Рішення

від 03.01.2025 по справі 235/3846/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 235/3846/24

Провадження № 2/229/742/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря Ергашової Н.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дружківка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 28,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , визначений в плані терой А-1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (літня кухня «літ.Б», погріб «літ.пд», вбиральна «літ. Г», гараж «літ. В», ворота «№1», огорожа «№2 і № 3», та замощення «літ. І»).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач отримала у власність житловий будинок загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 28,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить договір дарування від 22.02.1995 р., в якому позивач була зареєстрована та проживала. 07.09.2023 р. позивач отримала статус внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з бойовими діями в Донецькій області. 01.03.2024 р. позивач звернулась до державного реєстратора Дашівської селищної ради Вінницької області з метою реєстрації права власності на вищевказаний будинок в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Проте, рішенням вказаного державного реєстратора їй було відмовлено, оскільки подні документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Визнання права власності необхідно позивачу для отримання в майбутньому компенсації за зруйноване майно.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, про час, дату і місце розгляду справи були повідомлені відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, останній надав заяву, про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України, надав заяву про розгляд справи у його відсутність на розсуд суду.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підветрджується паспортом НОМЕР_1 , який виданий Ясинуватським РВ УМВС України в Донецькій області 11.06.1996 р. (а.с.7-9), є внутрішньо переміщеною особою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 504-7001881044 від 07.09.2023 р. (а.с.10).

Відповідно до договору дарування від 22.02.1995 р. ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , жиловою площею 28,9 кв.м., який зареєстрований БТІ м. Донецька 18.10.1995 р. № 771 (а.с.12), на будинок видано технічний паспорт (а.с.12-14).

Відповідно до рішення Очеретинської селищної ради Ясинуватського району Донецької області № 9/126-VI від 28.07.2020 р., передано у безоплатну власність ОСОБА_2 земельну ділянку - кадастровий номер 1425555900:01:000:0057 площею 0,1288 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_3 (а.с. 16-18).

Згідно рішення державного реєстратора Дашівської селищної ради Вінницької області № 71935199 від 06.03.2024 р., відмовлено в реєстрації права власності на вищевказаний будинок в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки подні документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а.с.19).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), селище Очеретине Покровського району Донецької області віднесено до території можливих бойових дій.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Частина четверта статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,9 кв.м, жиловою площею 28,9 кв.м, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3-15, 76, 82, 258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,9 кв.м, жиловою площею 28,9 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Є. Дубовик