанії ТОВ "Агенція фінансового контролю" до врегулювання простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит № 787383354 від 26.05.2024, згідно з укладеним договором доручення, відповідно до якого колекторська компанія набуває статусу розпорядника її персональних даних та зобов`язується здійснювати їх обробку відповідно до вимог чинного законодавства України в сфері захисту персональних даних; повідомило про необхідність виконання грошової вимоги та перерахунку коштів у розмірі

67 229,52 грн, що станом на 05.11.2024 відповідає розміру її поточних зобов`язань (а.с. 37).

Згідно з частиною другою статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини перші статей 77, 79, 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачка у позовній заяві просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за Договором кредитної лінії № 787383354 від 26.05.2024. Проте, на підтвердження укладення такого договору доказів матеріали справи не містять.

Натомість, позивачкою надано інший договір кредитної лінії - № 199850492 від 16.04.2024 та паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору

№ 199850492 від 16.04.2024 (а.с. 10-20).

Ураховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 787383354 від 26.05.2024 (саме цей договір вказаний позивачкою у мотивувальній та прохальній частинах позовної заяви), суд позбавлений можливості встановити факт виникнення зобов`язальних правовідносин, істотних умов договору та відповідно перевірити правильність розрахунків позивачки і встановити факт наявності або відсутності переплат за договором.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи своє право на здійснення перерахунку, позивачка зазначає, що на момент подання позовної заяви відповідне право вимоги перейшло до ТОВ «Агенція фінансового контролю» 05.11.2024 на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/7, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 787383354 від 26.05.2024.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

За приписами частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 514 ЦПК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі

№ 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі

№ 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 у в справі

№ 243/11704/15-ц).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив правовий висновок про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачкою не надано суду жодних доказів на підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) та ТОВ «Агенція фінансового контролю» (відповідач).

До того ж, із наданого позивачкою повідомлення про залучення колекторської компанії за договором про споживчий кредит від 05.11.2024 убачається, що

ТОВ "Агенція фінансового контролю" залучене ТОВ «Таліон Плюс» в якості колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит № 787383354 від 26.05.2024, згідно з укладеним договором доручення, а відтак немає достатніх підстав вважати, що до відповідача у справі перейшло право вимоги до позивачки за її зобов`язаннями перед первісним кредитором.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надала суду доказів укладення кредитного договору № 787383354 від 26.05.2024, а також доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за спірним кредитним договором, а тому відповідно відсутні докази порушення її прав з боку відповідача та наявності права звернення до суду з позовом саме до ТОВ «Агенція фінансового контролю» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом.

Із урахуванням викладеного, в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція фінансового контролю» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене 03.01.2025.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція фінансового контролю», місцезнаходження: вул. О. Молодчого, 44, корп. А-4, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 44211790.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 39700642.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», місцезнаходження: вул. Лейпцизька, 15Б, поверх перший, м. Київ, код ЄДРПОУ - 38569246.

Суддя